ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2023 року
м. Київ
справа № 820/622/17
касаційне провадження № К/9901/2035/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківського управління Офісу великих платників ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2017 (суддя - Панченко О.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017 (головуючий суддя - Бершов Г.Є., судді - Катунов В.В., Ральченко І.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» до Харківського управління Офісу великих платників ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» (далі у тексті - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду з адміністративним позовом до Харківського управління Офісу великих платників ДФС (далі у тексті - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.09.2016 №0000314200.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Товариством не було порушено приписів чинного законодавства України стосовно подання звітності про контрольовані операції, а допущенні при складанні податкової звітності помилки самостійно виправленні платником шляхом подачі уточнюючої звітності до початку проведення перевірки, відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 06.06.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017, адміністративний позов задовольнив повністю.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскільки позивач самостійно задекларував контрольовані операції шляхом подання уточнюючого звіту до початку здійснення перевірки і з моменту подання такої уточнюючої інформації всі контрольовані операції у звіті задекларовані, у контролюючого органу відсутні правові підстави для притягнення позивача до відповідальності, передбаченої пунктом 120.3 статті 120 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Управління подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.
На обґрунтування касаційної скарги, відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: положень підпункту 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України, пункту 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, чинній на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи).
Скаржник зазначає, що позивач використав своє право на подання уточнюючого звіту про контрольовані операції, водночас такий звіт подано несвоєчасно, відтак фінансові санкції контролюючим органом застосовано до Товариства правомірно.
Вказані доводи касаційних скарг є аналогічними тим, які були викладені відповідачем у відзивах на позовну заяву та в апеляційній скарзі.
У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, водночас не вказує, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення і з встановленням яких він не погоджується.
Товариство надало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій про безпідставність застосування до нього фінансових санкцій за не включення до звіту про контрольовані операції за 2015 рік операцій по взаємовідносинам з "GLADWELL TRADING Ltd" (Республіка Кіпр) на загальну суму 12561527,36 грн та з "Alfa Trading LTD" (Малайзія) на загальну суму 8941901,46 грн, просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02.01.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20.03.2023 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 21.03.2023.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких мотивів.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Управлінням проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань не включення до основного Звіту про контрольовані операції за 2015 рік інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції, за результатами якої складено акт від 15.08.2016 №65/28-09-42-10/33867056 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником положень підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України в частині повноти розкриття інформації у Звіті про контрольовані операції за 2015 рік, а саме: не включено контрольованих операцій по взаємовідносинам з "GLADWELL TRADING Ltd" (Республіка Кіпр) на загальну суму 12561527,36 грн; не включено контрольованих операцій по взаємовідносинам з "Alfa Trading LTD" (Малайзія) на загальну суму 8 941 901,46 грн.
На підставі висновків акту перевірки, контролюючим органом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 16.09.2016 №0000314200, яким до платника застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 215 034, 29 грн.
За наслідками адміністративного оскарження прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, рішеннями Офісу великих платників податків від 19.10.2016 №5841/10/28-10-10-4-33 та ДФС України від 25.01.2016 №1492/6/99-99-11-03-01-25, податкове повідомлення рішення від 16.09.2016 № 0000314200 залишено без змін, а скарги платника залишені без задоволення.
Підставою для застосування до платника штрафних (фінансових) санкцій слугували висновки контролюючого органу про невключення Товариством до звіту про контрольовані операції платника за 2015 рік інформації про контрольовані операції з наведеними вище контрагентами позивача.
Судовими інстанціями також установлено, що Товариство у 2015 році здійснено експорт товарів в адресу нерезидента A.D.A. Flour Miling Limited (Кіпр) на загальну суму 5 777 718, 99 грн, на адресу нерезидента Joinstar Limited (OAE) на загальну суму 25 380 476, 88 грн OPTIMA TRADE LIMITED (OAE) на загальну суму 573 411, 44 грн, на адресу нерезидента "GLADWELL TRADING Ltd" (Республіка Кіпр) на загальну суму 12 561 527,43 грн та на адресу нерезидента "Alfa Trading LTD" (Малайзія) на загальну суму 8 941 901, 46 грн.
Платник 04.05.2016 подав до контролюючого органу звіт про контрольовані операції за 2015 рік з контрагентами A.D.A. Flour Miling Limited (Кіпр) на загальну суму 5 777 718, 99 грн, Joinstar Limited (OAE) на загальну суму 25 380 476, 88 грн, OPTIMA TRADE LIMITED (OAE) на загальну суму 573 411, 44 грн.
У подальшому позивачем 26.05.2016 на адресу відповідача направлено уточнені звітні дані про контрольовані операції за 2015 рік (звіт з позначкою "уточнюючий"), в який зазначено операції з контрагентами "Alfa Trading LTD" (Малайзія) на загальну суму 8 941 901, 46 грн та "GLADWELL TRADING Ltd" (Республіка Кіпр) на загальну суму 12 561 527, 43 грн. Зазначені обставини також відображені у акті перевірки та не спростовуються сторонами у справі.
Як вбачається із акту перевірки відповідач констатував порушення позивачем вимог підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України в частині повноти розкриття інформації у Звіті про контрольовані операції за 2015 рік, а саме: не включено контрольованих операцій по взаємовідносинам з "GLADWELL TRADING Ltd" (Республіка Кіпр) на загальну суму 12 561 527, 36 грн; не включено контрольованих операцій по взаємовідносинам з "Alfa Trading LTD" (Малайзія) на загальну суму 8 941 901, 46 грн.
У зв`язку із чим, контролюючий орган, керуючись пунктом 120.3 статті 120 ПК України за неподання платником податків звіту про контрольовані операції застосував штрафні (фінансові) санкції у розмірі 215 034, 29 грн.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України визначено, що для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об`єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України. Операції з контрагентом, зареєстрованим у державі (на території), включеній до зазначеного переліку, визнаються контрольованими з дати включення держави (території) до такого переліку.
Відповідно до підпункту 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 - 39.2.1.3 і 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 цього пункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови: річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік; обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік. Для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням звітним періодом є календарний рік.
Згідно з підпунктом 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України (в редакції, яка діяла до 31.12.2016) платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн. гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов`язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
Неподання до Державної фіскальної служби платником податків звіту про проведені ним контрольовані операції, відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 Кодексу є порушенням податкового законодавства, відповідальність за яке передбачено пунктом 120.3 статті 120 Кодексу.
При цьому пунктом 120.3 статті 120 ПК України (в редакції, яка діяла до 31.12.2016) встановлена відповідальність за неподання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, що тягне за собою накладення штрафу у розмірі: 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції; 1 відсоток суми контрольованих операцій, незадекларованих у поданому звіті про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі незадекларовані контрольовані операції; 3 відсотки суми контрольованих операцій, щодо яких не була подана документація, визначена підпунктом 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, але не більше 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі контрольовані операції, здійснені у відповідному звітному році.
Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податку від обов`язку подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин пункт 120.3 статті 120 ПК України передбачав відповідальність у вигляді штрафу за три види порушень, пов`язаних із недотриманням платниками податків вимог ПК України в частині здійснення контролю за трансфертним ціноутворенням (контрольованими операціями), а саме: за неподання (несвоєчасне подання) звіту про контрольовані операції; за недекларування контрольованих операцій у поданому звіті про контрольовані операції; за неподання документації, визначеної підпунктом 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу.
Як зазначалось раніше, фактичною підставою для прийняття контролюючим органом оскаржуваного рішення слугували висновки відповідача про те, що під час перевірки виявлено порушення в частині розкриття інформації у Звіті про контрольовані операції за 2015 рік.
Водночас, судовими інстанціями установлено, що позивачем самостійно до початку проведення перевірки подання та заповнення звітності контролюючим органом задекларовано податкові зобов`язання по контрольованим операціям за перевіряємий період шляхом подання уточнюючого звіту.
Слід зазначити, що пунктом 120.3 статті 120 ПК України в редакції Закону України від 15.07.2015 №609-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення» передбачена відповідальність лише у випадку неподання або несвоєчасного подання податкової звітності або невиконання вимог щодо внесення змін до податкової звітності.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у даному випадку до платника не може бути застосована відповідальність за самостійне виправлення помилки шляхом подання уточнюючої звітності до початку документальної перевірки.
З 01.01.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 №1797-VIII (далі - Закон №1797-VIII), яким внесені зміни до ПК України.
Так, зокрема згідно з абзацом 1 підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України (в редакції з 01.01.2017) платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов`язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
Пунктом 120.3 статті 120 ПК України (в редакції з 01.01.2017) визначено, що за неподання платником податків звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі: 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, у разі неподання звіту про контрольовані операції; 1 відсотка суми контрольованих операцій, не задекларованих у поданому звіті про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі незадекларовані контрольовані операції; 3 відсотки суми контрольованих операцій, щодо яких не була подана документація, визначена підпунктами 39.4.6 та 39.4.8 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі контрольовані операції, здійснені у відповідному звітному році.
Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податків від обов`язку подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення.
Неподання платником податків звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), передбаченого цим пунктом, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожен календарний день неподання звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення.
Таким чином, з 01.01.2017 положення пункту 120.3 статті 120 ПК України встановлюють відповідальність платника податків у вигляді штрафу за неподання звіту про контрольовані операції після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу.
Зазначений вид відповідальності, як і склад порушення, передбачений ПК України лише з 01.01.2017 та був відсутній на момент виникнення спірних правовідносин, відтак колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій.
Відповідач доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій. Контролюючий орган касаційною скаргою не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.
Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 КАС України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.
Керуючись статтями 341 349 350 355 356 359 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Харківського управління Офісу великих платників ДФС залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк