ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2020 року
м. Київ
справа №818/1043/17
адміністративне провадження №К/9901/2639/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Сумській області про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 (головуючий суддя - Бондар С.О.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018 (прийняту у складі колегії суддів: головуючий суддя - Тацій Л.В., судді - Подобайло З.Г., Григоров А.М.)
ВСТАНОВИВ:
І. Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Сумській області, в якому просив:
- визнати дії відповідача щодо часткової відмови у задоволенні запиту ОСОБА_1 від 07.06.2017 незаконними;
- зобов`язати Головне територіальне управління юстиції у Сумській області надати доступ до публічної інформації на запит ОСОБА_1 від 07.06.2017, а саме: надіслати на електронну адресу ОСОБА_1 копії всіх наказів Головного територіального управління юстиції у Сумській області за період з 20.03.2016 по 20.03.2017;
- стягнути судові витрати за надання правової допомоги в розмірі 7 040 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем на запит заявника була надана часткова відповідь, а саме повідомлено про кількість виданих наказів, але копії наказів Головного територіального управління юстиції у Сумській області за період з 20.03.2016 по 20.03.2017 не надіслані на його електронну адресу. На думку позивача, такі дії Головного територіального управління юстиції у Сумській області є незаконними.
3. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконними дії Головного територіального управління юстиції у Сумській області щодо часткової відмови у задоволенні запиту позивача від 07.06.2017. Зобов`язано Головне територіальне управління юстиції у Сумській області повторно розглянути запит позивача від 07.06.2017 в частині надіслання на електронну адресу позивача копій всіх наказів Головного територіального управління юстиції у Сумській області за період з 20.03.2016 по 20.03.2017. В іншій частині позовних вимог відмовлено. В задоволенні вимоги про стягнення судових витрат за надання правової допомоги в розмірі 7040,00 грн відмовлено.
4. Суд першої інстанції виходив з того, що Головне територіальне управління юстиції у Сумській області, як суб`єкт владних повноважень, не довело правомірності часткової відмови виконання запиту ОСОБА_1 від 07.06.2017, дійшов висновку про те, що питання яким чином виконувати запит про надання інформації відноситься до дискреційних повноважень відповідача, та зобов`язав відповідача повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 07.06.2017 в частині надіслання на електронну адресу позивача копій всіх наказів Головного територіального управління юстиції у Сумській області за період з 20.03.2016 по 20.03.2017. Разом з тим суд, посилаючись на ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», дійшов висновку про те, що оскільки підготовка адміністративного позову не є окремою процесуальною дією, позивачем не доведено надання йому правової допомоги у судовому засіданні, під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням.
5. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2017 постанову суду першої інстанції скасовано в частині визнання незаконними дій Головного територіального управління юстиції у Сумській області щодо часткової відмови у задоволенні запиту ОСОБА_1 від 07.06.2017 та відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення судових витрат за надання правової допомоги у розмірі 500,00 грн. В цій частині прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано незаконними дії Головного територіального управління юстиції у Сумській області щодо ненадання відповіді на запит ОСОБА_1 від 07.06.2017, в частині надіслання на електронну адресу ОСОБА_2 копій всіх наказів Головного територіального управління юстиції у Сумській області за період з 20.03.2016 по 20.03.2017.
Стягнуто за рахунок Державного бюджету в межах видатків, передбачених Державній судовій адміністрації України на здійснення правосуддя місцевим загальним та місцевим адміністративними судами на користь ОСОБА_1 компенсацію витрат на правову допомогу у розмірі 500,00 грн. В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 залишено без змін.
6. Постановою Верховного Суду від 03.07.2018 постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2017 скасовано. Справу направлено на новий апеляційний розгляд до Харківського апеляційного адміністративного суду.
7. Направляючи справу на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд вказав, що резолютивна частина постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2017 містить висновок суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 ; визнання незаконними дій Головного територіального управління юстиції у Сумській області щодо ненадання відповіді на запит ОСОБА_1 від 07.06.2017, в частині надіслання на електронну адресу ОСОБА_2 копій всіх наказів Головного територіального управління юстиції у Сумській області за період з 20.03.2016 по 20.03.2017, а також стягнення за рахунок Державного бюджету в межах видатків, передбачених Державній судовій адміністрації України на здійснення правосуддя місцевим загальним та місцевим адміністративними судами на користь ОСОБА_1 компенсацію витрат на правову допомогу у розмірі 500,00 грн. Верховним судом зазначено, що процесуальний статус ОСОБА_2 та Державної судової адміністрації України судом апеляційної інстанції не визначений, та Харківським апеляційним адміністративним судом прийнято рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
8. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 скасовано в частині зобов`язання Головного територіального управління юстиції у Сумській області повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 07.06.2017 в частині надіслання на електронну адресу ОСОБА_1 копій всіх наказів Головного територіального управління юстиції у Сумській області за період з 20.03.2016 по 20.03.2017, в частині відмови у задоволенні позову та в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення судових витрат за надання правової допомоги в розмірі 7040,00 грн. В цій частині прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Зобов`язано Головне територіальне управління юстиції у Сумській області надати доступ до публічної інформації на запит ОСОБА_1 від 07.06.2017, а саме: надіслати на електронну адресу ОСОБА_1 копії всіх наказів Головного територіального управління юстиції у Сумській області за період з 20.03.2016 по 20.03.2017.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Сумській області на користь ОСОБА_1 компенсацію витрат на правову допомогу у розмірі 7040,00 грн.
В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 залишено без змін.
9. Приймаючи рішення про задоволення позову в частині надіслання на електронну адресу ОСОБА_1 копій всіх наказів Головного територіального управління юстиції у Сумській області за період з 20.03.2016 по 20.03.2017, суд апеляційної інстанції вказав, що підстав, передбачених ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» для відмови у задоволенні запиту щодо надання копій наказів відповідачем не наведено, а судом не встановлено. Відповідачем також не вказано, чи міститься в запитуваних позивачем наказах конфіденційна, таємна чи службова інформація. Встановивши відсутність перешкод в наданні запитуваних позивачем наказів з підстав наявності у них інформації з обмеженим доступом та посилаючись на ефективність способу захисту порушеного права, зазначений позивачем у позовній заяві, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у цій частині.
10. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення судових витрат за надання правової допомоги в розмірі 7040,00 грн, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем документально підтверджено понесені ним витрати на правову допомогу, а також наданий розрахунок таких витрат, а тому дійшов висновку про задоволення вимог в даній частині в повному обсязі.
11. Враховуючи вказівки Верховного Суду у постанові від 03.08.2018, судом апеляційної інстанції також зазначено, що адміністративний позов подано ОСОБА_1 , яким також подано і апеляційну скаргу, відповідачем у справі є Головне територіальне управління юстиції у Сумській області. Щодо осіб, які вказані у резолютивній частині постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2017, а саме: ОСОБА_2 та Державної судової адміністрації України будь-які питання у межах розгляду даної справи не вирішувались, дані особи не є учасниками справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
12. 17 січня 2019 року Головним територіальним управлінням юстиції у Сумській області подано касаційну скаргу на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018.
13. У касаційній скарзі відповідач, зазначаючи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
14. Касаційна скарга обґрунтована тим, що висновки апеляційного суду в частині зобов`язання відповідача надіслати копії наказів на електронну пошту позивача є передчасними, оскільки суд не може підміняти інший уповноважений орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питання по суті, які законодавством віднесені до дискреційних повноважень іншого державного органу та які випливають з поставлених питань у запиті.
15. Відповідач також зазначає про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів про понесені витрати на правову допомогу. Вказує на те, що надані позивачем документи не можуть вважатися належним чином складеними первинними документами, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції по наданню юридичних послуг, оскільки акт виконаних робіт та калькуляція-рахунок не містять обов`язкових реквізитів первинного документа, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема не містять змісту та обсягу господарської операції (обсягу часу, затраченого на кожен з видів робіт). Також відсутні належні докази підготовки адвокатом ОСОБА_3. позову, оскільки адміністративний позов підписано особисто позивачем. Крім того, відповідач стверджує, що ОСОБА_3 та фізична особа-підприємець ОСОБА_3 є різними суб`єктами, у зв`язку з чим вважає, що перерахування коштів ФОП ОСОБА_3 , за умови укладання договору про надання правової допомоги з ОСОБА_3 , не може підтверджувати факт перерахування коштів саме ОСОБА_3 .
16. У відзиві на касаційну скаргу позивач стверджує, що відповідач протягом тривалого часу ухиляється від свого обов`язку надати публічну інформацію на відповідний запит, а тому зобов`язання відповідача надіслати копії наказів на електронну пошту позивача, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, є ефективним способом захисту прав позивача. Позивач вважає, що ним надано належні докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, а тому у суду були відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат на його користь.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
17. Ухвалою Верховного Суду від 14.03.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції у Сумській області, встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
18. Ухвалою Верховного Суду від 19.03.2019 відмовлено відповідачу у задоволенні його заяв про забезпечення позову та про зупинення виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018.
19. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2019 для розгляду справи №818/1043/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А.В., судді - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
20. Ухвалою Верховного Суду від 22.10.2020 адміністративну справу прийнято до провадження вказаною колегією суддів та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
21. 07.06.2017 ОСОБА_1 звернувся до Головного територіального управління юстиції у Сумській області із запитом на отримання публічної інформації, в якому просив надати інформацію про кількість наказів Головного територіального управління юстиції у Сумській області, винесених за період з 20.03.2016 по 20.03.2017 та надіслати на його електронну адресу копії таких наказів.
22. Відповідно до листа Головного територіального управління юстиції у Сумській області від 16.06.2017 позивача повідомлено, що за означений період Головним територіальним управлінням юстиції у Сумській області видано 4 610 наказів. Інформація щодо обліку наказів у Головному територіальному управлінні юстиції у Сумській області не створювалася.
ІІІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування
(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
23.1. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23.2. У відповідності до ч. 2, 3 ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
24. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017)
24.1. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 КАС України кожен має право користуватися правовою допомогою при вирішенні справ в адміністративному суді, яка надається в порядку, встановленому законом. Для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє адвокатура. У випадках, встановлених законом, правова допомога може надаватися й іншими фахівцями в галузі права. Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов`язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються цим Кодексом та іншими законами.
24.2. Частинами 1, 3 статті 90 КАС України встановлено, що витрати, пов`язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
24.3. Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
25. Закон України «Про доступ до публічної інформації»
25.1. Згідно ч. 1 ст. 1 Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
25.2. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
25.3. Пунктом 6 частини 1 статті 14 Закону визначено, що розпорядники інформації зобов`язані, зокрема, надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
25.4. Відповідно до ст. 20 Закону розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.
25.5. Відповідно до ст. 22 Закону розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.
IV. Позиція Верховного Суду
26. За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
27. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
28. Встановлений статтею 22 Закону «Про доступ до публічної інформації» перелік підстав для відмови у задоволенні запиту на інформацію є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.
29. Однак у листі від 16.06.2017 Головне територіальне управління юстиції у Сумській області в порушення ч. 4 ст. 22 вказаного Закону не навело установлених у цій статті підстав для відмови у задоволенні запиту на інформацію, що свідчить про необґрунтованість відмови та, відповідно, її протиправність. За переконанням суду касаційної інстанції, незаконна відмова у задоволенні запиту на інформацію становить порушення гарантованих статтею 34 Конституції України право на інформацію.
30. Аналіз ч. 2 ст. 34 Конституції України та ч. 2 ст. 7 Закону «Про доступ до публічної інформації» свідчить, що особа має право вибирати на власний розсуд форму копій документів, які вона запитує, а саме паперову чи електронну. У разі якщо переведення в електронну форму (сканування) не є технічно неможливим та не покладає на розпорядника надмірний тягар, враховуючи ресурсні можливості, вимога щодо надання копії документів у сканованій формі повинна бути задоволена. Наведена правова позиція вже була викладена Верховним Судом у постанові від 31.01.2019 у справі №820/4258/17.
31. Отже, оскільки відповідачем не було доведено, що надсилання в електронному вигляді копій наказів на електронну пошту позивача є технічно неможливим або покладає на нього надмірний тягар, він був зобов`язаний задовольнити вказаний запит ОСОБА_1 та надати скановані копії запитуваних документів, про що справедливо зазначено судом апеляційної інстанції.
32. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач вказує на те, що суд не може підміняти інший уповноважений орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питання по суті, які законодавством віднесені до дискреційних повноважень іншого державного органу. Верховний Суд не погоджується з такими доводами, враховуючи наступне.
33. За приписами статей 20, 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» за результатами отримання запиту на інформацію розпорядник інформації приймає одне з двох рішень - надає запитувану інформацію або відмовляє у її наданні.
34. На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
35. Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
36. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.
37. Таким чином дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
38. Натомість у цій справі відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути запит позивача на інформацію і за відсутності підстав, визначених ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», надати запитувану інформацію. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Аналогічні висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №0640/4248/18, від 22.01.2020 у справі №826/9749/17 та від 19.02.2020 у справі №826/7110/16.
39. При цьому, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
40. Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв`язку зі статтями 2 5 Кодексу адміністративного судочинства України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2019 у справі №813/2273/18.
41. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що позивачем надано всі необхідні документи, які підтверджують здійснення ним витрат на правову допомогу, а саме: договір про надання правової допомоги від 29.06.2017, акт виконаних робіт від 01.07.2017, калькуляція-рахунок №1 від 01.07.2017, диплом магістра, виданий ОСОБА_3 на підтвердження отримання ним повної вищої освіти за спеціальністю «Правознавство» та здобуття кваліфікації юриста; прибутковий касовий ордер від 01.07.2017 про прийняття ФОП ОСОБА_3 від ОСОБА_1 на підставі договору від 29.06.2017 та калькуляції-рахунку №1 від 01.07.2017 7 040 грн; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про ведення ОСОБА_3 підприємницької діяльності за кодом КВЕД 69.10 - діяльність у сфері права.
42. З огляду на зазначене, у Суду відсутні підстави вважати, що правова допомога не була надана. Той факт, що позовна заява підписана самим позивачем - ОСОБА_1 , не може виключати обставин підготовки її тексту ОСОБА_3 . Зі змісту поданих позивачем документів вбачається однозначний висновок про надання ОСОБА_3 правової допомоги позивачу у вигляді вивчення та аналізу матеріалів замовника, аналізу судової практики та підготовки тексту позовної заяви в інтересах замовника.
43. Той факт, що гроші були передані фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 , а договір про надання правової допомоги фактично укладався з фізичною особою ОСОБА_3 , не свідчить про те, що ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_3 є різними особами. Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що до позовної заяви додана, зокрема, роздруківка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що ОСОБА_3 має право здійснювати підприємницьку діяльність; крім того прибутковий касовий ордер містить посилання на договір про надання правової допомоги, що укладений з фізичною особою ОСОБА_3 .
44. Судова колегія також не погоджується з твердженнями відповідача про те, що документи, подані позивачем на підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу, не відповідають вимогам первинних документів через незазначення в них змісту та обсягу операцій, оскільки калькуляція-рахунок №1, тобто розрахунок вартості наданих послуг, містить в собі зазначення годин, які витрачено на надання кожного виду послуг, та опис кожної наданої послуги.
45. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
46. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни постанови Харківського апеляційного адміністративного суду відсутні.
47. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
48. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не перерозподіляються.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Сумській області залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року у справі 818/1043/17 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіА.В. Жук Н.М. Мартинюк Ж.М. Мельник-Томенко