ПОСТАНОВА
Іменем України
06 лютого 2020 року
Київ
справа №820/11854/15
адміністративне провадження №К/9901/11065/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В.М.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2016 року (головуючий суддя - Панченко О.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року (головуючий суддя - П`янова Я.В., судді - Чалий І.С. , Зеленський В.В.) у справі
за позовом ОСОБА_1
до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Люботинського міського управління юстиції Харківської області,
треті особи Служба у справах дітей виконкому Люботинської міської ради, ОСОБА_2
про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії,
у с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
16 грудня 2015 року позивач - ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати незаконними дії відділу державної реєстрації актів цивільного стану Люботинського міського управління юстиції Харківської області про включення відомостей про особу ОСОБА_3 як батька ОСОБА_4 в актовий запис про народження дитини №78 від 13 травня 2011 року шляхом виключення відомостей про ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , як батька, з актового запису №78 від 13 травня 2011 року про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у позивача - ОСОБА_1 (дівоче прізвище " ОСОБА_1 ") був рідний брат - ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті відкрилась спадщина. Позивач вважає, що оскільки її брат не був одружений та не мав дітей, єдиною спадкоємицею першої черги за законом після його смерті в розумінні ст.ст. 1261 1262 ЦК України є вона. Однак, восени 2013 року при оформленні спадкових прав їй стало відомо, що до нотаріальної контори звернулась із заявою про прийняття спадщини в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , яка стверджує, що батьком її сина - ОСОБА_4 є померлий ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2016 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до відділу державної реєстрації актів цивільного стану Люботинського міського управління юстиції у Харківській області, треті особи: ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 , Служба у справах дітей виконкому Люботинської міської ради про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.
Ухвалюючи рішення у справі, суд зазначив, що оскільки мати дитини - ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з громадянином ОСОБА_7 , який не є батьком ОСОБА_4 , відділом була здійсненна державна реєстрація народження ОСОБА_4 на підставі ст. 126 Сімейного кодексу України на підставі спільної заяви померлого ОСОБА_6 та ОСОБА_2 щодо визнання батьківства. Таким чином, суд дійшов висновку, що дії відділу державної реєстрації актів цивільного стану Люботинського міського управління юстиції Харківської області про включення відомостей про особу ОСОБА_3 як батька ОСОБА_4 в актовий запис про народження дитини №78 від 13 травня 2011 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є правомірні, оскільки вчиненні у відповідності до ст. 126 Сімейного кодексу України та абз. 4 пунктом 17 глави 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2016 у справі №820/11854/15 залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
16 листопада 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року, в якій позивач просив скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що мати дитини - ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з громадянином ОСОБА_7 . Як вказує скаржник, матір`ю дитини є дружина, а батьком - чоловік, походження дитини підтверджується свідоцтвом про шлюб та документами медичного закладу про народження жінкою дитини. Зазначає, що її померлий рідний брат не був пов`язаний з матір`ю дитини жодними правовими відносинами. Вважає, що дійсність підпису ОСОБА_6 документами, що знаходяться в матеріалах справи, достовірно не підтверджена.
Відповідачем до Суду подано заперечення на касаційну скаргу, в якому вказано на безпідставність викладених в ній доводів. Вважає, що державна реєстрація народження ОСОБА_4 була проведена на підставі ст. 126 Сімейного кодексу України, згідно якої походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі. Відповідач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2020 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач - ОСОБА_1 (дівоче прізвище " ОСОБА_1 ") мала брата - ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як стверджує позивач, восени 2013 року, під час оформлення, спадкових прав їй стало відомо, що до нотаріальної контори звернулась з заявою про прийняття спадщини в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , яка стверджує, що батьком її сина ОСОБА_4 є померлий ОСОБА_3 .
Згодом, як зазначає позивач, до Дергачівського районного суду Харківської області ОСОБА_1 направлена позовна заява про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 грудня 2014 року на ім`я малолітнього ОСОБА_4 , на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Під час розгляду справи у Дергачівському районному суді Харківської області надійшли документи від приватного нотаріуса Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області, на підставі яких 12 грудня 2014 року, на ім`я малолітнього ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 . Серед наданих нотаріусом документів була копія актового запису №78 від 13.05.2011 про народження ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір`ю якого зазначена ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а батьком - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5
Судами встановлено, що актовий запис внесений до Державного реєстру актів цивільного стану громадян 13.05.2011 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Люботинського міського управління юстиції Харківської області, з якого вбачається, що батьком ОСОБА_4 є ОСОБА_6 , а матір`ю - ОСОБА_2 . Крім того, в розділі 20 зазначено, що мати дитини перебуває у шлюбі з громадянином ОСОБА_7 , який не є батьком ОСОБА_4 (а.с. 15).
Позивач вважає, що дії Відповідача про включення відомостей про особу ОСОБА_3 як батька ОСОБА_4 в актовий запис про народження дитини №78 від 13.05.2011 є незаконними, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 1 частини першої статті 3 КАС України передбачено, що адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з частиною першою статті 17 КАС України у зазначеній редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що, зокрема, виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини другої статті 17 КАС України).
Згідно з пунктами 1 і 2 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу (далі також - ЦПК) України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 49 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України). Актом цивільного стану є, зокрема, народження фізичної особи (частина друга статті 49 ЦК України).
Аналогічні за змістом приписи закріплені у статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі - Закон).
Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи й офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті (частина перша статті 9 Закону).
Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку (частина перша статті 22 Закону).
Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану також регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені Наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 (далі - Правила).
Згідно з пунктом 1.1 розділу І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Разом з тим участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб`єкта владних повноважень є публічно-правовим.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб`єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Відтак, вирішуючи питання про юрисдикцію спору, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.
Предметом розгляду цієї справи є правомірність проведення державної реєстрації народження ОСОБА_4 саме із зазначенням батьком цієї дитини гр. ОСОБА_3 та, відповідно, формування актового запису про народження дитини №78 від 13 травня 2011 року.
Отже, колегія суддів вважає, що суд за правилами цивільного судочинства повинен встановлювати обставини, що підтверджують або спростовують факт народження особи, та залежно від встановлених обставин вирішувати питання про внесення змін до актового запису про дату народження особи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 425/2737/17 (провадження № 14-408 цс18).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України») суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Пунктом 5 ч.1 ст.349 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до ч.1 ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
Оскільки суди помилково прийняли до свого провадження і розглянули справу з порушенням правил предметної юрисдикції, ухвалені в цій справі судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження в ній.
Керуючись статтями 238 239 341 343 349 354 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
п о с т а н о в и в:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року скасувати, а провадження у справі закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді В.М. Бевзенко
Н.В. Шевцова