ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 820/10376/15

адміністративне провадження № К/9901/9793/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2016р. (суддя - Панченко О.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016р. (судді - П`янова Я.В., Чалий І.С., Зеленський В.В.) у справі за позовом Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» до Державної екологічної інспекції у Харківській області про визнання протиправним та скасування припису,

в с т а н о в и в :

У вересні 2015 року ДП «Завод «Електроважмаш» звернулось до суду з позовом, в якому просило:

визнати протиправним та скасувати припис від 18.08.2015р. №02-25/30, винесений Державною екологічною інспекцією у Харківській області.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі направлення на проведення перевірки від 27.07.2015р. №92/01-04-/02-09 та наказу від 27.07.2015р. №92/01-04, виданих Державною екологічною інспекцією у Харківській області, старшими державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Харківської області, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області у період з 28.07.2015р. по 14.08.2015р. проведено планову перевірку ДП завод «Електроважмаш» з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів, за поводження із відходами та небезпечними хімічними речовинами.

За результатами перевірки складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів, за поводженням із відходами та небезпечними хімічними речовинами №92/01-04/02-09, яким зафіксовано наступні порушення: (том І а.с. 16 - 34)

-документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою відсутні (ст.ст. 125 126 Земельного кодексу України);

-журнал за формою 1-ВТ «Облік відходів, тари та пакувальних матеріалів» ведеться без врахування медичних відходів (ст. 17 Закону України «Про відходи»);

-статистична звітність за формою 1 - відходи викладено недостовірно (ст. 17 Закону України «Про відходи»);

-відсутні матеріали паспортизації та інвентаризації на наступні відходи: відпрацьовані ртутні термометри, медичні відходи, кислоти (ст. 26 Закону України «Про відходи»);

-паспорти на 95 установок очистки газу не зареєстровані в Державній екологічній інспекції у Харківській області (п.2.2.5 Правил технологічної експлуатації установки очистки газу);

-не виконуються умови дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 20.10.2014р. №6310138200-1466, а саме - не забезпечується ступінь очищення викидів в діапазоні від 50 до 92% та відсутні точки відбору проб для контролю за викидами в атмосферне повітря (ст. 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»);

-відсутні місця відбору проб по всіх джерелах викидів паливовикористовуючого обладнання та не обладнані площадки для відбору проб (КНД 211.2.3.06-98);

-відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від наступних джерел викидів: стіл окраски, стрічко ізольовані верстати, камерна електропіч, піч сушильна, камерна піч та дільниця стриженя і пропитки (ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»).

Позивач не погодився з висновками перевірки щодо виявлених порушень, у зв`язку з чим направив до Державної екологічної інспекції у Харківській області заперечення на Акт перевірки №92/01-04/02-09. (том І а.с. 35 - 44)

Листом від 10.09.2015р. №3029/01-25/02-09 відповідач повідомив позивача про безпідставність зауважень підприємства до Акту перевірки. (том І а.с. 45 - 46)

На підставі висновків, викладених в Акті перевірки, відповідачем видано припис від 18.08.2015р. №02-25/30, в якому зобов`язано позивача вчинити наступні дії: (том І а.с. 47 - 48)

1. На підставі даних приписів ДП завод «Електроважмаш» необхідно розробити план оргтехзаходів по усуненню виявлених недоліків з встановленням термінів та відповідальних виконавців, затвердити його відповідним наказом (ст. 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»);

2. Оформити документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою у відповідності з чинним законодавством (ст.ст. 125 126 Земельного кодексу України);

3. Отримати та надати до Держекоінспекції матеріали паспортизації та інвентаризації промислових відходів на відходи, на які відсутні матеріали паспортизації та інвентаризації промислових відходів (ст. 26 Закону України «Про відходи»);

4. В зв`язку зі збільшенням об`єму відходів виробництва провести корегування реєстрових карт утворення, оброблення та утилізації відходів (ст. 27 Закону України «Про відходи»);

5. Забезпечити достовірність складання статистичної звітності за формою 1-відходи (ст. 17 Закону України «Про відходи»);

6. Зареєструвати в Держекоінспекції паспорти на установки очистки газу (п. 2.2.5 «Правил технічної експлуатації установки очистки газу»);

7. Забезпечити виконання п. 3.1.4 умов дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 20.10.2014р. №6310138200-1466 в частині виконання забезпечення ступеня очищення викидів в діапазоні від 50 до 92% (ст. 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»);

8. Забезпечити виконання умов дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 20.10.2014р. №6310138200-1466 в частині виробничого контролю, а саме - обладнати місце та площадки для відбору проб на основних джерелах викидів та по всіх джерелах викидів паливовикористовуючого обладнання (ст. 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»; КНД 211.2.3.063-98);

9. Отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на лентоізоліровочні станки, столи окраски, камерні печі, піч сушильну та дільницю стержнем та пропитки (статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»).

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що оскаржуваний припис є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки вчинення зазначених в Акті перевірки порушень відповідачем не доведено, відповідачем не враховано те, що підприємством частково усунуто порушення екологічного законодавства, а деякі пункти припису ґрунтуються на хибних висновках екологічної інспекції або прийняті за відсутності належного законодавчого регулювання у сфері природоохоронного законодавства.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2016р. в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016р. постанову суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування пунктів 1, 3, 5 припису Державної екологічної інспекції у Харківській області від 18.08.2015р. №02-25/30 з прийняттям в цій частині нової постанови про задоволення позовних вимог.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2016р. залишено без змін.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Щодо пункту 1 припису №02-25/30 суд виходив з того, що даний пункт припису не підлягає скасуванню, оскільки відповідно до п. «д» ст. 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить одержання безоплатно в установленому порядку необхідних для виконання покладених на нього завдань інформації, документів і матеріалів від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, фізичних осіб.

Щодо пункту 2 припису №02-25/30 суд виходив з того, що відповідне рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу ДП завод «Електроважмаш» на розробку проекту відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель площею орієнтовно 66,0036 га по пр. Московському, 299 відсутнє, а тому вимоги пункту 2 припису №02-25/30 є законними і обґрунтованими, а відтак даний пункт припису №02-25/30 від 18.08.2015 року скасуванню не підлягає.

При цьому суд виходив з того, що відсутність державного акту на земельну ділянку за адресою: м. Харків, пр. Московський, 229 є триваючим порушенням з боку позивача положень ст. 125 126 Земельного кодексу України, оскільки аналогічне порушення зафіксовано перевіряючими інспекції в 2013 році.

Щодо пунктів 3, 4, 5 припису №02-25/30 суд виходив з того, що на підприємстві відсутні матеріали паспортизації та інвентаризації промислових відходів; відсутнє корегування реєстрових карт у зв`язку із збільшенням об`єму відходів виробництва; недостовірність складання статистичної звітності за формою 1- відходи.

Щодо пункту 6 припису №02-25/30 суд виходив з того, що позивач має 128 установок очистки газу, з них паспорти на 95 установок очистки газу не зареєстровані в Державній екологічній інспекції у Харківській області, що є порушенням пункту 2.2.5 Правил технічної експлуатації установки очистки газу, наявність даних порушень свідчить про правомірність складання відповідачем пункту 6 припису від 18.08.2015р. №02-25/30.

Щодо пункту 9 припису №02-25/30 суд виходив з того, що судовими рішеннями у іншій справі позивачу анульовано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами підприємства від 20.10.2014р. №6310138200-1466 у зв`язку з недостовірністю інформації щодо кількості джерел утворення та викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря на підприємстві, вказані обставини відповідно до ст. 72 КАС України не підлягають доведенню у цій справі, а тому суд дійшов висновку про те, що приймаючи пункт 9 оскаржуваного припису відповідач діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, встановлений діючим законодавством.

Враховуючи, що пункти 7 та 8 припису є похідними від пункту 9, суд дійшов висновку щодо необхідності відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування пунктів 1, 3, 5 припису та ухвалюючи в цій частині нову постанову про їх задоволення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що стаття 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та стаття 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не містять посилань на підстави та не закріплюють за відповідачем право вимагати від суб`єктів господарювання розробляти план оргтехзаходів по усуненню виявлених недоліків, з встановленням термінів та відповідальних виконавців, його затвердженням відповідним наказом та надання копії наказу і плану Державній екологічній інспекції, а також надавати звіт про хід виконання припису. Вказаними нормами передбачено право Держекоінспекції безоплатно одержувати інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених завдань.

При цьому суд виходив з того, що оскільки обов`язку у суб`єктів господарювання щодо здійснення всіх перелічених у пункті 1 оскаржуваного припису заходів чинним законодавством України не передбачено, їх нездійснення не є порушенням в розумінні Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а тому зазначений пункт припису має рекомендаційний, а не обов`язковий характер. У зв`язку з цим, його невиконання не може тягнути за собою застосування штрафних санкцій до такого суб`єкта господарювання.

Щодо скасування пункту 3 суд апеляційної інстанції виходив з того, що посилання відповідача про відсутність матеріалів паспортизації на відходи, зазначені в Акті перевірки, не відповідають дійсності. При цьому відходи, вказані в Акті перевірки (крім «медичних» відходів) наявні в паспорті промислових відходів, відповідачем не надано і в матеріалах справи відсутні докази, що на підприємстві утворюються медичні відходи, а також не зазначено вид медичних відходів.

Крім того, на сьогодні відсутня необхідна законодавча база для визначення класу небезпеки та кодів відходів для навколишнього природного середовища для проведення їх паспортизації, що унеможливлює розробку матеріалів паспортизації. Натомість на підприємстві передбачено технологію утилізації на всі категорії відходів, визначені в Акті перевірки і вказані дії позивача узгоджуються з роз`ясненнями Міністерства охорони навколишнього природного середовища України у листі від 22.05.2008р. №6540/20/10-08 та листі Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.04.2016р. №7/943-16, у зв`язку з чим пункт 3 припису є незаконним та підлягає скасуванню.

Щодо скасування пункту 5 припису, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції взагалі не досліджував обсяг відображення відходів позивачем та не встановлював чи дійсно на підприємстві утворюються відходи, не зазначені в журналі за формою 1-ВТ, і які це саме відходи та якими доказами відповідач обґрунтовує вказане твердження. Натомість апеляційним судом встановлено, що на підприємстві в ході господарської діяльності утворюються промислові та побутові відходи, медичні ж відходи у період з березня 2014 року до моменту перевірки у серпні 2015 року на підприємстві не утворювалися, відповідач в порушення статей 69 - 71 КАС України не надав жодного доказу наявності таких відходів.

В решті позовних вимог суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, а тому в цій частині залишив постанову суду першої інстанції в силі.

З ухваленими у справі рішеннями не погодився позивач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог з прийняттям в цій частині нової постанови про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування касаційної скарги посилався на те, що судами попередніх інстанцій не в повній мірі з`ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, неповно досліджено докази, що призвело до невідповідності висновків судів обставинам справи та ухвалення рішень, які підлягають скасуванню.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив залишити її без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до пункту «а» частини першої статті 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема, про охорону атмосферного повітря.

Вимоги за касаційною скаргою стосуються судових рішень лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а тому в силу приписів статті 341 КАС України касаційний перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів касаційної скарги.

Щодо пункту 2 припису. В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що доказів оформлення у встановлену законом порядку права користування земельною ділянкою для експлуатації нежитлових приміщень не надано, а рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення у користування та сплата земельного податку можуть лише підтверджувати факт користування земельною ділянкою, однак не є доказами належного оформлення права користування у встановленому Земельним кодексом України та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» порядку.

Щодо пункту 4 припису. Доводи касаційної скарги в цій частині щодо коригування карток реєстрації ще до проведення перевірки є безпідставними і висновки судів попередніх інстанцій не спростовують, оскільки позивачем не надано доказів відповідності відомостей карток збільшеним об?ємам відходів виробництва, а сама собою дата складання карток в січні 2015 році не може бути доказом їх корегування у зв?язку із збільшенням таких відходів.

Щодо пункту 6 припису. В частині обов?язку реєстрації паспортів газоочисних установок доводи касаційної скарги також є безпідставними, оскільки зміни до Правил технічної експлуатації установок очистки газу (затв. наказом від 06.02.2009р. №52), якими виключена вимога щодо такої реєстрації, були внесені лише 26.11.2015р. наказом №454 - тобто уже після проведення перевірки та внесення оскаржуваного припису, а тому не можуть свідчити про його протиправність на той час.

Щодо пункту 7 припису. Щодо виконання умов дозволу на викиди в частині забезпечення ступеня очищення викидів в діапазоні від 50% до 92% доводи касаційної скарги також є безпідставними, оскільки під час перевірки встановлено факт невиконання позивачем в цій частині умов договору і позивачем такі обставини не заперечуються, а факт усунення в подальшому таких порушень не спростовує факти встановлені під час перевірки і не може свідчити про протиправність дій та рішень відповідача.

Щодо пункту 8 припису. В частині того, що умовами дозволу на викиди не передбачено контроль на джерелах викидів паливовикористовуючого обладнання доводи касаційної скарги також є безпідставними і висновки судів попередніх інстанції не спростовують, оскільки як встановлено судами попередніх інстанцій умовами дозволу передбачено обов?язкове забезпечення постійного та безпечного доступу до будь-яких точок пробовідбору та моніторингу, відповідно до вимог Департаменту екології (пункт 3.2.2 Дозволу).

Щодо пункту 9 припису. В ході розгляду справи судами встановлено, що за наслідками перевірки відповідачем виявлено джерела утворення та викидів забруднюючих речовин, які не увійшли до дозволу на викиди забруднюючих речовин, такі обставини також підтверджені судовими рішеннями у справі №820/10817/15, а тому суди обгрунтовано дійшли висновків про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

В цілому доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що, в силу положень частини другої статті 341 КАС України, знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2016р. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук