ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2020 року

Київ

справа №820/3790/17

адміністративне провадження №К/9901/47052/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Балаклійське відділення поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 (суддя Спірідонов М. О.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2018 (колегія суддів у складі: Чалого І. С., П`янової Я. В., Катунова В. В.),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - відповідач, ГУНП в Харківській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Балаклійське відділення поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - третя особа, Балаклійське ВП ГУНП в Харківській області), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу ГУ НП в Харківській області від 17.07.2017 № 781 про притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 та звільнення його з посади начальника сектору реагування патрульної поліції № 4 Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Харківській області від 15.08.2017 № 533 о/с про переміщення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на дільничного офіцера поліції Барвінівського відділення поліції Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області;

- поновити його на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції № 4 Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області з 18.07.2017;

- стягнути з ГУНП в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.07.2017 по день прийняття постанови;

- рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Позовні вимоги мотивовано тим, що спірні накази є незаконними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому, на думку позивача, підлягають скасуванню.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 14.12.2017, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2018, в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідачем дотримано вимоги статті 14 Дисциплінарного статуту у процесі службового розслідування, за його наслідками складений обґрунтований висновок. Вина позивача у порушенні службової дисципліни є доведеною. При визначенні виду дисциплінарного стягнення відповідачем враховано тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В касаційній скарзі скаржник посилається на те, що відомості про вчинені адміністративні правопорушення не підлягають внесенню до журналу єдиного обліку (далі - ЖЄО), а працівник патрульної поліції не є особою уповноваженою на внесення будь-яких відомостей до ЖЄО. Крім того, скаржник зазначає, що в судових рішеннях не зазначено, в чому саме полягає тяжкість поступку позивача, причини та умови вчинення дисциплінарного проступку, обставини, за яких його скоєно, яка заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, як і не вказано чому саме неможливо застосувати до посадової особи національної поліції більш м`якого дисциплінарного стягнення.

Крім того, вказує на те, що судами не було враховано причинно-наслідковий зв`язок між відповідністю висновку і наказом про звільнення, який приймався саме на підставі цього висновку. Наголошує, що судом першої інстанції, докази, що містяться в матеріалах справи, не були взяті до уваги, що в свою чергу не було усунуто і судом апеляційної інстанції. Також зазначає, що судами було проігноровано той факт, що висновок службового розслідування містить лише опис вчиненого позивачем дисциплінарного проступку. Крім цього, скаржник зазначає, що наказ від 17.07.2017 не був погоджений відділом правового забезпечення ГУНП в Харківській області, оскільки підготовлений з порушенням норм чайного законодавства.

В обґрунтування порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права зазначає, що суди, ґрунтуючи свої висновки виключно на цитуванні нормативно-правових актів, фактично звільнили суб`єкта владних повноважень від доказування законності прийнятого ним рішення. Крім того, скаржник зазначає, суди в мотивувальній частині рішення посилаються на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм, на які посилається сторона при обґрунтуванні своїх вимог. Також зазначає, що в судовому засіданні Харківського апеляційного адміністративного суду не було розглянуто клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Позиція інших учасників справи

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Стрелець Т. Г. (суддя-доповідач), Білоуса О. В., Бевзенка В. М. від 12.04.2018 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2018.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 12.06.2019 № 724/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 820/3790/17 у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Стрелець Т. Г.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2019 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючий суддя (суддя-доповідач) Мельник-Томенко Ж. М., судді Жук А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 820/3790/17.

Ухвалою Верховного Суду від 13.04.2020 справу призначено до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач з 07.11.2015 проходив службу в ГУНП в Харківській області, з 28.11.2016 - перебував на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції № 4 Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області.

10.06.2017 черговою частиною Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області зареєстровано рапорт начальника Балаклійського ВП про можливі порушення дисципліни і законності в діях старшого сержанта поліції Балаклійського ВП ОСОБА_2 на підставі інформації про порушення, викладеної у зверненні громадянина ОСОБА_3 .

Наказом ГУНП в Харківській області від 13.06.2017 № 820 за фактом звернення громадянина ОСОБА_3 та рапорту начальника Балаклійського ВП було призначено службове розслідування відносно працівників Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області.

За результатами проведеного службового розслідування було складено висновок та видано наказ від 17.07.2017 № 781, яким за порушення службової дисципліни, що виразилося у невиконанні вимог пункту частини першої статті 18 Закон України «Про Національну поліцію» начальника сектору реагування патрульної поліції № 4 Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено з посади.

На підставі наказу від 17.07.2017 № 781 та рапорту начальника Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області від 14.08.2017, наказом ГУНП в Харківській області від 15.08.2017 № 533 о/с, згідно з пунктом 3 частини першої статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 переміщено на посаду дільничного офіцера поліції Барвінківського ВП ГУНП в Харківській області, звільнивши з посади начальника сектору реагування патрульної поліції № 4 Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області.

Не погоджуючись з наказами від 17.07.2017 № 781 та від 15.08.2017 № 533 о/с, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною третьою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про Національну поліцію» завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частина друга статті 19 Закону України «Про Національну поліцію»).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» переміщення поліцейських здійснюється, зокрема, на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 23.12.2015 № 901-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV.

Приписами статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» від 22.02.2006 (далі - Дисциплінарний статут, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (частина перша статті 5 Дисциплінарного статут).

За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Статтею 8 Дисциплінарного статуту визначено, що начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов`язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов`язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Положеннями статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. Дисциплінарні стягнення у вигляді пониження в спеціальному званні на один ступінь на осіб, які мають перші спеціальні звання, і звільнення з посади на осіб, які обіймають посади найнижчого рівня, не накладаються. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Відповідно до пунктів 10, 23 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого 29.07.1991 Постановою Кабінету Міністрів України № 114 (далі - Положення № 114, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) Особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов`язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов`язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням. Особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.

Пунктом 2.1. Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 № 230 (далі - Інструкція № 230, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи РНС) службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Відповідно до підпункту 2.2.1. пункту 2.2. Інструкції № 230 службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі невиконання або неналежного виконання особами РНС під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на ОВС завдань з охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю.

Згідно з пунктами 5.1.-5.4. Інструкції № 230 службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності за мотивованим рапортом (доповідною запискою) виконавця або голови комісії визначений строк може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення. Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування). Якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено. Зміст наказу доводиться до відома особи РНС, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. Особа РНС, стосовно якої проводилось службове розслідування, має право оскаржити рішення щодо накладення на нього дисциплінарного стягнення у порядку, визначеному законодавством України.

Відповідно до пункту 8.1. Інструкції № 230 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-XI), яким до окремих положень КАС України унесені зміни.

Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеного на підставі наказу від 13.06.2017 № 820 службового розслідування за фактом звернення громадянина ОСОБА_3 та рапорту начальника Балаклійського ВП відносно працівників Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області складено висновок від 13.07.2017.

Вказаним висновком встановлено, що в період з 20 год 00 хв 02.06.2017 до 08 год 00 хв 03.06.2017 начальник сектору реагування патрульної поліції № 4 Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області старший лейтенант поліції ОСОБА_1 на службовому автомобілі разом із поліцейським сектору реагування патрульної поліції № 4 Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області старшим сержантом поліції ОСОБА_2 здійснювали патрулювання району відповідно план-завданню для ГРПП. 03.06.2017 близько 01 год 00 хв начальник сектору реагування патрульної поліції № 4 Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області старший лейтенант поліції ОСОБА_1 та старший сержант поліції ОСОБА_2 зупинили автомобіль марки «Фіат», державний номерний знак НОМЕР_1 , за кермом якого знаходився громадянин ОСОБА_3 . Під час перевірки ними було встановлено, що зазначений громадянин знаходиться в стані алкогольного сп`яніння, на підставі чого ОСОБА_3 було доставлено до відділу поліції, після чого до Балаклійської центральної клінічної районної лікарні для проходження ним медогляду на стан алкогольного сп`яніння. Старшим сержантом поліції ОСОБА_2 було виписано направлення ОСОБА_3 на проходження зазначеного медогляду, під час якого було встановлено, що в крові ОСОБА_3 2,5 % проміле алкоголю.

ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною п`ятою статті 121 КУпАП (порушення правил користування ременями безпеки), однак адміністративний протокол за порушення вимог пункту 2.9 (а) Правил дорожнього руху України (водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції) складено не було.

В ході проведення службової перевірки було встановлено, що начальник сектору реагування патрульної поліції № 4 старший лейтенант поліції ОСОБА_1 під час виконання своїх обов`язків, знаходячись в одному екіпажі разом зі старшим сержантом поліції ОСОБА_2 , не проконтролював у повному обсязі дії останнього, а також при прийняті від підлеглих йому осіб планів-завдань ГРПП та рапортів про виконану роботу не вивчив у повному обсязі зазначені документи, у зв`язку з чим не звернув увагу, що в одному з них було зазначено прізвище та підпис старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , який у той день не заступив на чергування.

Таким чином, за результатами проведеного службового розслідування було встановлено порушення вимог пункту 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», що виразились в наступному, а саме: відповідно до функціональних обов`язків план-завдання ГРПП № 2 ОСОБА_1 у себе не залишив. Записи до нього самостійно не здійснював. Не контролював роботу поліцейського ОСОБА_2 , що виразилось у не складанні належного адміністративного протоколу, не реєстрації вчиненого адміністративного правопорушення до ЖЄО, не контролював роботу старшого інспектора чергового сектору реагування патрульної поліції № 4, що виразилось у невнесенні відомостей до журналу затриманих, запрошених про запрошення ОСОБА_3 до відділу поліції. Не здійснив належним чином підведення підсумків роботи сектору реагування патрульної поліції за зміну, не склав рапорт про проведену роботу ГРПП № 2, прийняв рапорт без зауважень про чергування ГРПП № 2 з особою, яка не була задіяна на чергуванні, в даному рапорті відображена недостовірна інформація про виконану роботу, залишив без уваги правопорушення, вчинене ОСОБА_3 (щодо керуванням транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння).

Також судами встановлено, що відповідно до довідки Балаклійського відділу поліції ГУНП в Харківській області від 24.11.2017 № 16558/119-68/02-2017 протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 складено лише 16.08.2017 інспектором сектору реагування патрульної поліції Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області Лук`ященком О. І.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що під час розгляду справи позивачем не заперечувався сам факт порушення своїх функціональних обов`язків під час патрулювання району відповідно до плану-завдання для ГРПП № 2 в період з 20 год 00 хв 02.06.2017 до 08 год 00 хв 03.06.2017, однак позивач зазначив, що дані порушення не співрозмірні звільненню з посади начальника сектору реагування патрульної поліції № 4 Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області та переміщенню на посаду дільничного офіцера поліції Барвінківського ВП ГУНП в Харківській області.

Відповідно до функціональних обов`язків, які були затверджені начальником Балаклійського ВП 30.12.2016, та з якими ОСОБА_1 було ознайомлено під підпис, начальник сектору реагування патрульної поліції Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області виконує наступне: організовує роботу сектору реагування патрульної поліції, організовує роботу чергової зміни (проводить прийом чергування у попередньої зміни; перевіряє готовність нарядів до несення служби; може виконувати обов`язки працівника ГРПП; організовує, контролює та забезпечує дотримання встановленого нормативними актами порядку приймання, реєстрації та реагування на повідомлення про правопорушення та інші події; контролює та забезпечує негайну реєстрацію інформації про правопорушення виявленні під час служби), забезпечує дотримання прав людини працівниками сектору, організовує роботу груп реагування патрульної поліції (контролює та координує роботу груп реагування патрульної поліції, готує план завдання кожної групи реагування, проводить інструктаж ГРПП перед заступанням на чергування, контролює повноту і якість складання працівниками ГРПП протоколів і інших матеріалів у справах про адміністративні правопорушення, подає адміністративні матеріали керівництву відділу поліції для подальшого прийняття рішення по ним), підводить підсумки роботи нарядів чергової зміни та забезпечує приймання-передачу чергування (підводить підсумки роботи СРПП; дає оцінку результатам роботи кожного працівника; заслуховує звіти страших ГРПП, приймає підтверджуючі матеріали (рапорти, довідки тощо), робить відповідні відмітки про виконання заходів у формалізованому плані-завданні; рапортом доповідає керівництву відділу про результати роботи; інформує керівництво відділу про виявленні недоліки; у разі виявлення порушень ініціює проведення службового розслідування), здійснює заходи з кадрового забезпечення, дотримання дисципліни та законності працівниками сектору реагування патрульної поліції.

Оскільки висновком службового розслідування встановлено факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність пункту 2 наказу ГУНП в Харківській області від 17.07.2017 № 781 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 та звільнення його з посади начальника сектору реагування патрульної поліції № 4 Балаклійського ВП ГУ НП в Харківській області старшого лейтенанта поліції та наказу ГУНП в Харківській області від 15.08.2017 № 533 о/с про переміщення ОСОБА_1 на посаду дільничного офіцера поліції Барвінківського відділення поліції Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області та необхідності відмови у задоволенні позовних вимог.

Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо не вирішення клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів відхиляє, оскільки це не призвело до ухвалення незаконного рішення. Крім того, відповідно до частини другої статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Також Верховний Суд ураховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, серед іншого, звертається увага, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Водночас, відповідно до даного Висновку згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, від різних правових положень, звичаїв, доктринальних принципів, а також ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; п. 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; п. 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у даній справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами попередніх інстанцій надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, в касаційній скарзі не зазначено.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини першої статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX, статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

...........................

...........................

...........................

Ж.М. Мельник-Томенко

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Судді Верховного Суду