ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2023 року

м. Київ

справа №821/1221/16

касаційне провадження № К/9901/35405/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 (головуючий суддя - Шевчук О.А., судді - Зуєва Л.Є., Федусик А.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 № 108755-21 форми «Ф» про визначення суми податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб у сумі 25000,00 грн.

В обґрунтування зазначених позовних вимог позивач послався на протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на те, що станом на 01.01.2016 середньо-ринкова вартість автомобіля, який був об`єктом оподаткування повинна становити 1033500,00 грн, водночас, автомобіль, який йому належить, коштує менше, 1017374,00 грн, та з офіційного веб-сайту Мінекономрозвитку неможливо встановити розміщену інформацію стосовно середньо-ринкової вартості автомобіля позивача. Позивач вважає, що справляння транспортного податку за 2016 рік на підставі положень статті 267 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) є неправомірним, оскільки транспортний податок є місцевим податком, тому місцеві ради мають обов`язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок ( і в яких розмірах ) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим, у зв`язку з чим даний податок може визначатись лише з 2017 року.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 02.12.2016 в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки обов`язок власників транспортних засобів, які підпадають під об`єкт оподаткування, визначений в підпункті 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України, щодо сплати транспортного податку виник у позивача саме з 01.01.2016 та відповідачем правомірно визначено позивачу податкові зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 року № 108755-21 форми «Ф».

Висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог мотивований тим, що в матеріалах справи відсутня довідка з сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі в Україні про визначення середньо ринкової вартості транспортного засобу позивача станом на 01.01.2016, з огляду на що відповідачем не надано доказів того, що належний позивачу автомобіль станом на 01.01.2016 мав вартість більшу ніж та, що розрахована згідно Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Інспекція оскаржила рішення суду апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 07.07.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування касаційної скарги, податковий орган зазначив, що позивач був платником транспортного податку у 2016 році, оскільки автомобіль, який перебував у його власності, є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України та контролюючим органом правомірно враховано вартість автомобіля, визначену Мінекономрозвитку за відповідною методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Позивач подав до суду заперечення на касаційну скаргу, в яких, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить залишити його без змін, а касаційну скаргу відповідача без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10.01.2023 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 11.01.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

01.01.2015 чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України введено новий транспортний податок.

Відповідно до пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені статтею 12 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України).

24.12.2015 Верховною Радою України прийнято Закон України №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», що набрав чинності 01.01.2016 (далі - Закон №909-VIII), яким внесено зміни у Податковий кодекс України щодо об`єкту оподаткування транспортним податком.

Згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції Закону від 24.12.2015 №909-VIII) об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

З урахуванням викладеного, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вказує, що оскільки Законом України №909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, то з 01.01.2016 платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п`яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Станом на 01.01.2016 мінімальна заробітна плата була установлена в розмірі 1378,00 грн. (стаття 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік»). Відтак, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 складали 1033500,00 грн.

Таким чином, об`єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500,00 грн. та з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абзац 2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України).

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 (далі - Методика), відповідно до положень пункту 2 якої середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 44, ст. 1576) (далі - Порядок № 403), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 3 Порядку № 403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку № 403).

Згідно пункту 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об`єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація.

Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13 Методики).

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункт 14 Методики).

Аналіз наведених положень Методики та Порядку № 403 визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.

Судами з`ясовано, що відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу за ОСОБА_1 20.11.2015 був зареєстрований автомобіль марки MERCEDES-BENZ GLE 350D 4 МАТІС (номерний знак НОМЕР_1 ) 2015 року випуску, об`ємом двигуна 2987 куб.см..

30.06.2015 Цюрупинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС (Білозерське відділення) прийнято податкове повідомлення-рішення №108755-21, яким позивачу нараховано до сплати суму транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн.

Судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні даної справи було встановлено, що відповідно до звіту про оцінку транспортного засобу № 05 від 12.09.2016 вартість належного позивачу автомобіля становить 1017374,00 грн., тобто не підпадає під об`єкт оподаткування.

В сою чергу, відповідно до розрахунку вартості транспортного засобу з офіційного веб-сайту Міністерства, наявного в матеріалах справи, середньоринкова вартість автомобіля марки MERCEDES-BENZ моделі GLE-Class Coupe, 2015 року випуску станом на 30.11.2016 становить 1210830,75 грн..

При цьому, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідачем під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій до матеріалів справи не було надано жодного доказу розрахунку вартості автомобіля станом на 01.01.2016 у відповідності до Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, що затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66, та одночасно не надано доказів того, що середньоринкова вартість автомобіля, який належить позивачу, перевищував 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (підпункт 267.2.1 пункту 267 статті 267 Податкового кодексу України).

Обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.

Відтак, межі повноважень податкового органу полягають у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. У свою чергу, інформації, яка б підтверджувала правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення відповідач не надав.

Таким чином, доводи Інспекції, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними, а суд апеляційної інстанцій правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування ухваленого у даній справі рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова