ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 819/56/17
адміністративне провадження № К/9901/33616/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №819/56/17
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Тернопільській області області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Управління Держпраці у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року (суд у складі головуючого судді - Білоус І.О.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року (суд у складі: головуючого судді - Шинкар Т.І., суддів: Пліша М.А., Макарика В.Я.),
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 19 січня 2017 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління Держпраці у Тернопільській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову виконувача обов`язків начальника Управління Держпраці у Тернопільській області Рус Н.О. від 21.12.2016 №ТЕ 154/2/19-01-037/363 про накладення штрафу у розмірі 48000 грн. на ФОП ОСОБА_1 .
2. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 не вчиняв дій, за які його притягнуто до відповідальності. Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11.01.2017 року у справі № 607/14938/16-п провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року, позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову виконувача обов`язків начальника управління Держпраці у Тернопільській області Рус Наталії Олександрівни від 21.12.2016 р. № ТЕ 154/2/19-01-037/363 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 48 000 (сорок вісім тисяч грн.).
4. Рішення судів мотивовані тим, що ФОП ОСОБА_1 не може бути притягнено до відповідальності за використання праці ОСОБА_2 без оформлення трудового договору як на підставі абз.1 ч.2 ст.265 КЗпПУ так і за ч.2 ст.41 КУпАП, оскільки притягнення позивача двічі за одне й те саме правопорушення порушує його права, передбачені ст.61 Конституції України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, управління Держпраці у Тернопільській області звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
6. Касаційна скарга мотивована тим, що перевіркою, проведеною відповідачем, підтверджено факт трудових відносин ОСОБА_2 з ФОП ОСОБА_1 без оформлення трудового договору, виплати заробітної плати, лікарняних та інших соціальних гарантій, передбачених чинним законодавством, а тому спірна постанова про накладення на позивача штрафу за порушення трудового законодавства є правомірною та не підлягає скасуванню.
7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
8. В подальшому, зазначена касаційна скарга була передана до Верховного Суду як до суду касаційної інстанції відповідно до статті 327 КАС України.
9. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 березня 2018 року у зазначеній адміністративній справі визначено колегію у складі: головуючий суддя Бевзенко В.М., судді Шарапа В.М., Данилевич Н.А.
10. Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2018 року задоволено заяви суддів Бевзенка Володимира Михайловича, Шарапи Василя Миколайовича та Данилевич Надії Андріївни про самовідвід. Відведено суддів Бевзенка Володимира Михайловича, Шарапу Василя Миколайовича та Данилевич Надію Андріївну від участі у розгляді справи №819/56/17.
11. Протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у зазначеній адміністративній справі визначено колегію у складі: головуючий суддя - Анцупова Т.О., Гриців М.І., Кравчук В.М.
12. У зв`язку із обранням до складу Великої Палати Верховного Суду судді-доповідача Анцупової Т. О. (відповідно до рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл касаційних скарг, зокрема, касаційної скарги у справі № 819/56/17.
13. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 червня 2020 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стрелець Т.Г., судді: Стеценко С.Г., Тацій Л.В., справу передано головуючому судді.
14. Позивач відзиву на касаційну скаргу не надавав.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
15. ОСОБА_1 21.09.2005 зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В00 №030651 від 21.09.2005 та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
16. Відповідно до Наказу від 28.11.2016 №474 «Про проведення позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 » (а.с.34) та направлення на проведення перевірки суб`єкта господарювання від 28.11.2016 №287 (а.с.35), посадовими особами Управління у період з 01.12.2016 по 07.12.2016 проведено перевірку додержання ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування, результати якої відображені в акті перевірки №19-01-037/363.
17. В ході проведення перевірки встановлено, зокрема, порушення частин першої та третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а саме: ФОП ОСОБА_1 у період з 11.02.2016 по 26.10.2016 використовував працю ОСОБА_2 , яка працювала у кафе-піцерії «ІНФОРМАЦІЯ_1» на посаді кухаря холодного цеху без оформлення трудового договору та повідомлення Державної фіскальної служби в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413.
18. За результатами акта перевірки №19-01-037/363 виконувачем обов`язків начальника Управління Рус Н.О. винесено постанову від 20.12.2016 №ТЕ 154/2/19-01-037/363 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 48 000 грн. на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України (а.с.11).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
20. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
21. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
22. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
23. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
24. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів верховного Суду дійшла наступних висновків.
25. Постановою №442 від 10.09.2014 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» Кабінет Міністрів України вирішив утворити Державну службу України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з питань праці та Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки і поклавши на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються (крім функцій з реалізації державної політики у сфері охорони надр), а також функції з реалізації державної політики у сфері гігієни праці та функції із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників.
Відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №100 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №929-р, функції і повноваження Державної інспекції України з питань праці передані правонаступникам Державній службі України з питань праці та її територіальним органам.
Згідно з п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Відповідно до п.7 вказаного Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Пунктом 1 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 №340, (далі - Положення №340) встановлено, що Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області (далі - Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.
Згідно з п.4 Положення №340 Управління Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
З метою впорядкування організації та здійснення державного нагляду органами Державної інспекції України з питань праці Наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 №390 затверджено Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів (далі - Порядок №390) відповідно до п.2 якого право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов`язків мають повноваження державного інспектора з питань праці.
Згідно з п.3 Порядку №390 інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб`єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.
26. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 22.11.2016 ОСОБА_2 особисто звернулась із заявою в Управління та вказала, що працювала в барі «ІНФОРМАЦІЯ_1» кухарем холодного цеху. Трудового договору не оформляла, працювала з 10:00 до 22:00, 4 через 4 дні. Заробітна плата виплачувалась готівкою, у відомостях не розписувалась. Медогляд проходила 2 рази - 11.03.2016 та 08.09.2016. За жовтень місяць заробітна плата не виплачена, хоча заявниця неодноразово зверталась про виплату (а.с.29).
27. 22.11.2016 головним державним інспектором Управління Держпраці у Тернопільській області прийнято власноручно написані пояснення ОСОБА_2 , до яких додано копію особистої медичної книжки та листок непрацездатності серії АГЯ №001044 (а.с.30-32).
28. З метою розгляду звернення ОСОБА_2 . Управління отримало погодження Державної служби України з питань праці від 24.11.2016 №11691/4.3/4.1-дп-16 на проведення позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 (а.с.33).
29. Відповідно до п.7 Порядку №390 за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.
Суди встановили, що висновок Управління Держпраці в Тернопільській області щодо порушення позивачем вимог ст.24 КЗпП України ґрунтується на тому, що в особовій медичній книжці ОСОБА_2 зроблено записи про проходження медичного огляду та відповідно до листа Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області від 01.12.2016 серед працівників прийнятих на роботу ФОП ОСОБА_1 з 01.01.2016 прізвище ОСОБА_2 відсутнє (а.с.37).
Розглянувши акт перевірки від 07.12.2016 №19-01-037/363 щодо порушень ФОП ОСОБА_1 , виконувачем обов`язків начальника Управління Держпраці в Тернопільській області Рус Н.О. на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 20.12.2016 №ТЕ 154/2/19-01-037/363.
30. Скасовуючи вказану вище постанову від 20.12.2016 №ТЕ 154/2/19-01-037/363, суди попередніх інстанцій виходили з того, що постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11.01.2017 у справі №607/14398/16-п провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 41 КУпАП згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 08.12.2016 №19-01-037/246 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП за відсутність події і складу адміністративного правопорушення (фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)) (а.с.12-13).
Зі змісту постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11.01.2017 у справі №607/14398/16-п судами встановлено, що предметом дослідження у вказаній справі було використання ФОП ОСОБА_1 у період з 11.02.2016 по 26.10.2016 праці ОСОБА_2 без оформлення трудового договору.
Тернопільський міськрайонний суду Тернопільської області прийшов до висновку, що матеріалами справи не доведено факту використання підприємцем ОСОБА_1 праці ОСОБА_2 і того, що вона працювала у кафе-піцерії « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на посаді кухаря холодного цеху. Відтак відсутні були підстави для оформлення з нею трудового договору.
Постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11.01.2017 у справі №607/14398/16-п набрала законної сили 23.01.2017.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що обставини, встановлені постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11.01.2017 у справі №607/14398/16-п, повинні враховуватися адміністративним судом у цій справі при вирішенні питання чи мало місце порушення вимог законодавства про працю та чи вчинене воно ФОП ОСОБА_1 .
31. З цього приводу колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на таке.
Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях) вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Диспозиція наведеної правової норми прямо вказує на те, що постанова суду у справі про адміністративний проступок є обов`язковою для суду, який розглядає справу.
Разом з тим, вказане положення встановлює межі обов`язковості зазначеного різновиду судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу.
Така обов`язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої прийнято відповідну постанову.
Отже, обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені в постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.
У постанові Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11.01.2017 у справі №607/14398/16-п досліджувався питання наявності у діях ФОП ОСОБА_1 порушення вимог ч. 3 ст. 41 КУпАП, а саме :
- ФОП ОСОБА_1 у період з 11.02.2016 року по 26.10.2016 року використовував працю ОСОБА_2 , яка працювала у кафе-піцерії « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на посаді кухаря холодного цеху, без оформлення трудового договору та повідомлення Державної фіскальної служби в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 р. № 413, що є частиною оформлення укладання трудового договору.
- У зв`язку з відсутністю належно оформленого трудового договору із ОСОБА_2 та документів із нарахування і виплати їй заробітної плати, ФОП ОСОБА_1 порушив конституційне право працівника на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та вимоги статті 253 КЗпП України (особи, які працюють за трудовим договором у фізичної особи підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню), так як підприємцем не зареєстровано найманого працівника у робочих органах фондів загальнообов`язкове державне соціальне страхування та з його заробітної плати не відраховано внески до цих фондів.
- У зв`язку з відсутністю належно оформленого трудового договору з працівницею ОСОБА_2 та документів із нарахування і виплати їй заробітної плати, ФОП ОСОБА_1 порушив вимоги статті 255 КЗпП України та ст. 3, ч. 1 статті 16, частини 1, 2 статті 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату непрацездатності» та не забезпечив гарантії реалізації працівниками своїх прав на виплати за загальнообов`язковим державним страхуванням.
- У зв`язку з відсутністю належно оформленого трудового договору із ОСОБА_2 та документів із нарахування і виплати йому заробітної плати, ФОП ОСОБА_1 порушив вимоги статті 3, частини 2 статті 15, частини 1 статті 16, статті 18 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» та не забезпечив гарантії реалізації працівнику своїх прав на виплати за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності.
Оскільки у справі №607/14398/16-п суд встановлював факт використання ФОП ОСОБА_1 у період з 11.02.2016 року по 26.10.2016 року праці ОСОБА_2 без оформлення трудового договору, суди попередніх інстанцій у справі, що розглядається, правомірно посилались на висновки Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі №607/14398/16-п.
На думку колегії суддів, така правова оцінка у справі про адміністративне правопорушення не може бути єдиною і безумовною підставою для задоволення позовної заяви у цій справі, оскільки не можна вважати обов`язковими обставини щодо діяння фізичної особи, встановлені під час розгляду справи про її адміністративний проступок, при оцінці правомірності поведінки цієї особи як суб`єкта господарювання.
32. Стосовно подвійного притягнення ФОП ОСОБА_1 до відповідальності за одне й те саме правопорушення, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
Об`єднана палата Верховного Суду під час розгляду справи №260/1743/19 за схожих правовідносин у постанові від 22.12.2020 дійшла висновку, що в умовах одночасного застосування санкцій до фізичної особи - підприємця за статтею 265 КЗпП України та статтею 41 КУпАП, має місце подвійне застосування щодо однієї і тієї ж особи двох штрафних каральних заходів. Це є не лише непропорційним та надмірним обтяженням щодо такої особи, але й ставить у нерівне правове становище при вчиненні аналогічного правопорушення у діяльності юридичної особи та фізичної особи-підприємця не на користь останнього.
Розмежування статусу фізичної особи та фізичної особи - підприємця не зумовлює можливостей відходу від цих висновків, оскільки в обидвох випадках каральна мета відповідальності реалізується щодо єдиного суб`єкта права - фізичної особи, яка з метою законного здійснення господарської діяльності отримує додатковий правовий статус. Оскільки правовий статус підприємця фізична особа з повною цивільною дієздатністю набуває в порядку реалізації свого права на здійснення підприємницької діяльності, яка не заборонена законом (згідно з частиною першою статті 42 Конституції України та частиною першою статті 50 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 128 Господарського кодексу України).
Отже, фізична особа - підприємець, яка використовує найману працю, не може бути одночасно притягнута до відповідальності за частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частиною першою статті 41 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 22.12.2020 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого:
- штрафи, передбаченні статтею 265 Кодексу законів про працю України, є заходами фінансової відповідальності, а тому підстав відносити їх до заходів адміністративної відповідальності немає;
- фізична особа - підприємець, яка використовує найману працю, не може бути одночасно притягнута до відповідальності за частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративне правопорушення в частині допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору у зв`язку з порушенням принципу "non bis in idem" як складового елементу принципу верховенства права.
33. Оскільки в рамках розгляду справи про адміністративне правопорушення Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у справі №607/14398/16-п дійшов висновку про відсутність підстав для накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу за порушення частини третьої статті 41 Кодексу України про адміністративне правопорушення, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про подвійне притягнення позивача до відповідальності.
Разом з тим, зважаючи на те, що рішенням суду у справі №607/14398/16-п, яке набрало законної сили, встановлено, що позивач не використовував працю ОСОБА_2 без оформлення трудового договору, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що оскаржувана постанова про накладення штрафу від 20.12.2016 № ТЕ 154/2/19-01-037/363 підлягає скасуванню.
34. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
35. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
36. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
37. Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу Управління Держпраці у Тернопільській області - залишити без задоволення.
2. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року по справі №819/56/17 - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т.Г.Стрелець
Судді С.Г. Стеценко
Л.В. Тацій