ПОСТАНОВА
Іменем України
23 січня 2020 року
Київ
справа №820/1113/16
адміністративне провадження №К/9901/27242/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південькабельпрокат» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року (суддя Зінченко А.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року (колегія у складі суддів: Тацій Л.В., Подобайло З.Г., Григорова А.М.) у справі № 820/1113/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південькабельпрокат» до Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Південькабельпрокат» (надалі позивач, Товариство) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (надалі відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскільки, зменшення суми податку на прибуток не призвело до виникнення позитивного значення (не підлягає сплаті до бюджету), воно не набуло ознак податкового зобов`язання у розумінні положень підпунктів 14.1.39, 14.1.156, пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 14 листопада 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року, в задоволенні позову відмовив.
Приймаючи рішення суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що з урахуванням положень підпункту 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України, позивачем завищено суму зменшення податку на прибуток на 28 525 грн, а отже відповідачем правомірно прийняте рішення про донарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 28 525,00 грн та застосовано штрафні санкції.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.
Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що позивач 2 березня 2015 року подав до контролюючого органу декларацію з податку на прибуток за 2014 рік № 9081420431 з додатком ЗП до рядка 13 Податкової декларації з податку на прибуток.
У вказаній декларації позивачем задекларовано прибуток у сумі 122 540 грн (рядок 7), нарахований податок на прибуток у розмірі 22 057 грн. (рядки 11, 12), зменшення нарахованої суми податку (рядок 13 ЗП) 111 387 грн, податок на прибуток за звітний період (рядок 14) складає -89330 грн.
Податковим органом 9 лютого 2016 року проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток, за результатами якої складено акт № 219/20-36-15-03-11/32676244.
У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом зазначено про порушення порядку заповнення податкової звітності з податку на прибуток що призвело до завищення зменшення податку на прибуток за рахунок авансового внеску при виплаті дивідендів на 28 525 грн.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24 лютого 2016 року № 0001821503, яким підприємству збільшено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 28 525 грн та нараховані штрафні санкції у сумі 7 131 грн.
В межах камеральної перевірки податковим органом встановлено, що Товариством у додатку ЗП до рядка 13 податкової декларації з податку на прибуток в рядок 13.5.1 враховано суму 28 525 грн, що призвело до завищення суми, на яку зменшується нарахована сума податку.
За даними Товариства сума, на яку зменшується податок (рядок 13 декларації) складає 111 387 грн, за даними податкового органу ця сума складає 60 805 грн.
Позивач вказане завищення не ставить під сумнів.
В наслідок такого завищення змінилась сума податку на прибуток за звітний період (рядок 14 декларації). Як за даними позивача, так і за даними податного органу, цей показник має від`ємне значення.
За даними Товариства - 89 330 грн, за даними податкового органу - 60 805 грн (арк. с. 8). Саме різниця між вказаними показниками визначена податковим органом як податкове зобов`язання.
Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Тобто, від`ємне значення податку на прибуток не є податковим зобов`язанням.
Суд погоджується з доводом Товариства, що в даному випадку, зменшується сума від`ємного значення податку на прибуток, але, оскільки дане значення залишається від`ємним, не виникає податкового зобов`язання. Податковий орган мав зменшити від`ємне значення вказаного податку.
Суд зазначає, що, в свою чергу, в даному випадку виникає обов`язок Товариства врахувати таке зменшення у наступних податкових періодах.
Крім того, як встановлено пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) нараховуються у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу.
Суд погоджується з доводом Товариства, що дана норма не може бути застосована, оскільки не виникла сума податкового зобов`язання.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина перша та третя статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України).
З огляду на зазначене, Верховний Суд приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, а відтак касаційна скарга позивача підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південькабельпрокат» задовольнити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року у справі № 820/1113/16 - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Південькабельпрокат».
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 лютого 2016 року № 0001821503.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва
С.С. Пасічник ,
Судді Верховного Суду