ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 819/797/16
адміністративне провадження № К/9901/24363/18, К/9901/24366/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Яковенка М. М.,
суддів Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 819/797/16
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
за касаційними скаргами Міністерства оборони України, Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду (колегія у складі суддів: О. І. Мартиць, Н. А. Данилевич, І. О. Білоус) від 16 грудня 2016 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: В. В. Гуляк, В. В. Святецький, Р. Й. Коваль) від 22 березня 2017 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Міністерства оборони України, Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 (з урахуванням заміни судом неналежного відповідача), у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:
визнати протиправними дії обох відповідачів щодо систематичного порушення ними умов проходження військової служби позивачем, які передбачені контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, укладеного 05 січня 2016 року між позивачем та Міністерством оборони України в особі тво. командира військової частини-польова пошта НОМЕР_1 Військово-Морських Сил Збройних Сил України капітана 2 рангу ОСОБА_2 , а саме: належне матеріальне забезпечення під час проходження військової служби, виплата підйомної допомоги, виплата грошового забезпечення з урахуванням надбавок за вислугу років, знання та використання іноземної мови, відповідну кваліфікацію, спортивні і почесні звання та інших надбавок, доплат, винагород, премій, надання жилого приміщення або виплата грошової компенсації за підйом (найом) жилого приміщення, та щодо відмови у розірванні даного контракту;
зобов`язати Міністерство оборони України припинити Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, укладеного 05 січня 2016 року між позивачем та Міністерством оборони України в особі тво. командира військової частини-польова пошта НОМЕР_1 Військово-Морських Сил Збройних Сил України капітана 2 рангу ОСОБА_2 шляхом його розірвання та звільнити з військової служби позивача, у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця), на підставі пункту «з» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05 січня 2016 року між Міністерством оборони України в особі тво командира військової частини-польова пошта НОМЕР_1 Військово Морських Сил Збройних Сил України капітана 2 рангу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу. У зв`язку з невиконанням умов контракту щодо належного матеріального забезпечення позивачем 24 травня 2016 року подано рапорт про розірвання контракту, на що отримано відмову листом № 1346/1 від 02 червня 2016 року і стало причиною звернення до суду з цим позовом.
3. Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Військової частини-польова пошта НОМЕР_1 в частині порушення умов проходження військової служби ОСОБА_1 , які передбачені контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, укладеного 05 січня 2016 року між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі тво. командира військової частини-польова пошта НОМЕР_1 Військово Морських Сил Збройних Сил України капітана 2 рангу ОСОБА_2 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 і в цій частині прийнято нову постанову.
Визнано протиправними дії Міністерства оборони України та Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 в частині порушення умов проходження військової служби ОСОБА_1 щодо неналежного матеріального та грошового забезпечення під час проходження військової служби, які передбачені контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадах осіб рядового складу, укладеного 05.01.2016 року між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі тво. командира Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 Військово-Морських Сил Збройних Сил України капітана 2 рангу ОСОБА_2 .
У решті частині постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року залишено без змін.
5. Не погоджуючись з рішеннями суддів першої та апеляційної інстанцій в задоволеній частині, 18 та 20 квітня 2017 року відповідачі звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Окрім того, скаржник, а саме Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 , просить залишити позов без розгляду по причині його подачі після закінчення строку звернення до адміністративного суду.
6. Ухвалами Вищого адміністративного суду України (після усунення недоліків касаційних скарг) від 25 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами відповідачів; встановлено десятиденний строк з моменту отримання ухвали, протягом якого можуть бути поданні заперечення на касаційну скаргу.
7. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.
9. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
10. 16 лютого 2018 року касаційні скарги відповідачів на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року у справі № 819/797/16 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Бевзенко В. М. головуючий суддя, ОСОБА_3 , Данилевич Н. А.).
11. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року № 703/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В. М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг.
12. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 квітня 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
13. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, об`єднано в одне провадження для спільного розгляду і вирішення касаційні провадження за касаційними скаргами Міністерства оборони України та Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 , закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
14. Письмового заперечення/відзиву на касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України або до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її подальшого розгляду по суті.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
15. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 05 січня 2016 року між позивачем ОСОБА_1 і відповідачем Міністерством оборони України в особі тво. командира військової частини-польова пошта НОМЕР_1 Військово Морських Сил Збройних Сил України капітана 2 рангу ОСОБА_2 було укладено Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу.
16. Пунктами 1, 3, 4 цього Контракту передбачено, ОСОБА_1 добровільно взяв на себе зобов`язання, визначені контрактом, зокрема, проходити військову службу у Збройних Силах України протягом строку контракту, а в разі настання особливого періоду - понад установлений строк контракту, відповідно до вимог, визначених законодавством, що регулюють порядок проходження військової служби та цим контрактом. Цей контракт є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на термін до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію. Сторони зобов`язуються не пізніше як за три місяці до закінчення строку контракту повідомити одна одну про бажання або небажання укладати новий контракт чи відмову в його укладенні із зазначенням причин, визначених нормативно-правовими актами.
17. 24 травня 2016 року позивач подав командиру військової частини-польова пошта НОМЕР_1 рапорт про розірвання даного контракту на підставі пункту 7 Контракту та статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», у зв`язку із невиконанням Міністерством оборони України умов контракту, передбачених пунктом 2, а саме: належного матеріального забезпечення під час проходження військової служби; виплати підйомної допомоги; виплати грошового забезпечення з урахуванням надбавок за вислугу років, знання та використання іноземної мови, відповідну кваліфікацію, спортивні і почесні звання та інших надбавок, доплат, винагород, премій; надання жилого приміщення або виплати грошової компенсації за підйом (найом) жилого приміщення; виплат, пов`язаних з виконанням бойових завдань в зоні проведення антитериростичної операції у Донецькій та Луганській областях.
18. За результатами розгляду вказаного Рапорту 02 червня 2016 року відповідачем військовою частиною-польова пошта НОМЕР_1 було надано позивачу письмову відповідь № 1346/1 про відмову у розірванні контракту від 05 січня 2016 року через відсутність для цього правових підстав.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
19. Частково задовольняючи адміністративний позов, з висновками якого у цій частині погодився і суд апеляційної інстанції виходив з того, що протиправність дій військової частини-польова пошта НОМЕР_1 в частині порушення умов проходження військової служби ОСОБА_1 , а саме, щодо неналежного матеріального і грошового забезпечення позивача підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Однак, не підтверджено належними та допустимими доказами порушення умов контракту стосовно виплати грошового забезпечення з урахуванням надбавок за вислугу років, звання та використання іноземної мови, відповідну кваліфікацію, спортивні і почесні звання та інших надбавок, доплат, винагород, премій, тому в цій частині позовних вимог судом відмовлено. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача припинити контракт, оскільки звільнення військовослужбовців на підставі пункту «з» частини шостої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон № 2232-XII) під час дії особливого періоду не передбачено. Суд першої інстанції зазначив, що відповідач правомірно відмовив у розірванні контракту з позивачем на підставі його рапорту від 24 травня 2016 року.
20. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи в частині постанову суду першої інстанції зазначив, що Тернопільський окружний адміністративний суд безпідставно визнав протиправними дії щодо порушення умов контракту лише військовою частиною-польова пошта НОМЕР_1 . Суд апеляційної інстанції зазначив, що вказаний контракт укладений між позивачем та Міністерством оборони України. Згідно з пунктами 2 та 7 контракту Міністерство оборони України зобов`язане забезпечити позивачу належні умови для проходження військової служби та, як сторона контракту у разі порушення його умов несе, передбачену законом відповідальність. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність визнати протиправними дії щодо порушення умов проходження військової служби ОСОБА_1 стосовно неналежного матеріального та грошового забезпечення під час проходження військової служби, як військової частини-польова пошта НОМЕР_1 так і Міністерства оборони України.
21. Скаржники у своїх касаційних скаргах не погоджуються з висновками суддів першої та апеляційної інстанцій у задоволеній частині, вважають їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню в задоволеній частині позовних вимог, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
22. Військова частина польова пошта НОМЕР_1 касаційну скаргу мотивує неврахуванням судами попередніх інстанцій пропуску позивачем строку звернення до суду, встановленого частиною третьою статті 99 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду). Вказує, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду з адміністративним позовом у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, оскільки він дізнався про порушення своїх прав, ще 02 червня 2016 року. Оцінка підставам пропуску позивачем строку звернення до суду із адміністративним позовом не надана в оскаржуваних постановах судів попередніх інстанцій також. Окрім того, скаржник не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності в діях Міністерства оборони України та Військової частини польова пошта НОМЕР_1 Збройних Сил України порушень умов контракту, оскільки в матеріалах справи відсутні докази у підтвердження таких обставин.
23. Міністерство оборони України обґрунтовуючи свою касаційну скаргу також зазначило, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на пропуск позивачем строку звернення до суду, встановленого частиною третьою статті 99 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду, далі КАС України). Оцінка підставам пропуску позивачем строку звернення до суду із адміністративним позовом не надана в оскаржуваних постановах судів попередніх інстанцій також. Окрім того, скаржник не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності в діях Міністерства оборони України та військової частини польова пошта НОМЕР_1 Збройних Сил України порушень умов контракту, оскільки в матеріалах справи відсутні докази у підтвердження таких обставин.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
25. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги у задоволеній частині позовних вимог, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
26. Так, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, згідно з пунктом 2 контракту, укладеного 05 січня 2016 року між позивачем та Міністерством оборони України в особі т.в.о. командира військової частини-польова пошта НОМЕР_1 , Міністерство оборони України зобов`язувалося відповідно до законодавства забезпечити належні умови для проходження військової служби ОСОБА_1 , включаючи, належне матеріальне та грошове забезпечення.
27. Відповідно до пункту 228-1 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 № 1153/2008, систематичним невиконанням умов контракту командуванням є невиконання одного із зобов`язань та інших умов, визначених контрактом, які допускались два чи більше разів протягом останніх 12 місяців служби військовослужбовця. Невиконання зобов`язань та інших умов, визначених контрактом, не враховуються для встановлення систематичного невиконання умов контракту командуванням, якщо їх виконання стало неможливим у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій, а також залучення до здійснення заходів правового режиму надзвичайного стану, боротьби з тероризмом і піратством, посилення охорони державного кордону, ліквідації надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, надання військової допомоги іншим державам.
28. При розгляді цього спору судами попередніх інстанцій встановлено, що перевіркою, яка була ініційована військовою прокуратурою Південного регіону України, щодо неналежного матеріального та інших видів забезпечення військовослужбовців комендантської роти військової частини-польова пошта НОМЕР_1 , встановлено факти проживання військовослужбовців упродовж тривалого часу у непристосованих приміщеннях військової частини - польова пошта НОМЕР_1 в м. Очакові, незабезпечення в них відповідного санітарно-епідеміологічного стану, а також неналежного речового забезпечення військовослужбовців, у зв`язку з чим складено три протоколи за статтею 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) відносно заступника командира військової частини-польова пошта НОМЕР_1 з матеріального забезпечення, начальника медичної частини та командира комендантської роти.
29. Постановою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 вересня 2016 року у справі № 483/1238/16-п, командира комендантської роти ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, що передбачене статтею 172-15 КУпАП, а провадження по справі закрито у зв`язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.
30. Постановами Апеляційного суду Миколаївської області від 06 жовтня 2016 року та 11 жовтня 2016 року скасовано постанови Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області в справах № 483/930/16-п, № 483/929/16-п відповідно, якими визнано винними заступника командира військової частини-польова пошта НОМЕР_1 з матеріального забезпечення ОСОБА_5 і начальника медичної служби ОСОБА_6 у вчиненні правопорушення, що передбачене статтею 172-15 КУпАП, звільнено від адміністративної відповідальності за малозначністю, обмежившись усним зауваженням.
31. Виявлені під час перевірки порушення зафіксовані також в акті санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкта міста Очаків, Миколаївська область від 26 травня 2016 року та в акті проведення перевірки військової частини-польова пошта НОМЕР_1 (місто Очаків) від 27 травня 2016 року № 2190.
32. З довідки про розмір грошового забезпечення позивача ОСОБА_1 за період проходження військової служби у військовій частині-польова пошта НОМЕР_1 з 05 січня 2016 року по 02 липня 2016 року вбачається, що в жовтні 2016 року проведена виплата винагороди за безпосередню участь в АТО з 19 січня 2016 року по 23 березня 2016 року на загальну суму 2593,55 грн. згідно наказу командира військової частини-польова пошта НОМЕР_1 № 806 від 18 жовтня 2016 року.
33. Ураховуючи те, що однією із умов контракту від 05 січня 2016 року було забезпечення позивача належним матеріальним забезпеченням під час проходження військової служби, колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій щодо неналежного матеріального та грошового забезпечення позивача під час проходження ним військової служби у військовій частині польова пошта НОМЕР_1 .
34. При цьому, вірними є висновки суду апеляційної інстанції стосовно визнання протиправними дій Міністерства оборони України щодо порушення умов контракту, оскільки контракт було укладено між ОСОБА_1 та відповідачем Міністерством оборони України від імені якого діяв т.в.о. командира Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 Військово-Морських Сил Збройних Сил України капітана 2 рангу ОСОБА_2 .
35. За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог позивача у вищезазначеній частині.
36. Відповідно до частини першої-другої статті 351 КАС України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
37. Порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, на які звертають увагу скаржники у своїх касаційних скаргах не призвели до неправильного вирішення справи та ухвалення незаконних судових рішень, а тому колегія суддів вважає, що необхідності скасування рішень судів попередніх інстанцій з цих підстав немає.
38. Решта доводів касаційних скарг зводяться до переоцінки доказів та встановлених у справі обставин, що, в силу вимог статті 341 КАС України, не може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.
39. За приписами статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
40. Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості перевіряти правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, інакше, аніж на підставі встановлених ними фактичних обставин справи. При цьому будь-яких обставин, які б свідчили про допущення судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права, що дозволяли б суду вийти за межі доводів касаційної скарги та слугували обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, Верховним Судом не встановлено.
41. Отже, висновки суду апеляційної інстанції щодо скасування постанови суду першої інстанції в частині визнання протиправними лише дій військової частини польова пошта НОМЕР_1 Збройних Сил України є правильними.
42. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року у не скасованій частині та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року без змін.
43. Відповідно до пункту першого частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
44. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341 344 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги Міністерства оборони України та Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року в частині задоволення позовних вимог у справі № 819/797/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
СуддіІ. В. Дашутін
О. О. Шишов