ПОСТАНОВА
Іменем України
18 лютого 2020 року
Київ
справа № 818/3927/15
провадження № К/9901/13355/18
К/99001/13558/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Саприкіної І.В., розглянувши в порядку письмового провадження в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ЗЛАТОБАНК», Фонду гарантування вкладів фізичних про зобов`язання вчинити дії, за касаційними скаргами уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ЗЛАТОБАНК» Славінського Валерія Івановича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Сумського окружного адміністративного суду у складі судді Шаповала М.М. від 27 січня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Тацій Л.В.. Григорова А.М, Подобайло З.Г. від 29 березня 2016 року,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ЗЛАТОБАНК», Фонду гарантування вкладів фізичних про зобов`язання вчинити дії, в якому просив:
- зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ЗЛАТОБАНК» включити ОСОБА_1 до переліку вкладників АТ «ЗЛАТОБАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників АТ «ЗЛАТОБАНК» щодо відшкодування за вкладом у розмірі 200000,0 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено.
Зобов`язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ЗЛАТОБАНК» включити ОСОБА_1 до переліку вкладників АТ «ЗЛАТОБАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 200000,00 грн.
Зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників АТ «ЗЛАТОБАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 200000,00 грн.
3. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 вніс кошти на депозит у АТ «ЗЛАТОБАНК» в розмірі 5000,00 євро, що підтверджується угодою про приєднання до публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 080273, яка засвідчена печаткою АТ «ЗЛАТОБАНК» та підписана посадовою особою цієї банківської установи, а також квитанцією № 143558 від 4 лютого 2015 року.
ОСОБА_1 є вкладником АТ «ЗЛАТОБАНК» і відповідно до положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повинен бути включений до переліку вкладників. Невключення позивача до переліку вкладників АТ «ЗЛАТОБАНК», які мають право на відшкодування коштів, порушує його право на визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при прийнятті рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ЗЛАТОБАНК» Славінський В.І. та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернулись із касаційними скаргами, в яких просять скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 4 лютого 2015 року між ПАТ «ЗЛАТОБАНК» та ОСОБА_1 була укладена угода про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 080273, згідно з якою вкладник в порядку статті 634 Цивільного кодексу України приймає Публічну пропозицію про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб та висловлює повну та безумовну згоду з її умовами, а також підтверджує, що ознайомлений та згоден з порядком відкриття та обслуговування вкладного (депозитного) рахунку та умовами розміщення конкретного виду вкладу.
Пунктом 2.1 угоди передбачено, що банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 в іноземній валюті з початковою сумою вкладу 5000 євро строком до 4 березня 2015 року, а також рахунок для зарахування процентів № НОМЕР_2 .
На підставі постанови Правління Національного банку України від 13 лютого 2015 року № 105 «Про віднесення ПАТ «ЗЛАТОБАНК» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13 лютого 2015 року № 30 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «ЗЛАТОБАНК», відповідно до якого з 14 лютого 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці до 13 травня 2015 року включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ЗЛАТОБАНК» Славінського В.І.
В подальшому, 13 травня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі постанови Правління Національного банку України від 12 травня 2015 року № 310 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ЗЛАТОБАНК» видано наказ № 99 «Про початок процедури ліквідації АТ «ЗЛАТОБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідації банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації банку та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «ЗЛАТОБАНК» Славінського В.І. строком на 1 рік з 13 травня 2015 року до 12 травня 2016 року включно.
Інформація про початок процедури ліквідації АТ «ЗЛАТОБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду розміщена на офіційній сторінці Фонду в мережі Інтернет та у газеті «Голос України» № 86 (6090), де повідомлено, що для отримання коштів вкладники банку з 20 травня 2015 року до 1 липня 2015 року включно можуть звертатись до відділень банку-агента Фонду АТ «Ощадбанк», а виплати вкладникам після 1 липня 2015 року здійснюватимуться за результатами розгляду їх індивідуальних письмових звернень на адресу Фонду.
28 липня 2015 року ОСОБА_1 , як вкладник ПАТ «ЗЛАТОБАНК», у зв`язку з його ліквідацією, звернувся до ПАТ «Ощадбанк» за реєстрацією та визначенням дати для отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , АТ «ЗЛАТОБАНК» листом від 17 серпня 2015 року № 2540 позивача було повідомлено, що між ним і банком не існує договору № 080273 від 4 лютого 2015 року на суму 5000,00 євро, а за рахунками, відкритими на його ім`я, гарантована сума відшкодування складає 4116,93 грн.
6. Вважаючи таке рішення відповідача неправомірним, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. Касаційна скарга уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ЗЛАТОБАНК» Славінського В.І. обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору. Скаржник зазначив, що в автоматизованій системі банківської системи АТ «ЗЛАТОБАНК» в АБС Б2 відсутні відомості про касову операцію у відділенні Сумська РД АТ «Златобанк» щодо надходження 4 лютого 2015 року від позивача готівкових коштів у сумі 5000,00 євро. Наявність договору банківського вкладу та квитанції про внесення коштів на рахунок без реального надходження цих коштів не може свідчити про виникнення правовідносин банківського вкладу.
8. Касаційна скарга Фонду гарантування вкладів фізичних осіб обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанції не дослідили той факт, що відсутність інформації про вкладника (позивача) у переліку вкладників не створює обов`язок для Фонду гарантування включити його до загального реєстру вкладників.
Суди задовольнили вимоги стосовно прав, які ще не порушені (вимоги на майбутнє).
За наявності позивача у відповідному переліку Фонд вчиняє дії щодо виплати коштів. Захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Без встановлення такого порушення, а лише допускаючи можливість неправомірної поведінки суб`єкта оскарження, суди дійшли помилкового висновку про можливість захисту не порушених прав.
9. Відзиву на касаційні скарги уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ЗЛАТОБАНК» Славінського В.І. та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року ОСОБА_1 не подано.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
11. Пунктом 3 та 4 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;
вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
12. Частиною першою статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
13. Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону і нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
14. Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Слід зазначити, що положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
15. Так, у межах даних правовідносин уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ЗЛАТОБАНК», не заперечується той факт, що позивач є вкладником АТ «ЗЛАТОБАНК». Разом з тим, спірною є сума, яка підлягає відшкодуванню за договором банківського вкладу № 080273 від 4 лютого 2015 року. який укладено на суму 5000,00 євро.
16. За позицією позивача, ним була внесена сума у розмірі 5000,00 євро, що підтверджується відповідною квитанцією від 4 лютого 2015 року № 143558.
17. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ЗЛАТОБАНК» вважає, що кошти у зазначеному розмірі позивачем до банку не вносились, оскільки відповідно до виписки по рахунку від 15 січня 2016 року за номером квитанції № 143558 було внесено суму у розмірі 140 євро. При цьому, підпис касира на вказаній квитанції заперечують.
18. Відповідно до абзацу 14, 15 пункту 4 розділу І Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 174 від 1 червня 2011 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) касове обслуговування - надання послуг з приймання, видачі та обміну готівки; касовий документ - документ, який оформляється для здійснення касової операції.
19. Пунктом 5 розділу І Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні встановлено, що Банк (філія) зобов`язаний здійснювати касове обслуговування клієнтів на підставі договірних відносин через касу банку.
20. Відповідно до пункту 8 розділу І Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні Банк під час здійснення касових операцій має, серед іншого, зокрема забезпечувати: своєчасне повне оприбутковування готівки національної та іноземної валюти, що надійшла до каси банку, та її зарахування на зазначені клієнтами рахунки згідно з вимогами нормативно-правових актів; документальне оформлення руху готівки національної та іноземної валюти в касі банку; своєчасне відображення касових операцій у бухгалтерському обліку.
21. У відповідності до абзацу першого пункту 1.1 глави 1 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать: заява на переказ готівки (додаток 8), прибутково-видатковий касовий ордер (додаток 9), заява на видачу готівки (додаток 10), прибутковий касовий ордер (додаток 11), видатковий касовий ордер (додаток 12), грошовий чек (додаток 13), квитанція про прийняття на інкасо банкнот іноземних держав (додаток 22), квитанція про приймання до сплати на інкасо чеків в іноземній валюті, рахунки на сплату платежів, а також сліп, квитанція, чек банкомата, що формуються платіжними пристроями, та документи для відправлення переказу готівки та отримання його в готівковій формі, установлені відповідною платіжною системою.
22. Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу IV Постанови Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні банк (філія, відділення) приймає від клієнта готівку для здійснення її переказу через операційну касу і платіжні пристрої.
23. Приписи пункту 2.3 глави 2 розділу IV Постанови Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні визначають, що банк (філія, відділення) здійснює приймання готівки іноземної валюти від клієнтів за такими прибутковими касовими документами, зокрема за заявою на переказ готівки - від юридичних осіб - резидентів, фізичних осіб - підприємців та представництв-нерезидентів для зарахування на власні поточні рахунки; від уповноваженого представника нерезидента - суб`єкта господарювання для зарахування на розподільчий рахунок в іноземній валюті, відкритий цим банком (філією, відділенням) резиденту - суб`єкту господарювання; від фізичних осіб - на поточні, вкладні (депозитні) рахунки та переказ без відкриття рахунку.
24. У відповідності до пункту 2.9. 3 глави 2 розділу IV Постанови Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні банк (філія, відділення) зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.
25. Зі змісту наведених правових норм убачається, що клієнту після завершення приймання готівки видається квитанція, яка, крім іншого, має містити підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.
26. Одним із документів, який фіксує факт приймання готівки іноземною валютою від клієнта банку, є заява про переказ готівки, форма якої визначена у додатку 8 до Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні. Така заява свідчить про волевиявлення клієнта на внесення певної суми коштів у банк та повинна зберігатися у банку як один із документів первинного обліку.
27. Таким чином, і заява на переказ готівки, і квитанція, яка видається банком за наслідками її прийняття, є невід`ємними частинами, які у сукупності підтверджують факт проведення відповідної операції. Лише у разі встановлення недостовірності однієї з цих частин на підставі належних та допустимих доказів суд вправі прийняти другу як доказ, який підтверджує чи спростовує факт прийняття готівки банком та її розмір.
28. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ЗЛАТОБАНК» під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції неодноразово наголошувала на тому, що квитанція не містить підпису одного з касирів банку, які здійснювали розрахунково-касове обслуговування у Сумському відділенні АТ «ЗЛАТОБАНК», а штамп відділенні не відповідає новому зразку, оскільки назва банку зазначена не прописними літерами, як це встановлено у новій редакції Статуту. На підтвердження своїх доводів відповідачем подано до судів першої та апеляційної інстанцій ряд доказів.
29. Разом з тим, зазначеним вище обставинами, на яких ґрунтуються заперечення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ЗЛАТОБАНК», судами першої та апеляційної інстанцій належної правової оцінки надана не була, як і не надана правової оцінки тому, що за вимогами абзацу 14, 15 пункту 4, пунктів 5, 8 розділу І, абзацу 1 пункту 1.1 глави 1 розділу І, пунктів 2.1, 2.3, 2.9.3 глави 2 розділу IV Інструкції № 174 одним із документів, який фіксує факт приймання готівки від клієнта банку, є заява про переказ готівки, форма якої визначена у додатку 8 до Постанови № 174. Така заява свідчить про волевиявлення клієнта на внесення певної суми коштів у банк та повинна зберігатися у банку як один із документів первинного обліку. І заява на переказ готівки, і квитанція, яка видається банком за наслідками її прийняття, є невід`ємними частинами, які у сукупності підтверджують факт проведення відповідної операції. Лише у разі встановлення недостовірності однієї з цих частин на підставі належних та допустимих доказів суд вправі прийняти другу як доказ, який підтверджує чи спростовує факт прийняття готівки банком та її розмір.
30. Отже, суди не дослідили належність відповідної заяви про переказ готівки № 143558 від 4 лютого 2015 року від Остапенка О.В., яка міститься в матеріалах справи, в тому числі на предмет посилань уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ЗЛАТОБАНК» на те, що відбиток прямокутного штампу банку на вказаній заяві та квитанції відрізняються один від одного.
31. Крім того, судами не було надано належної правової оцінки посиланням уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ЗЛАТОБАНК» на те, що підпис на квитанції № 143558 від 4 лютого 2015 року не належить касиру банку Шрамченко О.В.
32. Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
33. У відповідності до положень статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
34. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
35. Відповідно до статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
36. Для встановлення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.
37. Частиною третьою статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) якщо доданий до справи або наданий суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення документ викликає сумнів у його достовірності або є фальшивим, особа, яка бере участь у справі, може просити суд виключити його з числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів або вимагати проведення експертизи.
38. Колегія суддів вважає, що суди не скористались усіма наданими процесуальними засобами для офіційного з`ясування всіх обставин справи, що визначено частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) з метою винесення законного та обґрунтованого рішення.
39. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постановах від 2 квітня 2019 року у справі № 818/3926/15, від 10 жовтня 2019 року у справі № 818/79/16 та від 30 січня 2020 року у справі № 818/3587/15.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
40. За змістом частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
41. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
42. Частиною 4 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
43. Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.
44. Під час нового розгляду справи суду слід надати правову оцінку запереченням уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ЗЛАТОБАНК» щодо підпису касира банку на квитанції, яка надана на підтвердження факту залучення позивачем коштів у розмірі 5000,00 євро відповідно до договору банківського вкладу від 4 лютого 2015 року № 080273, а також проставленому на заяві та квитанції відбитку штампу банку. Крім того, слід з`ясувати результати кримінального провадження, що здійснювалось за даним фактом та врахувати їх при винесенні рішення.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ЗЛАТОБАНК» Славінського Валерія Івановича та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити частково.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ЗЛАТОБАНК», Фонду гарантування вкладів фізичних про зобов`язання вчинити дії направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
судді Я.О. Берназюк
І.В. Саприкіна