ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 818/573/17

адміністративне провадження № К/9901/30102/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н.А.,

суддів: Смоковича М.І., Шевцової Н.В.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року (головуючий суддя - Павлічек В.О., судді - Прилипчук О.А., Гелета С.М.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року (головуючий суддя - П`янова Я.В., судді - Чалий І.С. , Зеленський В.В.) .

І. Суть спору

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

В квітні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України (далі -відповідач, скаржник, ДКСУ), в якому просив:

- зобов`язати Державну казначейську службу України нарахувати та виплатити компенсацію за порушення строку виконання рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15.08.2013 по справі № 6а/577/97/13 (577/4163/13-а) за увесь час прострочення, з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми;

- стягнути з Державної казначейської служби України грошові кошти в рахунок компенсації моральної шкоди в розмірі 86 040,00 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди - задоволено частково.

Зобов`язано Державну казначейську службу України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за порушення строку виконання рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15.08.2013 по справі № 6а/577/97/13 (577/4163/13-а) в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, в строк передбачений ч. 1 ст. 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", не перерахував позивачу кошти за рішенням суду, а тому ОСОБА_1 має право на отримання компенсації в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Крім того, суд зазначив, що норми Цивільного кодексу України, зокрема, ті, що регулюють наслідки порушення зобов`язань, до спірних правовідносин, що виникли у зв`язку з виконанням судового рішення, не застосовуються, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Також суд вказав, що позивачем не надано доказів в чому полягає завдана йому моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача її заподіяно позивачеві, а тому в задоволенні позовних вимог в зазначеній частині позову відмовлено судом.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.06.2017р. по справі № 818/573/17 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з Державної казначейської служби України грошових коштів в рахунок компенсації моральної шкоди.

Прийнято в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 грошові кошти в рахунок компенсації моральної шкоди в розмірі 86040,00 грн. (вісімдесят шість тисяч сорок) грн. 00 коп.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.06.2017р. по справі № 818/573/17 залишено без змін.

Скасовуючи частково постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо необхідності зобов`язання Державну казначейську службу України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за порушення строку виконання рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15.08.2013 рогу по справі № 6а/577/97/13 (577/4163/13-а) в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми. Також суд вважав правомірними висновки суду першої інстанції, що норми Цивільного кодексу України, зокрема, ті, що регулюють наслідки порушення зобов`язань, до спірних правовідносин, що виникли у зв`язку з виконанням судового рішення, не застосовуються. Крім того, колегія суддів зауважила, що ані позивачем, ані відповідачем постанова суду в цій частині в апеляційному порядку оскаржена не була. Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, то суд зазначив, що, оскільки неможливість для позивача отримати виконання рішення, винесеного на його користь, протягом тривалого строку становить втручання у його право на мирне володіння своїм майном та є порушенням вимог § 1 ст. 6 Конвенції та ст. 1 Протоколу N 1, то через душевні страждання, які позивач зазнав у зв`язку з надмірно тривалим невиконанням остаточного рішення з вини посадових осіб Державної казначейської служби України, за дії (бездіяльність) яких держава несе відповідальність, відповідно до ст. 56 Конституції України, ст.ст. 23 1167 1173 1174 ЦК України заявник має право на відшкодування йому за рахунок держави моральної шкоди. Розмір моральної шкоди суд апеляційної інстанції розрахував виходячи з практики і підходів ЄСПЛ при визначенні справедливої сатисфакції в контексті обставин цієї справи.

КОРОТИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

25 жовтня 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Державної казначейської служби України на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій, просить скасувати зазначені рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування поданої касаційної скарги Державна казначейська служба України вказує на те, що судом апеляційної інстанції не проаналізовано факт дійсності заподіяння страждання, не зазначено у чому конкретно вони полягали, а також не досліджено характеру немайнових втрат. В тексті постанови, як зазначає скаржник, відсутнє посилання на стан здоров`я позивача, чи зазнавав він вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, чи потрібен позивачу час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Також ДКСУ вказав, що розмір відшкодування шкоди повинен визначатися з урахуванням вимог розумності та справедливості такого відшкодування, яке має бути не більш ніж достатнім для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинно призводити до збагачення позивача за рахунок держави. Крім того, скаржник зауважує про застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме - Закону України «Про державну виконавчу службу», які не поширюються на дані спірні правовідносини. Також скаржник наголошує на тому, що питання перерахування коштів на користь позивача відповідно до виконавчого листа залежало від визначеного у законі про Державний бюджет України на відповідний рік обсягу коштів за КПКВК 3504040, суми коштів за виконавчими документами, що надійшли і підлягають виконанню за цією програмою та від затвердженого Міністром фінансів України розпису виконання бюджету, а не від рішень чи дій посадових осіб органів Казначейства.

18.12.2017 на адресу суду касаційної інстанції надійшли заперечення ОСОБА_1 на вказану касаційну скаргу, в яких, посилаючись на необґрунтованість і безпідставність доводів останньої, позивач просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2017 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2020 року касаційну скаргу Державної казначейської служби України прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11.06.2010 у справі № 2-1256 позов ОСОБА_1 про стягнення з Конотопського міського управління праці і соціального захисту населення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2009 рік в розмірі 2 150,00 грн. було задоволено. Постановою апеляційного суду Сумської області від 27.08.2012, рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11.06.2010 змінено, а саме, зобов`язано Конотопське міське управління праці і соціального захисту населення Конотопської міської ради здійснити ОСОБА_1 перерахунок щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2009 рік, відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням здійснених позивачу витрат (а.с. 53-58).

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15.08.2013 замінено спосіб виконання постанови апеляційного суду Сумської області шляхом стягнення з Конотопського міського управління праці і соціального захисту населення за рахунок бюджетних призначень на користь ОСОБА_1 недоплачену одноразову щорічну грошову допомогу як учаснику бойових дій за 2009 рік в сумі 2 150,00 грн. (а.с. 61-63), у зв`язку з чим, 15.08.2013 Конотопським міськрайонним судом Сумської області видано виконавчий лист № 6а/577/97/2013, який було пред`явлено позивачем до виконання до Державної казначейської служби України (а.с. 64).

Посилаючись на протиправність бездіяльності відповідача щодо непроведення виплати по виконавчому листу від 15.08.2013 №6а/577/97/2013, позивач звернувся до суду з позовом.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.03.2016 по справі № 818/96/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиплати ОСОБА_1 суми коштів по виконавчому листу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28.08.2013 у справі № 6а/577/97/13.

09.03.2017 позивач звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області із заявою щодо негайного перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 відповідно до виконавчого листа, виданого 15.08.2013 Конотопським міськрайонним судом Сумської області по справі № 6а/577/97/13 про стягнення на користь ОСОБА_1 недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2009 рік в сумі 2 150,00 грн. та нарахування і виплати компенсації за порушення строку виконання судового рішення за увесь час прострочення, з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми (а.с. 23-24).

Листом від 14.03.2017 № 12-8/1216-2287 Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області повідомило позивача про те, що не може вирішити питання нарахування компенсації у зв`язку з відсутністю відповідних повноважень, оскільки відповідно до ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання судових рішень вказаної категорії здійснюється Державною казначейською службою України (а.с. 25).

30.03.2017 Державною казначейською службою України було перераховано на картковий рахунок ОСОБА_1 , відкритий у Публічному акціонерному товаристві Комерційному банку "Приватбанк", кошти у розмірі 2 150,00 грн. (а.с. 65).

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901-VI) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 4901-VI у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до пункту 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845 (далі - Порядок) безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно з пунктом 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Згідно з пунктом 50 Порядку компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується: Казначейством, якщо боржником є державний орган; державним виконавцем, якщо боржником є підприємство, установа, організація або юридична особа, зазначені в пункті 48 цього Порядку.

Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.

Згідно з пунктом 51 Порядку в рішенні (постанові) про виплату компенсації зазначаються: назва і дата видачі виконавчого документа, найменування органу, що його видав; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та по батькові (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), код згідно з ЄДРПОУ або податковий номер (для юридичних осіб), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серія і номер паспорта для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття такого номера, реквізити рахунків стягувача і боржника; дата надходження документів та відомостей, необхідних для перерахування коштів, дата закінчення встановленого законом строку для перерахування коштів, дата перерахування коштів стягувачу; строк прострочення платежу; реквізити рахунка, з якого здійснюється безспірне списання; спосіб перерахування коштів стягувачу; сума нарахованої компенсації.

Рішення про виплату компенсації затверджується Головою Казначейства, а постанова - керівником органу державної виконавчої служби.

Відповідно до частини другої статті 22 КАС України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Як встановлено судами попередні інстанцій позивач звернувся із вказаним позовом до суду у зв`язку з тривалим невиконанням рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11.06.2010 у справі № 2-1256/2010 після його перегляду Апеляційним судом Сумської області (з урахуванням ухвали Конотопського міськрайонного суду від 15 серпня 2013 року, якою змінено спосіб виконання вказаного судового рішення).

Виконання згаданого судового рішення було покладено на ДКС відповідно до Закону № 4901-VI, зважаючи на те, що відповідачем у вказаній судовій справі був орган державної влади, а предметом позову - стягнення коштів.

Виконавчий лист Конотопського міськрайонного суду від 15 серпня 2013 року, який цей суд видав у справі № 6а/577/97/2013, ДКС фактично виконала 30 березня 2017 року, перерахувавши на картковий рахунок позивача кошти в сумі 2150,00 грн.

Відтак, враховуючи те, що відповідач фактично здійснив виконання рішення більше, ніж через два роки, у позивача виникло право на отримання компенсації в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми, передбаченої частиною першої статті 5 Закону № 4901-VI

Зважаючи на те, що ДКС самостійно нарахування компенсації не здійснило, суди попередніх інстанцій, на думку Суду, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав задовольнити позовні вимоги в цій частині.

Отже, з огляду на обставини цієї справи і правове регулювання спірних відносин, висновки суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, з якими погодився суд апеляційної інстанції, є правильними. Доводів, які б спростовували висновки судів та фактичні обставини справи в цій частині відповідач у касаційній скарзі не навів.

Що стосується відшкодування моральної шкоди, з приводу стягнення якої в основному і стосуються доводи касаційної скарги ДКС, то висновку про наявність підстав для того, щоб їх задовольнити, суд апеляційної інстанції (в цій справі) дійшов спираючись на те, що факт протиправної бездіяльності ДКС щодо неналежного виконання судового рішення у справі № 6а/577/97/2013 встановлено судовим рішенням у справі № 818/96/16, яке набрало законної сили (постанова Сумського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року, залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року).

Відповідно до частини другої статті 22 КАС України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Положення такого самого змісту містить частина п`ята статті 21 КАС України у чинній редакції.

З огляду на те, що заподіяння моральної шкоди позивач пов`язує з протиправною бездіяльністю ДКС, яка полягала у затримці виплати належних йому коштів за виконавчим листом від 22 листопада 2013 року у справі № 6а/577/149/13, виданим Конотопським міськрайонним судом Сумської області, то вимогу про її стягнення, з огляду на наведені вимоги процесуального закону, він міг заявити тільки одночасно з вимогою про визнання цієї бездіяльності протиправною.

Передбачена у частині другій статті 22 КАС України у попередній редакції та в частині п`ятій статті 21 КАС України у чинній редакції можливість поєднання в одному адміністративному позові двох пов`язаних між собою вимог, які якщо заявити їх окремо будуть підсудними різним судам, дозволяє краще дослідити матеріали справи та встановити її обставини, а також зекономити час та витрати на судові провадження, позаяк в такий спосіб закон дозволяє в рамках однієї справи захистити порушені права особи без необхідності двічі звертатися до суду.

Водночас, поєднувати в одному провадженні дві пов`язані вимоги, як-от про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди, є правом позивача. Якщо він не скористався цією можливістю одразу при зверненні з позовом про оскарження дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень, то вдруге заявляти адміністративний позов вже з вимогою про стягнення моральної шкоди, заподіяної цією протиправною дією/бездіяльністю (якщо адміністративний суд це встановить) позивач не може, оскільки ця вимога тепер може розглядатися тільки в порядку цивільного або господарського судочинства (залежно від суб`єктного складу сторін).

Підсумовуючи наведене, вимогу про стягнення моральної шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю ДКС, яка полягала у затримці виплати коштів за виконавчим листом від 15 лсерпня 2013 року у справі № 6а/577/97/2013, виданим Конотопським міськрайонним судом Сумської області, позивач міг заявити одночасно з вимогою про визнання цієї бездіяльності протиправною, яка була предметом розгляду у справі № 818/96/16. Оскільки він цього не зробив, то вирішувати вимогу про стягнення моральної шкоди в іншій справі (тобто окремо від справи № 818/96/16) в порядку адміністративного судочинства вже недозволено.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України у чинній редакції, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 354 КАС України (у чинній редакції) суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням наведеного, постанова суду апеляційної інстанції в частині стягнення на користь позивача моральної шкоди в сумі 86040,00 грн. та постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди на вказану суму підлягають скасуванню, а провадження у справі в зазначеній частині позовних вимог - закриттю. У решті судові рішення, які є предметом касаційного перегляду в цій справі, слід залишити без змін.

Суд зауважує, що аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 818/572/17.

Керуючись статтями 341 345 349-356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року в частині задоволення вимог про стягнення моральної шкоди- скасувати і провадження в цій частині закрити.

В решті - постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіН.А. Данилевич М.І. Смокович Н.В. Шевцова