ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року

м. Київ

справа №820/4000/17

адміністративне провадження №К/9901/4811/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківського управління Офісу великих платників Державної фіскальної служби на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 року (головуючий суддя Спаскін О.А., судді: Сіренко О.І., Любчич Л.В.) у справі №820/4000/17 за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до Харківського управління Офісу великих платників Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (надалі - позивач, підприємство, платник податків) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Харківського управління Офісу великих платників Державної фіскальної служби (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.06.2017 року №0000265016.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підприємством самостійно сплачено суму штрафних санкцій у розмірі 526 672,07 грн. та контролюючий орган не мав права нараховувати пеню у розмірі 28 527,59 грн. відповідно до статті 129 Податкового кодексу України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що самостійна сплата суми штрафних санкцій у розмірі 526 672,07 грн. до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення не звільняє контролюючий орган від обов`язку прийняття податкового повідомлення-рішення, в разі встановлення порушення податкового законодавства.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав до суду апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 року апеляційну скаргу задоволено частково. Постанову суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 08.06.2017 року №0000265016 в частині нарахування пені в сумі 28 527,59 грн. В цій частині прийнято нову постанову, якою скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.06.2017 року №0000265016 в частині нарахування пені в сумі 28 527,59 грн. В іншій частині постанову залишено без змін.

Частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки строк погашення заборгованості зі сплати податку на доходи фізичних осіб не перевищив 90 календарних днів, податковий орган дійшов до неправомірного висновку про можливість нарахування в даному випадку позивачу пені, а тому податкове повідомлення-рішення в частині нарахування пені в сумі 28 527,59 за період з 30.08.2016 року по 06.10.2016 року є незаконним та підлягає скасуванню.

Не погодившись із рішеннями суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 року в частині задоволення позову та залишити без змін постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 року.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції фактичним обставинам справи, які полягають у тому, що підприємством не утримано та не сплачено податок з доходів фізичних осіб по операції з нарахування доходів фізичній особі ОСОБА_1 по договору цивільно-правового характеру від 10.10.2016 року №21101006 та внесено не у повному обсязі данні щодо такої операції до податкового розрахунку за формою 1-ДФ. Зазначає, що підприємством за липень-серпень 2016 року утримувався податок з доходів фізичних осіб, проте до бюджету не перераховувався. Наполягає на правомірності нарахування пені за несвоєчасну сплату податку з доходів фізичних осіб.

Верховний Суд, переглянувши рішення апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну планову перевірку підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, за результатами якої складено акт від 13.05.2017 року №27/28-10-50-15-06/31557119 (надалі - акт перевірки).

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 08.06.2017 року №0000265016, яким визначено суму грошового зобов`язання у розмірі 555 300,10 грн., з яких 100,44 грн. за податковим зобов`язанням, 526 672,07 грн. - за штрафними та фінансовими санкціями та 28 527,59 грн. - пеня відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за період липень-серпень 2016 року підприємством прострочено строк сплати грошових зобов`язань до 30 календарних днів, у зв`язку із чим контролюючим органом застосовано штрафні санкції у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Підприємством 26.04.2017 року, під час проведення документальної планової перевірки добровільно сплачено штраф у розмірі 526 646,96грн.

Підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 31.1 статті 31 Податкового кодексу України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідності до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

За вимогами пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановленим цим Кодексом.

За змістом пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За приписами пункту 109.2 статті 109 Податкового кодексу України вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 110.1 статті 110 Податкового кодексу України визначено, що платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 112.1 статті 112 Податкового кодексу України притягнення до фінансової відповідальності платників податків за порушення законів з питань оподаткування, іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не звільняє їх посадових осіб за наявності відповідних підстав від притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

За приписами статті 116 Податкового кодексу України у разі застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення-рішення.

Отже, самостійна сплата штрафної санкції платником податків до винесення податкового повідомлення-рішення не позбавляє контролюючий орган обов`язку винесення податкового повідомлення-рішення, в разі встановлення порушення податкового законодавства.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що підприємством прострочено строк сплати грошових зобов`язань до 30 календарних днів, у зв`язку із чим контролюючим органом застосовано штрафні санкції у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу, правомірність яких встановлена судами попередніх інстанцій та не оскаржується в касаційному порядку.

Предметом касаційного перегляду є нарахування контролюючим органом пені в сумі 28 527,59 за період з 30.08.2016 року по 06.10.2016 року.

Відповідно до пункту 111.1 статті 111 Податкового кодексу України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна.

За приписами пункту 111.2 статті 111 Податкового кодексу України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Отже, пеня в податковому законодавстві є мірою відповідальності за порушення податкового законодавства.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (в редакції від 02.12.2010 року № 2755-УІ, яка діяла з 01.01.2011 року, в тому числі в період нарахування пені) нарахування пені розпочинається у день настання строку погашення податкового зобов`язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента.

За змістом підпункту 129.1.3 пункту 129.1 стаття 129 Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 21.12.2016 року №1797-УИІ, яка діє з 01.01.2017 року) нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

Згідно з пунктом 2.1 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4 податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається.

Редакція підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, що діє з 01.01.2017 року, на день документальної планової перевірки підприємства пом`якшує відповідальність платника податку/податкового агента та на 90 днів відстрочує нарахування пені за порушення податкового законодавства.

Отже, при вирішенні питання про нарахування пені за несвоєчасну сплату податку на доходи з фізичних осіб слід керуватися редакцією підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, що діє з 01.01.2017 року.

Враховуючи, що строк погашення заборгованості зі сплати податку на доходи фізичних осіб не перевищив 90 календарних днів, податковий орган дійшов до неправомірного висновку про можливість нарахування в даному випадку позивачу пені, а тому спірне податкове повідомлення-рішення в частині нарахування пені в сумі 28 527,59 за період з 30.08.2016 року по 06.10.2016 року є незаконним та підлягає скасуванню, що правильно було вирішено судами попередніх інстанцій.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог щодо скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині нарахування пені.

Доводи касаційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч вимог наведених норм, відповідачем не доведено у встановленому чинним законодавством порядку правомірність рішення податкового органу в частині нарахування пені.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківського управління Офісу великих платників Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 року у справі №820/4000/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник