ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 820/232/17

адміністративне провадження № К/9901/39091/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін як суд касаційної інстанції справу №820/232/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТОРАНСНАБ" до Харківської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішень та карток відмови, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Харківської митниці Державної фіскальної служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2017 (суддя Зінченко А.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 (головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Подобайло З.Г., Григоров А.М.),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕСТОРАНСНАБ" (далі також ТОВ "РЕСТОРАНСНАБ", позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Харківської митниці Державної фіскальної служби (далі також Харківська митниця, відповідач), у якому позивач просив: скасувати рішення про коригування митної вартості товарів: від 06.07.2016 №807000011/2016/000467/2, від 27.09.2016 №807000011/2016/000759/2 та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: від 06.07.2016 №807100001/2016/00060, від 27.09.2016 №807100001/2016/00083.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2017, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Харківська митниця звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.07.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Харківської митниці на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 у справі №820/232/17.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали справи №820/232/17 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 19.10.2020 матеріали справи прийнято до провадження, касаційний розгляд призначено у судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін на 20.10.2020.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач вказує, що суди попередніх інстанцій не досліджували та не аналізували доводи митного органу. Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що під час перевірки документів, наданих до митного оформлення, встановлено неточності та розбіжності. Відповідач зазначає, що під час митного оформлення на підтвердження здійснення оплати товару декларантом було подано митниці платіжні документи, які не містять відміток банку (печаток, штампів, тощо); надані прайс-лист, калькуляція, та експортна декларація не відповідають вимогам статті 254 Митного кодексу України щодо мови документів; встановлено розбіжності між відомостями щодо коду УКТЗЕД товару, заявленими у митній декларації, та в експортній декларації; калькуляція собівартості не містить інформації про транспорті витрати, відсутні документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. На думку відповідача, подані позивачем під час митного оформлення документи, що мають підтверджувати митну вартість товарів, містили розбіжності та не містили всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Вказані обставини слугували підставою для прийняття спірних рішень. Відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, у якому останній зауважує, що підстав для витребування у декларанта додаткових документів не вбачалося. До митного оформлення були надані документи, які в повній мірі відповідали вимогам статті 254 Митного кодексу України; платіжні доручення були подані разом з митною декларацією і зауважень щодо їх оформлення у відповідача не виникло; у випадку зазначення неправильного коду товару, митний орган повинен відмовити у митному оформленні та винести рішення про декларування товару за іншим кодом і скласти протокол про порушення митних правил; посилання відповідача на калькуляцію транспортних витрат та витрат на навантаження на судно, є безпідставними, оскільки умови поставки та ціна товару визначені умовами договору, а не калькуляцією; вартість транспортування підтверджується наданими митному документами, зокрема договором про транспортно-експедиторське обслуговування, довідкою про транспортні витрати, у яких зазначено вартість транспортних витрат за доставку товару до кордону України. На думку позивача, у наданих документах містились відомості, які у повній мірі підтверджували митну вартість товару, підлягали обчисленню та містили всі реквізити, які ідентифікували ввезений товар. У касаційній скарзі, позивач просить залишити касаційну скаргу митного органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги частково, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що на виконання умов контракту, позивачем здійснені зовнішньоекономічні імпортні операції з компанією LAIWU WENYAN FOOD-STUFF CO., LTD (Китай), та ввезено на митну територію України товар з подальшим митним оформленням.

Згідно комерційного інвойсу від 19.04.2016 до контракту від 01.04.2016 на адресу позивача на умовах FOB (Qingdao, Китай) поставлено товар: - "імбир маринований для суши", клас D, 1550 коробів за ціною 5,6 доларів США за 1 коробку, загальною вартістю 8680,00 доларів США (додаткова інформація: 1 коробка = 10 пачок х 1,4кг, загальна вага імбиру складає 15500,00кг, вага з маринадом - 21700,00кг).

До митного поста "Харків - центральний" Харківської митниці ДФС 05.07.2016 позивачем подана електронна митна декларація IM 40 ДЕ №807100001/2016/002820, в якій заявлена митна вартість за основним методом визначення митної вартості товарів, що ввозяться в Україну.

У декларації вказано вартість товару згідно комерційного інвойсу № LWWY16008 від 19.04.2016 - 215401,3410 грн. (8680,00 доларів США х 24,82грн.); транспортні витрати відповідно до довідки про транспортні витрати) - 20799,85грн.; митна вартість - 236201,19грн.

Відповідачем 05.07.2016 направлено електронне повідомлення декларанту, у якому зазначено про необхідність надання додаткових документів для визначення складових митної вартості товарів та усунення розбіжностей в документах.

Позивач листом від 06.07.2016 звернувся до митного органу та з метою недопущення простоїв контейнеру та запобіганню матеріальних збитків просив надати рішення по ціні до інвойсу від 19.04.2016 та випустити у вільний обіг товари.

Відповідачем 06.07.2016 відмовлено у прийнятті митної декларації №807100001/2016/002820 від 05.07.2016, про що складено картку відмови №807100001/2016/00060 від 06.07.2016 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №807000011/2016/000467/2 від 06.07.2016, відповідно до якого застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів та визначено митну вартість товару з розрахунку 0,70дол. США/кг.

Також позивачу запропоновано подати нову митну декларацію з урахуванням відомостей наведених у рішенні про коригування митної вартості №807000011/2016/000467/2 від 06.07.2016 року та роз`яснено можливість випуску товарів у вільний обіг.

Позивач не погодився з митною вартістю товару, визначеною відповідачем, але з метою прискорення митного оформлення та запобігання матеріальним збиткам здійснив коригування митної вартості та подав нову митну декларацію ІМ 40 ДЕ №807100001/2016/002825 від 06.07.2016, за результатами митного оформлення якої відповідач випустив товар у вільний обіг під фінансові гарантії. Вищенаведене коригування призвело до збільшення митної вартості товару та митних платежів на суму 56942,67грн. (мита - 23961,02грн., ПДВ - 32981,65грн.).

Також, згідно комерційного інвойсу від 28.07.2016 року до контракту від 01.04.2016 на адресу позивача на умовах FOB (Qingdao, Китай) поставлено товар: - "імбир маринований для суши", клас D, 3100 коробів за ціною 5,6 доларів США за 1 коробку, загальною вартістю 17360,00 доларів США (додаткова інформація: 1 коробка = 10 пачок х 1,4кг, загальна вага імбиру складає 31000,00кг, вага з маринадом - 43400,00кг).

Позивачем 27.09.2016 до митного поста "Харків - центральний" Харківської митниці ДФС була подана електронна митна декларація IM 40 ДЕ №807100001/2016/004208, в якій заявлена митна вартість за основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну, вказавши в декларації ціну товару згідно комерційного інвойсу від 28.07.2016 - 44965,3710грн. (17360,00 доларів США х 25,901519грн.); транспортні витрати відповідно до довідки про транспортні витрати) - 46870,04 грн.; митна вартість - 496520,41грн.

Відповідачем 27.09.2016 направлено електронне повідомлення декларанту, в якому зазначено про необхідність надання декларантом додаткових документів для визначення складових митної вартості товарів та усунення розбіжностей в документах.

Позивач листом від 27.09.2016 звернувся до митного органу та з метою недопущення простоїв контейнеру та запобіганню матеріальних збитків просив надати рішення по ціні до інвойсу від 28.07.2016 та випустити у вільний обіг товари.

Відповідачем 27.09.2016 відмовлено у прийнятті митної декларації №807100001/2016/004208 від 27.09.2016, про що винесено картку відмови №807100001/2016/00083 від 27.09.2016 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №807000011/2016/000759/2 від 27.09.2016, відповідно до якого застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів та визначено митну вартість товару з розрахунку 0,70дол. США/кг.

При цьому, позивачу запропоновано подання нової митної декларації з урахуванням відомостей наведених у рішенні про коригування митної вартості №№807000011/2016/000759/2 від 27.09.2016 року та роз`яснено можливість випуску товарів у вільний обіг.

Позивач не погодився з митною вартістю товару, визначеною відповідачем, але з метою прискорення митного оформлення та запобігання матеріальним збиткам здійснив корегування митної вартості та подав нову митну декларацію ІМ 40 ДЕ №807100001/2016/004212 від 27.09.2016, за результатами митного оформлення якої відповідач випустив товар у вільний обіг під фінансові гарантії.

Вищенаведене коригування призвело до збільшення митної вартості товару та митних платежів на суму 116929,60грн. (мита - 49203,05грн., ПДВ - 67726,55грн.).

Не погодившись з рішеннями про коригування митної вартості товарів №807000011/2016/000467/2 від 06.07.2016, №807000011/2016/000759/2 від 27.09.2016 та картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Харківської митниці №807100001/2016/00060 від 06.07.2016, №807100001/2016/00083 від 27.09.2016, ТОВ «РЕСТОРАНСНАБ» звернулося до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з безпідставності прийняття рішень про коригування заявленої митної вартості товарів та карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів з огляду на наявність всіх необхідних документів для її визначення за ціною договору, наявності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, відсутності доказів неможливості застосування вказаного методу оцінки за ціною договору.

Згідно положень частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Як встановлено частиною першою статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини другої статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи прийняття відповідачем оскаржуваних рішень мотивовано наявністю у поданих позивачем документах розбіжностей, а також наявність у наданих документах не всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

У справі, що розглядається, митна вартість товару була визначена позивачем, виходячи з ціни контракту, тобто за основним (першим) методом.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару, митному органу позивачем було надано наступні документи: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний контракт; специфікація; комерційний інвойс; банківське платіжне доручення в іноземній валюті; пакувальний лист; коносамент (bill of lading); залізнична накладна внутрішнього сполучення; довідка про транспортні витрати, договір на перевезення, договір про надання послуг митного брокера; сертифікат походження товару форми А № G1163721000350011 від 13.05.2016; прайс-лист; комерційна пропозиція; калькуляція; копія митної декларації країни відправлення; висновок ДП "УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА" №2171 про вартісні характеристики товару; лист про відсутність взаємозалежності; лист про відсутність торгової марки.

Суд касаційної інстанції має підстави вважати, що аналіз наведених статей свідчить, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. У розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбiжностi, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, в підтвердження митної вартості товару ввезеного на територію України за контрактом, позивачем подані відповідні документи. Суди вказали, що в даному випадку відповідач повинен був застосувати положення частин першої, другої статті 54 МК України, відповідно до якої контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

При цьому, судами не надано оцінку доводам відповідача, зокрема, щодо невідповідності заявлених і підтверджених сум, які підлягають сплаті при перевезенні товару, які у свою чергу є складовими у формуванні митної вартості.

Згідно пункту 5 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

При цьому, відповідно до пункту 2 частини одинадцятої статті 58 МК України витрати на транспортування після ввезення не включаються до митної вартості товарів за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню.

Таким чином, вартість послуг з транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України, сплачена позивачем перевізникам (експедиторам), відповідно до пункту 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості підлягає включенню до ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари.

Крім того, відповідач стверджував, що під час митного оформлення на підтвердження здійснення оплати товару декларантом було подано митниці платіжні документи, які не містять відміток банку (печаток, штампів, тощо), відсутні документи, що містять відомості про оплату перевезення оцінюваних товарів. Суди констатували, що зауважень про ненадання платіжних документів з відміткою банку при митному оформленні товару не було зазначено митним органом в повідомленнях під час консультацій з декларантом, та під час винесення рішення про коригування митної вартості товару.

Слід врахувати, що відповідно до вимог статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи не надано вищевикладеному правову оцінку та не в повній мірі встановлені обставини, що впливають на прийняття обґрунтованого рішення. Судами досліджено обґрунтування позиції позивача про надання декларантом достовірних відомостей щодо визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню, однак, зазначеним обставинам, на які посилався орган доходів і зборів як у запереченнях на позовну заяву, так і в апеляційній скарзі, оцінки не надано.

Касаційний суд звертає увагу, що митний орган вправі витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Однак, при цьому, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

При цьому, суд зауважує, що приписи законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що суб`єктом владних повноважень не надано фактичних даних, які б засвідчували, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності чи ознаки підробки, не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Проте, з оскаржуваних судових рішень не вбачається, що судами здійснено належну оцінку як поданих позивачем документів, так доводам і документам відповідача, якими останній підтверджував мотиви прийняття рішень та їх законність.

Приписи Глави 5 КАС України зобов`язують суд вжити заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об`єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

Верховний Суд звертає увагу, що виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Для цього КАС України покладає на суд обов`язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для правильного з`ясування всіх обставин справи.

Таким чином, враховуючи зазначені норми матеріального та процесуального права, вказані доводи відповідача у касаційній скарзі є достатніми для направлення справи на новий розгляд.

Згідно положень частини першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, Верховний Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій передбачені вимоги процесуального законодавства не виконано, не надано оцінку доводам сторін з урахуванням принципу рівності та змагальності, обставини справи встановлено неповно, не досліджено доказів які мають першочергове значення для встановлення достовірних обставин, що і потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам статті 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

За правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

При новому розгляді справи необхідно перевірити доводи митного органу щодо обґрунтованості витребування від декларанта додаткових документів у зв`язку з виникненням сумніву щодо достовірності заявленої ним митної вартості товару, встановити, чи подавав декларант на вимогу органу доходів і зборів необхідні додаткові документи, чи є обсяг відомостей, що містилися у таких документах, достатнім для висновку про усунення розбіжностей; встановити інші обставини, необхідні для повного та всебічного розгляду справи. Судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити обставини справи, належним чином їх оцінити, перевірити якими доказами вони підтверджуються, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської митниці Державної фіскальної служби задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 у справі №820/232/17 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

.....................

....................

.....................

В.В. Хохуляк

Л.І.Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду