ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 820/914/18

адміністративне провадження № К/9901/55840/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А., Судді: Юрченко В.П., Хохуляк В.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступник Головне управління ДПС у Харківській області)

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2018 року (Суддя: Мороко А.С.),

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року (Судді: Русанова В.Б., Присяжнюк О.В., Курило Л.В.),

у справі № 820/914/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Радіоелектронний комплекс»

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Радіоелектронний комплекс» (далі - позивач, ТОВ «Радіоелектронний комплекс») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, правонаступник Головне управління ДПС у Харківській області), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.01.2018 року № 0000031411 (т. 1 а.с. 4-14).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року адміністративний позов задоволено (т. 2 а.с. 109-116, 147-155).

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в обґрунтування доводів якої зазначив на правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, внаслідок не підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання позивачем товару у контрагентів ТОВ «НВП «Полі-Пласт», ТОВ «Охорона фірма «ВОВКОДАВ», ТОВ «Сталь Енергопром», ТОВ «Логістік Сервіс Восток ЛТД». Такі доводи обґрунтовані контролюючим не наданням позивачем документів щодо технічних характеристик товарів і фактично позбавляє можливості встановити інформацію щодо виробника продукції та за доводами відповідача може вказувати про фіктивність господарських операцій. Також скаржник посилався на не звітування контрагентами позивача та відсутність у останніх необхідних умов для здійснення господарських операцій. Враховуючи викладене, просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове про відмову в задоволені позову (т.2 а.с. 160-161).

Верховним Судом відкрито касаційне провадження у справі, закінчено підготовку справи до розгляду, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної перевірки ТОВ «Радіоелектронний комплекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «НВП "Полі-Пласт», за квітень 2017, ТОВ «Охорона фірма «ВОВКОДАВ», за травень 2017, ТОВ «Сталь Енергопром», за червень 2017 року, ТОВ «Логістік Сервіс Восток ЛТД» за липень 2017 року, складено акт перевірки від 12.12.2017 року № 24255/20-40-14-11-11/39838827 з висновками про порушення позивачем:

- п. 185.1. ст.185, п.187.1 ст.187 ПК України, що призвело до завищення податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі ПДВ 1 241 573,00 грн, в тому числі у квітні 2017 року - на суму 95920,00 грн, у травні 2017 року - 19499,00 грн, у червні 2017 року - 417778,00 грн та у липні 2017 року - 708376,00 грн;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України , в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на суму 1 139 845,00 грн, в тому числі у квітні 2017 року - 86330,00 грн., у травні 2017р. - 17554,00 грн., у червні 2017 р. - 375099,00 грн та у липні 2017року - на суму 660862 грн. (т.1 а.с.16-69).

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.01.2018 року № 0000031411, яким зменшено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість на 1 241 573,00 грн та суму податкового кредиту на 1 139 845,00 грн (т.1 а.с.15).

Незгода з вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями стала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов та скасовуючи вищенаведене податкове повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій, оцінивши наявні у справі документи, надані позивачем, дійшли висновку про документальне підтвердження позивачем реальності здійснення господарських операцій з придбання товару у контрагентів ТОВ «НВП «Полі-Пласт», ТОВ «Охорона фірма «ВОВКОДАВ», ТОВ «Сталь Енергопром», ТОВ «Логістік Сервіс Восток ЛТД». При цьому суди попередніх інстанцій відхилили посилання контролюючого органу на не звітування контрагентами позивача, посилаючись на принцип індивідуальної відповідальності платника, а також визнали безпідставними доводи контролюючого органу про не надання позивачем документів щодо технічних характеристик товару, оскільки зазначені документи за висновками судів не свідчать про вартість товару і не впливають на правомірність формування податкового кредиту позивачем за наслідками господарських операцій (т. 2 а.с. 109-116, 147-155).

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з наступних підстав.

Згідно з абзацами 1, 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

За правилами п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з абз. 1, 2 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податку в результаті придбання товарів/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому операція з придбання товарів/послуг у постачальника повинна бути реальною, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю. У податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення.

До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції. Податковий кредит з податку на додану вартість має бути обов`язково підтверджений податковою накладною, виданою платником податку на додану вартість та зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних, що випливає з положень статті 201 Податкового кодексу України.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючі спірні правовідносини, судами попередніх інстанцій встановлено, що 21 липня 2017 року між ТОВ "Радіоелектронний комплекс" (покупець) та ТОВ "Логістік Сервіс Восток ЛТД" (постачальник) укладено договір поставки № Л-4/7, за умовами якого постачальник зобов`язується протягом строку дії договору передати у власність покупцю товар, відповідно до умов специфікації, підписаної обома сторонами, а покупець прийняти та своєчасно оплатити товар згідно з умовами договору та специфікації (т. 1 а.с. 70-75).

У специфікаціях № 1 та № 2 (додаток № 1 та додаток № 2 до договору поставки № Л-4/7 від 21.07.2017) вказані наступні товари: блок БЦУ-9 - 1 шт.; трансмісія 219-13-сб117-1 - 1 шт.; прилад спостереження ТНПО-160 - 9 шт., прилад спостереження ТНПА-65 - 41 шт., пусковий прилад стартеру ПУС-71 - 1 шт., датчик вітру 1Б11 - 6 шт., автомат пускового пристрою АПУ-71 1 шт., прилад ТВНЕ-4Б - 5 шт., блок вертикалі БВ-20-1С2 шт., Підігрівай 434.36.001сб-5 6 шт., вимірювач палива ИТ2-1С - 2 шт., блок БУ-47К2-2С - 2 шт., прилад ТНПО-168В - 4 шт., автомат тиску АДУ-2С - 1 шт., блок ЗГТН-25 - 2 шт.) (т. 1 а.с. 76, 77).

За висновками судів попередніх інстанцій, виконання умов договору підтверджується наявними в матеріалах справи: видатковими накладними № РН-0728/02 від 28.07.2017, № РН-0728/03 від 28.07.2017, № РН-0728/01 від 28.07.2017 (т. 1 а.с. 78-80), товарно-транспортними накладними № РН-0728/01 від 28.07.2017, № РН-0724/02 від 24.07.2017 щодо перевезення вищевказаних товарів від ТОВ "Логістік Сервіс Восток ЛТД", з пункту навантаження: м. Харків, вул. Руставелі, 9 до пункту розвантаження: м. Харків, вул. Лозівська, 5 (т. 1 а.с. 81-82, 83-84); податковими накладними № 40 від 28.07.2017, № 42 від 28.07.2017, № 43 від 28.07.2017, № 53 від 24.07.2017 (т. 1 а.с. 88-89, 90-91, 92-93,94); ТОВ "Радіоелектронний комплекс" частково сплачено грошові кошти на користь ТОВ "Логістік Сервіс Восток ЛТД" за поставлений товар в сумі 1192 854,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 278 від 18.10.2017, № 303 від 01.11.2017, № 304 від 01.11.2017 (т. 1 а.с. 85-87).

Також, як встановлено судами попередніх інстанцій, 26 травня 2017 року між ТОВ "Радіоелектронний комплекс" (покупець) та ТОВ "Охорона фірма "ВОВКОДАВ" (постачальник) укладено договір поставки № ВВ-26/05, згідно якого, постачальник зобов`язується протягом строку дії договору передати у власність покупцю товар, відповідно до умов специфікації, підписаної обома сторонами, а покупець прийняти та своєчасно оплатити товар згідно з умовами договору та специфікації (т. 1 а.с. 95-99). У специфікації № 1, додаток № 1 до договору № ВВ-26/05 від 26.05.2017, визначено наступні товари: прилад спостереження ТНПО-160 - 6 шт., прилад спостереження ТНПА-65 - 8 шт., автомат тиску АДУ-2С - 2 шт (т. 1 а.с. 100).

За висновками судів, факт здійснення виконання договору підтверджується видатковою накладною № РН-0530/03 від 30.05.2017 (т. 1 а.с. 101), товарно-транспортною накладною № РН-0530/03 від 30.05.2017 щодо перевезення вищевказаних товарів від ТОВ "Охорона фірма "ВОВКОДАВ" , з пункту навантаження: м. Маріуполь, вул. Італійська, 116-А до пункту розвантаження: м. Харків, вул. Лозівська, 5 (т. 1 а.с. 102-103); податковою накладною № 192 від 30.05.2017 (т. 1 а.с. 104). Також суди встановили, що позивачем сплачено грошові кошти на користь ТОВ "ОХОРОННА ФІРМА ВОВКОДАВ" за поставлений товар.

Крім цього, як встановлено судами попередніх інстанцій, 18 квітня 2017 року між ТОВ "Радіоелектронний комплекс" (покупець) та ТОВ "Сталь Енергопром" (постачальник) укладено договір поставки № СТ-15/04, відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується протягом строку дії договору передати у власність покупцю товар, відповідно до умов специфікації, підписаної обома сторонами, а покупець прийняти та своєчасно оплатити товар згідно з умовами договору та специфікації (т. 1 а.с. 105-109). Відповідно до специфікації № 3 (додаток до договору № СТ-15/04 від 18.04.2017) вказаний товар: прилад спостереження ТНПО-160 - 6 шт, прилад спостереження ТНПА-65 3 шт., автомат тиску АДУ-2С 3 шт., електроблок П-2 4 шт., паливний фільтр 32 ТФ6 3 шт., прилад ТВНЕ-4Б 6 шт (т. 1 а.с. 110).

Виконання вказаного договору за висновками судів підтверджується видатковими накладними № РН-0606/11 від 06.06.2017, № РН-0614/15 від 14.06.2017, № РН-0620/06 від 20.06.2017 (т. 1 а.с. 111-113), товарно-транспортними накладними № РН-0606/11 від 06.06.2017, № РН-0614/15 від 14.06.2017, № РН-0620/06 від 20.06.2017 щодо перевезення вищевказаних товарів від ТОВ "СТАЛЬ ЕНЕРГОПРОМ", з пункту навантаження: м. Маріуполь, вул. Італійська, 116-А до пункту розвантаження: м. Харків, вул. Лозівська, 5 (т. 1 а.с. 114-116), податковими накладними № 54 від 06.06.2017, № 140 від 14.06.2017, № 141 від 20.06.2017 (т. 1 а.с. 122-125). Крім цього, судами встановлено, що ТОВ "Радіоелектронний комплекс" сплачено грошові кошти на користь ТОВ "Сталь Енергопром" за поставлений товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 135 від 21.06.2017 на суму 283032,00 грн, № 145 від 03.07.2017 на суму 100000,00 грн, № 154 від 05.07.2017 на суму 1170991,76 грн, № 155 від 05.07.2017 на суму 17664,00 грн, № 163 від 07.07.2017 на суму 678903,00 грн (т. 1 а.с. 117-121).

До того ж, судами встановлено, що 13 березня 2017 року між ТОВ "Радіоелектронний комплекс" (покупець) та ТОВ "НВП "Полі-Пласт" (постачальник) укладено договір поставки № Х13/03, відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується протягом строку дії договору передати у власність покупцю товар, відповідно до умов специфікації, підписаної обома сторонами, а покупець прийняти та своєчасно оплатити товар згідно з умовами договору та специфікації (т. 1 а.с. 126-130). У специфікаціях (додатки № 1,2,3 до договору поставки № Х13/03) визначено товар -Електроблок П-2 (т. 1 а.с. 131, 132, 133).

Факт виконання зазначеного договору за висновками судів підтверджується, товарно-транспортною накладною № РН- 0420/01 від 20.04.2017 щодо перевезення вищевказаних товарів від ТОВ "НВП "Полі- Пласт", з пункту навантаження: м. Харків, вул. Гагаріна, 7 до пункту розвантаження: м. Харків, вул. Лозівська, 5 (т. 1 а.с. 134-135), податковою накладною № 164 від 22.03.2017 (т. 1 а.с. 136). До того ж, судами встановлено, що ТОВ "Радіоелектронний комплекс" сплачено грошові кошти на користь ТОВ "НВП "Полі- Пласт" за поставлений товар.

До того ж, як встановлено судами, придбані товари у ТОВ "НВП "Полі- Пласт", ТОВ "Охорона фірма "ВОВКОДАВ", ТОВ "Сталь Енергопром", ТОВ "Логістік Сервіс Восток ЛТД" за вищевказаними договорами поставки в подальшому реалізовано ДП "Харківський бронетанковий завод", що підтверджено наявними у матеріалах справи первинними документами (договір, специфікації, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, та ін) (т. 1 . 137-250, т. 2 а.с. 1-60). При цьому судами зауважено, що спірні господарські операції позивача були пов`язані з його господарською діяльністю, спричиняючи зміни в структурі активів.

У ході розгляду справи судами попередніх інстанцій досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України є підставою для податкового обліку та які у сукупності за висновками судів у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення; містять всі обов`язкові реквізити: дату, місце складення документу, результат проведених робіт, підписи повноважних осіб та підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "НВП "Полі- Пласт", ТОВ "Охорона фірма "ВОВКОДАВ", ТОВ "Сталь Енергопром", ТОВ "Логістік Сервіс Восток ЛТД".

Доводами касаційної скарги не спростовані такі висновки судів попередніх інстанцій. Тоді, як доводи контролюючого органу про не звітування контрагентами позивача, вірно відхилені судами попередніх інстанцій з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податків, а посилання контролюючого органу про необхідність надання документів про технічні характеристики товару правильно відхилені судами, оскільки вказані документи не впливають на правомірність формування податкового кредиту позивачем.

При цьому доводи касаційної скарги про відсутність необхідних умов для здійснення господарських операцій у контрагентів позивача не містять жодних обґрунтувань із посиланням на використані контролюючим органом докази для вищенаведених висновків.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів про документальне підтвердження реальності господарських операцій із контрагентами ТОВ "НВП "Полі- Пласт", ТОВ "Охорона фірма "ВОВКОДАВ", ТОВ "Сталь Енергопром", ТОВ "Логістік Сервіс Восток ЛТД", та правомірність формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій з придбання товару позивачем.

Загалом, доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій за результатами розгляду справи і не містять посилань на неправильне застосування судами норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень. Отже касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 №460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступник Головне управління ДПС у Харківській області) залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: І.А. Васильєва

Судді: В.П. Юрченко

В.В. Хохуляк