ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 820/2004/17

адміністративне провадження № К/9901/30682/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Сумської митниці ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2017 (суддя Рубан В.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2017 (головуючий суддя Калитка О. М., судді: Кононенко З. О., Бондар В. О.) у справі за позовом Приватного підприємства ``Юнісвіт`` до Сумської митниці ДФС про скасування рішення та картки відмови,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року Приватне підприємство ``Юнісвіт`` (далі - ПП ``Юнісвіт``, Підприємство, позивач) звернулося до суду з позовом до Сумської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач), у якому просило: скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 14.04.2017 №UА805180/2017/000049/2; картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА805180/2017/00050.

Позивач доводив, що митний орган безпідставно визначив митну вартість товарів з використанням резервного методу та відмовив у митному оформленні за ціною контракту. Позивач вважає, що висновки митного органу щодо наявності розбіжностей тощо у поданих під час митного оформлення документах не відповідають дійсності, оскільки задекларована ним в митній декларації митна вартість товару за основним методом (за ціною контракту) підтверджена наданими Митниці документами, які не містять неточності чи розбіжності. Під час митного оформлення товару до митної декларації було надано всі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК), для підтвердження митної вартості, визначеної за першим методом (за ціною контракту). Своєю чергою митний орган не врахував умови поставки товару, визначені у зовнішньоекономічному контракті (умови поставки CFR згідно з міжнародними правилами ``Інкотермс-2010``), і безпідставно, за відсутності обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів, витребував додаткові документи на підтвердження задекларованої декларантом митної вартості, так само, як і безпідставно вчинив наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товарів: не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу і в подальшому відмовив у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товарів.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 27.06.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2017, позов задовольнив, скасував оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів від 14.04.2017 №UА805180/2017/000049/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА805180/2017/00050.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Митниця не довела наявність обставин, які викликали відповідні сумніви щодо ціни, яка підлягала сплаті за імпортовані товари, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та необхідність витребування додаткових документів у декларанта. Водночас позивач належним чином підтвердив задекларовану митну вартість товарів за основним методом (за ціною контракту). Дані в наданих позивачем документах, поданих за переліком, передбаченим статтею 53 МК, підтверджують складові митної вартості товарів, а тому у Митниці не було підстав для проведення коригування митної вартості товару за другорядним /резервним/ методом. До такого висновку суди дійшли з врахуванням встановленої у справі обставин щодо здійснення імпортної поставки на умовах поставки ``CFR - Одеса`` згідно з міжнародними правилами ``Інкотермс-2010``, яка зобов`язує продавця оплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення, тому немає підстав стверджувати, що транспортні витрати від міста завантаження до міста перетину митного кордону України та витрати щодо страхування є складовою вартості товару, який поставляється на умовах цього базису поставки.

Митниця подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у цій справі, у якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2017 і прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

За змістом касаційної скарги доводи скаржника зводяться до того, що у наданому декларантом прайс-листі та у калькуляції собівартості товару виробника від 24.02.2017 №BTCN2017072 вартість товару була зазначена з урахування витрат на врахт та прибуток подавця, однак, ці витрати не були включені до заявленої декларантом митної вартості товару. На переконання відповідача ці обставини викликали обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей щодо повноти складових митної вартості товарів (в частині вартості навантаження та доставки товару до порту відправки). Ураховуючи, що на пропозицію Митниці додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості декларант не надав, митний орган правомірно відмовив у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та застосував резервний метод.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12.12.2017 відкрив касаційне провадження у цій справі.

Позивач правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів'', яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС) викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII ''Перехідні положення'' КАС в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 05.08.2016 між компанією CHANGXING ВАІТЕ IMPORT AND EXPORT CO., LTD, Китай (постачальник; далі - Компанія) та ПП ``Юнісвіт`` (покупець) було укладено контракт №U-508/16 на поставку товару в асортименті. Додатковою угодою від 28.02.2017 №1 до зазначеного контракту було змінено банківські реквізити сторін, умови оплати товару, передбачені контрактом, залишені без змін.

Відповідно до умов контракту №U-508/16 кількість та асортимент товару, що постачається, складається із товарних партій, кількість яких визначається в рахунку-фактурі на кожну поставку (стаття 2 контракту).

Поставка товару за даним контрактом здійснюється згідно з правилами ``Інкотермс-2010``. Умови поставки для кожної окремої партії товару визначаються і узгоджуються сторонами в рахунку-фактурі (стаття 3 контракту).

Ціна за одиницю товару узгоджується та встановлюється в рахунку-фактурі на кожну окрему партію товару за даним контрактом (стаття 4 контракту).

Передача товару здійснюється в порту призначення, узгодженому сторонами, за кількістю та якістю (стаття 7 контракту).

У квітні 2017 року на підставі зазначеного контракту Підприємство ввезло на митну територію України товар (камери гумові для велосипедів в кількості 34' 000,00 шт., шини пневматичні для велосипедів гумові - в 2000 шт., велосипедні шини з камерою - 8500 наборів на загальну суму 9940,00 доларів США).

Для митного оформлення товару, ввезеного на митну територію України за контрактом від 05.08.2016 №U-508/16, декларант позивача (Приватне підприємство "Національні традиції"; далі - ПП "Національні традиції") подав до Митниці вантажну митну декларацію (далі - ВМД) від 13.04.2017 №UА805180/2017/005187, в якій митна вартість товару була визначена із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, на загальну суму 9940,00 доларів США.

Для підтвердження задекларованої митної вартості товару декларантом були надані копії документів, передбачених частиною другою статті 53 МК, а саме: контракт від 05.08.2016 №U-508/16; рахунок - фактура (інвойс) від 24.02.2017 №ВТСN2017072, який містить перелік поставлених товарів, їхню кількість і ціну, за якою вони були поставлені і задекларовані; пакувальний лист до інвойсу №ВТСN2017072 від 24.02.2017 б/н, який містить відомості, що зазначені в рахунку-фактурі (інвойсі) №ВТСN2017072, та інформацію про вагові та масо-габаритні характеристики вантажу; видаткова накладна від 23.02.2017 №0000002017072 містить аналогічні відомості, що зазначені у пакувальному листі та в рахунку-фактурі; відвантажувальні специфікації від 01.03.2017 №ВТСN 2017072/13 0072-1, де зафіксовані відомості щодо переліку та назви поставлених товарів, вид упаковки (а.с. 22-30, 38-46 т. І).

Крім того, декларантом для підтвердження митної вартості товарів додатково було подано копії додаткових документів, зокрема: міжнародна товарно-транспортна накладна від 10.04.2017 №3148; коносамент від 01.03.2017 №МRFВ17020821; договір транспортного експедування від 01.03.2017 №1032017-А; калькуляція від 13.03.2017 ВТСN2017072/01; звіти про оцінку майна від 11.04.2017 №05-07/04/52; лист від 16.03.2017 №115/16-3; лист від 16.03.2017 №116/16-3; лист від 16.03.2017 №117/16-3; лист від 13.04.2017 №66; лист від 13.04.2017 №142; лист від 13.03.2017 №ВТСN2017072/13; лист від 14.03.2017 №ВТСК2017072/14; лист від 15.03.2017 №ВТСN2017072/15; лист від 17.03.2017 №ВАUN2017/11; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 15.02.2017 №15 -17, акт огляду товару від 11.04.2017 (а.с. 35-37, 44, 47-94 т.І).

За результатами перевірки цих документів митний орган запропоновував декларанту надати: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

У відповідь декларант листом від 13.04.2017 №142 повідомив, що до митного оформлення були надані всі можливі документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару, інші витрати, окрім тих, що були включені до ціни, яка була фактично сплачена (підлягає сплаті) за товари, відсутні (а.с. 55 т. І).

14.04.2017 Митниця прийняла спірні рішення та картку відмови (а.с. 16-19 т. І).

Причиною відмови в застосуванні основного методу до задекларованих позивачем товарів стали, на думку відповідача, недостатність документального підтвердження та об`єктивність відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості імпортованого товару, та ненадання позивачем додатково запитаних Митницею документів.

З метою уникнення простою товару позивач оформив товар за ціною, визначеною Митницею, за митною декларацією від 14.04.2017 №UA805180/2017/005208 у вільний обіг (а.с. 31-33).

Частинами першою та другою статті 51 МК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - так само) встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 58 МК митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК).

Статтею 53 МК визначено перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

За правилами частини першої цієї статті у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини шостої статті 53 МК декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначено у цій нормі (частина третя статті 53 МК).

Частиною першою статті 54 МК встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 МК).

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК).

Згідно з положеннями статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (частини перша - третя цієї статті).

Відповідно до статті 55 МК орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом.

Зокрема, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Однак дискреційні функції митних органів витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53 54 МК Верховний Суд зробив у ряді постанов (зокрема, але не виключно, постанова від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, постанова від 06.05.2020 у справі №140/1713/19, постанова від 25.11.2020 у справі №1.380.2019.001657, постанова від 17.01.2022 у справі №520/2000/19).

Також неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків.

Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли в органу доходів і зборів будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

У цьому висновку Суд звертається до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.03.2020 у справі №480/4423/18 (провадження №К/9901/19899/19).

Зважаючи на встановлені на підставі оцінки доказів, яка відповідає нормам статті 90 КАС, обставини у справі щодо переліку та змісту документів, які позивач надав для митного оформлення, висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що подані декларантом позивача разом з митними деклараціями документи були достатніми для підтвердження задекларованої митної вартості за основним методом (за ціною контракту), а наведена в них інформація щодо митної вартості та її складових не містила розбіжностей і в сукупності не викликали сумнів щодо достовірності наданої інформації про ціну товару та інші складові митної вартості, відповідає обставинам у справі.

