ПОСТАНОВА
Іменем України
17 березня 2020 року
Київ
справа №820/11123/15
адміністративне провадження №К/9901/26733/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 (головуючий суддя Бартош Н.С., судді: Мельнікова Л.В., Філатов Ю.М.) у справі №820/11123/15 за позовом ОСОБА_1 до Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Індустріальна ОДПІ) від 26.06.2015 №00469/1704, №00470/1704, №00471/1704, №00472/1704, №00473/1704 .
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2016 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.06.2015 №00469/1704 та №00471/1704. У цій частині прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог. Податкові повідомлення-рішення №00469/1704 та №00471/1704 від 26.06.2015 скасовано в повному обсязі.
В частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.06.2015 №00470/1704, №00472/1704 та №00473/1704 постанову суду першої інстанції скасовано частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення №00470/1704 від 26.06.2015 в сумі 984,99 грн., №00472/1704 від 26.06.2015 в сумі 241,46 грн., № 00473/1704 від 26.06.2015 в сумі 207,63 грн.
В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2015 залишено без змін.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Індустріальна ОДПІ оскаржила його у касаційному порядку. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Індустріальна ОДПІ керувалася витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та базою даних «Податковий блок»; позивач для звірки наявної податкової інформації не з`явився.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.05.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Індустріальної ОДПІ на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 у справі №820/11123/15.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №820/11123/15 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 24.02.2020 прийнято матеріали справи до провадження та призначено попередній розгляд справи на 25.02.2020.
Під час попереднього розгляду справи суд дійшов висновку про необхідність касаційного розгляду справи у судовому засіданні без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 25.02.2020 розгляд справи призначено у судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін на 17.03.2020.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, Індустріальною ОДПІ відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового Кодексу та на підставі отриманої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно платнику ОСОБА_1 нараховано податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2014 рік згідно податкових повідомлень-рішень від 26.06.2015 №00469/1704 на суму 2131,98грн., №00470/1704 на суму 4424,84грн., №00471/1704 на суму 2981,75грн., №00472/1704 на суму 1249,41грн., №00473/1704 на суму 1087,59грн.
За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
Відповідно до підпункту 265.1.1 пункту 265. 1 статті 265 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової нерухомості.
Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 265.2.1 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України).
Згідно з підпунктом 265.3.1 пункту 265.3 статті 265 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла з 01.01.2014 по 31.03.2014) базою оподаткування є житлова площа об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його часток. Згідно з підпунктом 265.3.1 пункту 265.3 статті 265 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла з 01.04.2014 по 31.12.2014) базою оподаткування с загальна площа об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його часток.
За приписами підпункту 265.3.4 пункту 265.4 статті 265 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податку - фізичної особи більше одного об`єкта оподаткування, в тому числі різних видів (квартир, житлових будинків або квартир і житлових будинків), база оподаткування обчислюється виходячи з сумарної житлової/загальної площі таких об`єктів з урахуванням норм підпункту 265.4.1 пункту 265.4 цієї статті.
Пунктом 265.4 статті 265 Податкового кодексу України встановлено пільги із сплати податку.
Відповідно до абзацу «а» підпункту 265.4.1 пункту 265.4 статті 265 Кодексу база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів.
Ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначена пунктом 265.5 статті 265 Податкового кодексу України.
Ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Так, підпунктом 265.5.2 пункту 265.5 статті 265 Податкового кодексу України врегульовано, що ставки податку для фізичних осіб встановлюються в таких розмірах: не більше 1 відсотка - для квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 240 кв. метрів, або житлового будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 500 кв. метрів; 2,7 відсотка для квартири/квартир, загальна площа яких перевищує 240 кв. метрів, або житлового будинку/будинків, загальна площа яких перевищує 500 кв. метрів
Згідно з підпунктом 265.6.1 пункту 265.6 статті 265 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Відповідно до підпункту 265.7.1 пункту 265.7 статті 267 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника житлової нерухомості у такому порядку: за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 265.4.1 пункту 265.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів 2 і 3 цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб`єктів прав, об`єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав. Невід`ємною складовою частиною Державного реєстру прав є база даних про реєстрацію заяв і запитів та реєстраційні справи.
Судами встановлено, що контролюючим органом позивачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до наступних податкових повідомлень - рішень від 26.06.2015:
№00469/1704 у розмірі 2131,98грн. з огляду на те, що на праві приватної власності ОСОБА_1 належить квартира загальною площею 105,5кв.м., житловою площею 43,2кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ;
№00470 АДРЕСА_2 у розмірі 4424,84грн. за наявності у приватній власності позивача квартири загальною площею 217кв.м., житловою площею 118,2кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 ;
№00471/1704 у розмірі 2981,75грн. за наявності у приватній власності позивача квартири загальною площею 147,3кв.м., житловою площею 63,2кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 ;
№00472/1704 у розмірі 1249,41грн. за наявності у приватній власності ОСОБА_1 квартири загальною площею 63,6кв.м., житловою площею 0кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 ;
№00473/1704 в розмірі 1087,59грн. за наявності у приватній власності позивача квартири загальною площею 55,6кв.м., житловою площею 0кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 ;
Згідно розрахунків сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за вищевказаними адресами відповідачем визначено розмір податкових зобов`язань для позивача за період з 01.01.2014 по 31.03.2014 з урахуванням сумарної житлової площі всіх об`єктів нерухомості (43,2+118,2+63,2) = 224,6кв.м за базою оподаткування: 224,6кв.м - 120,0кв.м (пільга по сплаті податку) = 104,6кв.м; за період з 01.04.2014 по 31.12.2014 з урахуванням сумарної загальної площі всіх об`єктів нерухомості (105,5+217,0+147,3+63,6+55,6) = 589кв.м, за базою оподаткування 589кв.м - 120кв.м = 469кв.м (пільга по сплаті податку).
Разом з тим, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано за позивачем, проте 25.11.2011 здійснено запис про реєстрацію права власності на зазначений об`єкт нерухомості за ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу №2958 від 20.06.2011.
Крім того, згідно з вищезазначеної інформації квартира АДРЕСА_6 , загальною площею - 147,3кв.м., житловою площею - 63,2кв.м. у власності ОСОБА_1 не значиться.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що у 2014 році у власності позивача з п`яти зазначених відповідачем об`єктів нерухомості перебувало три, а саме за адресами:
АДРЕСА_3 , загальна площа 217кв.м., житлова площа 118,7кв. м. ;
АДРЕСА_8 , загальна площа 55,6кв. м.;
АДРЕСА_5 , загальна площа 63,6кв.м.
При вирішенні даного спору, з огляду на те, що податковим органом невірно здійснено розрахунки сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, судом апеляційної інстанції здійснено такий розрахунок, з урахуванням якого, суд дійшов висновку про те, що податкові повідомлення-рішення від 26.06.2015 №00470/1704, №00472/1704 та № 00473/1704 підлягають частковому скасуванню у відповідних розмірах.
Касаційний суд вважає, що вирішуючи спір по суті, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 26.05.2015 №00469/1704 та №00471/1704, зважаючи на те, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, обрахований в податкових повідомленнях-рішеннях здійснено з урахуванням об`єктів, які не перебувають у власності позивача.
У свою чергу, Суд, погоджуючись частково з висновком апеляційного суду, звертає увагу на тому, що згідно зі статтею 2 КАС України (в редакції до 15.12.2017) завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.
Відповідно до статті 9 КАС України (в редакції до 15.12.2017) суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналогічні положення містить чинний Кодекс адміністративного судочинства України.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно положень статті 17 КАС України (в редакції до 15.12.2017) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Аналогічні положення містяться у статті 19 КАС України (в редакції з 15.12.2017).
Відповідно у ході розгляду спору може бути, як підтверджено дійсність сум, визначених платнику податку таким рішенням, так і встановлено незаконність рішення суб`єкта владних повноважень.
Наслідком встановлення судом відповідності чи невідповідності рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта законним або протиправним, при умові, якщо є можливість ідентифікувати, виокремити та назвати таку невідповідність чи відповідність. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.
У даному випадку, апеляційний суд констатуючи невірне нарахування платнику податку податкових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 26.06.2015 №00470/1704, №00472/1704, №00473/1704 та здійснивши такий розрахунок самостійно, помилково не врахував, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість цього інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.
Верховний Суд зауважує, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами КАС України
Відповідно до частини другої статті 71 КАС України (в редакції до 15.12.2017) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 69 КАС України (в редакції до 15.12.2017) визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положення статті 71 КАС України (в редакції до 15.12.2017), яка кореспондується з положеннями частини першої статті 77 КАС України (в редакції з 15.12.2017) унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Верховний Суд наголошує, що суд повинен надати належну правову оцінку доводам сторін, якими вони мотивують свою правову позицію у справі, оцінити представлені учасниками провадження докази у сукупності та взаємозв`язку за правилами статті 90 КАС України.
З урахуванням викладеного, керуючись нормами права, що підлягають застосуванню у даній справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність передати справу у відповідній частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України унормовано, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Верховний Суд звертає увагу, що як встановлено частиною п`ятою статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Керуючись статтями 341 344 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 в частині задоволення позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.06.2015 №00469/1704 та №00471/1704 залишити без змін.
В іншій частині постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 скасувати, у цій частині справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
-------------------
-------------------
-------------------
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна
Судді Верховного Суду