ПОСТАНОВА
Іменем України
28 квітня 2020 року
Київ
справа №819/2066/17
адміністративне провадження №К/9901/63328/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Кременецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (відповідач-1), Головного управління національної поліції України у Тернопільській області (відповідач-2), Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області (відповідач-3)
про визнання дій незаконними, стягнення матеріальної та моральної шкоди, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2018 (головуючий суддя - Сапіга В.П., судді - Довга О.І., Затолочний В.С.)
ВСТАНОВИВ:
І. Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кременецького відділу поліції ГУНП в Тернопільській області, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області про визнання дій Кременецького відділу поліції ГУНП в Тернопільській області незаконними, стягнення з Головного управління Національної поліції в Тернопільській області 20 000 грн матеріальної та 50 000 грн моральної шкоди.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що він особисто подав до Кременецького відділу поліції ГУНП в Тернопільській області письмову заяву про злочин, однак вказана заява не була зареєстрована у встановлений строк, належних дій щодо розслідування злочину не вчинялось, та позивачу не було надано інформації про хід розгляду його справи.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.04.2018 позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Кременецького відділу поліції ГУНП в Тернопільській області щодо нереєстрації 29.03.2016 заяви ОСОБА_1 та невнесення в Єдиний реєстр судових розслідувань відомостей про скоєне кримінальне правопорушення, а також ненадання позивачу ОСОБА_1 інформації про хід розгляду його заяви. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Судом першої інстанції встановлено, що працівниками Кременецького відділу поліції ГУНП в Тернопільській області вчинено неправомірні дії, зокрема щодо нереєстрації 29.03.2016 заяви ОСОБА_1 та невнесення в Єдиний реєстр судових розслідувань відомостей про скоєне кримінальне правопорушення, а також ненадання ОСОБА_1 як заявнику інформації про хід розгляду його заяви, а тому в цій частині суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
5. Разом з тим, суд першої інстанції вказав, що позовні вимоги в частині визнання дій незаконними щодо неодноразової фасильфікації даних, тяганині судового слідства, неналежному розгляді заяв та скарг ОСОБА_1 під час проведення досудового розслідування кримінального провадження №12016210120000352 підлягає закриттю, оскільки справу в цій частині не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Вимоги щодо стягнення на користь позивача матеріальної та моральної шкоди також не можуть бути задоволені, оскільки така шкода випливає із дій відповідача щодо розслідування вказаного кримінального провадження і порядок її відшкодування повинен вирішуватись у порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
6. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2018 рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.04.2018 скасовано в частині задоволення позовних вимог та прийнято нову постанову, якою провадження в цій частині закрито, а в іншій частині рішення залишено без змін.
7. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що правовідносини щодо розгляду заяв про вчинення кримінального правопорушення за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. Спір, який виник між сторонами у справі, підлягає розгляду в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки захист прав заявника, з урахуванням обов`язковості дотримання вимог частини ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, вимагав би від адміністративного суду, до якого надійшов такий позов, перевіряти та надавати оцінку обставинам, не властивим суду адміністративної юрисдикції, дотримання відповідачем приписів, встановлених Кримінальним процесуальним кодексом України. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що спірні правовідносини стосуються окремих питань діяльності відповідачів, яка регламентована нормами Кримінального процесуального кодексу України, а тому даний спір не відноситься до компетенції адміністративних судів і не може бути розглянутий за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
8. 03.10.2018 ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2018.
9. У касаційній скарзі позивач, зазначаючи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
10. Касаційна скарга обґрунтована тим, що підставою для звернення до суду стало порушення посадовими особами відповідача-1 вимог Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події №13777 в частині реєстрації заяви позивача в день її надходження. Позивач вважає, що його вимоги у цій частині не пов`язані з досудовим розслідуванням та повинні розглядатись саме як порушення посадовими особами відповідача-1 вимог зазначеної Інструкції. Також позивач зазначає про те, що посадовими особами відповідача-1 було допущено протиправну бездіяльність, яка виразилася у ненаданні позивачу інформації про результати розгляду його заяви.
11. У відзиві на касаційну скаргу відповідач-2 стверджує, що поліцейським підрозділом було дотримано вимоги Інструкції №1377. Крім того, відповідач-2 вказує на те, що судом першої інстанції не було розглянуто його клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення позивача до суду.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
12. Ухвалою Верховного Суду від 07.11.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
13. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2019 для розгляду справи №819/2066/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А.В., судді - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
14. Ухвалою Верховного Суду від 27.04.2020 адміністративну справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
15. 29.03.2016 ОСОБА_1 особисто подав до Кременецького відділу поліції ГУНП в Тернопільській області письмову заяву про злочин, а саме, що ОСОБА_2 викрала автомобіль марки ВАЗ 21043, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1999 р.в., яким позивач має право користуватись та розпоряджатись, згідно з довіреністю.
16. Судом першої інстанції встановлено, що працівниками Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області заява позивача зареєстрована в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Кременецького відділу поліції ГУНП в Тернопільській області не 29.03.2016, коли він її подав особисто, а 31.03.2016 за №1165.
17. Судами також встановлено, що позивач неодноразово звертався до Кременецького відділу поліції ГУНП в Тернопільській області, а згодом і до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області та просив повідомити про результати та хід розгляду поданої ним заяви, однак працівники Кременецького відділу поліції ГУНП відповіді на його заяви у встановлений законом строк не надавали
18. 28.09.2016 старший слідчий слідчого відділу Кременецького відділу поліції ГУНП в Тернопільській області старший лейтенант поліції Павлюк В.А. виніс постанову про закриття кримінального провадження.
19. Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 09.12.2016 скаргу ОСОБА_1 задоволено, а постанову старшого слідчого слідчого відділу Кременецького відділу поліції ГУНП в Тернопільській області старшого лейтенанта поліції Павлюк В.А. від 28.09.2016 скасовано. Зі змісту вказаного судового рішення вбачається, що досудове слідство проведено не повно, без врахування обставин здобутих на досудовому слідстві і слідчим зроблено поспішний висновок про закриття кримінального провадження.
ІІІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування
(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
20.1. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20.2. Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
21. Кодекс адміністративного судочинства України
21.1. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
21.2. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
22. Кримінальний процесуальний кодекс України
22.1. Згідно з ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 4 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав та в порядку, передбачених цим Кодексом, незалежно від місця вчинення кримінального правопорушення.
22.2. Пунктом 10 частини 1 статті 3 КПК України визначено, що кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
22.3. За приписами п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
IV. Позиція Верховного Суду
23. За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
24. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
25. Як встановлено судами попередніх інстанцій, предметом позову у цій справі є визнання незаконними дій Кременецького відділу поліції ГУНП в Тернопільській області, які виразились у неодноразовій фальсифікації даних, неналежному розгляді заяв та скарг, тяганини досудового слідства у кримінальному провадженні №12016210120000352. Позивач вказує на невнесення без поважних причин в Єдиний реєстр досудових розслідувань відомостей про скоєне кримінальне правопорушення; внесення до висновку про результати розгляду заяви від 31.03.2016 неправдивих відомостей щодо надходження заяви по телефону; ненадання інформації щодо ходу розгляду заяв позивача та уникнення спілкування із заявником; невжиття заходів із встановлення фактичного місця перебування автомобіля ВАЗ 21043, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ; затягування досудового розслідування, невчинення необхідних дій для відновлення порушеного права позивача.
26. Верховний Суд звертає увагу на те, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав чи свобод.
27. Водночас стаття 19 КАС України прямо вказує на те, що справи, які мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства, не належать до юрисдикції адміністративних судів.
28. У рішенні №19-рп/2011 від 14.12.2011 Конституційний Суд України зазначив, що Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
29. Здійснюючи перевірку заяв і повідомлень про злочини, прокурор, слідчий, орган дізнання діють до порушення кримінальної справи, однак вдаються до тих же способів і прийомів, що й під час збирання доказів у кримінальній справі. Отже, правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб`єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо
перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ.
30. Зазначене обумовлює висновок, що компетентним національним судом, до юрисдикції якого належить розгляд скарг щодо прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб`єктом владних повноважень стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини, є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ.
31. Верховний Суд зауважує, що намагання здійснити контроль за процесуальною діяльністю поза межами відповідного процесуального регулювання є протиправним втручанням у діяльність особи, наділеної в установленому порядку процесуальними правами, та є посяганням на її процесуальну незалежність.
32. Отже, спори, які стосуються перевірки правомірності дій (рішень) правоохоронних органів, учинених (прийнятих) під час досудового розслідування не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, що відповідає вимогам статті 19 КАС України.
33. Оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, заява ОСОБА_1 від 29.03.2016 містить повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, а також вимогу про вжиття відповідних заходів щодо винних осіб, то оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень не може бути розглянуто за правилами адміністративного судочинства. Вказана правова позиція вже була висловлена Верховним Судом у постанові від 23.10.2019 у справі №811/1831/16.
34. З огляду на викладене, а також враховуючи ст. 303 КПК України, відповідно до якої
бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення можуть бути оскаржені на досудовому провадженні, доводи позивача про те, що його позовні вимоги не пов`язані з досудовим розслідуванням, відхиляються.
35. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов правильних та обґрунтованих висновків про те, що правовідносини у даній справі є кримінально-правовими, спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та провадження у справі підлягає закриттю.
36. Щодо доводів відповідача-2 про те, що судом першої інстанції в порушення норм процесуального права не було розглянуто клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення позивача до суду, Верховний Суд зазначає, що хоча судом в цій частині і було допущено порушення, однак зазначений випадок не впливає на правильність висновків суду апеляційної інстанції щодо закриття провадження у справі, не є обов`язковою підставою для скасування судового рішення в розумінні ст. 353 КАС України. Крім того, Верховний Суд враховує положення ч. 2 ст. 350 КАС України, відповідно до якого не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
37. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
38. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2018 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не скаржується.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко ,
Судді Верховного Суду