ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2020 року

Київ

справа №820/3307/16

адміністративне провадження №К/9901/40329/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Євромет" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року (суддя Нуруллаєв І.С.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2017 року (головуючий суддя Старостін В.В., судді: Бегунц А.О., Рєзнікова С.С.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Євромет" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

В червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Євромет" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Управління, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00005311404 від 03 червня 2016 року.

Обґрунтовуючи позовну заяву, вказувало, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким на підставі Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР (далі - Закон №185) йому нараховано пеню, є протиправним, а контролюючий орган дійшов необґрунтованих висновків про порушення позивачем законодавства, оскільки ним при проведенні перевірки було неправильно розраховано дати припинення нарахування пені та, відповідно, розміри останньої, а також не враховано дат звернень Товариства з позовами до господарського суду про стягнення коштів з контрагентів-нерезидентів й судових актів про прийняття до провадження таких позовних заяв.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2017 року, позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення №00005311404, винесене 03 червня 2016 року Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Харківській області, в частині нарахування грошового зобов`язання в розмірі 11249,40 грн.; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Приймаючи таке рішення, суди прийшли до висновку, що, зважаючи на звернення Товариства до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з нерезидента JIANGSU FH TUBE INDUSTRY CO., LTD заборгованості за невиконання умов контракту №AMPIFH від 06 листопада 2015 року, за яким ухвалою від 03 березня 2016 року відкрито провадження у справі, Управлінням безпідставно нараховано йому пеню в сумі 11 249,40 грн.; що ж до нарахування пені за порушення строків виконання контракту №139/СОМР/ОТР від 24 квітня 2015 року, укладеного Товариством із UNIGLENCE SDN BHD (Малайзія), то у платіжних дорученнях, наданих як докази проведення позивачем оплати за товар, не вказані номери специфікацій, в зв`язку з чим суди позбавлені можливості співставити ці платіжні доручення зі датами поставки товарів та, відповідно, перевірити визначені відповідачем дати припинення нарахування за ними пені; стосовно ж застосування відповідачем санкцій за укладеною Товариством із SGS-CSTC Standarts Technical (Китай) угодою від 16 вересня 2015 року, то під час перевірки контролюючим органом встановлено, що станом на 01 січня 2016 року за цією угодою у Товариства обліковувалась поточна дебіторська заборгованість у сумі 1995,0 доларів США з граничним строком надходження валютної виручки - 17 січня 2016 року.

Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення ними норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу апеляційного суду скасувати, а постанову суду першої інстанції змінити, визнавши протиправним і скасувавши податкове повідомлення-рішення Управління в сумі 226 585,06 грн.

В касаційній скарзі Товариство вказувало на порушення судами принципу змагальності сторін та офіційного з`ясування обставин справи внаслідок неврахування та ненадання оцінки поданим позивачем доказам, зокрема, заявам на купівлю іноземної валюти, в яких останнім зазначались номери специфікацій до контрактів, а також його додатковим поясненням та розрахункам-співставленням, в яких чітко окреслені номери специфікацій та вказано платіжні доручення, згідно яких по ним здійснювались проплати, їх суми та дати здійснення платежів.

Відповідач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 05 травня 2016 року по 12 травня 2016 року посадовими особами Управління проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічною угодою від 16 вересня 2015 року, яка укладена з SGS-CSTC Standarts Technical (Китай), за період з 01 січня 2016 року по 30 квітня 2016 року та по зовнішньоекономічним контрактам від 24 квітня 2015 року №139/СОМР/ОТР, який укладено з UNIGLENCE SDN BHD (Малайзія), за період з 01 січня 2016 року по 30 квітня 2016 року, від 06 листопада 2015 року №AMPIFH, який укладено з JIANGSU FH TUBE INDUSTRY CO., LTD (Китай), за період з 01 січня 2016 року по 30 квітня 2016 року, за результатами якої складено акт від 19 травня 2016 року №237/20-40-14-04-08/34330281.

У вказаному акті зазначено про встановлення під час проведення перевірки порушення Товариством під час виконання вказаних зовнішньоекономічних договорів статті 2 Закону №185.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №00005311404 від 03 червня 2016 року, яким позивачеві нараховано суму грошового зобов`язання за платежем «Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та за невиконання зобов`язань та порушення вимог валютного законодавства» у розмірі 264 662,89 грн.

Також суди встановили, що 06 листопада 2015 року між JIANGSU FH TUBE INDUSTRY CO., LTD (як продавцем) та Товариством (як покупцем) укладено контракт №AMPIFH (з врахуванням додаткової угоди №1 від 18 січня 2016 року), згідно умов якого продавець зобов`язався продати і поставити, а покупець - прийняти та здійснити оплату стальних труб на умовах цього контракту (пункт 1.1 контракту), а відповідно до розділу 14 контракту останній діє по 30 жовтня 2016 року.

На виконання умов контракту складено специфікацію №1 від 18 листопада 2015 року, за змістом якої загальна сума поставки становить 57 750,95 доларів США, а умови оплати: 20% передплата при розміщенні замовлення, 80% - протягом 15 днів після отримання коносаменту.

Згідно платіжного доручення №96 від 30 листопада 2015 року позивачем сплачено на користь JIANGSU FH TUBE INDUSTRY CO., LTD кошти в сумі 11 550,19 доларів США.

Товар повинен був бути розвантажений з судна в Одесі протягом 45 днів з 30 листопада 2015 року, тобто не пізніше 15 січня 2016 року, чого однак зроблено не було, у зв`язку з чим позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення заборгованості з нерезидента JIANGSU FH TUBE INDUSTRY CO., LTD.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03 березня 2016 року порушено провадження у справі №922/581/16 за вказаним позовом, а відтак суди прийшли до висновку, що датою припинення нарахування пені за порушення строків розрахунку за зовнішньоекономічним контрактом №AMPIFH за платіжним дорученням №96 від 30 листопада 2015 року на суму 11 550,19 доларів США є 03 березня 2016 року, у зв`язку з чим відповідачем неправомірно нараховано пеню у розмірі 11 249,40 грн.

Крім того, між UNIGLENCE SDN BHD (Малайзія) (як продавцем) та Товариством (як покупцем) 24 квітня 2015 року укладено контракт №139/СОМР/ОТР, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов`язався продати і поставити, а покупець - прийняти та здійснити оплату нержавіючої сталі на умовах цього контракту; у розділі 14 контракту вказано, що він діє з 24 квітня 2015 року по 31 січня 2017 року.

Згідно із пунктом 3 специфікації №2 від 08 жовтня 2015 року (про поставку товару на суму 18 754,00 доларів США) умови оплати: 30% - передплата при розміщенні замовлення, 30% - перед відвантаженням, 40% - протягом 15 днів після отримання копії коносаменту.

В пункті 3 специфікації №3 від 15 жовтня 2015 року (про поставку товару на суму 28 153,00 доларів США) сторони узгодили наступні умови оплати: 30% - передплата при розміщенні замовлення, 30% - перед відвантаженням, 40% - протягом 15 днів після отримання копії коносаменту.

За змістом пункту 3 специфікації №5 від 28 жовтня 2015 року (про поставку товару на суму 85 100,00 доларів США) умови оплати наступні: 60% - передплата при розміщенні замовлення, 40% - протягом 15 днів після отримання копії коносаменту.

Оплата за договором здійснена Товариством платіжними дорученнями №75 від 19 жовтня 2015 року, №76 від 20 жовтня 2015 року, №77 від 22 жовтня 2015 року, №85 від 30 жовтня 2015 року, №86 від 03 листопада 2015 року, №87 від 04 листопада 2015 року, №89 від 16 листопада 2015 року, №90 від 17 листопада 2015 року, №99 від 25 листопада 2015 року, №112 від 05 січня 2016 року, №114 від 22 січня 2016 року, №134 від 09 березня 2016 року.

Разом з тим, ухвалою Господарського суду Харківської області від 24 лютого 2016 року порушено провадження у справі №922/473/16 за позовом Товариства про стягнення з UNIGLENCE SDN BHD (Малайзія) заборгованості, яка виникла у зв`язку із невиконанням останнім умов контракту №139/СОМР/ОТР від 24 квітня 2015 року.

Також між SGS-CSTC Standarts Technical (Китай) та Товариством 16 вересня 2015 року укладено угоду, предметом якої було замовлення у SGS-CSTC Standarts Technical проведення інспекційних послуг (холоднокатаних нержавіючих листів першого сорту) та за якою станом на 01 січня 2016 року у Товариства обліковувалась поточна дебіторська заборгованість у сумі 1 995,00 доларів США з граничним строком надходження валютної виручки - 17 січня 2016 року.

