ПОСТАНОВА
Іменем України
31 березня 2020 року
Київ
справа №818/1164/17
адміністративне провадження №К/9901/2782/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Білак М.В. (суддя-доповідач),
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року (головуючий суддя - Бершовт Г.Є., судді: Ральченко І.М., Катунов В.В.)
у справі №818/1164/17
за позовом ОСОБА_1
до Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області
про стягнення коштів та середнього заробітку.
I. РУХ СПРАВИ
1. У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила:
- стягнути з Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі - Конотопська ОДПІ) кошти в сумі 4 551 грн 67 коп, що були утримані з її заробітної плати при проведенні остаточного розрахунку при звільненні, як надлишково виплачена допомога по безробіттю;
- стягнути середній заробіток за час затримки проведення повного розрахунку по заробітній платі за період з 16 вересня 2009 року по дату прийняття рішення.
2. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 послалась на те, що в порушення статті 127 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) відповідач протиправно утримав допомогу по безробіттю із загального розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а отже в день звільнення з роботи розрахунок з нею проведено не в повному обсязі, що свідчить також про порушення статті 116 КЗпП України. Про вказані порушення зазначено у складеному управлінням Держпраці у Сумській області акті перевірки від 23 січня 2017 року №15, а також у постановах Сумського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2017 року та Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року у справі №818/369/17.
3. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з Конотопської ОДПІ на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 4 551 грн 67 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 49 745грн, а всього 54 296 грн 67коп.
4. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.
5. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
6. У відзиві на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на законність рішення суду апеляційної інстанції, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Відповідач зазначає, що в день звільнення позивачки з роботи на виконання рішення суду з нею проведено розрахунок по середній заробітній платі за час вимушеного прогулу.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 1 липня 1994 року працювала в Конотопській ОДПІ на різних посадах.
8. Наказом Конотопської ОДПІ від 4 квітня 2016 року №16-о ОСОБА_1 звільнена з посади головного державного інспектора відділу податку на прибуток, місцевих, ресурсних, рентних та неподаткових платежів управління оподаткування юридичних осіб Конотопській ОДПІ, згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України.
9. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року у справі №818/551/16, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Конотопської ОДПІ про скасування наказу від 4 квітня 2016 року №16-о «Про звільнення». Поновлено ОСОБА_1 на посаді та стягнуто з Конотопської ОДПІ середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 5 940 грн 53 коп.
10. На виконання постанови суду, наказом Конотопської ОДПІ від 1 липня 2016 року ОСОБА_1 поновлено на посаді. та виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 5 940 грн 53 коп.
11. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року скасовано постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року в частині стягнення з Конотопської ОДПІ середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 5 940 грн 53 коп. Зобов`язано Конотопську ОДПІ нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 4 квітня 2016 року по час поновлення на роботі. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
12. Наказом Конотопської ОДПІ від 15 вересня 2016 року №38-о ОСОБА_1 звільнено з посади згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України.
13. Листом від 31 січня 2017 року №222/04 Конотопський міськрайонний центр зайнятості повідомив Конотопську ОДПІ про необхідність повернення коштів в сумі 6 273 грн 93 коп., виплачених ОСОБА_1 як допомога по безробіттю в період з 4 травня 2016 року по 1 липня 2016 року.
14. Під час звільнення ОСОБА_1 , відповідачем відраховано суму допомоги по безробіттю в розмірі 4 551 грн 67 коп з належних позивачці сум виплат, зокрема із середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
15. Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивачка оскаржила їх до суду.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що трудовим законодавством визначений вичерпний перелік підстав відрахувань із заробітної плати працівника, а тому відрахування із належних позивачці до виплат сум під час звільнення, зокрема суми допомоги по безробіттю в розмірі 4 551 грн 67 коп, є протиправним. На підставі вказаного суд також дійшов висновку, що з позивачкою при звільненні не проведено повний розрахунок, у зв`язку із чим вона має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
17. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 4 квітня 2016 року по 30 червня 2016 року, відповідно до рішення апеляційного суду від 12 вересня 2016 року у справі №818/551/16, проведено Конотопською ОДПІ 15 вересня 2019 року - у день звільнення ОСОБА_1 з роботи, а отже спірні правовідносини склались не стосовно дій відповідача з проведення відрахування із заробітної плати належних позивачці при звільненні сум, а з приводу правомірності нарахування відповідачем середнього заробітку за час вимушеного прогулу з відрахуванням з цієї суми отриманої позивачкою допомоги по безробіттю.
18. На підставі вказаного, суд зазначив, що у випадку незгоди із обчисленням спірних сум, присуджених згідно судового рішення позивачка має право вчинити дії, спрямовані на виконання цього рішення, в порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
20. У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року №6-511цс16, зокрема що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу і чинним законодавством не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру, в тому числі у зв`язку з отриманням працівником допомоги по безробіттю, а також залишив поза увагою прийняті судові рішення у справі №818/369/17 щодо встановлених порушень з боку відповідача норм частини першої статті 47, частини першої статті 116, частини першої статті 117 та статті 127 КЗпП України.
21. Позивачка вважає, що апеляційний суд при вирішенні справи не дотримався норм процесуального права, зокрема щодо повного та всебічного дослідження доказів.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
23. Суть спору полягає у визначені наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки коштів у розмірі 4 551 грн 67 коп, а також середнього заробітку час затримки розрахунку при звільненні з 16 вересня 2016 року по дату прийняття судом рішення на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
24. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Відповідно до вимог статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
26. Право на компенсацію заробітку, втраченого за час виконання судового рішення про поновлення на роботі встановлено статтею 236 КЗпП України, відповідно до якої у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
27. Середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).
28. Із пункту 5 вказаного Порядку вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
29. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).
30. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.
31. Матеріалами справи встановлено, що постановою Сумського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року позивачку було поновлено на роботі та стягнуто з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу 10 492 грн 20 коп, з відрахуванням з цієї суми отриманої нею за період з 11 травня 2016 року по 16 червня 2016 року допомоги по безробіттю в розмірі 4 551 грн 67 коп. Однак Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 12 вересня 2016 року скасував рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача конкретної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та зобов`язав безпосередньо відповідача нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 4 квітня 2016 року по час поновлення на посаді.
32. Як встановлено судом апеляційної інстанції, середній заробіток за час вимушеного прогулу, відповідно до постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року, відповідачем було проведено 15 вересня 2016 року - під час звільнення ОСОБА_1 з роботи.
33. Як свідчать встановлені обставини справи, заявлені позивачкою вимоги фактично стосуються протиправних, на її думку, дій відповідача щодо нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, на виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року, з відрахуванням з нього допомоги по безробіттю у розмірі 4 551 грн 67 коп, а не щодо відрахування із її заробітної плати при звільнення вказаної суми допомоги по безробіттю.
34. Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 пов`язані з висновками викладеними у судових рішеннях, зокрема постанові Сумського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року та постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року, якими вже було вирішено питання щодо сплати позивачці середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з дня звільнення з роботи - 4 квітня 2016 року по день поновлення на роботі - 30 червня 2016 року.
35. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що питання розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу вже було предметом судового розгляду, за результатом якого ухвалено судове рішення по суті, яке набрало законної сили, а отже в частині позовних вимог про стягнення з відповідача коштів в розмірі 4 551 грн 67 коп., необхідно відмовити саме з цих підстав, оскільки висновок апеляційного суду стосовно права позивачки вчинити дії спрямовані на виконання судового рішення у разі незгоди із обчисленням відповідачем середнього заробітку за час вимушеного прогулу, згідно судового рішення, є помилковим.
36. Стосовно позовної вимоги про стягнення з Конотопської ОДПІ середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, Верховний Суду зазначає наступне.
37. Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
38. За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
39. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
40. Таким чином, невиконання рішення суду про стягнення на користь звільненого працівника недоплаченої заробітної плати є підставою для покладення на власника або уповноважений ним орган відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, за весь період невиплати цієї заробітної плати, оскільки вимоги звільненого працівника щодо її виплати є трудовим спором і регулюються нормами трудового права.
41. Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується ОСОБА_1 в касаційній скарзі, на виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року, фактичний розрахунок з позивачкою по середній заробітній платі за час вимушеного прогулу відповідачем здійснено 15 вересня 2016 року, що підтверджує відсутність факту невиплаченої заборгованості.
42. За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, проте вважає за необхідне змінити рішення суду апеляційної інстанції в частині мотивів відмови у задоволенні позову.
43. Доводи касаційної скарги, які зводяться до переоцінки встановлених судами фактичних обставин справи, вказаного висновку суду апеляційної інстанції не спростовують.
44. Відповідно до частини четвертої статті 351 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
45. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 345 351 356 КАС України, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року N460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року змінити в частині мотивування.
В іншій частині постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
О.А. Губська
О.В. Калашнікова,
Судді Верховного Суду