ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 821/265/17

адміністративне провадження №К/9901/2376/18, К/9901/47852/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Мартинюк Н.М.,

суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №821/265/17

за позовом Міністерства оборони України

до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, Херсонської медико-соціальної експертної комісії №3,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи, ОСОБА_1 ,

про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити дії,

за касаційними скаргами ОСОБА_1 і представника Центральної військово-лікарської комісії Гурняка Олександра Григоровича

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року (прийняту у складі: головуючого судді Потапчука В.О., суддів Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.).

УСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року Міністерство оборони України звернулося до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним і скасувати рішення Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, оформлене протоколом №63 від 12 січня 2016 року, яким встановлено причинний зв`язок поранень (контузії) і захворювання у колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 - "поранення (контузія) і захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії";

- визнати протиправним і скасувати рішення Херсонської міської медико-соціальної експертної комісії №3 в тій частині, якою встановлена причина інвалідності ОСОБА_1 , яка зазначена в графі 9 Довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серія 12ААА №028187 від 3 лютого 2016 року "поранення (контузія) і захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновок про причину інвалідності ОСОБА_1 ґрунтується виключно на усних свідченнях (словах) зацікавленої особи - ОСОБА_1 і на припущеннях посадових осіб Херсонської міської медико-соціальної експертної комісії №3 (надалі також «Херсонська МСЕК», «Комісія»). Причинний зв`язок поранення (контузії) з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, було встановлено взагалі без жодного документа, що підтверджує факт отримання поранення. Комісією не встановлено жодної конкретної обставини щодо часу, місця чи обставин отримання поранення ОСОБА_1 .

Крім того, позивач зазначив, що Херсонська МСЕК при огляді ОСОБА_1 повинна була дослідити, проаналізувати і зробити певні висновки по кожному наданому документу, а також встановити саме ту причину інвалідності, яка має місце у ОСОБА_1 . Формальний розгляд, наданого до МСЕК пакету документів, без дослідження їх змісту і суті, на думку позивача, є неприпустимим. Також позивач вказує, що Херсонською МСЕК "вивчено" висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 30 грудня 2015 року №2670/Ж і похідний від нього витяг з протоколу Центральної військово-лікарської комісії №63 від 12 січня 2016 року, з яких вбачається лише факт наявності у ОСОБА_1 відповідних захворювань і факт проходження ним військової служби в певний період в Афганістані, що ніким не заперечувалось. Факт отримання ОСОБА_1 поранення не підтверджується жодним документом, такі документи відсутні взагалі, а припущення про можливе поранення зроблене експертом на підставі усних свідчень самого ОСОБА_1 .

Отже, на думку позивача, дії Херсонської МСЕК щодо встановлення причинного зв`язку поранень (контузії) і захворювання у колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 суперечили пунктам 1, 5, підпункту 1 пункту 11, пункту 14 Положення про медико-соціальну експертизу, пунктам 1.3, 1.6, 1.9 і 1.10 Інструкції про встановлення груп інвалідності №561, пункту 12 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності. А тому рішення, прийняте Херсонською МСЕК, в частині встановлення інвалідності ОСОБА_1 , яка зазначена в графі 9 Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААА №028187 від 3 лютого 2016 року - "поранення (контузія) і захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії" є протиправним і безпідставним, адже при його прийнятті допущено порушення вимог чинного законодавства.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року у задоволенні адміністративного позову Міністерства оборони України відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України (далі «ЦВЛК Міноборони України», «відповідач 1») здійснила огляд ОСОБА_1 і дослідила відповідні документи, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм; здійснила обстеження і оцінку стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження.

Крім того, складені Херсонською МСЕК документи (акт огляду медико-соціальною експертною комісією від 3 лютого 2016 року №104/7, виписка з акту огляду і довідка до акту серії 12ААА №028187) відповідають за формою і змістом вимогам наказу Міністерства охорони здоров`я України від 30 липня 2012 року №577 "Про затвердження форм первинної облікової документації, що використовується в медико-соціальних експертних комісіях", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 вересня 2012 року за №1508/21820.

Отже суд першої інстанції дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення Комісія діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією і законами України, зокрема, з дотриманням порядку проведення медико-соціальної експертизи, визначеної Основами законодавства України про охорону здоров`я, Законами України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", "Про реабілітацію інвалідів в Україні", постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317 "Питання медико-соціальної експертизи", Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 5 вересня 2011 року №561 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за №1295/20033, наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30 липня 2012 року №577 "Про затвердження форм первинної облікової документації, що використовується в медико-соціальних експертних комісіях", який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 вересня 2012 року за №1504/21816.

Разом з тим, суд першої інстанції вказав, що позивач в ході судового розгляду не зазначив, які саме його права порушені оскаржуваними рішеннями відповідачів і не довів обставин їх порушення.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року скасовано постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року і ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги Міністерства оборони України задоволено у повному обсязі.

Визнано незаконним і скасовано рішення Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, оформлене протоколом №63 від 12 січня 2016 року, яким встановлено причинний зв`язок поранень (контузії) і захворювання у колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 - «поранення (контузія) і захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії».

Визнано незаконним і скасовано рішення, прийняте Херсонською міською медико-соціальною експертною комісією №3, в тій частині, якою встановлена причина інвалідності ОСОБА_1 , яка зазначена в графі 9 Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААВ №028187 від 3 лютого 2016 року «поранення (контузія) та захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебування в країнах, де велись бойові дії».

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що документи, які підтверджують достовірність факту отримання ОСОБА_1 поранення (захворювання) саме при виконанні службових обов`язків, у матеріалах справи відсутні.

Суд апеляційної інстанції зауважив, що оскаржуваний позивачем витяг з протоколу №63 від 12 січня 2016 року засідання ЦВЛК Міноборони України прийнятий без установлення причинного зв`язку отримання зазначених захворювань і поранень під час виконання обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, чи при інших обставинах.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року і залишити в силі постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року.

Зокрема, скаржник зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також без повного і всебічного з`ясування обставин справи. В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на безпідставність доводів Міністерства оборони України. Зазначає, що відповідачами при встановленні причинного зв`язку між пораненням і захворюванням ОСОБА_1 не було допущено порушень чинного законодавства, як по суті так і по формі складення медичного висновку.

У касаційній скарзі представник Центральної військово-лікарської комісії Гурняк Олександр Григорович просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року і ухвалити нову постанову, якою позовну заяву Міністерства оборони України залишити без розгляду, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Скаржник, серед іншого, зазначає, що ЦВЛК Міноборони України не має статусу юридичної особи, що, своєю чергою, свідчить про відсутність адміністративної процесуальної правосуб`єктності, тобто комісія не є суб`єктом владних повноважень.

Крім того, скаржник зазначає, що позивач оскаржує рішення МСЕК, яке не стосуються інтересів і не порушує права Міністерства оборони України, а має безпосередній вплив лише на ОСОБА_1 , щодо якого прийнято рішення. Тобто оскаржуване рішення МСЕК щодо встановлення інвалідності ОСОБА_1 є актом індивідуальної дії. Отже, на думку скаржника, право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується.

Міністерство оборони подало відзив на касаційні скарги, в якому просило відмовити у їх задоволенні, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. У своїх запереченнях Міноборони України вказує на те, що Херсонською міською МСЕК, при огляді ОСОБА_1 , не було досліджено, проаналізовано і зроблено висновки по документам, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання) саме під час перебування на фронті або з виконанням ним інших обов`язків військової служби.

Крім того, позивач зауважує, що відповідно до пункту 25 постанови Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317 «Питання медико-соціальної експертизи» встановлено можливість оскарження рішення медико-соціальної експертної комісії до суду у встановленому законодавством порядку, водночас не встановлено жодного обмеження щодо суб`єктів такого оскарження. Отже, на думку позивача, він мав право на оскарження рішення Херсонської МСЕК.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами першої й апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є колишнім військовослужбовцем, учасником бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Комсомольським військовим комісаріатом міста Херсона 4 листопада 1997 року.

Рішенням Херсонської МСЕК від 3 лютого 2016 року встановлено ОСОБА_1 ІІІ групу інвалідності і визначено її причину як "поранення (контузія) і захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії", про що складено акт огляду медико-соціальною експертною комісією від 3 лютого 2016 року №104/7 і видано виписку з акту огляду і довідку до акту серії 12ААА №028187.

Вказане рішення, виходячи зі змісту акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 3 лютого 2016 року №104/7, прийняте на підставі, зокрема: витягу з протоколу №63 від 12 січня 2016 року засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України щодо встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв; висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 30 грудня 2015 року №2670/Ж; посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 , виданого Скадовським районним військовим комісаріатом 22 квітня 1996 року.

Вважаючи протиправним рішення Херсонської МСЕК в частині встановлення ОСОБА_1 такої причини інвалідності, як "поранення (контузія) та захворювання, ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії", позивач звернувся з цим позовом до суду.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 69 Основ законодавства України про охорону здоров`я експертиза стійкого розладу функцій організму здійснюється медико-соціальними експертними комісіями, які встановлюють ступінь та причину інвалідності, складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації інваліда, в якій визначають реабілітаційні заходи відповідно до Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні". Порядок організації і проведення медико-соціальної експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" передбачено, що медико-соціальна експертиза - це визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров`я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров`я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.

Положеннями статті 3 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій інвалідів.

На виконання цих правових норм постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317 "Питання медико-соціальної експертизи" затверджені Положення про медико-соціальну експертизу і Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Саме цими Положеннями визначено процедуру проведення медико-соціальної експертизи.

Згідно з пунктами 4, 5, 11, 15-20, 24 Положення про медико-соціальну експертизу, медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі «комісії»), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у містах Києві та Севастополі (далі «центральні міські»); міські, міжрайонні, районні.

Комісії у своїй роботі керуються Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами відповідних державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини у зазначеній сфері, та цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами з питань медико-соціальної експертизи.

Міські, міжрайонні, районні комісії визначають, зокрема, ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків.

Комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після пред`явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я.

Комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

За наявності заперечень представників фондів соціального страхування комісія направляє особу, що звернулася для встановлення інвалідності, на додаткове медичне обстеження, яке проводиться без урахування висновку попередньої лікарсько-консультативної комісії. Остаточне рішення приймається комісією за результатами додаткового медичного обстеження, обсяги якого визначаються комісією з урахуванням характеру та важкості захворювання.

Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

Комісія видає особі, яку визнано інвалідом або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому інвалід перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги. Форма документів, що використовується у роботі комісій, затверджується МОЗ.

Відповідно до пунктів 3, 7, 12, 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам (далі «особи, що звертаються для встановлення інвалідності») за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, що звернулася для проведення медико-соціальної експертизи, протягом п`яти робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії та приймає рішення про наявність чи відсутність інвалідності.

Причинний зв`язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов`язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).

Особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я інваліда та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Причинами інвалідності, зокрема, є поранення, контузії, каліцтва, захворювання:

- одержані під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язані з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, що визнані такими згідно із законодавством, в районі воєнних дій на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю у бойових діях у мирний час;

- пов`язані з участю у бойових діях та перебуванням на території інших держав.

Відповідно до пунктів 1.9, 1.10 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 5 вересня 2011 року №561 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за №1295/20033, огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, проводиться згідно з Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317. При огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України визначений главою 21 розділу ІІ затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 "Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України".

Відповідно до підпункту "г" пункту 21.5, пунктів 21.7, 21.8, 21.21 глави 21 розділу ІІ вказаного Положення, постанови військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються, зокрема, в таких формулюваннях, як "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року №63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі «Перелік країн»), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Пунктами 1.10, 1.12 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 5 вересня 2011 року №561, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за №1295/20033, визначено, що при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (у відсотках) вважається день надходження до комісії документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-IX, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до КАС України, зокрема до Глави 2 «Касаційне провадження» Розділу ІІІ «Перегляд судових рішень».

Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки касаційні скарги ОСОБА_1 і представника Центральної військово-лікарської комісії Гурняка О.Г. у цій справі подані до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.

Спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу оскарження рішення ЦВЛК Міноборони України і Херсонської міської МСЕК щодо встановлення факту отримання третьою особою ( ОСОБА_1 ) поранення (захворювання) саме під час перебування на фронті або з виконанням ним інших обов`язків військової служби, яке є наслідком встановлення цій особі інвалідності.

Щодо правового статусу ЦВЛК Міноборони України та Херсонської міської МСЕК у цій справі Верховний Суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (стаття 3 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» медико-соціальна експертиза повнолітніх осіб проводиться медико-соціальними експертними комісіями.

Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній інвалідом, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності. Також визначається причина інвалідності та час її настання.

Згідно з пунктом 3 Положення про медико-соціальну експертизу медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Комісії перебувають у віданні Міністерства охорони здоров`я України (далі «МОЗ») і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у містах Києві та Севастополі; міські, міжрайонні, районні (пункт 4 зазначеного Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення про медико-соціальну експертизу висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю, обов`язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними підприємствами, установами та організаціями, у яких працює або перебуває особа з інвалідністю, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.

Комісія складається з представників МОЗ, Міністерства соціальної політики України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також військово-медичної служби Служби безпеки України (далі «СБУ») та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки України. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості і в разі потреби працівники науково-педагогічної та соціальної сфери (пункт 10 зазначеного Положення).

Згідно з пунктом 23 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317 «Питання медико-соціальної експертизи», у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або інвалід має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, у якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров`я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров`я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.

Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ, яке за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи. В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер (пункт 24 зазначеного Положення).

Відповідно до пункту 25 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.

Наказом міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.

Пунктом 1.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України встановлено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Абзацом 7 пункту 1.3 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України передбачено, що основними завданнями військово-лікарської експертизи є визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, в осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.

Пунктом 2.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України установлено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі «ВЛК»), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі «ЛЛК»)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Постанови штатних і позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Згідно з пунктом 2.2 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України до штатних ВЛК належить, зокрема, ЦВЛК.

ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом з військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України. Начальник ЦВЛК безпосередньо підпорядковується директору Військово-медичного департаменту Міністерства оборони України. Усі штатні ВЛК Збройних Сил України безпосередньо підпорядковуються начальнику ЦВЛК (пункти 2.3.1, 2.3.2 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України).

Відповідно до пункту 2.3.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Тобто за змістом пункту 2.2 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України ЦВЛК належить до штатних ВЛК, які є військово-медичними установами.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 19 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.

За змістом вказаної норми на справи щодо оскарження рішень ВЛК та МСЕК поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, позов, предметом оскарження якого, зокрема, є рішення ЦВЛК, оформлене протоколом №63 від 12 січня 2016 року, і Херсонської міської МСЕК, якими встановлено, що «травма, поранення і захворювання ОСОБА_1 , так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби в країнах, де велися бойові дії», належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Крім того, Верховний Суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду вже викладала правову позицію з питань юрисдикції спорів щодо оскарження рішень органу МСЕК, зокрема, у постановах від 13 березня 2019 року у справі №526/2339/17 і від 26 червня 2019 року у справі №201/11696/18.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права при вирішенні спору стосовно законності оскаржуваних рішень Херсонської міської МСЕК і ЦВЛК, колегія суддів зазначає таке.

За змістом статті 19 КАС України до адміністративного суду за зверненням суб`єкта владних повноважень може бути подано позов лише у випадку спору між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також коли право звернення до суду з позовом до іншого суб`єкта владних повноважень надано такому суб`єкту законом.

Звертаючись до суду із цим позовом, Міністерство оброни України серед іншого, заявило позовні вимоги до ЦВЛК про визнання незаконною і скасування її постанови щодо встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв ОСОБА_1 .

Як зазначалося в пункті 30.6 постанови Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317 «Питання медико-соціальної експертизи», ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України і є керівним органом з військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України. Начальник ЦВЛК безпосередньо підпорядковується директору Військово-медичного департаменту Міністерства оборони України.

З огляду на статус ЦВЛК, її повноваження, порядок створення і підпорядкування можна зробити висновок про те, що остання не є самостійним суб`єктом, а підпорядкована Міністерству оброни України.

За загальним правилом один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, тому що це означатиме позов держави до неї самої, за винятком передбачених процесуальним законодавством «компетенційних спорів».

Фактично Міністерство оброни України є суб`єктом владних повноважень, який звернувся до суду з позовом про оскарження рішення іншого суб`єкта владних повноважень (підпорядкованого підрозділу), однак не в межах спору про компетенцію.

У рамках цих спірних правовідносин між сторонами відсутні публічно-владні управлінські відносини, жодна із сторін не надає адміністративні послуги іншій стороні, а тому не можна вважати, що позивач у справі виступає як юридична особа без статусу суб`єкта владних повноважень (органу місцевого самоврядування), щодо якої відповідачем допущено протиправну бездіяльність.

Стосовно позовних вимог Міністерства оброни України про визнання протиправним і скасування рішення Херсонської міської МСЕК щодо встановлення причини інвалідності ОСОБА_1 . Верховний Суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» визначено, що медико-соціальна експертиза визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров`я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров`я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.

Статтею 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до підпункту 6.13 пункту 6 і абзацу двадцять третього підпункту 8.8 пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №467 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), МОЗ відповідно до покладених на нього завдань проводить медико-соціальну експертизу з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності особи та затверджує порядок її проведення.

Як було вже зазначено, в пунктах 29.6 29.12 постанови Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317 «Питання медико-соціальної експертизи», медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при МОЗ Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. Рішення медико-соціальних експертних комісій є обов`язковими для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, реабілітаційними установами незалежно від типу і форми власності та можуть бути оскаржені до суду в установленому законодавством порядку.

Можливість оскарження в судовому порядку рішень медико-соціальних експертних комісій передбачена також у пункті 9 частини першої статті 19 КАС України. Цією ж статтею передбачено, що такі справи розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

Водночас відповідно до положень КАС України обов`язковою умовою щодо віднесення конкретної справи до юрисдикції адміністративних судів є те, що однією зі сторін у такій справі виступає суб`єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції відносно особи, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною публічно-владних управлінських функцій.

Згідно з пунктом 24 Положення про медико-соціальну експертизу медико-соціальна експертна комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, у якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації органові, що здійснює загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби в наданні додаткових видів допомоги.

Відповідно до пункту 3 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що рішення медико-соціальних експертних комісій спрямовані на забезпечення реалізації державної політики у сфері реабілітації інвалідів, створення правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їхніх потреб у відновленні здоров`я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності і стосуються виключно зазначених у таких рішеннях осіб.

Отже, медико-соціальна експертна комісія є суб`єктом владних повноважень лише у вертикальних відносинах з особами, стосовно яких прийнято відповідне рішення.

Разом з тим, основними завданнями Міністерства оборони України є, серед іншого, здійснення заходів, спрямованих на реалізацію соціально-економічних і правових гарантій військовослужбовцям, членам їх сімей та працівникам Збройних Сил, особам, звільненим у запас або відставку, а також членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження військової служби або потрапили в полон у ході бойових дій (війни) чи під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

З огляду на вказане, Верховний Суд дійшов висновку про те, що Міністерство оборони України не наділене правом на оскарження рішення Херсонської міської МСЕК, якими встановлено, що «травма, поранення та захворювання ОСОБА_1 , так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби в країнах, де велися бойові дії».

Вказане узгоджується з приписами пунктів 23 25 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, якими, зокрема, визначено порядок оскарження рішень районної, міжрайонної, міської комісії, як у позасудовому так і судовому порядку. Зокрема, за змістом цих пунктів право оскаржити зазначені рішення має особа з інвалідністю, якої це рішення стосується.

Відповідно якщо суб`єкт владних повноважень звернувся до суду без передбачених законом підстав, і це з`ясовано судом на стадії відкриття провадження, то суд відмовляє у відкритті провадження, оскільки спір не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Якщо ці обставини були з`ясовані судом після відкриття провадження, суд закриває провадження у справі. Розгляд таких спорів перебуває поза межами не лише адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку про помилковість висновків судів першої й апеляційної інстанцій щодо можливості вирішення позовних вимог Міністерства оброни України про визнання протиправними і скасування оскаржуваних постанови ЦВЛК і рішення Херсонської міської МСЕК.

Крім того, Верховний Суд вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції щодо права Міністерства оборони України на звернення до суду щодо оскарження рішень ЦВЛК, оформленого протоколом №63 від 12 січня 2016 року, і Херсонської міської МСЕК як суб`єкта правовідносин, у яких будуть застосовані такі рішення.

Дійсно, після видачі МСЕК і ЦВЛК конкретній особі постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва, захворювання) і довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності в особи виникає право звернення до Міністерства оборони України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності. Втім наявність вказаних документів не є беззаперечними доказами призначення і виплати відповідної допомоги.

Так, згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №822/220/18 щодо спорів, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, передбаченої статтями 16 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва, захворювання) і довідки МСЕК про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності в частині віднесення їх до належних документів, що вказують на причини і обставини поранення, травми, контузії та захворювання особи, підлягають оцінці в межах таких спорів.

Також Верховним Судом у справі №822/220/18 підкреслено, що подання до Міністерства оборони України відповідного рішення військово-лікарської комісії про установлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, яким встановлено, що отримані особою поранення, травма, контузія, захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, не виключає необхідності подання інших документів, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах вже була викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №821/1524/17.

Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених відповідно статтями 238 240 КАС України (стаття 354 КАС України).

Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті стаття 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року і постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року у справі №821/265/17 належить скасувати із закриттям провадження у справі.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись статтями 345 349 354 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 і представника Центральної військово-лікарської комісії Гурняка Олександра Григоровича задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року і постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року скасувати і ухвалити нову постанову.

Провадження у справі за позовом Міністерства оборони України до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, Херсонської медико-соціальної експертної комісії №3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи, ОСОБА_1 , про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити дії закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

……………………………

…………………………….

…………………………….

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду