ПОСТАНОВА
Іменем України
28 січня 2020 року
Київ
справа №820/3584/17
адміністративне провадження №К/9901/49769/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування наказів та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2017, прийняту у складі головуючого судді Спірідонова М.О., та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2018, прийняту у складі колегії суддів: Макаренко Я.М. (головуючий), Бартош Н.С., Мінаєвої О.М.
І. Суть спору
1. У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління національної поліції в Харківській області (далі - ГУ НП в Харківській області), в якому просив суд:
1.1. - визнати незаконним та скасувати наказ ГУНП в Харківській області від 11.07.2017 № 761 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності підполковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника Красноградського ВП ГУНП в Харківській області та накладення дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в Національній поліції України;
1.2. - визнати незаконним та скасувати наказ ГУНП в Харківській області від 18.07.2017 № 446 о/с в частині звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника Красноградського ВП ГУНП в Харківській області, з Національної поліції України у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби;
1.3. - поновити ОСОБА_1 , в Національній поліції України на посаді заступника начальника Красноградського ВП ГУНП в Харківській області;
1.4. - стягнути з ГУНП в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19.07.2017 по день фактичного поновлення на службі в Національній поліції України, який на дату подання адміністративного позову складає 11347 грн 24 коп.;
1.5. - допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі та стягнення середнього грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць;
1.6. - стягнути з ГУНП в Харківській області сплачений судовий збір у розмірі 1280 грн.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що оскаржувані ним накази ГУНП в Харківській області від 11.07.2017 № 761 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності підполковника поліції ОСОБА_1 та від 18.07.2017 № 446 о/с в частині звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 з Національної поліції України у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби - є незаконними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Судами попередніх інстанцій установлено, що 23.03.2017 відповідно до наказу ГУНП в Харківській області № 182 о/с, ОСОБА_1 , призначений на посаду заступника начальника Красноградського ВП ГУНП Харківській області.
4. 27.06.2017 до ГУНП у Харківській області надійшла інформація про те, що 27.06.2017 працівниками військової прокуратури Харківського гарнізону спільно з працівниками УСБУ в Харківській області та працівниками Харківського управління ДВБ НПУ в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42017220750000185 від 26.05.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, викрито заступника начальника Красноградського ВП ГУНП у Харківській області підполковника поліції ОСОБА_1 , який вимагав та отримав неправомірну вигоду у розмірі 10000 гривень від громадянина ОСОБА_2 за не перешкоджання останньому здійснювати господарську діяльність по закупівлі молочної продукції на території Красноградського району Харківської області.
5. За фактом унесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення працівником Красноградського ВП ГУНП в Харківській області наказом ГУНП в Харківській області від 30.06.2017 № 908 з урахуванням вимог п.п. 2.2.2 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 № 230 призначено службове розслідування, в ході якого встановлено таке.
6. 27.06.2017 слідчим військової прокуратури Харківського гарнізону ОСОБА_1 затримано в порядку статті 208 КПК України.
7. 28.06.2017 підполковнику поліції ОСОБА_3 В. повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частини третьої статті 368 КК України. В повідомленні про підозру зазначено, що 27.06.2017 приблизно о 13 год 00 хв. ОСОБА_1 біля кафе Берлога, розташованого по вул . Дімітрова с. Наталине Красноградського району Харківської області отримав від громадянина ОСОБА_2 обговорену раніше неправомірну вигоду у розмірі 10000 грн.
8. 30.06.2017 ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 25.08.2017 та визначено заставу у розмірі 168400 грн, яку ОСОБА_1 вніс та 03.07.2017 був звільнений з-під варти. В зазначеній ухвалі суду вказано, що слідчим доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, яка підтверджується протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину; протоколом огляду, помітки та вручення ідентифікованих засобів - грошових купюр, протоколом обшуку транспортного засобу, яким до затримання керував ОСОБА_1 , протоколом обшуку будинку, протоколами допиту свідків, а також іншими доказами, зібраними в ході досудового розслідування.
9. Разом з цим, згідно з наданою працівниками військової прокуратури інформацією, 27.06.2017 приблизно о 19 год 15 хв. під час затримання ОСОБА_1 керував закріпленим за ним службовим автомобілем Wolkswagen Passat з номерними знаками, які не належать цьому автомобілю (НОМЕР_1 на білому фоні).
10. Крім того, 05.07.2017 до ГУНП у Харківській області надійшов рапорт начальника Красноградського ВП полковника поліції ОСОБА_12 щодо відсутності на службі з 03.07.2017 по 05.07.2017 підполковника поліції ОСОБА_1 У ході службового розслідування було з`ясовано, що ОСОБА_1 на лікуванні в поліклініці та госпіталі Державної установи ТМО МВС України по Харківській областіне перебував, про факт відкриття листка непрацездатності в інших медичних закладах не повідомляв.
11. Згідно висновків вище зазначеного службового розслідування позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення службової дисципліни, що виразилось у порушенні вимог пункту третього розділу 4 Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, пункту 4.3.12 Настанови з автомобільної служби в ОВС, затвердженої наказом МВС України від 25.11.1996 № 818, пункту 2.9 (в) Правил дорожнього руху України, пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
12. Наказом ГУНП в Харківській області від 18.07.2017 № 446 о/с підполковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника ГУНП в Харківській області, згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в Національній поліції України у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення.
13. Непогоджуючись з вказаними наказами відповідача ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
14. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ НП в Харківській області про скасування наказів задоволено в повному обсязі.
15. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з неправомірності звільнення позивача зі служби в поліції.
16. Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 23.03.2018 підтримав позицію суду першої інстанції та за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
IV. Касаційне оскарження
17. У касаційні скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування обставин справи, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
18. У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій неправомірно не застосовані норми пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, розділу 4 Правил етичної поведінки поліцейського (пункт 3), затверджених наказом ВМС України від 09.11.2016 № 1179, статтю 22 Закону України «Про запобігання корупції», неправильно застосовані норми статей 2, 5, 7, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого законом України від 22.02.2006 № 3460-IV, статей 18, 19 Закону України «Про національну поліцію» та частину другу статті 19 Конституції України.
19. Крім того, відповідач стверджує, що ОСОБА_1 звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни у вигляді вчинення дій, які мають ознаки злочину, встановлений висновком службового розслідування.
20. У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесені законно та обґрунтовано, на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи, доводи ж касаційної скарги висновків цих судів не спростовують.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
21. Приписами частин першої-другої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
22. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
23. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
24. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України від 02.07.2015 №580-VII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VII).
25. Відповідно до статті 1 Закону №580-VІІІ Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
26. За приписами частини першої статті 18 Закону №580-VІІІ поліцейський зобов`язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.
27. Статтею 19 Закону №580-VІІІ встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
28. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону №580-VІІІ поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
29. Пунктом 4 розділу ХІ Закону №580-VІІІ встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
30. Відповідно до пункту 9 Розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про національну поліцію» від 23.12.2015 № 901- VІІІ, до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» на поліцейських поширено дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-VІ «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (далі - Дисциплінарний статут).
31. Дисциплінарний статут визначає сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів Національної поліції України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
32. Статтею 1 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
33. Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об`єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.
34. Підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку - невиконання чи неналежне виконання ним службової дисципліни (стаття 2 Дисциплінарного статуту).
35. Відповідно до статті 3 Дисциплінарного статуту начальник - особа начальницького складу, яка має право віддавати накази та розпорядження, застосовувати заохочення і накладати дисциплінарні стягнення або порушувати клопотання про це перед старшим прямим начальником. Начальники, яким особи рядового і начальницького складу підпорядковані по службі хоча б тимчасово, якщо про це оголошено наказом, вважаються прямими. Найближчий до підлеглого прямий начальник є його безпосереднім начальником. Начальники в межах наданих їм повноважень можуть видавати накази, які є обов`язковими для виконання.
36. Згідно зі статтею 4 Дисциплінарного статуту наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати. Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі. У разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов`язаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього начальника. Скасувати наказ має право тільки начальник, який видав відповідний наказ, або старший прямий начальник.
37. Накази повинні бути законними, зрозумілими і виконуватися беззаперечно, точно та у визначений строк. У разі одержання наказу, який суперечить закону, підлеглий не повинен виконувати його, про що повинен негайно поінформувати начальника, який віддав наказ, а в разі підтвердження цього наказу - письмово поінформувати старшого прямого начальника.
38. Віддання і виконання наказу, який суперечить закону, або невиконання правомірного наказу тягне відповідальність, передбачену цим Статутом та іншими законодавчими актами.
39. Згідно з статтею 5 Дисциплінарного статуту встановлено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
40. Статтею 7 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.
41. Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
42. За приписами статті 13 Дисциплінарного статуту правом накладання дисциплінарних стягнень користуються тільки прямі начальники Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.
43. Відповідно до вимог статті 14 Дисциплінарного статуту, з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
44. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
45. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.
46. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
47. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
48. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.
49. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.
50. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.
51. Відповідно до частини 5 статті 18 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.
52. Згідно з пунктом 1.2 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 № 230 (далі - Інструкція № 230), службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з`ясування інших обставин.
53. Відповідно до підпункту 2.2.2 пункту 2.2 Інструкції № 230 службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою РНС кримінальне правопорушення.
54. Згідно з пунктами 5.2, 5.3 Інструкції № 230 початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення. Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування).
55. За приписами пункту 5.4 Інструкції № 230, якщо вину особи рядового і начальницького складу повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
56. Відповідно до пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 року № 1179 під час виконання службових обов`язків поліцейський, зокрема, повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.
VI. Оцінка Верховного Суду
57. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
58. Суть порушення службової дисципліни позивачем зводиться до порушення вимог пункту 3 розділу 4 Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, пункту 4.3.12 Настанови з автомобільної служби в ОВС, затвердженої наказом МВС України від 25.11.1996 № 818, пункту 2.9 (в) Правил дорожнього руху України та пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
59. Підставою для звільнення позивача зі служби в Національній поліції України стало:
59.1. - відкриття кримінального провадження ЄРДР № 42017220750000185 та повідомлення ОСОБА_1 про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України;
59.2. - керування позивачем транспортним засобом Wolkswagen Passat з номерними знаками, які не належать цьому автомобілю;
59.3. - відсутність позивача на службі з 03.07.2017 по 05.07.2017 за відсутністю лікарняних листків, чим допущено прогул.
60. Так, наказом ГУ НП в Харківській області від 30.06.2017 №908 «Про призначення службового розслідування за фактом реєстрації в ЄРДР відомостей про скоєння працівником Красноградського ВП ГУНП в Харківській області кримінального правопорушення» призначено службове розслідування за фактом внесення до ЄРДР інформації стосовно підполковника поліції ОСОБА_1 щодо вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.
61. За результатами проведеного службового розслідування 07.07.2017 начальником ГУНП в Харківській області складений висновок, відповідно до якого за порушення службової дисципліни, що виразилось у порушенні вимог пункту 3 розділу 4 Правил етичної поведінки поліцейського, пункту 4.3.12 Настанови з автомобільної служби в ОВС України, пункту 2.9 (в) Правил дорожнього руху України, пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, частини першої статті 8, пунктів 1 та 2 частини першої статті 18 Закону України «Про національну поліцію», заступник начальника Красноградського ВПГУНП в Харківській області підполковник поліції ОСОБА_1 підлягає звільненню зі служби в Національній поліції України.
62. Суди першої та апеляційної інстанції зазначили що службовим розслідуванням було встановлено, що 27.06.2017 до ГУНП в Харківській області надійшла інформація про те, що 27.06.2017 працівниками військової прокуратури Харківського гарнізону спільно з працівниками УСБУ в Харківській області та працівниками Харківського управління ДВБ НПУ в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42017220750000185 від 26.05.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, викрито заступника начальника Красноградського ВП ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_1 , який вимагав та отримав неправомірну вигоду у розмірі 10000 гривень від громадянина ОСОБА_2 за не перешкоджання останньому здійснювати господарську діяльність по закупівлі молочної продукції на території Красноградського району Харківської області.
63. Отже, однією з підстав для звільнення позивача зі служби стало порушення щодо ОСОБА_1 кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.
64. Відповідно до частини першої статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
65. Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що лише у разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду відносно ОСОБА_1 у ГУНП у Харківській області будуть усі правові підстави для звільнення позивача з поліції, проте, висновок службового розслідування від 07.07.2017 та наказ начальника ГУНП в Харківській області від 11.07.2017 №761 містять виключно описання порушення, що інкримінується позивачу у кримінальному провадженні № 42017220750000185, та якому буде надана оцінка судом під час розгляду кримінального провадження.
66. Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з неправомірності звільнення позивача зі служби в поліції.
67. Разом з тим, Верховний Суд уважає такі висновки судів передчасними з огляду на таке.
68. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначає, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X.v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. The United Kingdom» про неприйнятність заяви№ 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру».
69. Тобто, рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності може бути прийнято у тому числі на підставі відомостей, наявних в матеріалах кримінального провадження, розпочатого відносно нього за частиною третьою статті 368 КК України, що ґрунтується на самостійних правових підставах.
70. Статтею 1 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
71. Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об`єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.
72. Підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку - невиконання чи неналежне виконання ним службової дисципліни (стаття 2 Дисциплінарного статуту).
73. Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Дисциплінарного статуту.
74. Зокрема, з метою з`ясування усіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
75. Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни наведені в статті 12 Дисциплінарного статуту, найсуворішим з яких є звільнення з органів внутрішніх справ, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу.
76. У касаційній скарзі зазначено, що суди першої та апеляційної інстанції не надали оцінку всім доказам по справі.
77. Так, не надана оцінка поясненням громадянина ОСОБА_2 про те, що з грудня 2016 року ОСОБА_1 періодично вимагав у нього грошові кошти за невтручання в його підприємницьку діяльність. 27.06.2017 позивач в черговий раз вимагав від ОСОБА_2 грошові кошти, які останній передав ОСОБА_1 у розмірі 10000 грн.
78. Судами також не було враховано, що позивач неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності, порушення службової дисципліни з боку позивача носили систематичний характер.
79. Крім того, суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанії дійшов висновку про відсутність саме письмових доказів, як то протоколу про адміністративне правопорушення щодо керування ОСОБА_1 27.06.2017 службовим автомобілем Wolkswagen Passat з номерними знаками, які не належать цьому автомобілю. Проте не надана оцінка поясненням поліцейських СРПП Харківського ВП ГУНП в Харківській області, які були допитани у судовому засіданні під час розгляду справи у суді першої інстанції, фактам на які вказує касатор
80. Проте у Висновку службового розслідування від 07.07.2017 містяться відомості, що 19.05.2017 у відношенні підполковника поліції ОСОБА_1 . винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АР №210822 за частиною шостою статті 121 КУпАП у вигляді штрафу 170 грн.
81. За вказане порушення службової дисципліни наказом ГУНП в Харківській області від 05.05.2017 № 469 полковника поліції ОСОБА_1 попереджено про неповну посадову відповідність.
82. Також однією із підстав для прийняття оскаржуваного наказу ГУНП у Харківській області від 11.07.2017 № 761 та звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції України стала відсутність останнього на службі з 03.07.2017 по 05.07.2017 за відсутністю лікарняних листків, чим допущено прогул.
83. Так, 05.07.2017 до ГУНП в Харківській області надійшов рапорт начальника Красноградського ВП полковника поліції ОСОБА_12 щодо відсутності на службі з 03.07.2017 по 05.07.2017 підполковника поліції ОСОБА_1
84. На підтвердження перебування позивача на службі у вказаний період до суду апеляційної інстанції позивачем подано письмові пояснення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (а.с. 213-220 том 1).
85. Пояснення вказаних осіб, на які також посилається колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду в мотивувальній частині оскаржуваної постанови, до суду першої інстанції не подавались та цим судом не досліджувались. При цьому суд апеляційної інстанції не навів підстави для долучення до матеріалів справи зазначених доказів.
86. Крім того, відповідно до частини першої, пункту третьому частини другої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються показаннями свідків.
87. З аналізу положень статей 91 92 93 КАС України слідує, що свідок допитується судом у судовому засіданні.
88. Відповідно до частин першої, восьмої-дев`ятої статті 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
89. З огляду на викладене Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вважає висновки судів попередніх інстанції передчасними, оскільки ці суди не дослідили всіх обставин у справі та не надали належної оцінки поданим доказам.
90. Відповідно до частин першої - другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
91. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
92. Згідно статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
93. Таким чином, неналежне дослідження зібраних у справі доказів у цій справі є таким порушенням процесуального права, що дає підсави для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
VII. Судові витрати
94. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3 341 343 349 353 355 356 359 КАС України, суд
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області задовольнити частково.
2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2018 року у справі № 820/3584/17 скасувати і направити справу на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
Головуючий О.О. Шишов
Судді І.В. Дашутін
М.М. Яковенко
Згідно з оригіналом
помічник судді Т.І. Демченко