При цьому суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили посилання митного органу, як на підставу для невизнання заявленої позивачем вартості імпортованого товару, те, що подані декларантом відомості є необ`єктивними та недостатньо підтверджені документально, оскільки комерційна пропозиція та прайс-лист виробника, які позивач надав для підтвердження ціни контракту, включали витрати на фрахт та прибуток продавця.

Відповідно до ``Інкотермс-2010`` (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року) ``CFR`` (Cost and Freight) - ``Вартість і фрахт`` означає, що продавець зобов`язаний сплатити витрати та фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати або ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. За умовами ``CFR`` на продавця покладаються обов`язки щодо митного очищення товару для експорту.

Отже, поставка товару на умовах ``CFR`` (вартість і фрахт) зобов`язує продавця оплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення.

Також умови поставки за базисом ``СFR`` не зобов`язують продавця або покупця здійснити страхування товару, у зв`язку з чим підстав стверджувати, що витрати щодо страхування є складовою вартості товару, який поставляється на умовах цього базису поставки, немає.

Як встановлено судами, відповідно до статті 3 контракту №U-508/16 умови поставки визначаються та узгоджуються сторонами для кожної партії товару окремо і зазначаються в рахунку-фактурі до контракту з урахуванням правил ``Інкотермс-2010``. У рахунку-фактурі (інвойс) до контракту від 05.08.2016 №U-508/16, який було надано при митному оформленні разом з митною декларацією, зазначені умови поставки: ``CFR - Одеса``.

Також, декларантом до митниці під час митного оформлення товару були подані листи позивача та його контрагента (компанії CHANGXING ВАІТЕ IMPORT AND EXPORT CO., LTD, Китай) від 16.03.2017 №115/16-3, від 16.03.2017 №116/16-3, від 16.03.2017 №117/16-3, від 13.04.2017 №66, лист від 13.03.2017 №ВТСN2017072/13, від 14.03.2017 №ВТСК2017072/14, від 15.03.2017 №ВТСN2017072/15, від 17.03.2017 №ВАUN2017/11, відповідно до яких вартість морського перевезення включена до вартості товару, страхування вантажу не здійснювалося, посередницькі послуги не використовувались.

Про відсутність інших витрат, окрім тих, що були включені до ціни та яка була задекларована під час митного оформлення товару за ціною контракту, декларант ПП ``Національні традиції`` повідомляв митний орган листом від 13.04.2017 №142.

Таким чином, замовником експедиційних послуг (зокрема, морського фрахту), є постачальник (компанія CHANGXING ВАІТЕ IMPORT AND EXPORT CO., LTD, Китай), якому декларант (позивач) має перерахувати зазначену в поданих митному органі документах вартість товару за умови його доставки до морського порту України. Тому інших витрат, пов`язаних з експедицією імпортованих товарів, декларант не здійснював, що повністю кореспондується з відомостями в наданих при митному оформленні документах.

Презумпція частини другої статті 77 КАС передбачає, що тягар доказування правомірності рішень чи діянь лежить на відповідачеві - конкретному суб`єкті владних повноважень.

Враховуючи викладене, а також те, що митний орган, не довів наявність конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви щодо повноти обчислення декларантом митної вартості товару, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також необхідність перевірки сумнівних, на думку відповідача, відомостей шляхом витребування додаткових документів, висновок судів попередніх інстанції щодо протиправності оспорюваного рішення про визначення митної вартості товару за резервним методом та виданої на підставі нього картки відмови у прийнятті митної декларації є помилковим і таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, які регулюють зазначені правовідносини.

Застосування судами попередніх інстанцій норм статей 53 54 55 МК в оскаржуваних судових рішеннях у цій справі відповідає висновку щодо застосування наведених норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 27.04.2018 у справі №820/2897/17, від 07.08.2018 у справі №820/2898/17, від 27.11.2018 у справі №820/1981/17, від 10.12.2019 у справі №820/2003/17, від 25.06.2020 у справі №820/1982/17.

Наведені в касаційній скарзі доводи відповідача не спростовують встановлених судами попередніх інстанцій обставин у справі та зробленого на підставі їх юридичної оцінки висновку про задоволення позову.

Відтак, ухвалені у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам частин першої - третьої статті 242 КАС щодо законності і обґрунтованості судового рішення.

Згідно з пунктом другим частини першої статті 350 КАС (в редакції, чинній до внесення змін в цю статтю згідно із Законом від 15.01.2020 №460-ІХ, яка набрала чинності 08.02.2020 та підлягає застосуванню при касаційному перегляді цієї справи відповідно до пункту 2 розділу II ``Прикінцеві та перехідні положення`` зазначеного Закону) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Сумської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Васильєва В.П. Юрченко Т.А. Чумаченко