ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2020 року

м. Київ

справа № 821/1209/16

адміністративне провадження № К/9901/31213/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т. М.,

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду (суддя Войтович І. І.) від 17 жовтня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя - Джабурія О. В., судді: Вербицька Н. В., Крусян А. В.) від 22 лютого 2017 року у справі № 821/1209/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - Херсонська ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області), у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 травня 2016 року № 0001471405.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 26 травня 2016 року № 0001471405 в частині застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в сумі 23 290,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що не виконуючи протягом певного періоду обов`язок щодня подавати до органів державної податкової служби звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків з реєстраторів розрахункових операцій по дротових або бездротових каналах зв`язку, суб`єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи цей чек у книзі обліку розрахункових операцій - триваюче. Враховуючи, що згідно зі ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз. Отже, суди дійшли висновку, що розмір штрафної (фінансової) санкції за вказане порушення повинен становити 170,00 грн.

Не погодившись із вказаними вище судовими рішеннями, Херсонська ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування касаційної скарги Херсонська ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області зазначає, що відповідач при винесені оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв виключно в межах норм законодавства, а отже відсутні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 26 травня 2016 року № 0001471405.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22 травня 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27 липня 2020 року призначив цю справу до розгляду у письмове провадження.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.

На підставі наказу ГУ ДФС України в Херсонській області від 05 травня 2016 року № 201 та керуючись ст. 191, ст. 20, ст. 80 Податкового кодексу України (далі - ПК України) 16 травня 2016 року посадовими особами відповідача проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 , за результатом якої складено акт перевірки від 18 травня 2016 року № 136/21-22-14/2966816339.

Вказаною перевіркою податковим органом установлені порушення позивачем норм п. 7 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР), а саме: у період з 01 січня по 17 травня 2016 року ФОП ОСОБА_1 не забезпечено подання до органів ДФС по дротових або бездротових каналах зв`язку електронних копій розрахункових документів, які містяться на контрольній стрічці в пам`яті реєстратора розрахункових операцій, або в пам`яті модемів, які до них приєднані (в загальній кількості 138 разів).

26 травня 2016 року Херсонською ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001471405, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 23 460,00 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з цим адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до п. 7 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані подавати до органів доходів і зборів звітність, пов`язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв`язку.

Згідно з п. 9 ст. 17 Закону № 265/95-ВР у разі неподання до органів доходів і зборів звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків з реєстраторів розрахункових операцій по дротових або бездротових каналах зв`язку, в разі обов`язковості її подання до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари застосовуються фінансові санкції у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вимоги цієї статті не передбачають застосування штрафних санкцій за кожний випадок неподання до органів доходів і зборів звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків з реєстраторів розрахункових операцій по дротових або бездротових каналах зв`язку.

Зважаючи на принцип неможливості неодноразового притягнення особи до юридичної відповідальності одного виду за вчинення того ж правопорушення, яке є продовжуваним, неправомірним є визначення позивачу розміру штрафу за порушення п. 7 ст. 3 Закону № 265/95-ВР з урахуванням кількості виявлених випадків правопорушень.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11 червня 2020 року у справі № 815/1322/16.

З урахуванням зазначеного вище, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що не виконуючи протягом певного періоду обов`язок щодо подання до контролюючих органів електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, що містяться на контрольній стрічці в пам`яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам`яті модемів, суб`єкт господарювання вчиняє продовжуване порушення.

Таким чином, за вчинення порушення п. 7 ст. 3 Закону № 265/95-ВР контролюючий орган може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб`єкта господарювання, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків неподання до контролюючого органу електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків з реєстраторів розрахункових операцій.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про те, що за вчинення вищезазначеного порушення до ФОП ОСОБА_1 повинен був бути застосований штраф у сумі 170,00 грн, а тому нарахування позивачу штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в розмірі 23 290,00 грн (23 460,00 - 170,00 = 23 290,00 грн) є неправомірним. Відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення у цій частині підлягає скасуванню.

За таких обставин, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Суд також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява № 303-A, п. 29).

Відповідно до ст.350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення апеляційного суду, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ч. 2 розд. ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, ст. 341 344 349 350 355 356 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області залишити без задоволення, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т. М. Шипуліна

Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк