ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 року

м. Київ

справа № 818/835/16

адміністративне провадження № К/9901/19216/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року (суддя Кунець О.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року (головуючий суддя Старосуд М.І., судді: Яковенко М.М., Лях О.П.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу,

В С Т А Н О В И В:

В липні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець, позивач) звернулась до суду з позовом (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до Державної податкової інспекції в м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (далі - Інспекція, відповідач) про скасування рішення від 24 червня 2016 року №0003531304/30962 про застосування штрафних санкцій в розмірі 1 532,20 грн., вимоги від 24 червня 2016 року №Ф-0003541304/30961 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на суму 15 322,03 грн., податкових повідомлень-рішень від 24 червня 2016 року №0003581304/30958 про донарахування податку з доходів фізичних осіб в розмірі 39 665,05 грн., №0003591304/30908 про застосування фінансових санкцій в розмірі 340,00 грн., №0003571304/30959 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 114 508,75 грн., №0003551304/30960 про донарахування єдиного податку фізичних осіб в розмірі 46 637,78 грн. та №0003521304/30963 про застосування адміністративного штрафу в розмірі 170,00 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Підприємець зазначала, що висновок акту перевірки, який став підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги, про перевищення нею протягом 2014 року встановленого обсягу доходу для платників єдиного податку другої групи, у зв`язку із чим їй анульовано свідоцтво платника єдиного податку, переведено з 01 жовтня 2014 року на загальну систему оподаткування, обліку і звітності, а також донараховано спірні платежі, є помилковим, адже податковим органом до суми отриманого нею протягом січня - вересня 2014 року доходу безпідставно включено й дохід, який отримувався та оподатковувався під час перебування Підприємця на обліку як платника єдиного податку третьої групи.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року, позов задоволено.

Приймаючи такі рішення, суди, дослідивши обставини справи, встановили, що, обравши спрощену систему оподаткування, обліку та звітності й здійснюючи господарську діяльність із застосуванням ставки єдиного податку для платників єдиного податку другої групи з 01 липня 2014 року по 31 грудня 2014 року, Підприємець отримала дохід в розмірі 980 630,00 грн., що не перевищує 1 000 000,00 грн., а тому прийшли до висновку про помилковість позиції відповідача щодо перевищення позивачем встановленого обсягу доходу для платників єдиного податку другої групи, анулювання їй свідоцтва платника єдиного податку та переведення її на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, внаслідок чого Підприємцеві здійснено донарахування грошових зобов`язань та штрафних (фінансових) санкцій відповідно до спірних податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги.

Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Інспекція звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на висновки акту перевірки (про отримання позивачем протягом січня - вересня 2014 року доходу в сумі 1 245 137,92 грн.), просила рішення судів скасувати та прийняти нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач своїм правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.

Суди встановили, що посадовою особою Інспекції проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємця щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт від 21 березня 2016 року №564/18-19-13-04/2689114848/40, а 05 квітня 2016 року прийнято рішення №0012031703/15945 про застосування штрафних санкцій в розмірі 3 930,60 грн., вимогу №0012021702/15947 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на суму 39 306,03 грн., а також податкові повідомлення-рішення №0012011703/15942 про донарахування єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 57 283,43 грн., №00120017-3/15943 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 108 783,75 грн., №0011981703/15940 про застосування адміністративного штрафу в розмірі 680,00 грн. та №0012081703/15938 про донарахування податку з доходів фізичних осіб в розмірі 271 205,23 грн.

За наслідками розгляду скарг позивача на вказані рішення Головним управлінням ДФС у Сумській області зазначено про необхідність проведення Інспекцією документальної позапланової перевірки Підприємця з питань, що стали предметом оскарження, у зв`язку із чим останньою 10 червня 2016 року складено акт №1404/18-19-13-04/2689114848/117 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Підприємця щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року.

Так, перевіркою з`ясовано, що у період з 01 січня 2014 року по 30 червня 2014 року та з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року Підприємець, обравши спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, здійснювала діяльність із застосуванням ставки єдиного податку, визначеної для сплати єдиного податку платниками третьої групи, а у період з 01 липня 2014 року по 30 червня 2015 року - платниками другої групи.

Згідно з актом перевірки позивач у період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2014 року, тобто протягом календарного року, отримала дохід в сумі 1 245 137,92 грн., що перевищує 1 000 000,00 грн., а тому податковим органом анульовано її свідоцтво платника єдиного податку та з 01 жовтня 2014 року по 31 грудня 2015 року переведено її на загальну систему оподаткування, обліку та звітності.

При цьому, перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пунктів 292.1, 292.5 статті 292, пункту 293.1 статті 293 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у зв`язку із чим встановлено заниження суми єдиного податку при перебуванні на третій групі в розмірі 539,53 грн.;

- пункту 291.4 статті 291, пункту 293.4 статті 293, пункту 296.6 статті 296, пункту 299.11 статті 299 ПК України, в результаті чого донараховано до сплати в бюджет єдиного податку, внаслідок перевищення протягом календарного 2014 року граничного обсягу доходу, в сумі 36 770,69 грн.;

- пункту 164.1 статті 164, пункту 167.1 статті 167, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 ПК України, що призвело до донарахування до сплати в бюджет податку на доходи фізичних осіб в сумі 31 460,04 грн., у тому числі: за 2014 рік - 28 211,94 грн., за 2015 рік - 3 248,10 грн.;

- пункту 4 частини 1 статті 4, пункту 2 частини 1 статті 7, частини 3 статті 7, пункту 4 частини 1 статті 1, пункту 11 статті 8, пункту 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI, з огляду на що нараховано до сплати в бюджет єдиного внеску в сумі 15 322,03 грн.;

- пункту 181.1 статті 181, пунктів 183.1, 183.2, 183.10 статті 183, підпункту "б" пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 200.1 статті 200 ПК України в частині заниження податку на додану вартість на загальну суму 91 607,00 грн., у тому числі: за лютий 2015 року - 43 950,00 грн., травень 2015 року - 43 077,00 грн., серпень 2015 року - 320,00 грн., вересень 2015 року - 3 000,00 грн., жовтень 2015 року - 450,00 грн., листопад 2015 року - 360,00 грн., грудень 2015 року - 450,00 грн.;

- підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 ПК України;

- пункту 63.3 статті 63 ПК України щодо порушення порядку обліку платників податків.

На підставі акту перевірки відповідачем 24 червня 2016 року прийнято:

- рішення №0003531304/30962 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 1 532,20 грн.;

- вимогу №Ф-0003541304/30961 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на суму 15 322,03 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0003581304/30958 про донарахування податку з доходів фізичних осіб в розмірі 39 665,05 грн., у тому числі: за податковим зобов`язанням - 31 460,04 грн., за штрафними санкціями - 7 865,01 грн.;

- податкове повідомлення рішення №0003591304/30908 про застосування фінансових санкцій в розмірі 340,00 грн. за порушення підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 ПК України;

- податкове повідомлення-рішення №0003571304/30959 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 114 508,75 грн., з яких: 91 607,00 грн. - за основним платежем та 22 901,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення №0003551304/30960, яким донараховано грошове зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 46 637,78 грн., а саме: 37 310,22 грн. - основний платіж, 9 327,56 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- податкове повідомлення-рішення №0003521304/30963 про застосування адміністративного штрафу в розмірі 170,00 грн. за порушення пункту 63.3 статті 63 ПК України.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, рішенням та вимогою, Підприємець звернулась до суду з позовом у даній справі.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку врегульовано главою 1 («Спрощена система оподаткування, обліку та звітності») Розділу XIV («Спеціальні податкові режими») ПК України.

Так, згідно з пунктом 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

За змістом пункту 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Підпунктами 2 та 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України передбачалось, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема: друга група - фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб й обсяг доходу не перевищує 1 000 000 гривень; третя група - фізичні особи-підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб й обсяг доходу не перевищує 3 000 000 гривень.

Відповідно до підпункту 1 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.

Як встановлено пунктом 299.10 статті 299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.

У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом (пункт 299.11 статті 299 ПК України).

Як вже вказувалось в цій постанові, підставою для анулювання позивачеві свідоцтва платника єдиного податку другої групи, переведення її у період з 01 жовтня 2014 року по 31 грудня 2015 року на загальну систему оподаткування, обліку та звітності та, як наслідок, прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення був висновок податкового органу про отримання позивачем у період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2014 року, тобто протягом календарного року, доходу в сумі 1 245 137,92 грн., що перевищує 1 000 000,00 грн.

Разом з тим, суди з`ясували, що в період з 01 січня 2014 року по 30 червня 2014 року позивач перебувала на обліку як платник єдиного податку третьої групи, отримавши за вказаний період дохід в розмірі 480 756, 28 грн., а в період з 01 липня 2014 року по 31 грудня 2014 року - на другій групі єдиного податку, отримавши в цьому періоді дохід в розмірі 980 630,00 грн.

Отже, суди дійшли переконання, що обравши спрощену систему оподаткування, обліку та звітності й здійснюючи господарську діяльність із застосуванням ставки єдиного податку для платників другої групи з 01 липня 2014 року по 31 грудня 2014 року, тобто в 2014 календарному році, Підприємець від провадження останньої отримала дохід в розмірі 980 630,00 грн., що не перевищує 1 000 000,00 грн.

Відтак, окреслені вище обставини та правове регулювання спірних правовідносин свідчать про цілком об`єктивний висновок судів попередніх інстанцій щодо недоведеності відповідачем обставини вчинення Підприємцем порушення вимог податкового законодавства й, як наслідок, відсутності у нього підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення.

Касаційна ж скарга не містить необхідного обґрунтування на підтвердження того, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржених рішеннях застосували норми матеріального права (податкового закону) всупереч змісту фактичних обставин справи та їх правовому значенню, або ж порушили процесуальні норми при досліджені та оцінці доказів у справі.

У касаційній скарзі не наведено інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки, запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі, з урахуванням яких суди вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а також відсутність підстав вважати, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права чи порушення процесуальних норм, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги контролюючого органу без задоволення, а оскаржених рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 327 341 345 349 350 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко