ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2020 року

Київ

справа №819/1103/14-a

адміністративне провадження №К/9901/19789/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2016 року (судді: Бруновська Н.В. (головуючий), Костів М.В., Шавель Р.М.) у справі № 819/1103/14-а за позовом Суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 до Тернопільської об`єднаної держаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Суб`єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 (далі - позивач, СПДФО ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Тернопільської об`єднаної держаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Тернопільська ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0018561701 від 23.04.2014.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0018561701 від 23.04.2014 діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. Позивач зазначає, що специфічність періодичних видань полягає в тому, що вони за своєю сутністю є джерелом інформації, у зв`язку з чим попит покупців на періодику, що надійшла у продаж, тим вищий, чим свіжіший та актуальніший пропонований матеріал. З метою стимулювання збуту нереалізованої (поверненої) друкованої продукції суб`єкт підприємницької діяльності може прийняти рішення про її продаж за зниженими цінами, у тому числі й за цінами нижче їх собівартості, оскільки право встановлювати ціну реалізації продукції належить тільки суб`єктам підприємницької діяльності - учасникам договірних відносин, навіть якщо залежно від обставин ця ціна виявиться нижчою за собівартість такої продукції. Також позивач зазначає, що якщо платник здійснює уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то у податковому обліку відповідно до п. 152.10 ст. 152 Податкового кодексу України така уцінка (дооцінка) не змінює балансову вартість запасів для цілей перерахунку і не впливає ні на валові доходи, ні на валові витрати такого платника, а тому будь-яких перекручень даних декларацій про одержані доходи та понесені витрати за 2012-2013 роки позивачем допущено не було.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 8 липня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області від 23 квітня 2014 року № 0018561701. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем будь-яких перекручень даних декларацій про одержані доходи та понесені витрати за 2012-2013 роки допущено не було, а було правильно проведено розрахунки податку з доходів фізичних осіб з урахуванням собівартості уціненої продукції.

4. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Тернопільська ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просила скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 8 липня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог СПДФО ОСОБА_1 у повному обсязі.

5. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2016 року задоволено апеляційну скаргу Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області. Скасовано постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 8 липня 2014 року та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог СПДФО ОСОБА_1 . Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що по операціях з продажу уцінених періодичних видань позивач не отримував оподатковуваного доходу, оскільки різниця між даними сумами та повною собівартістю уцінених періодичних видань (у 2012 році - 2 945 057,52 грн, у 2013 році - 3 505 611,69 грн) не можуть відноситись до складу валових витрат відповідних періодів, так як вони не формують оподатковуваного доходу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, СПДФО ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2016 року та залишити в силі постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 8 липня 2014 року у справі № 819/1103/14-а.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючий орган провів документальну планову виїзну перевірку СПДФО ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2013. За результатами перевірки складено акт перевірки від 12.03.2014 № 1397/19-18-17-01/ НОМЕР_1 яким встановлено порушення: п.п. 164.1.1 п.п. 164.1.2 п.п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 177.1 п. 177.2 п. 177.3 п. 177.4 ст. 177 ПК України, а саме: заниження чистого (оподаткованого) доходу на загальну суму 6 450 669,21 грн (в тому числі за 2012 рік, в сумі 2 945 057,52 грн та у 2013 році в сумі 3 505 611,69 грн), що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб за 2012 рік в сумі 500 659,78 грн, за 2013 рік в сумі 595 953,99 грн.

На підставі вказаного акта перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення № 001856171 від 23.04.2014 року форми «Р» яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 1 644 920,66 грн. Підставою винесення вказаного податкового повідомлення-рішення є висновки відповідача про те, що позивач провівши уцінку товарно-матеріальних цінностей (періодичні видання) включив до загального оподаткованого доходу вартість уцінених товарно-матеріальних цінностей реалізованих по 1 коп. за 1 шт. до валових витрат повну собівартість реалізованої продукції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що основним видом діяльності СПДФО ОСОБА_1 є видання журналів та періодичних видань та реалізація їх споживачам. В період за 2012 рік позивачем реалізовано 4 980 718 шт. періодичних видань на суму 49 807,18 грн. При цьому, до валових витрат включено собівартість реалізованих періодичних видань на суму 2 994 864,70 грн, збитки від проведеної операції 2 945 057,52 грн, за 2013 рік позивач реалізував 4 878 145 шт. періодичних видань на суму 48 056,60 грн, при цьому до валових витрат включено собівартість реалізованих періодичних видань на суму 3 553 668,29 грн, збитки від проведеної операції 3 505 611,69 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно наказів «Про уцінку видань які втратили товарний вигляд і в подальшому не придатні для реалізації» для проведення уцінки позивачем створено комісію у складі: логіста - ОСОБА_2 , бухгалтера- економіста - ОСОБА_3 , комірника - ОСОБА_4 . Однак, в порушення Положення про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових товарно-матеріальних цінностей (затвердженого наказом Міністерства економіки і Міністерства фінансів України № 120/190 від 10.09.1996) позивачем не проведено та не враховано експертних оцінок з урахуванням ступеня втрати їх споживчих властивостей, насиченості ринку цими товарами, продукцією та надлишковими товарно-матеріальними цінностями.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. В доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на неврахування контролюючим органом та судом апеляційної інстанції окремих положень Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових товарно-матеріальних цінностей (затвердженого наказом Міністерства економіки і Міністерства фінансів України № 120/190 від 10.09.1996), а також того, що позивачем було правильно проведено розрахунки податку з доходів фізичних осіб з урахуванням собівартості уціненої продукції та не порушено вимог чинного податкового законодавства, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

9. Відповідачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.

10. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

11. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Пункти 138.1, 138.2 статті 138.

Витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

11.2. Підпункт 138.10.2 пункту 138.10 статті 138.

До складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати; б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу; в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; ґ) витрати на оплату послуг зв`язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв`язок та інші подібні витрати); д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; е) витрати на врегулювання спорів у судах; є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; ж) інші витрати загальногосподарського призначення.

11.3. Пункт 152.10 статті 152.

Якщо платник податку приймає рішення про уцінку/дооцінку активів згідно з правилами бухгалтерського обліку, - така уцінка/дооцінка з метою оподаткування не змінює балансову вартість активів та доходи або витрати такого платника податку, пов`язані з придбанням зазначених активів. Норми цього пункту не застосовуються до операцій, стосовно яких іншими нормами цього Кодексу передбачено визнання доходів та витрат за даними бухгалтерського обліку.

11.4. Пункт 164.1 статті 164.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

11.5. Підпункти 164.1.1, 164.1.2, 164.1.3 пункту 164.1 статті 164.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

11.6. Пункт 167.1 статті 167.

Ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно з статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

11.7. Пункти 177.1, 177.2, 177.3, 177.4 статті 177.

Доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

12. Положення про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових товарно-матеріальних цінностей, затверджене наказом Міністерства економіки і Міністерства фінансів України № 120/190 від 10.09.1996:

12.1. Пункти 1, 2, 3.

За цим Положенням проводиться уцінка товарів широкого вжитку і продукції виробничо-технічного призначення, що залежалися (не мають збуту більше трьох місяців) і не користуються попитом у

споживачів, а також таких товарів та продукції, які частково втратили свою первісну якість (далі - товари, продукція), та надлишкових товарно-матеріальних цінностей (матеріалів, комплектуючих виробів, інших матеріальних цінностей, що більше трьох місяців не можуть бути використані на виробництво продукції, оскільки таку продукцію виробляти недоцільно за відсутності попиту на неї як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках).

Уцінка товарів, продукції та надлишкових товарно-матеріальних цінностей проводиться на виробничих і торговельних підприємствах та в організаціях усіх форм власності, які виробляють продукцію, продають (постачають) товари, у міру потреби за рішенням керівника (власника) підприємства (організації).

Для виявлення товарів, продукції та надлишкових товарно-матеріальних цінностей, що підлягають уцінці, та проведення їх уцінки керівник (власник) підприємства затверджує комісію, до складу якої, як правило, входять: заступник керівника підприємства (голова комісії), головний бухгалтер, товарознавець, економіст з цін, технолог та інші спеціалісти підприємства, обізнані з кон`юнктурою і попитом на ринку.

12.2. Пункт 10.

До початку проведення безпосередньої уцінки товарів, продукції та надлишкових товарно-матеріальних цінностей комісія попередньо розглядає складені раніше переліки товарів, продукції та надлишкових товарно-матеріальних цінностей, що підлягають уцінці. Особливу увагу при цьому треба звернути на суму можливої уцінки. Суму уцінки, яка орієнтовно розрахована в переліках товарів, продукції та надлишкових товарно-матеріальних цінностей, що підлягають уцінці, потрібно порівняти з можливими фінансовими джерелами для цієї мети. Тільки після визначення величини коштів (у розрізі їх джерел), що можуть бути спрямовані на покриття втрат від уцінки товарів, продукції та надлишкових товарно-матеріальних цінностей, комісія безпосередньо розпочинає проведення уцінки.

12.3. Пункт 11.

Розміри уцінки товарів, продукції та надлишкових товарно-матеріальних цінностей повинні визначатися комісією на підставі експертних оцінок з урахуванням ступеня втрати їх споживчих властивостей, насиченості ринку цими товарами, продукцією та надлишковими товарно-матеріальними цінностями. Товари, продукція та надлишкові товарно-матеріальні цінності, які раніше було уцінено, але не реалізовано, можуть уцінюватися повторно до рівня цін можливої реалізації.

13. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246:

13.1. Пункти 24, 25.

Запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду.

13.2. Пункт 27.

Сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, та вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих, що не вистачає) запасів списуються на витрати звітного періоду. Суми нестач і втрат від псування цінностей до прийняття рішення про конкретних винуватців відображаються на позабалансових рахунках. Після встановлення осіб, які мають відшкодувати втрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості (або інших активів) і доходу звітного періоду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

14. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).

15. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами першої та апеляційної інстанції обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що контролюючий орган при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0018561701 від 23.04.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 1 644 920,66 грн, діяв у межах та у відповідності до положень чинного податкового законодавства.

16. Колегія суддів зазначає, що положеннями підпунктів 164.1.1-164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними Податковим кодексом України. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 Податкового кодексу України, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 Податкового кодексу України.

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недотримання позивачем вимог Положення про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових товарно-матеріальних цінностей (затвердженого наказом Міністерства економіки і Міністерства фінансів України № 120/190 від 10.09.1996). Колегія суддів зазначає, що пунктами 10 та 11 вказаного положення передбачено, що до початку проведення безпосередньої уцінки товарів, продукції та надлишкових товарно-матеріальних цінностей комісія попередньо розглядає складені раніше переліки товарів, продукції та надлишкових товарно-матеріальних цінностей, що підлягають уцінці, при цьому особливу увагу треба звернути на суму можливої уцінки. Суму уцінки, яка орієнтовно розрахована в переліках товарів, продукції та надлишкових товарно-матеріальних цінностей, що підлягають уцінці, потрібно порівняти з можливими фінансовими джерелами для цієї мети і тільки після визначення величини коштів (у розрізі їх джерел), що можуть бути спрямовані на покриття втрат від уцінки товарів, продукції та надлишкових товарно-матеріальних цінностей, комісія безпосередньо розпочинає проведення уцінки. Крім того, розміри такої уцінки товарів, продукції та надлишкових товарно-матеріальних цінностей повинні визначатися комісією на підставі експертних оцінок з урахуванням ступеня втрати їх споживчих властивостей, насиченості ринку цими товарами, продукцією та надлишковими товарно-матеріальними цінностями. Жодних належних та достатніх доказів на підтвердження того, що при проведенні уцінки товарів були здійснені розрахунки щодо джерел покриття витрат від уцінки товарів позивачем надано не було, а також не було надано відповідних розрахунків розмірів такої уцінки товарів з урахуванням ступеня втрати їх споживчих властивостей, насиченості ринку цими товарами.

Колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо порушення позивачем вимог підпунктів 164.1.1-164.1.3 пункту 164.1 статті 164, пункту 167.1 статті 167, пунктів 177.1-177.4 статті 177 Податкового кодексу України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

17. Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2016 року слід залишити без задоволення.

18. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

19. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2016 року у справі № 819/1103/14-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду