ПОСТАНОВА
Іменем України
22 жовтня 2020 року
Київ
справа №821/279/17
адміністративне провадження №К/9901/34996/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №821/279/17
за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ЗЛАТОБАНК» Славінського В.І., третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ЗЛАТОБАНК» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2017 року (прийняту у складі головуючого судді Хом`якової В.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Димерлія О.О., суддів: Єщенка О.В., Домусчі С.Д.)
у с т а н о в и в :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. В лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ЗЛАТОБАНК» Славінського В.І., третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Златобанк" Славінського В.І. щодо застосування наслідків нікчемності правочину;
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ЗЛАТОБАНК" Славінського В.І. щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в межах граничної суми відшкодування до 200 000 грн., за Угодою про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №079084 (Договір банківського вкладу) від 17.01.2015 року, Угодою про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №079664 (Договір банківського вкладу) від 26.01.2015 року;
- зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ЗЛАТОБАНК" Славінського В.І. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно вкладника ОСОБА_1 та включити його до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в межах граничної суми відшкодування до 200 000 грн., за Угодою про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №079084 (Договір банківського вкладу) від 17.01.2015 року, Угодою про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №079664 (Договір банківського вкладу) від 26.01.2015 року.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що уповноваженою особою Фонду протиправно не включено позивача до переліку вкладників ПАТ "ЗЛАТОБАНК", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. 21 квітня 2017 року Херсонський окружний адміністративний суд вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ЗЛАТОБАНК" Славінського В.І. щодо невключення ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в межах граничної суми відшкодування до 200 000 грн., за Угодою про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №079084 (Договір банківського вкладу) від 17.01.2015 року, Угодою про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №079664 (Договір банківського вкладу) від 26.01.2015 року.
Зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ЗЛАТОБАНК" Славінського В.І. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно вкладника ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) , який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в межах граничної суми відшкодування до 200 000 грн., за Угодою про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №079084 (Договір банківського вкладу) від 17.01.2015 року, Угодою про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №079664 (Договір банківського вкладу) від 26.01.2015 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ЗЛАТОБАНК" Славінського В.І. за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 320 грн. (шістсот сорок гривень).
4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є вкладником в розумінні статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та набув право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду. Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемними угод, укладених між позивачем та ПАТ «Златобанк».
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. 29 червня 2017 року Одеський апеляційний адміністративний суд вирішив:
Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" Славінського В.І.- залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" Славінського В. І., за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - без змін.
6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. 09 серпня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Златобанк» Славкіної Марини Анатоліївни.
У касаційній скарзі скаржник просить постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року у справі № 821/279/17 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню. Скаржник зазначає, що операція щодо переказу та зарахування коштів 04 грудня 2014 року у сумі 199900,00 грн. на поточний рахунок № НОМЕР_2 , відкритий позивачу, та подальші операції щодо переказу та зарахування коштів на рахунки позивача № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 є нікчемними згідно пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 228 ЦК України. Наголошено на тому, що позивач не є вкладником у розумінні положень вказаного Закону. Перерахування коштів відбулось у період дії постанови НБУ № 777/БТ, якою введено обмеження щодо проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Златобанк» Славкіної Марини Анатоліївни на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року.
9. 19 вересня 2017 року до Вищого адміністративного суду України від представника позивача надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу.
У запереченнях на касаційну скаргу представник позивача просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
10. 06 березня 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.
11. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 березня 2018 року визначено склад колегії суддів: Гімон М.М. (головуючий суддя), Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.
12. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 18.06.2019 №751/0/78-19, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.
13. Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи за участю Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Златобанк», справу призначено до касаційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 22 жовтня 2020 року.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
14. 17 січня 2015 року між Публічним акціонерним товариством "ЗЛАТОБАНК" та ОСОБА_1 було укладено Угоду про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №079084. Відповідно до пунктів 2.1.-2.5. угоди №079084: банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_4 ; вид вкладу "Класичний" в національній валюті; початкова сума вкладу складає 60 000 грн.; валюта вкладу - гривня; строк розміщення вкладу - до 17.02.2015 року. Згідно квитанції №459417 від 17 січня 2015 року позивачем за умовами договору №079084 на вкладний рахунок № НОМЕР_4 внесено готівкою через касу банку грошові кошти у сумі 60 000 грн.
26 січня 2015 року між Публічним акціонерним товариством "ЗЛАТОБАНК" та ОСОБА_1 було укладено Угоду про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №079664. Відповідно до пунктів 2.1.-2.5. угоди №079664: банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_3 ; вид вкладу "Класичний" в національній валюті; початкова сума вкладу складає 134 900 грн.; валюта вкладу - гривня; строк розміщення вкладу - до 26.02.2015 року. Згідно меморіального ордеру №796226 від 26 січня 2015 року позивачем з власного поточного рахунку № НОМЕР_2 , відкритого в АТ "ЗЛАТОБАНК", на вкладний рахунок № НОМЕР_3 перераховано грошові кошти у сумі 134 900 грн.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 13 лютого 2015 року № 105 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Златобанк" до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 13 лютого 2015 року прийнято рішення № 30 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Златобанк"», згідно якого розпочато з 14 лютого 2015 року процедуру виведення ПАТ "Златобанк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації. Тимчасову адміністрацію в АТ "Златобанк" запроваджено строком на три місяці з 14 лютого 2015 року по 13 травня 2015 року включно. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Златобанк" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славінського Валерія Івановича.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 12 травня 2015 року № 310 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк"» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13 травня 2015 року № 99 «Про початок процедури ліквідації АТ "Златобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації АТ "Златобанк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ "Златобанк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славінського Валерія Івановича строком на 1 рік 13 травня 2015 року по 12 травня 2016 року включно.
У зв`язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду рішення від 13 травня 2015 року № 99 "Про початок процедури ліквідації АТ "Златобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", із змінами, внесеними згідно із рішенням виконавчої дирекції Фонду від 18 травня 2015 року №100, Фондом з 20 травня 2015 року розпочато виплати коштів вкладникам АТ "Златобанк".
В газеті "Голос України" № 86 (6090) від 19 травня 2015 року опубліковано повідомлення про початок процедури ліквідації ПАТ "Златобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк". Рішенням № 391 від 24 березня 2016 року виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб продовжила строки процедури ліквідації АТ "Златобанк" на два роки по 13 травня 2018 року включно.
08 квітня 2015 року уповноваженою особою Фонду прийнято наказ № 164/1 "Про затвердження переліку нікчемних транзакцій та правочинів", яким визнано нікчемними транзакції та правочини (договори згідно переліку до цього наказу), серед яких зазначено транзакцію від 27 листопада 2014 року щодо зарахування на поточний рахунок № НОМЕР_5 у ПАТ "Златобанк" на користь позивача грошових коштів, залишок на рахунку 94990 грн.
07 лютого 2017 року на адресу позивача надійшло повідомлення від 30 січня 2017 року №382 про нікчемність правочину та вжиття заходів щодо застосування наслідків нікчемного правочину, в якому з посиланням на результати проведеної перевірки повідомлено про виявлення факту перерахування 04.12.2014 з поточного рахунку ФГ "Агрініта" на рахунок, відкритий на ім`я вкладника ОСОБА_1 , коштів у сумі 199 900 грн. На думку відповідача, зазначені дії мають ознаки нікчемності та підпадають під критерії нікчемності, визначні п.п. 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
16. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлюються Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
За визначенням статті 2 Закону №4452-VI вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Суд зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката.
Слід зазначити, що положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
Таким чином, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI підпадають особи, які є вкладниками у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження у ньому тимчасової адміністрації.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04 грудня 2014 року на поточний рахунок позивача, відкритий у ПАТ "Златобанк" № НОМЕР_2 , зараховано грошові кошти у сумі 199900, 00 грн., що надійшли у безготівковій формі з рахунку ФГ «Агрініта», які в подальшому протягом 15.01.15 - 20.01.15 позивачем знімались грошові кошти з власного рахунку через касу банку. Залишок коштів у сумі 134900,00 грн. 26 січня 2015 року був перерахований з рахунку позивача на його депозитний рахунок № НОМЕР_3 за угодою № 079664 від 26 січня 2015 року.
Крім того, 17 січня 2015 року позивачем на власний депозитний рахунок № НОМЕР_4 було внесено готівкові кошти через касу банку в сумі 60000 грн. за угодою №079084 від 17 січня 2015 року.
На дату прийняття Правлінням Національного банку України постанови від 13 лютого 2015 року № 105 "Про віднесення ПАТ «ЗЛАТОБАНК» до категорії неплатоспроможних" на депозитних рахунках позивача знаходились кошти в сумі 194900,00 грн.
Суд касаційної інстанції зазначає, що відповідно до пункту 1.8. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492 (далі - Інструкція №492) банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки.
Відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
Частина третя статті 38 Закону № 4452-VI визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки вчинених (укладених) банком правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов`язком встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.
Застосовуючи частину третю статті 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа, зобов`язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо посилань Уповноваженої особи на наявність підстав для віднесення правочину до нікчемних з огляду на підстави, визначені пунктом 7 статті 38 Закону №4452-VI, суд касаційної інстанції зазначає наступне.
Пункт 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI не поширює свою дію на договори, укладені між позивачем та ПАТ «ЗЛАТОБАНК». Зокрема, зі змісту даної норми вбачається, що вона поширює свою дію на випадки, коли саме банк уклав з одним із кредиторів договір; на підставі такого договору у останнього виникають переваги (пільги) стосовно інших кредиторів банку, прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; умови цього договору передбачають перерахування банком коштів або передачу майна банком такому кредитору.
Однак, як вбачається з матеріалів справи та не спростовується доводами касаційної скарги, при перерахуванні коштів на рахунок позивача, останній не отримав жодних переваг від ПАТ «ЗЛАТОБАНК», банк не здійснив жодного платежу на користь позивача, а лише отримав кошти, перераховані на його рахунок.
При цьому, здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Інструкцією №492 та договорами з відповідними клієнтами банку.
Жодних доказів того, що при укладенні типового договору банківського вкладу позивач отримав певні переваги порівняно з іншими клієнтами банку відповідачем надано не було.
З приводу посилань відповідача на надходження коштів на рахунок позивача внаслідок так званого "дроблення" (розподілу) депозитного рахунку іншого клієнта, на якому була розміщена значна сума коштів, що свідчить про нікчемність вчиненого позивачем та банком правочину, колегія суддів зазначає, що спеціальна підстава для визнання нікчемними договорів, які відповідають, умовній категорії "договори дроблення", з`явилася 12 серпня 2015 року одночасно з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" від 16 липня 2015 року № 629-VIII.
Цим Законом частину третю статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" було доповнено спеціальним пунктом 9, який передбачає, таку підставу для нікчемності як "здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства". Спрямованість цих законодавчих змін на віднесення до категорії нікчемних, так званих, "договорів дроблення" підтверджується Пояснювальною запискою до проекту закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" (реєстраційний № 2045а від 08 червня 2015 року), який був внесений Кабінетом Міністрів України. У цій Пояснювальній записці зазначено, що проект закону спрямований на, зокрема, розширення переліку підстав, за яких Фонд не відшкодовує кошти за вкладами, які мають ознаки "дроблення". Крім того, саме рішення Верховної Ради України про прийняття Закону № 629 було спрямоване на віднесення до категорії нікчемних, так званих, "договорів дроблення" і це підтверджується стенограмою засідання парламенту від 16 липня 2015 року.
Фактично під "дробленням" розуміється переказ депозитних коштів із одного рахунку, сума на якому перевищує гарантовану суму для відшкодування, на інші депозитні рахунки, як правило, новоутворені, в частинах, які підпадають під виплату Фондом гарантування вкладів.
Разом з тим, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що спірні правовідносини виникли до внесення пункту 9 до частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI. Таким чином, посилання Уповноваженої особи на надходження коштів на рахунок позивача внаслідок так званого "дроблення" (розподілу) депозитного рахунку іншого клієнта є безпідставним.
Також слід вказати, що Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 04 липня 2018 року (справа №826/1476/15) зазначив, що перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.
Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
За таких обставин колегія суддів вважає необґрунтованими доводи Уповноваженої особи про штучність створення правових підстав для отримання сум гарантованого відшкодування за рахунок Фонду у зв`язку з надходженням коштів на рахунок позивача з іншого рахунку.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклад розміщено на рахунку в ПАТ «ЗЛАТОБАНК» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому ОСОБА_1 підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI. Водночас, Уповноваженою особою не наведено правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ «ЗЛАТОБАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону №4452-VI.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку після отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов`язання Уповноваженої особи подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «ЗЛАТОБАНК» за рахунок Фонду.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ЗЛАТОБАНК» Славінського В.І. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно вкладника ОСОБА_1 , який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.
Відповідачем судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог фактично не оскаржуються, а тому, з урахуванням приписів 341 КАС України, не переглядаються.
Щодо стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ЗЛАТОБАНК», Суд зазначає таке.
Оскільки відповідачем у цій справі є уповноважена особа, яка в силу приписів Закону № 4452-VI є працівником Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку, то понесені позивачем судові витрати належить стягнути саме з Фонду як суб`єкта владних повноважень.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.
Згідно із частиною першою статті 47 БК України відповідно до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів.
Проте Фонд не зареєстровано в Єдиному реєстрі розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, який формується відповідно до Порядку формування Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22 грудня 2011 року №1691 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2012 року за № 33/20346), тобто цей орган не отримує бюджетні асигнування.
Згідно з приписами пункту 6.8 глави 6 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 05.07.2012 № 2 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.09.2012 за № 1581/12/21893), оплата витрат, пов`язаних зі здійсненням ліквідації, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. До цих витрат, зокрема, належать витрати на сплату судового збору.
Аналогічна позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у додатковій постанові від 29.05.2019 у справі № 826/9960/15.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що понесені позивачем документально підтверджені витрати на сплату судового збору підлягають відшкодуванню Фондом за рахунок ПАТ «ЗЛАТОБАНК».
17. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
18. Згідно статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
19. Враховуючи вищевикладене, Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та скасування рішень судів попередніх інстанцій в часині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ЗЛАТОБАНК» і ухвалення в цій частині нового рішення про стягнення судових витрат з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В решті рішення судів попередніх інстанцій слід залишити без змін.
Керуючись статтями 341 344 349 351 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ЗЛАТОБАНК» задовольнити частково.
2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року у справі № 821/279/17 скасувати в частині стягнення з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ЗЛАТОБАНК" Славінського В.І. за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 320 грн. (шістсот сорок гривень).
3. В цій частині ухвалити нове рішення, яким стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 320,00 грн. (триста двадцять гривень).
4. В решті постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року у справі № 821/279/17 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Г. Стрелець
Судді С. Г. Стеценко
Л. В. Тацій