ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 821/1546/17

адміністративне провадження № К/9901/29222/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №821/1546/17 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 (суддя Дмитрієва О.О.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018 (головуючий суддя Кравець О.О., судді: Домусчі С.Д., Коваль М.П.),

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області та просила суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.09.2017 № 0046301302 про збільшення суми грошового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб за штрафними санкціями у сумі 5018,48грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14.11.2017, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Державної фіскальної служби у Херсонській області звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12.04.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу у справі №821/1546/17.

Ухвалою суду від 05.09.2022 попередній розгляд справи призначено на 06.09.2022.

Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

Відповідачем заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - Головного управління ДФС у Херсонській області на Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі, у зв`язку із зміною назви, яке згідно статті 52 КАС України підлягає задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ФОП ОСОБА_1 зареєстровано у встановленому законом порядку та перебуває на податковому обліку в Херсонській ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області з 21.09.2010 як платник податків, зборів та обов`язкових платежів, з 01.10.2015 є платником єдиного податку 3 групи зі ставкою податку 5 відсотків до доходу.

31.07.2017 контролюючим органом проведено камеральну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо повноти та своєчасності сплати до бюджету єдиного податку з 07.11.2016 по 25.01.2016.

07.11.2016 ФОП ОСОБА_1 подано до контролюючого органу звітну податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи за три квартали 2016 року, якою задекларовано суму єдиного податку до сплати за податковий квартал 55696,75грн.

25.01.2017 ФОП ОСОБА_1 подано до контролюючого органу уточнюючу податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи за три квартали 2016 року, якою уточнено суму податкових зобов`язань з єдиного податку за податковий період до 30382,88 грн., тобто зменшено на 25313,87 грн.

За результатами перевірки 31.07.2017 складено акт №1625/2122-2103, у якому зазначено, що в порушення вимог пункту 295.3 статті 295 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 несвоєчасно сплачено єдиний податок у сумі 25092,40грн. за період з 07.11.2016 по 25.01.2017, а саме, згідно податкової декларації від 07.11.2016 №1600087013 задекларовано зобов`язання у сумі 55696,75грн., граничний термін сплати 19.11.2016, сума заборгованості 25092,41грн., яка фактично сплачена шляхом подання уточнюючої декларації №1700033119 від 25.01.2017. Визначено кількість днів затримки - 67.

На підставі акту перевірки №1625/2122-2103 від 31.07.2017 ГУ ДФС у Херсонській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0046301302 від 22.09.2017 про збільшення суми грошового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб за штрафними санкціями у сумі 5018,48грн.

Позивач, не погоджуючись із таким рішенням податкового органу звернувся до суду для його оскарження в судовому порядку.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки акту перевірки щодо порушення строків сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання є хибними та необґрунтованими, оскільки контролюючим органом як сплату задекларованої суми зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб зазначено подану уточнюючу декларацію, що не відповідає визначенню сплати податку, яким є фактичне перерахування до бюджету грошових коштів, що було здійснено своєчасно. Отже винесене на підставі такого акту перевірки податкове повідомлення-рішення № 0046301302 від 22.09.2017 є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що задекларовані грошові зобов`язання згідно декларації за ІІІ квартал 2016 року від 07.11.2016 №1600087013 в розмірі 55696,75грн. в термін, визначений пунктом 295.3 статті 295 Податкового кодексу України не сплачені в повному обсязі, та утворили податковий борг. При цьому, 25.01.2017 позивачем подано уточнюючу податкову декларацію, згідно якої задекларовано зменшення суми єдиного податку, за рахунок якого відбулось погашення податкового боргу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з наявності підстав для задоволення позову, так як сплатою грошових зобов`язань є фактичне перерахування коштів до відповідного бюджету, отже подання уточнюючої податкової декларації не може бути розцінено як сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу, а при подачі уточнюючої податкової декларації, якою зменшується податкове зобов`язання з певного податку, відсутній об`єкт застосування штрафної санкції, передбаченої статтею 126 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим, спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним і підлягає скасуванню.

Не погоджуючись з позицією судів, вважаючи судові рішення такими, що винесені з порушенням норм матеріального і процесуального права, податковий орган оскаржив їх у касаційному порядку. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач викладає обставини, встановлені перевіркою, зазначає, що позивачем не сплачено протягом встановлених Податковим кодексом України строків, податкове зобов`язання з єдиного податку, самостійно визначене у податковій декларації, а погашення податкового боргу відбулося внаслідок подання уточнюючої декларації. Таким чином, до позивача правомірно застосовано штрафні санкції згідно статті 126 Податкового кодексу України. Норм матеріального, процесуального права, порушення яких, є підставою для скасування судових рішень, - відповідач не вказує. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач скористався процесуальним правом заперечити проти доводів касаційної скарги. У відзиві позивач відзначає, що у касаційній скарзі жодним чином не наведено у чому полягає незаконність та необґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, просить залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу, незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 295.3 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Статтею 296 Податкового кодексу України визначено питання ведення обліку і складення звітності платниками єдиного податку.

Платники єдиного податку першої - третьої груп ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1-296.1.3 цього пункту.

Платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

З матеріалів справи вбачається, що 07.11.2016 ФОП ОСОБА_1 подано до контролюючого органу звітну податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи за три квартали 2016 року, якою задекларовано суму єдиного податку до сплати за податковий квартал 55696,75грн.

25.01.2017 ФОП ОСОБА_1 подано до контролюючого органу уточнюючу податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи за три квартали 2016 року, якою уточнено суму податкових зобов`язань з єдиного податку за податковий період до 30382,88грн., тобто зменшено на 25313,87грн.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

З урахуванням поданого уточнюючого розрахунку, задекларованою сумою єдиного податку за три квартали 2016 року, належною до сплати, становить сума 30382,88грн.

Разом з тим, контролюючим органом не зазначено про заниження ФОП ОСОБА_1 суми зобов`язання з єдиного податку за три квартали 2016 року.

Як слідує, строк сплати суми податкового зобов`язання слід рахувати з 25.01.2017 - після подачі ФОП ОСОБА_1 до контролюючого органу уточненої податкової декларації платника єдиного податку.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

У справі, що розглядається, встановлено, що задекларовані зобов`язання з єдиного податку за три квартали 2016 року на суму 30382,88грн. сплачені ФОП ОСОБА_1 у період з 12.08.2016 по 24.10.2016, що підтверджено квитанціями про сплату, витягом з облікової картки платника податків зі сплати єдиного податку з фізичних осіб.

Поряд з цим, пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

При цьому, судами зауважено, що штрафна санкція нараховується контролюючим органом вже на погашену суму податкового боргу, таким чином, при поданні уточнюючої податкової декларації, якою зменшується податкове зобов`язання з певного податку, відсутній об`єкт застосування штрафної санкції, передбаченої статтею 126 Податкового кодексу України, оскільки подання уточнюючої декларації зі зменшеним податковим зобов`язанням не є сплатою узгодженої суми податкового зобов`язання, у той час як її (штрафної санкції) нарахування залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов`язання.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що сплатою грошових зобов`язань є фактичне перерахування коштів до відповідного бюджету, отже подання уточнюючої податкової декларації не може вважатися сплатою грошових зобов`язань або погашення податкового боргу, при поданні уточнюючої податкової декларації, якою зменшується податкове зобов`язання з певного податку, відсутній об`єкт застосування штрафної санкції, передбаченої статтею 126 Податкового кодексу України.

Доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують, а лише зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги податкового органу без задоволення.

Керуючись статтями 343 349 350 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Замінити Головне управління ДФС у Херсонській області на Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі.

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018 у справі №821/1546/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду