ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 821/1613/17
адміністративне провадження № К/9901/49771/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шарапи В.М.,
суддів: Желєзного І.В., Чиркіна С.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2018 у складі колегії суддів: Джабурія О.В. (суддя-доповідач), Кравченко К.В., Вербицької Н.В. у справі №821/1613/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (надалі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Херсонській області), в якому просив:
1.1. визнати протиправною відмову відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність позивача земельної ділянки орієнтовною площею 1,6881 га на території Радянської сільської ради Білозерського району Херсонської області для ведення особистого селянського господарства (під будівлями автогаражу);
1.2. зобов`язати відповідача повторно розглянути питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність позивачу земельної ділянки орієнтовною площею 1,6881 га на території Радянської сільської ради Білозерського району Херсонської області для ведення особистого селянського господарства (під будівлями автогаражу).
2. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14.12.2017, яку залишено без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2018, позовні вимоги задоволено повністю.
2.1. Визнано протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, викладену в листі від 01.06.2017 №5663/0-1644/6-17, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,1668 га під будівлями автогаражу на території Радянської сільської ради Білозерського району Херсонської області, для ведення особистого селянського господарства.
2.2. Зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,1668 га, під будівлями автогаражу на території Радянської сільської ради Білозерського району Херсонської області, для ведення особистого селянського господарства.
3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні обставини:
3.1. ОСОБА_1 є власником об`єкта нерухомого майна - автогаражу, що знаходиться на території Радянської сільської ради Білозерського району Херсонської області майновий комплекс №3, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.11.2015, укладеного між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським кооперативом "Радянська земля" (надалі - СК "Радянська земля").
3.2. Земельна ділянка під автогаражем, на який ОСОБА_1 набув права власності відповідно до вказаного договору купівлі-продажу, має площу 1,16881 га, згідно з викопіюванням із плану Радянської сільської ради земельної ділянки за межами населених пунктів, що пропонується для надання у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, а також довідки відділу у Білозерському районі ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 21.04.2017 №0-21-0.20-5/164-17.
3.3. 14.03.2016 Радянська сільська рада Білозерського району Херсонської області звернулась до ГУ Держземагенства у Херсонській області з клопотанням, в якому зазначила, що не заперечує проти надання у власність позивача земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,1681 га, розташованої за межами населеного пункту.
3.4. На звернення ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки під будівлями автогаражу орієнтовною площею 1,1681 га, що розташована на території Радянської сільської ради Білозерського району Херсонської області для ведення особистого селянського господарства, ГУ Держгеокадастру у Херсонській області листом від 30.11.2016 №М-11339/0-2252/6-16-СГ відмовило у наданні позивачу такого дозволу, посилаючись на те, що вважає нераціональним та недоцільним передачу частини земельного масиву, на якому розміщено майновий комплекс №3, сформованого для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 6520385800:07:015:0003), окремо громадянину у власність для ведення особистого селянського господарства.
3.5. За наслідками розгляду заяви позивача, Білозерською районною державною адміністрацією Херсонської області було прийнято розпорядження від 07.12.2016 №601, яким затверджено детальний план території вказаної земельної ділянки площею 1,16881 га.
3.6. ОСОБА_1 повторно звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та вдруге отримав відмову, викладену в листі ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 01.06.2017 №М-5663/0-1644/6-17, обґрунтовану тими ж підставами, що наведені в листі від 30.11.2016 №М-11339/0-2252/6-16-СГ.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що покладені в основу відмови відповідача у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою твердження щодо нераціональності чи недоцільності надання такого дозволу мають характер припущень, а розташоване на цій земельній ділянці нерухоме майно може використовуватися, у тому числі, для ведення позивачем особистого селянського господарства.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Відповідач - ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, подав касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2018, в якій просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2018 і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.
5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та допущення ними порушень норм процесуального права. Зокрема, скаржник наполягає, що об`єкти нерухомого майна, зазначені у договорі купівлі-продажу, укладеному позивачем із СК "Радянська земля", не визначені серед майна, яке може використовуватись для ведення особистого селянського господарства, а відтак оформлення земельної ділянки не за цільовим призначенням може призвести до порушення норм чинного земельного законодавства. Крім того, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано той факт, що придбане позивачем нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 2,8216 га, а не 1,6881 га, як вказано останнім у заяві про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.
6. Позивач - ОСОБА_1 , подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
6.1. На обґрунтування відзиву зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені на основі правильного застосування норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги є безпідставними.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
7. Під час розгляду даної касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України, в редакції до 08.02.2020), відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8. Положеннями частини 2 статті 19 Конституції України гарантується, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Згідно з пунктом "а" частини 3 статті 22 ЗК України, громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства передаються у власність та надаються у користування землі, віднесені до категорії земель сільськогосподарського призначення, якими визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
10. Частинами 1-2 статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування.
11. Пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів.
12. Частиною 6 статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
13. В силу приписів частини 7 цієї статті ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
14. При цьому, за змістом частини 4 статті 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, у власність або у користування для всіх потреб.
15. Центральним орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру як передбачено Положенням, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15.
16. Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333 (надалі - Положення) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за №1391/29521.
17. Пунктом 8 даного Положення передбачено, що Головне управління Держгеокадастру в області у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
18. Отже, за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. Тому, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися Головним управлінням Держгеокадастру в області розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу.
19. У межах даного спору позивач звернувся до відповідача із заявою, за наслідками розгляду якої останній повинен був прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як ГУ Держгеокадастру у Херсонській області протиправно направив позивачу відповідь у формі листа.
20. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення ГУ Держгеокадастру у Херсонській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи про відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які повинен був ухвалити згідно з нормами законодавства.
21. Таким чином, наданий відповідачем лист не може сприйматися як належна відмова у наданні цього дозволу, оскільки питання вирішене не у встановленому законом порядку.
22. Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №822/89/18, від 29.10.2020 у справі №0640/3541/18, від 15.09.2020 у справі №802/2321/17-а.
23. Крім того, частиною 7 статті 118 ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у тому числі, для ведення особистого селянського господарства, якими є: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою та техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
24. Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №545/808/17 та від 17.04.2018 у справі №812/1557/17.
25. Як встановлено судами попередніх інстанцій, в основу оспорюваної в межах даної справи відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,1668 га під будівлями автогаражу на території Радянської сільської ради Білозерського району Херсонської області, для ведення особистого селянського господарства відповідачем було покладено ту обставину, що останній вважає нераціональним та недоцільним передачу частини земельного масиву, сформованого для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, окремо громадянину для ведення особистого селянського господарства.
26. Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що наведена відповідачем підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою прямо не передбачена нормою частини 7 статті 118 ЗК України, а твердження щодо нераціональності та недоцільності передачі позивачу для ведення особистого селянського господарства частини земельного масиву, сформованого для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не підтверджені жодними доказами.
27. Відповідно до вимог частини 1 статті 6 Закону України "Про особисте селянське господарство" від 15.05.2003 №742-IV (надалі - Закон №742-IV), до майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать земельні ділянки, жилі будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини і птиця, бджолосім`ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку.
28. Відтак, встановлений нормою цієї статті перелік видів майна, яке може використовуватись для ведення особистого селянського господарства, не є вичерпним та не забороняє використання належного позивачу на праві власності автогаражу з цією метою.
29. Відповідно до частини 5 статті 20 ЗК України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.
30. Крім того, згідно з частиною 1 статті 33 ЗК України, земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.
31. Положення аналогічного змісту містяться у частині 4 статті 5 Закону №742-IV.
32. Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій, на основі правильного застосування норм матеріального та процесуального права, дійшли вірного висновку про те, що у відповідача не було правових підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,1668 га під будівлями автогаражу на території Радянської сільської ради Білозерського району Херсонської області, для ведення особистого селянського господарства та про необхідність задоволення позовних вимог.
33. Що стосується доводів касаційної скарги про неможливість оформлення запитуваної пзивачем земельної ділянки не за цільовим призначенням та неврахування того факту, що придбане позивачем нерухоме майно розташоване на земельній ділянці іншою площею, то колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
34. Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 №548, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за №1011/18306 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (надалі - КВЦПЗ), якою передбачено, що землі сільськогосподарського призначення - це землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей; землі, надані для діяльності у сфері надання послуг у сільському господарстві, та інше. Розділом 01 секції А "Землі сільськогосподарського призначення" КВЦПЗ визначено, що до таких земель належать як землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦП 01.01), так і землі для ведення особистого селянського господарства (код КВЦП 01.03).
35. За висновком, що викладений у постановах Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №802/1447/17-а, від 04.05.2020 у справі №802/1539/17-а, згідно з частиною 5 статті 20 ЗК України, земельні ділянки для особистого селянського господарства є не окремою категорією цільового призначення земель, а лише видом використання земель в межах цільового призначення.
36. Крім того, як з`ясовано судами попередніх інстанцій на основі досліджених доказів, площа земельної ділянки, на якій знаходиться належне позивачу нерухоме майно складає саме 1,16811 га. Що ж стосується земельної ділянки площею 2,8216 га, про яку вказує скаржник, то остання є земельним масивом, щодо частини якого позивачем подано відповідну заяву.
37. За приписами статті 350 КАС України (в редакції, чинній до 08.02.2020), суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
38. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341 349 355 356 359 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області залишити без задоволення.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2018 у справі №821/1613/17 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
СуддіВ.М. Шарапа І.В. Желєзний С.М. Чиркін