ПОСТАНОВА
Іменем України
19 лютого 2020 року
Київ
справа №820/2230/17
адміністративне провадження №К/9901/33961/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2017 (головуючий суддя - М.О. Спірідонов)
та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2018 (головуючий суддя - Г.Є. Бершов, судді - В.В. Катунов, І.М. Ральченко)
у справі № 820/2230/17
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати протиправним і скасувати рішення про скасування рішення щодо видачі посвідки на тимчасове проживання в Україні громадянину Іраку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що оскаржуване рішення є незаконним, оскільки прийняте за відсутності передбачених законом підстав для скасування рішення видачі посвідки на тимчасове проживання в Україні.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2017, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2018, позов задоволено повністю. Скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення щодо видачі посвідки на тимчасове проживання в Україні громадянину Іраку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , б/н від 19.10.2016.
4. При прийнятті рішень суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не доведено наявність передбачених законом підстав для скасування рішення щодо видачі позивачу посвідки на тимчасове проживання в Україні.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
6. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує, що приймаючи оскаржуване рішення, діяв у межах та у спосіб, визначених законом повноважень.
Позиція інших учасників справи
7. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух касаційної скарги
8. Ухвалою Верховного Суду від 16.04.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області.
9. Ухвалою Верховного Суду від 18.02.2020 прийнято до провадження адміністративну справу та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
10. 10.06.2016 громадянин Іраку ОСОБА_1 був документований посвідкою на тимчасове проживання в України серії НОМЕР_1 згідно частини тринадцятої статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» у зв`язку з возз`єднанням сім`ї, так як його дружина є громадянкою України.
11. 19.10.2016 відповідачем було винесено рішення про скасування рішення щодо видачі посвідки на тимчасове проживання в Україні громадянину Іраку ОСОБА_1 , із посиланням на підпункту 1.1 пункту 19 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 № 251.
12. 27.04.2017 позивач отримав копію зазначеного рішення.
13. Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом про визнання його протиправним та скасування.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)
14. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
15. Статтею 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
16. Відповідно до пункту 18 частини першої статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
17. Згідно із частиною тринадцятої статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - дванадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання дозволу на імміграцію.
18. Механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання, визначено Порядком оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 251 від 28.03.2012 (далі - Порядок № 251).
19. Відповідно до пункту 19 Порядку № 251 посвідка на тимчасове проживання скасовується територіальним органом або підрозділом ДМС, який її видав, у разі:
1) отримання від органу Національної поліції, іншого органу виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів;
2) отримання вмотивованого клопотання приймаючої сторони про скасування посвідки (у тому числі в разі звільнення іноземця та особи без громадянства із займаної посади) або припинення діяльності приймаючої сторони - юридичної особи;
3) коли іноземця та особу без громадянства засуджено в Україні до позбавлення волі;
4) коли дії іноземця та особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;
5) коли уповноваженим органом прийнято рішення про примусове повернення іноземця та особи без громадянства або їх примусове видворення за межі України;
6) інших випадках, передбачених законами.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
20. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
21. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
22. Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що оскаржуване рішення про скасування рішення щодо видачі посвідки на тимчасове проживання в Україні громадянину Іраку ОСОБА_1 прийнято відповідачем із посиланням на підпункту 1.1 пункту 19 Порядку № 251, за результатами розгляду листа Державної міграційної служби України від 12.10.2016 № 8.1/6476-16, в якому повідомлялося, що Адміністрація Державної прикордонної служби України ініціює скасування довідки ОСОБА_1 за зловживання правовим статусом іноземця.
23. 04.09.2017 відповідачем, в ході розгляду справи по суті, прийнято висновок про внесення змін до оскаржуваного рішення в частині визначення підстав для прийняття рішення про скасування посвідки, а саме замість посилання на підпункт 1 пункту 19 Порядку № 251 (посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів) зроблено посилання на підпункт 4 пункту 19 Порядку № 251 (у зв`язку із загрозою національній безпеці).
24. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує, що при прийнятті оскаржуваного рішення головним спеціалістом Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області в описовій частині було допущено технічну описку, помилково зазначено, що рішення щодо видачі посвідки на тимчасове проживання громадянину Іраку ОСОБА_1 скасоване на підставі підпункту 1.1 пункту 19 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 № 251. При цьому, під час розгляду справи у спірному рішенні було виправлено технічну описку та викладено останній абзац описової частини оскаржуваного рішення у правильній редакції, а саме: посилання на підпункт 4 пункту 19 Порядку № 251, як підставу для скасування посвідки на тимчасове проживання.
25. При цьому, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що рішення органу Державної міграційної служби про скасування посвідки із посиланням на факт нелегальної міграції особи як потенціальної загрози національним інтересам і безпеці державного кордону України, повинно бути обґрунтованим та містити посилання на всі обставини, що слугували підставою для прийняття такого рішення. Тому для прийняття рішення із посиланням на підпункт 4 пункту 19 Порядку № 251, у випадку коли дії іноземця та особи без громадянства загрожують національній безпеці, наявність лише копії листа Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якому остання ініціює питання скасування довідки за зловживання правовим статусом іноземця без перевірки вказаних питань, не може бути достатньою правовою підставою для прийняття відповідного рішення.
26. Згідно пункту 6 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 360, органи Державної міграційної служби для виконання покладених на них завдань мають право користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв`язку та іншими технічними засобами та проводити перевірки стану додержання органами виконавчої влади, громадянами, органами реєстрації, підприємствами, установами та організаціями вимог законодавства у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів і вносити пропозиції щодо усунення причин порушення таких вимог.
27. Статтею 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
28. Судами встановлено, що матеріали справи не містять доказів того, що дії позивача за спробу незаконного перетину державного кордону кваліфіковані як адміністративне правопорушення та відповідно загрожують національній безпеці; при прийнятті спірного рішення про скасування рішення щодо видачі посвідки на тимчасове проживання в Україні вказане питання також не досліджувалося та факти, наведені в листі Державної міграційної служби України від 12.10.2016 № 8.1/6476-16 та листі Адміністрації Державної прикордонної служби України відповідачем не перевірялися.
29. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності оскаржуваного рішення відповідача.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
30. Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій не підтвердилися під час перегляду справи касаційним судом.
31. Суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального та процесуального права.
32. За змістом пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
33. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Висновки щодо розподілу судових витрат
34. Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
35. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 327 341 343 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
постановив:
1. Касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2018 у справі № 820/2230/17 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк,
Судді Верховного Суду