ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2024 року

м. Київ

справа №820/9049/15

адміністративне провадження № К/9901/39332/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів -Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 (судді: Лях О.П., Старосуд М.І., Яковенко М.М.)

у справі № 820/9049/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Еластомер»

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

27 серпня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Еластомер» (далі - скаржник, позивач, ТОВ «Завод Еластомер») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області, податковий/контролюючий орган), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000882212 від 23.09.2013.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при проведенні перевірки контролюючим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2015 у задоволені позову відмовлено.

Вказаних висновків суд першої інстанції дійшов з тих підстав, що позивач не надав посадовим особам податкової інспекції, які проводили перевірку, документи, що підтверджують відображені ним показники податків у податковій звітності та враховуючи приписи п. 44.6 ст. 44 ПК України. Суд вважав, що такі документи були відсутні у позивача на час складення такої звітності, а тому не прийняв їх як належний доказ під час судового розгляду даної справи, у зв`язку з чим дійшов висновку, що позивачем до матеріалів справи не надано документів, які б спростовували висновки контролюючого органу, що зазначені в акті перевірки про встановлені порушення податкового законодавства.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 апеляційну скаргу ТОВ «Завод Еластомер» задоволено частково та скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2015 по справі № 820/9049/15. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000882212 від 23.09.2013 в частині на суму 2157521,69 грн.., в тому числі за основним платежем - на 1927108,01 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на 230413,68 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що з аналізу змісту наявних в матеріалах справи документів відсутні підстави для незгоди із висновками додаткової судової економічної експертизи №165/26 по справі про часткове спростування висновків перевірки, проведеної Західною ОДПІ, на суму основного платежу по податку на прибуток в розмірі 1927108,01 грн. Також зазначив, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (ч. 2 ст. 71 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Не погоджуючись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

В доводах касаційної скарги скаржник, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки, при цьому зазначивши, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору. Додає, що перевіркою встановлено відсутність ведення бухгалтерського обліку по рах. 23 «Виробництво», 26 «Готова продукція», 90 «Собівартість», оскільки під час перевірки податковим органом листом від 22.07.2013 № 8095/10/22.1-12 ТОВ «Завод «Еластомер» надано запит щодо надання документів (затверджених планових розрахунків собівартості на одиницю випущеної продукції; затверджені норми витрат сировини у виробництво на партію продукції по видам: акти списання сировини, внутрішні накладні, звіти складу, виробництво цеху, звіт про залишки сировини, у виробництві, технічні карти на виробництво, регістри бухгалтерського обліку рахунків 23 та 26 у кількісному та сумовому вигляді рах. 90 у сумі по видам витрат, інформацію про виробника сировини, сертифікати посвідчення якості, облік різниць між плановою та фактичною собівартістю, тощо).

Разом з тим, як наголосив відповідач, на вказаний лист позивачем документів надано не було, крім регістру бухгалтерського обліку по рахунку 26 та внутрішніх накладних на переміщення сировини та матеріалів до складу, які оформлені з порушенням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», у зв`язку з чим підприємством документально не підтверджено норми витрат сировини, собівартості готової продукції, не надані розрахунки планової фактичної, виробничої калькуляції по видах на одиницю продукції випущеної продукції, не надані затверджені норми витрат, що свідчить про порушення включення позивачем витрат на суму 9213890 грн.

Щодо наявності експертизи, то податковий орган зауважив, що у відповідності до вимог ч. 5 ст. 82 КАС України, висновок експерта для суду не є обов`язковим.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до Суду не надходив, що не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

У зв`язку з набранням 15.12.2017 чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України згідно з Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» та початком роботи Верховного Суду касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом у період з 10.07.2013 по 30.07.2013 (15 робочих днів) проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Завод Еластомер» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012. За результатами проведеної перевірки складено акт від 06.08.2013 № 2830/22.1-07/31633702. (т. 1 а.с. 10-49), яким встановлено порушення позивачем податку на прибуток у розмірі 2026875,98 грн. за рахунок включення до складу собівартості одиниці продукції без підтвердження первинними документами витрат, виробничий характер яких не підтверджено та не обґрунтовано, та у зв`язку з невідповідністю бухгалтерського обліку підприємства положенням (стандартам) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» та 9 «Запаси», перевіркою встановлено порушення п.44.6 ст.44, п.138.1, 138.2, 138.4, 138.8 ст.138 Податкового кодексу України на загальну суму 9213890 грн., а саме, завищено показники по рядку 05.1 декларацій з податку на прибуток: 2 квартал 2011 року декларація № 9005403845 від 26.07.2011 у сумі 1561124 грн., 3 квартал 2011 року декларація № 9009617056 від 28.10.2011 у сумі 2578904 грн., 4 квартал 2011 року декларація № 9014744748 від 01.02.2012 у сумі 4597954 грн., 1 квартал 2012 року декларація № 9022579346 від 23.04.2012 у сумі 1369247 грн., 2 квартал 2012 року декларація № 9044589398 від 26.07.2012 у сумі 2846903 грн., 3 квартал 2012 року декларація № 9067121046 від 30.10.2012 у сумі 3848675 грн., 4 квартал 2012 року декларація № 9086381071 від 04.02.2013 у сумі 4615936 грн., що призвело до заниження податку на прибуток по рядкам 14 та 16 декларацій з податку на прибуток у відповідних періодах;

при огляді приміщень підприємства та при перевірці наявності активів згідно інвентаризаційного опису було встановлено майно, яке не обліковується на підприємстві, а саме: електричний шкаф та гідравлічний прес;

п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податок з доходів фізичних осіб не утримувався, не нараховувався та до бюджету не перераховувався в повному обсязі при сплаті фізичним особам доходів за грудень 2010 року у сумі 1980,00 грн.;

п/п. б п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, в результаті чого було допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності складання податкових розрахунків за формою 1-ДФ у 1, 2, 3, 4 кварталах 2011 року та 1, 2, 3, 4 кварталах 2012 року.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.09.2013 № 0000882212 по податку на прибуток на загальну суму 2269213,08 грн., в тому числі за основним платежем - збільшення на 2026876,44 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 242336,64 грн. (т. 1 а.с. 9).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковим кодексом України (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п/п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п/п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п/п. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов`язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Відповідно до п. 138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон України № 996-XIV), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до ст. 9 Закону України № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати, в тому числі, такі обов`язкові реквізити: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, акти, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що під час перевірки 22.07.2013 податковим органом головному бухгалтеру позивача було вручено лист від 22.07.2013 № 8095/10/22.1-12, яким підприємству повідомлялося про встановлення порушення щодо включення до собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) витрат, виробничий характер яких не обґрунтовано.

Разом з тим, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, що також підтверджується матеріалами справи, позивачем на підтвердження правомірності своїх дій при обчисленні податку на прибуток надано до матеріалів справи копії наступних документів:

- технічні умови ТУ У 25.1-31633702-001-2004 «Суміші гумові не вулканізовані товарні», які затверджені директором позивача 26.04.2004, погоджених з головним санітарним лікарем та зареєстрованих у Держспоживстандарті України 07.07.2004 за № 100/009349 (т. 1 а.с. 66-96);

- технологічні карти на готові вироби, які складені відповідно до технічних умов ТУ У 25.1-31633702-001-2004 «Суміші гумові не вулканізовані товарні», які підписані головним технологом та директором підприємства (т. 1 а.с. 97-126).

- наказ ТОВ «Завод Еластомер» № 10 від 03.01.2011 «Про встановлення норм витрат на готову продукцію» з додатками № 1 та № 2 (т. 1 а.с. 127-163), який містить в графі «ознайомлення» підписи бухгалтера, технолога та директора підприємства. Однак, дата проведення такого ознайомлення в наказі не вказана;

- планові калькуляції на виробництво гумових сумішей за квітень-серпень, жовтень-грудень 2011 року та січень-грудень 2012 року з розрахунку на 1 одиницю (т. 1 а.с. 164-184), копії планових калькуляцій на виробництво гумових сумішей за квітень-грудень 2011 року та січень-грудень 2012 року з розрахунку на 100 кг (т. 1 а.с. 185-205);

- оборотні-сальдові відомості по рахунках 20, 23 та 26 за квітень-грудень 2011 року та січень-грудень 2012 року (т. 1 а.с. 206-250, т. 2 а.с. 1-108);

- калькуляції собівартості продукції, підписані головним бухгалтером, замовлення на різну продукцію, підписані та здані в роботу директором і прийняті в роботу мастером цеху, наряди, підписані бухгалтером та мастером цеху, накладні-вимоги і накладні на передачу готової продукції, підписані комірником та начальником цеху за певні дати: квітня-грудня 2011 року та січня-грудня 2012 (т. 2 а.с.109 - т. 15 а.с. 129);

- видаткові накладні, рахунки-фактури, рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні щодо закупівлі та транспортування сировини і матеріалів, акти приймання-передачі наданих послуг фізичними особами-підприємцями ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , видаткові накладні та рахунки на оплату за оренду машин, приміщень тощо за січень-квітень 2011 року;

- акти приймання-передачі товарної продукції «електроенергії» та акти приймання-передачі перетікання реактивної електроенергії, підписані ТОВ «Завод Еластомер» та АК «Харківобленерго»;

- податкові накладні, специфікації до договорів, сертифікати на придбані ТМЦ, паспорта на придбані ТМЦ, акти списання товарів «бензин А92, бензин А95» за січень-вересень 2012 року, рахунки за постачання газу, акти приймання-передачі газу, акти наданих послуг по транспортуванню газу магістральними трубопроводами, акти здачі-приймання виконаних робіт по плановій перевірці щільності газових приладів, накладні, квитанції та декларації про прийняття вантажу для перевезення, подорожні листи, послідовності виконання завдань та результати роботи автомобіля і причепів, рахунки на оплату послуг охорони, обслуговування, реагування та спостереження на ПЦН з тривожною сигналізацією з матеріальною відповідальністю, за телекомунікаційні послуги ПрАТ «МТС Україна» (контрактне обслуговування мобільних телефонів), акти надання телекомунікаційних послуг (телефон, з якого здійснювалися дзвінки по Україні), акти здачі-приймання робіт (надання послуг) (хостинг, підтримка сайту), акти надання послуг моніторингу, рахунки-фактури від Харківської міської СЕС, акти здачі-приймання виконаних послуг щодо навчання посадових осіб та спеціалістів по загальним питанням охорони праці, акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) щодо проведення тренінгів, акт виконаних робіт, рахунки, закази-наряди, акти наданих послуг, рахунки-фактури та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) щодо ремонту приладів тощо. (т.15 а.с. 130 - т. 23 а.с. 159)

При цьому, судом апеляційної інстанції також вірно встановлено, що за результатами проведеної експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.проф. Бокаріусом М.С., на підставі клопотання представника ТОВ «Завод Еластомер», судово-економічної експертизи документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності, сформовано висновок судової економічної експертизи №1803 від 15.04.2016 (т. 23 а.с. 217-224), я якому зазначено, що:

в межах судового експерта економіста, в обсязі наданих на дослідження документів, документально підтвердити зазначене в акті Західної ОДПІ про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з січня 2010 року по грудень 2012 року № 2830/22.1-07/31633702 від 06.08.2013 заниження об`єкта оподаткування ТОВ «Завод Еластомер» (код ЄДРПОУ 31633702) за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 і донарахування до сплати податку на прибуток підприємств в сумі 2026876,44 грн. саме на підставах, викладених в акті перевірки, не надається можливим;

в акті перевірки ТОВ «Завод Еластомер» № 2830/22.1-07/31633702 від 06.08.2013 відсутність первинних документів, що підтверджують придбання товарно-матеріальних цінностей не встановлено;

у межах компетенції судового експерта економіста встановити чи підтверджуються документально витрати ТОВ «Завод Еластомер», що формують собівартість реалізованих товарів, наданими первинними документами та задекларованим витратам відповідно до вимог Податкового кодексу України не надається можливим, оскільки це передбачає проведення документальної бухгалтерської ревізії та додаткової податкової перевірки.

На підставі викладеного, ТОВ «Завод Еластомер» додатково надано бухгалтерські довідки до рядку 05.1 декларацій з податку на прибуток (т. 24 а.с. 1-50); оборотні-сальдові відомості по рахунках 20, 23, 26 бухгалтерського обліку (т. 24 а.с. 51-226); реєстри заказів та нарядів (т. 24 а.с. 227-238), реєстр накладних вимог по цеху (т. 24 а.с. 239-286), реєстр калькуляцій собівартості продукції (т .24 а.с. 287), реєстр накладних на передавання готової продукції (т. 24 а.с. 288-335).

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2016 по справі №820/9049/15 за клопотанням представника ТОВ «Завод Еластомер» призначено додаткову судову економічну експертизу документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності.

З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції встановлено, що за висновками додаткової судової економічної експертизи № 165/26 по адміністративній справі № 820/9049/15, складеному 08.02.2017, проведеної судовим експертом ПП «Галаексперт» Кузнєцовою Г.О. (т. 25 а.с. 15-118):

- в обсязі наданих на дослідження документів експертом виявляється можливим документально обґрунтувати задекларовані ТОВ «Завод Еластомер» (код ЄДРПОУ 31633702) у деклараціях з податку на прибуток за період з 2-го по 4-й квартали 2011 року, 2012 рік показники у рядку 05.1 декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» у загальній сумі 11340610,31 грн., в т.ч за період з 2-го по 4-й квартали 2011 року - 5335588,58грн., за період 2012 року - 6005021,73грн.;

- в обсязі наданих документів, з урахуванням висновків за першим питанням, висновки акту Західної ОДПІ про результати документальної планової виїзної перевірки № 2830/22.1-07/31633702 від 06.08.2013 підтверджуються документально частково, а саме, підтверджуються документально висновки Західної ОДПІ щодо завищення показників рядку 05.1 податку на прибуток на загальну суму 440788,69 грн., в т.ч.

за 2-4-й квартали 2011 року в загальній сумі 360140,42грн., в т.ч. за 2-й квартал 2011 року у сумі 290 009,91 грн., за 3-й квартал 2011 року у сумі 4 203,90 грн., за 4-й квартал 2011 року у сумі 65 926,61 грн.,

за 2012 рік у загальній сумі 80 648,27грн., в т.ч. за 1-й квартал 2012 року у сумі 0,11 грн., за 2-й квартал 2012 року у сумі 1 032,97 грн., за 3-й квартал 2012 року у сумі 68577,69 грн., за 4-й квартал 2012 року у сумі 11 037,50 грн.;

- сума заниженого податку на прибуток, з урахуванням ставки оподаткування, складає 99768,43грн., в т.ч. за 2-4-й квартали 2011року в сумі 82 832,30грн., за 2012 рік у сумі 16 936,13грн.

Згідно зі ст.1 Закону України від 25.02.1994 року №4038-XII «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 82 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не є обов`язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Відтак, як вірно встановив суд апеляційної інстанції, з аналізу змісту наявних в матеріалах справи документів відсутні підстави для незгоди із висновками додаткової судової економічної експертизи № 165/26 по справі про часткове спростування висновків перевірки, проведеної Західною ОДПІ, на суму основного платежу по податку на прибуток в розмірі 1927108,01 грн., у зв`язку з чим, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про часткове задоволення адміністративного позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0000882212 від 23.09.2013 на суму 2157521,69 грн.., в тому числі за основним платежем - на 1927108,01 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на 230413,68 грн.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Щодо посилання податкового органу на ненадання під час перевірки документів, Суд вважає безпідставним, оскільки обставина щодо порушення платником податків обов`язку, встановленого п. 85.2 ст. 85 ПК України, надати після початку перевірки всі документи, які пов`язані з предметом перевірки, не означає, що платник не має права додатково їх надати до прийняття контролюючим органом відповідного рішення за результатами перевірки та не звільняє контролюючий орган від обов`язку врахувати при прийнятті рішення додатково надані платником документи у строк, встановлений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК, що прямо передбачено нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України

Вказана правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 08.09.2019 у справі № 802/1069/13-а.

Щодо посилання скаржника в касаційній скарзі на те, що надані до перевірки регістри бухгалтерського обліку по рахунку 26 та внутрішні накладні на переміщення сировини та матеріалів до складу оформлені з порушенням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Суд вважає необґрунтованим, оскільки у такій скарзі податковим органом не конкретизовано, в якій саме частині вказані документи оформлені з порушенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України.

Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 у справі № 820/9049/15,залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Cудді В.П. Юрченко

В.В. Хохуляк