Вважаючи, що під час здійснення операцій за контрактом №139/СОМР/ОТР від 24 квітня 2015 року та угодою від 16 вересня 2015 року Товариством порушено строки розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, Управління відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №00005311404 від 03 червня 2016 року нарахувало йому пеню.

Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті на час спірних відносин регулювався Законом №185, відповідно до статі 1 якого виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

За змістом статті 2 цього ж Закону імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Згідно із пунктами 1 постанов Правління Національного банку України від 03 березня 2015 року №160, від 03 червня 2015 року №354, від 03 вересня 2015 року №581, від 04 грудня 2015 року №863 та від 03 березня 2016 року №140 розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Статтею 4 Закону №185 передбачалось, що порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Разом з тим статтею 159 КАС України (в редакції, чинній на час прийняття рішення судами) було передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною 1 статті 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 163 КАС України у мотивувальній частині постанови зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався.

В мотивувальній частині рішення наводяться дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінка всіх доказів, з яких виходив суд при вирішенні спору; визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд повинен це обґрунтувати.

Аналогічні вимоги було викладено і в статтях 206 207 КАС України, які регулюють зміст мотивувальних частин ухвал та постанов апеляційного суду.

В той же час частиною 4 статті 11 КАС України визначалось, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Отже, виходячи зі змісту зазначених норм, мотивувальна частина кожного рішення повинна мати посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права й обов`язки сторін у спірних правовідносинах, на відповідні статті КАС України та інші норми процесуального права, керуючись якими суд встановив обставини справи, права й обов`язки сторін; разом з тим саме лише посилання в мотивувальній частині на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм, на які посилається сторона при обґрунтуванні своїх вимог, не може вважатися належною юридичною кваліфікацією.

Судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються, а відтак суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень за аргументами, які сторона представила в суд, та проаналізувати позов з точки зору цих аргументів.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення №00005311404 від 03 червня 2016 року в частині нарахування пені за порушення строків виконання умов контракту №139/СОМР/ОТР від 24 квітня 2015 року, суд першої інстанції виходив з того, що у платіжних дорученнях, поданих як доказ здійснення Товариством оплати за товар, не вказано номерів специфікацій, а відтак суд позбавлений можливості співставити надані платіжні доручення зі датами поставки товарів; крім того, відхиляючи посилання позивача на неправильне розрахування відповідачем дат припинення нарахування пені за цими платіжними дорученнями, а отже й розмірів останньої, суд зазначив, що під час проведення перевірки Товариства контролюючим органом були враховані платіжні доручення із вказаною в них інформацією.

Проте, при цьому, суд залишив поза увагою та, як наслідок, не перевірив й не встановив обставин справи в контексті наданих позивачем заяв на купівлю іноземної валюти, в яких останнім зазначались номери специфікацій до контрактів, а також не надав оцінки його додатковим поясненням та розрахункам-співставленням, в яких вказувались номери специфікацій, платіжні доручення, згідно яких по ним здійснювались проплати, їх суми та дати здійснення платежів, та/або не навів жодних мотивів, за яких він визнав їх неналежними та відхилив як доказ.

Крім того, погоджуючись із нарахованою Товариству згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення пенею за порушення строків проведення зовнішньоекономічних операцій за угодою від 16 вересня 2015 року, укладеною із SGS-CSTC Standarts Technical (Китай), суд зазначив лише про те, що згідно даних перевірки станом на 01 січня 2016 року у Товариства обліковувалась поточна дебіторська заборгованість у сумі 1 995,00 доларів США з граничним строком надходження валютної виручки - 17 січня 2016 року, не дослідивши, при цьому цих обставин як таких, не перевіривши стан виконання угоди її сторонами (зокрема й у період з 01 січня 2016 року по 17 січня 2016 року), як і не навівши по суті жодних обґрунтувань, за яких він прийшов до висновку, як такого, про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Апеляційний же суд, погодившись з висновком та мотивами суду першої інстанції, зазначених недоліків також не усунув.

Як встановлено частиною 1 статті 242 КАС України (в редакції, що діє після 15 грудня 2017 року), рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною 4 статті 9 КАС України на суд покладається обов`язок вживати визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи, що допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, судові рішення на підставі статті 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Євромет" задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2017 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду