ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2020 року

Київ

справа №820/4788/17

провадження №К/9901/46668/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії та зобов`язання надати звіт щодо виконання рішення суду, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: Бабаєва А. І. (головуючий), Бідонька А. В., Єгупенка В. В., та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Кононенко З. О. (головуючий), Калиновського В. А., Чалого І. С.

І. Суть спору

1. У жовтні 2017 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України (надалі також Мін`юст, відповідач), у якому просив:

1.1. прийняти постанову про визнання бездіяльності Мін`юсту у виконавчому провадженні ВП № 54482709, що призвело до невиконання Рішення Європейського Суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) від 15 червня 2017 року у справі «Віталій Іванович Кулик проти України та інші 191 заява» в частині рішення національного суду, а саме: постанови Барвінківського районного суду Харківської області 6 жовтня 2010 року у справі № 2-а-438/10, якою зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області (надалі - УПФУ в Барвінківському районі) провести перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначеної ОСОБА_1 відповідно до статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за період з 1 червня 2009 року, враховуючи фактично виплачені суми;

1.2. зобов`язати Мін`юст ужити заходів відповідно до статей 9 19 129 Конституції України, статей 1, 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», статей 1, 5, 18, 78 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 8 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та забезпечити виконання Рішення ЄСПЛ від 15 червня 2017 року у справі «Віталій Іванович Кулик проти України та інші 191 заява» в частині рішення національного суду, а саме: постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 6 жовтня 2010 року у справі № 2-а-438/10, якою зобов`язано УПФУ в Барвінківському районі провести перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначеної ОСОБА_1 відповідно до статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за період з 1 червня 2009 року, враховуючи фактично виплачені суми;

2. Свої вимоги позивач обґрунтовував невжиттям з боку Мін`юсту передбачених законодавством заходів для забезпечення виконання Рішення ЄСПЛ від 15 червня 2017 року у справі «Віталій Іванович Кулик проти України та інші 191 заява» в частині виконання ухваленого на його користь рішення національного суду.

3. Відповідач позов не визнав. Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, Мін`юст стверджував, що державний виконавець не має жодних повноважень та прав вчиняти заходи примусового виконання до боржника за рішенням національного суду, оскільки виконавче провадження по виконанню рішення національного суду на користь ОСОБА_1 у Відділі примусового виконання рішень Департаменту ДВС не відкривалось.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Барвінківський районний суд Харківської області постановою від 6 жовтня 2010 року у справі № 2-а-438/10 зобов`язав УПФУ в Барвінківському районі провести перерахунок щомісячної додаткової пенсії, призначеної ОСОБА_1 відповідно до статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 1 жовтня 2009 року до внесення змін до чинного законодавства, та провести відповідні виплати недоплаченої суми пенсії з врахуванням раніше виплачених сум.

5. Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 8 липня 2011 року у справі № 2-а-438/10/2002:

5.1. постанову Барвінківського районного суду Харківської області від 6 жовтня 2010 року скасував у частині задоволення позову ОСОБА_1 до УПФУ в Барвінківському районі про зобов`язання відповідача провести перерахунок ОСОБА_1 додаткової пенсії відповідно до статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з урахуванням виплачених сум, за період з 1 червня 2009 року по 20 вересня 2009 року;

5.2. залишив без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до УПФУ в Барвінківському районі про зобов`язання проведення перерахунку та виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов`язання вчинити певні дії за період з 1 червня 2009 року по 20 вересня 2009 року;

5.3. в іншій частині постанову Барвінківського районного суду Харківської області від 6 жовтня 2010 року по справі № 2а-438/10/2002 залишив без змін.

6. 15 червня 2017 року ЄСПЛ прийняв рішення у справі «Віталій Іванович Кулик проти України та інші 191 заява» (заява № 10035/07 та 191 інша заява), за заявою, з-поміж інших, ОСОБА_1 , у частині рішення національного суду. ЄСПЛ взяв до уваги декларації Уряду України як держави-відповідача з приводу визнання тривалості виконання рішень національних судів, взяття зобов`язань по виконанню рішень національних судів, виплаті суми у розмірі 1000,00 євро та вилучив заяви зі свого реєстру справ відповідно до підпункту «с» п.1 ст.37 Конвенції, зазначених у додатку.

За змістом указаного Рішення ЄСПЛ:

«Уряд визнає надмірну тривалість виконання рішень національних судів, зазначених у додатку до цієї декларації.

Уряд готовий виконати рішення національних судів, зазначених у додатку, які ще підлягають виконанню, а також сплатити кожному заявнику 1000 євро.

Сума у розмірі 1000 євро є відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди, а також судових та інших витрат, буде конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу. Держава виплатить вищезазначені кошти і виконає рішення національних судів, які досі підлягають виконанню, протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення Судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У випадку несплати цих сум та невиконання рішень національних судів протягом зазначеного тримісячного строку Уряд зобов`язується сплатити пеню за період з моменту спливу тримісячного строку і до моменту остаточного розрахунку у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Ця виплата та виконання зазначених рішень національних судів становитимуть остаточне вирішення цих справ.»

У пункті 35 додатку до цього Рішення зазначений ОСОБА_1 за фактом тривалого невиконання постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 6 жовтня 2010 року, зміненої ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2011 року.

7. 17 серпня 2017 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження № 54482709 з виконання на користь стягувача - ОСОБА_1 . Рішення ЄСПЛ від 15 червня 2017 року у справі «Віталій Іванович Кулик проти України та інші 191 заява», про що винесено відповідну постанову, в якій процитовано вказане рішення, зокрема, в тій частині, що відповідна виплата та виконання зазначених рішень національних судів становитимуть остаточне вирішення цих справ.

8. 5 вересня 2017 року в межах указаного виконавчого провадження, відповідно до платіжного доручення № 2891, Мін`юст виплатив ОСОБА_1 справедливу сатисфакцію у розмірі 1000,00 Євро, що дорівнює 30841,39 гривень, як відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також судових та інших витрат.

9. 25 жовтня 2017 року державний виконавець направив до Пенсійного фонду України вимогу про надання інформації щодо виконання Рішення ЄСПЛ від 15 червня 2017 року у справі «Віталій Іванович Кулик проти України та інші 191 заява» в частині рішення національного суду.

10. Також 25 жовтня 2017 року державний виконавець направив до Державної казначейської служби України вимогу щодо надання інформації про наявність чи відсутність вказаного рішення національного суду в Реєстрі рішень, виконання яких гарантується державою.

11. Вважаючи, що відповідач під час виконання зазначеного Рішення ЄСПЛ у частині виконання ухваленого на його користь рішення національного суду допустив протиправну бездіяльність, ОСОБА_1 звернувся до суду.

12. В аспекті предмету доказування суд першої інстанції, витребувавши у відповідача докази фактичного виконання рішення суду по справі № 2-а-438/10/2002, встановив, що інформація щодо виконання цього судового рішення відсутня як в паперовому, так і в електронному вигляді, оскільки матеріали виконавчого провадження були знищенні за закінченням трирічного строку їх зберігання. Суд констатував, що відповідачем не надано достатніх доказів фактичного виконання рішення національного суду по справі № 2-а-438/10/2002.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

13. Харківський окружний адміністративний суд постановою від 12 грудня 2017 року, яку залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року, позов задовольнив частково:

13.1. визнав протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні ВП № 54482709, що призвело до невиконання Рішення ЄСПЛ від 15 червня 2017 року у справі «Віталій Іванович Кулик проти України та інші 191 заява» в частині рішення національного суду, а саме: постанови Барвінківського районного суду Харківської області 6 жовтня 2010 року у справі № 2-а-438/10, якою зобов`язано УПФУ в Барвінківському районі провести перерахунок щомісячної додаткової пенсії, призначеної ОСОБА_1 відповідно до статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 21 вересня 2009 року до внесення змін до чинного законодавства, та провести відповідні виплати недоплаченої суми пенсії з врахуванням раніше виплачених сум;

13.2. зобов`язав Міністерство юстиції України вжити заходів відповідно до статей 9 19 129 Конституції України, статей 1, 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» і статей 1, 5, 18, 78 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 8 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та забезпечити виконання Рішення ЄСПЛ від 15 червня 2017 року у справі «Віталій Іванович Кулик проти України та інші 191 заява» в частині рішення національного суду, а саме: постанови Барвінківського районного суду Харківської області 6 жовтня 2010 року у справі № 2-а-438/10, якою зобов`язано УПФУ в Барвінківському районі провести перерахунок щомісячної додаткової пенсії, призначеної ОСОБА_1 відповідно до статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 21 вересня 2009 року до внесення змін до чинного законодавства, та провести відповідні виплати недоплаченої суми пенсії з врахуванням раніше виплачених сум;

13.3. відмовив у задоволенні позову щодо:

13.3.1. визнання протиправною бездіяльності Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні ВП № 54482709, що призвело до невиконання Рішення ЄСПЛ від 15 червня 2017 року у справі «Віталій Іванович Кулик проти України та інші 191 заява» в частині рішення національного суду, а саме: постанови Барвінківського районного суду Харківської області 6 жовтня 2010 року у справі №2-а-438/10, якою зобов`язано УПФУ в Барвінківському районі Харківської області провести перерахунок щомісячної додаткової пенсії, призначеної ОСОБА_1 відповідно до статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 1 червня 2009 року до внесення змін до чинного законодавства, та провести відповідні виплати недоплаченої суми пенсії з врахуванням раніше виплачених сум;

13.3.2. зобов`язання Міністерство юстиції України вжити заходів відповідно до статей 9 19 129 Конституції України, статей 1, 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» і статей 1, 5, 18, 78 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 8 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та забезпечити виконання Рішення ЄСПЛ від 15 червня 2017 року у справі «Віталій Іванович Кулик проти України та інші 191 заява» в частині рішення національного суду, а саме: постанови Барвінківського районного суду Харківської області 6 жовтня 2010 року у справі № 2-а-438/10, якою зобов`язано УПФУ в Барвінківському районі провести перерахунок щомісячної додаткової пенсії, призначеної ОСОБА_1 відповідно до статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 1 червня 2009 року до внесення змін до чинного законодавства, та провести відповідні виплати недоплаченої суми пенсії з врахуванням раніше виплачених сум.

14. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, виходив із того, що Мін`юст, не вживаючи вичерпних заходів щодо виконання Рішення ЄСПЛ, в частині рішення національного суду, діяв усупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з`ясування необхідних обставин, що мали значення, чим порушено законні інтереси позивача.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

15. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.

16. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі Мін`юст наполягає на тому, державний виконавець, направивши до Пенсійного фонду України та Державної казначейської служби України відповідні вимоги, вжив усіх передбачених законом заходів із метою виконання вказаного Рішення ЄСПЛ. До того ж відповідач наполягає на тому, що відповідне виконавче провадження з виконання рішення у справі № 2-а-438/10 не перебувало у провадженні Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС.

17. У касаційній скарзі Мін`юст просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити рішення про відмову в позові.

18. Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи в суді касаційної інстанції.

V. Оцінка Верховного Суду

19. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

20. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

21. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

22. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

23. За правилом частин першої-третьої статті 341 КАС України в зазначеній редакції суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

24. Надаючи оцінку встановленим судами фактичним обставинам справи, суд касаційної інстанції керується таким.

25. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26. За приписами частини першої статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) високі Договірні Сторони зобов`язуються виконувати остаточні рішення Європейського суду з прав людини в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

27. Статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.

28. Протягом десяти днів від дня одержання повідомлення про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва надсилає стислий виклад Рішення Стягувачеві, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, всім державним органам, посадовим особам та іншим суб`єктам, безпосередньо причетним до справи, за якою постановлено Рішення (стаття 5 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

29. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» орган представництва - орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та координацію виконання його рішень.

30. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2006 року № 784 «Про заходи щодо реалізації Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» функції органу, відповідального за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання його рішень, покладено на Міністерство юстиції.

31. Відповідно до підпункту «б» частини другої статті 7 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Автентичність перекладу засвідчується Органом представництва.

Державна виконавча служба впродовж десяти днів з дня надходження документів, зазначених у підпункті «б» цієї частини, відкриває виконавче провадження.

32. Згідно з пунктом 9 Порядку взаємодії Державної виконавчої служби України та Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 23 вересня 2013 року № 1989/5 (надалі - Порядок № 1989/5) у разі невиконання рішення національного суду на дату постановлення рішення Європейським судом з прав людини Державна виконавча служба України протягом місяця з дати отримання автентичного перекладу рішення Європейського суду з прав людини організовує перевірку стану виконання рішення національного суду, вживає заходів щодо його виконання, при неможливості виконання рішення без зміни порядку та способу його виконання повідомляє Секретаріат Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини з подальшим вжиттям заходів, передбачених пунктами 10, 11 та 12 цього Порядку.

33. Відповідно до пункту 10 Порядку № 1989/5 якщо рішення суду не виконано, його виконання знаходиться на постійному контролі ДВС до повного виконання рішення національного суду. Щомісяця до 7 числа наступного за звітним періодом місяця ДВС подає Секретаріату інформацію про стан виконання такого рішення суду.

34. Згідно з пунктом 12 Порядку № 1989/5 якщо Європейським судом постановлено рішення, за яким передбачається вжиття додаткових заходів індивідуального характеру шляхом виконання рішення національного суду майнового характеру, Секретаріат протягом десяти днів після отримання офіційного повідомлення Європейського суду про набуття його рішенням статусу остаточного повідомляє ДВС про необхідність вжиття таких заходів шляхом виплати стягувачу коштів відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення платежів, пов`язаних з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2007 N 408.

35. Пунктом 13 Порядку № 1989/5 передбачено, якщо кошти, присуджені заявнику рішенням Європейського суду, було виплачено з порушенням строку, встановленого у рішенні Європейського суду, ДВС протягом трьох днів з дати отримання підтвердження сплати пені повідомляє про це Секретаріат із зазначенням причин пропуску строку виплати та дати сплати пені. До зазначеної інформації має бути додано копії платіжних документів, що підтверджують сплату пені.

36. Згідно з частиною третьою статті 8 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за Рішенням Орган представництва надсилає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у пункті «б» частини першої статті 7 цього Закону.

37. Відповідно до частин четвертої-шостої статті 8 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом 10 днів від дня надходження зазначених у частині третій цієї статті документів здійснює списання на вказаний Стягувачем банківський рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України. Порядок збереження коштів на депозитному рахунку державної виконавчої служби визначається Законом України «Про виконавче провадження».

38. Підтвердження списання відшкодування, отримане від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та підтвердження виконання всіх вимог, зазначених у резолютивній частині остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, резолютивній частині остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, у рішенні Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, у рішенні Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України, є для державної виконавчої служби підставою для закінчення виконавчого провадження.

39. Державна виконавча служба протягом трьох днів надсилає Органу представництва постанову про закінчення виконавчого провадження та підтвердження списання коштів.

40. Статтею 3 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що виконання Рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

41. Відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України та пункту 1 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення платежів, пов`язаних з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2007 року № 408 (надалі - Порядок № 408) відповідальним виконавцем за бюджетною програмою «Платежі на виконання рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України» та головним розпорядником цих бюджетних коштів є Міністерство юстиції України.

42. Згідно з пунктом 3 Порядку № 408 однією з підстав для здійснення платежів, пов`язаних з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, є, зокрема, рішення закордонного юрисдикційного органу.

43. Підпунктами 1, 8 пункту 2 Порядку № 408 встановлено, що бюджетні кошти спрямовуються, зокрема, на:

виплату грошових сум за рішеннями закордонних юрисдикційних органів - міжнародного судового, в тому числі Європейського суду з прав людини, міжнародного арбітражного органу, згода на здійснення юрисдикції яким щодо України надана відповідно до укладеного належним чином міжнародного договору України або в інший спосіб згідно із законами України, а також судового, арбітражного органу іноземної держави, - прийнятими проти держави Україна;

витрати, пов`язані із здійсненням додаткових заходів індивідуального характеру на виконання рішень Європейського суду з прав людини, у тому числі виконання рішень національних судів, невиконання яких стало підставою для звернення до Європейського суду з прав людини, та витрати, пов`язані із здійсненням заходів загального характеру на виконання рішень Європейського суду з прав людини.

44. Підставою для здійснення платежів, пов`язаних з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, є, зокрема, вимога державного виконавця у разі стягнення пені, неустойки та штрафу або додаткової сплати інших коштів, передбачених рішенням юрисдикційного органу (пункт 3 Порядку № 408).

45. Вирішуючи питання щодо обґрунтованості касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

46. Суди встановили та вбачається з матеріалів справи, що державним виконавцем не виконано приписів частини третьої статті 8 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та не надіслано протягом місяця з дня відкриття виконавчого провадження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів - Державної казначейської служби України - постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у пункті «б» частини першої статті 7 цього Закону, що призвело до нездійснення списання коштів на користь позивача в рахунок виконання рішення національного суду.

47. Лише 25 жовтня 2017 року державний виконавець надіслав до Державної казначейської служби України вимогу, яка не містить приписів щодо списання коштів з відповідного рахунку за бюджетною програмою «Платежі на виконання рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України», а лише вимагає від Державної казначейської служби України повідомити відділ Примусового виконання рішень державної виконавчої служби про наявність зазначених у Додатку рішень національних судів у Реєстрі рішень для подальшого його виконання у спосіб, передбачений Порядком погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 року № 440 або Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845, у разі наявності зазначених у Додатку рішень національних судів у Реєстрі рішень - повідомити відділ про стан їх виконання.

48. При цьому, державний виконавець при вчиненні виконавчих дій по виконанню Рішення ЄСПЛ керувався виключно положеннями Закону України «Про виконавче провадження» та вищезазначеними підзаконними актами, не врахувавши при цьому приписів Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Порядку № 408 та Порядку № 1989/5, які є спеціальними у спірних правовідносинах.

49. До того ж, лише 25.10.2017 державний виконавець надіслав вимогу до Пенсійного фонду України щодо надання інформації щодо виконання Рішення ЄСПЛ від 15 червня 2017 року у справі «Віталій Іванович Кулик проти України та інші 191 заява» в частині рішення національного суду, за яким боржник є територіальний орган Пенсійного фонду України.

50. Оскільки до 25 жовтня 2017 року жодні вимоги до Пенсійного фонду України державним виконавцем не надсилалися, тому є підстави вважати, що державним виконавцем, всупереч вимогам пункту 9 Порядку № 1989/5, у місячний строк з дня отримання автентичного перекладу Рішення ЄСПЛ не організовано перевірку стану виконання рішення національного суду, не вжито заходів щодо його виконання, не повідомлено Секретаріат Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини про неможливість виконання рішення національного суду.

51. Зважаючи на викладене, Верховний Суд погоджується з позицією судів першої й апеляційної інстанцій про те, що державним виконавцем не вчинено дій, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» з виконання Рішення ЄСПЛ від 15 червня 2017 року у справі «Віталій Іванович Кулик проти України та інші 191 заява» в частині рішення національного суду на користь ОСОБА_1 .

52. Аргументи відповідача про те, що згадане Рішення ЄСПЛ є виконаним з огляду на виплату позивачеві сатисфакції суд касаційної інстанції відхиляє й указує на те, що відповідно до положень статті 1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» виконанням Рішення є не лише виплата Стягувачеві відшкодування, а й вжиття додаткових заходів індивідуального характеру, якими у відповідності до частини другої статті 10 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є:

а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який Стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum);

б) інші заходи, передбачені у Рішенні.

53. Пунктом 12 Порядку № 1989/5 та підпунктом 8 пункту 2 Порядку № 408 передбачено, що виконанням додаткових заходів індивідуального характеру на виконання рішень Європейського суду з прав людини, є, у тому числі, виконання рішень національних судів, невиконання яких стало підставою для звернення до Європейського суду з прав людини.

54. Як уже зазначено, в Рішенні від 15 червня 2017 року у справі «Віталій Іванович Кулик проти України та 191 інша заява» ЄСПЛ констатував, що Урядом подано односторонні декларації з метою врегулювання питань, які порушуються цими заявами, і запропоновано Суду вилучити заяви з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції. У цих деклараціях Уряд зазначив, що готовий виконати рішення національних судів, зазначених у додатку, які ще підлягають виконанню, а також сплатити кожному заявнику 1000 євро, ці виплати та виконання рішень національних судів становитимуть остаточне вирішення цих справ.

55. Враховуючи викладене, виходячи зі змісту вказаного Рішення ЄСПЛ, виконання останнього не може вважатися повним без вжиття Державою додаткових заходів індивідуального характеру - виконання рішень національних судів, а у випадку, що розглядається - прийнятої на користь ОСОБА_1 постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 6 жовтня 2010 року, з урахуванням ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2011 року.

56. Отже, висновки судів про наявність підстав для часткового задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог є правильними.

57. Ухвалені у цій справі судові рішення в частині відмови у задоволенні заявлених позивачем вимог не є предметом касаційного оскарження.

58. При касаційному розгляді враховані висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 820/4926/17 та від 31 січня 2020 року у справі № 820/4795/17, відступати від яких колегія суддів підстав не вбачає.

VІ. Висновки по суті вимог касаційної скарги

59. За наведеного правового регулювання та обставин справи Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення в частині, що є предметом касаційного оскарження, ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

60. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VІI. Судові витрати

61. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року у справі № 820/4788/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич