ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 821/411/18

касаційне провадження № К/9901/57615/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (далі - Митниця) на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 (суддя Гомельчук С.В.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2018 (головуючий суддя - Ступакова І.Г., судді - Бітов А.І., Лукянчук О.В.) у справі за позовом Приватного підприємства «АЗЧ НаСа» (далі - Підприємство) до Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі про скасування рішення та картки відмови,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року Підприємство звернулось до суду із позовом до Митниці, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA508070/2018/000007/2 від 22.01.2018.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Підприємство послалося на те, що при розмитненні товарів відповідачу надані всі необхідні документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України, на підтвердження задекларованої ціни. Посилання на недоліки наданих до митного оформлення документів як таких, що, на думку відповідача, перешкоджають визначенню митної вартості товарів, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки Митниця у графі 33 оскаржуваного рішення не зазначила жодних конкретних підстав щодо непідтвердження позивачем числових значень складових митної вартості імпортованого товару та не вказала, які саме документи містять розбіжності. Також, позивач вказав, що товар поставлявся за базисом поставки CІF Чорноморськ (вартість, страхування та фрахт) згідно Інкотермс-2010, всі витрати із завантаження, пакування товару, поставки та страхування вже були включені продавцем у вартість товару, яка відображена у товаросупровідних документах, у зв`язку з чим у Підприємства був відсутній обов`язок надавати митному органу додаткові документи щодо таких витрат, у тому числі й додатково визначати вартість страхування.

Херсонський окружний адміністративний суд рішенням від 20.03.2018, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2018, позов задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував рішення про коригування митної вартості товарів № UA508070/2018/000007/2 від 22.01.2018.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого частиною шостою статті 54 Митного кодексу України, оскільки зазначені в оскаржуваному рішенні зауваження до поданих декларантом до митного оформлення документів не є такими, що свідчать про наявність підстав для коригування заявленої митної вартості. При прийнятті спірного рішення відповідач не вказав, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що декларантом заявлено неповні чи/або недостовірні відомості щодо митної вартості товару, зокрема, не вказано, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, а також не зазначено, чому з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення даних складових з урахуванням умов поставки імпортованого товару (CІF Чорноморськ).

Митниця оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 18.10.2018 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на правомірність дій Митниці щодо прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, оскільки під час митного контролю за МД № UA508070/2018/000065 від 22.01.2018, поданої позивачем, АСАУР сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення Митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах; у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості. Відповідач вважає, що зазначені обставини не були враховані судами першої та апеляційної інстанцій. Зокрема, на думку Митниці, у поданих декларантом документах містились розбіжності та були відсутні усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, оскільки у пункті 4.2 контракту № СН- UA-17/05/17 від 07.05.2017, укладеного Підприємством із нерезидентом, не вказано, що витрати на транспортування та страхування повинні включатися до вартості товару. Також, Митниця вказує на те, що в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (ЄАІС) наявна інформація про те, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, а саме: рівень митної вартості товару № 1 митної декларації є більшим (митна декларація від 29.03.2017 № UA508070/2017/000059) та становить 1,90 дол. США/кг. Решта доводів скаржника зводиться до цитування норм Митного кодексу України.

Підприємство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.09.2023 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 20.09.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що 07.05.2017 між Підприємством (покупцем) та Компанією «IEYANG FULIN HARDWARE PRODUCTS CO LTD» (продавець) був укладений контракт № CH-UA-17/05/07, відповідно до умов якого продавець зобов`язується на умовах CIF Chornomorsk (Україна) продати, а покупець оплатити та прийняти «товар» - меблева фурнітура, труба, ноги металеві в номенклатурі, кількості та за ціною згідно супровідних документів.

Відповідно до умов вказаного контракту та специфікації № 4 від 05.12.2017 позивач отримав товар - петлі меблеіі накладні, петлі мебельні напівнакладні, петлі мебельні внутрішні на загальну суму 21339,00 дол. США.

Для здійснення митного оформлення товару, поставленого за вказаним контрактом, декларантом позивача до сектору митного оформлення митного поста «Херсон - центральний» Митниці 22.01.2018 було подано митну декларацію №UA508070/2018/000066, відповідно до якої митна вартість товару визначена позивачем за ціною контракту - 21339,00 дол. США.

Разом із митною декларацією позивачем до митного оформлення були подані наступні документи: пакувальний лист, рахунок фактура (інвойс), коносамент, автотранспортна накладна, декларація про походження товару, зовнішньоекономічний договір (контракт), доповнення до зовнішньоекономічного контракту, договір про надання послуг митного брокера.

При здійсненні перевірки вказаної митної декларації за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) виявлено ризики, а саме - сформовано перелік попереджень щодо декларанта та обов`язкових митних процедур, які полягали у ретельному опрацюванні поданих документів для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин третьої, четвертої статті 53 Митного кодексу України.

Зокрема, за результатами перевірки змісту контракту № CH-UA-17/05/07 від 07.05.2017 відповідачем встановлено, що згідно пункту 3.1., поставка товару здійснюється на умовах CIF Chornomorsk (Україна). В положеннях Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс - 2010) зазначено, що умови поставки CIF - «вартість, страхування, фрахт» застосовується для морського або внутрішнього водного транспорту та означає, що продавець здійснив поставку товару на борт судна або забезпечив надання товару, що вже поставлений таким чином і зобов`язаний укласти контракт (договір) перевезення й оплатити витрати на перевезення, необхідні для поставки товару до названого місця та за власний рахунок застрахувати вантаж з мінімальним покриттям. Відповідно до пункту 4.2 цього контракту не вказано, що витрати на транспортування та страхування повинні включатися до вартості товару. За умовами поставки витрати на транспортування та страхування повинні бути включені до вартості товару.

З огляду на вказане, Митницею зроблено висновок, що документи, надані Підприємством для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх необхідних відомостей стосовно складових митної вартості, внаслідок чого відповідачем на підставі частини третьої статті 53 Митного кодексу України було запропоновано Підприємству надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 2) виписку з бухгалтерської документації; 3) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 4) платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 5) каталоги, специфікації; 6) копію митної декларації країни відправлення; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Також відповідачем повідомлено декларанта, що відповідно до частини шостої статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На виконання вимог повідомлення митного органу стосовно надання додаткових документів позивачем додатково були надані наступні документи: прайс-лист від постачальника (продавця); комерційну пропозицію; копію митної декларації країни відправлення.

22.01.2018 Митниця прийняла рішення №UA508070/2018/000007/2 про коригування митної вартості товарів, згідно якої відкоригована митна вартість товару склала 34979,00 дол. США.

Скориставшись положеннями частини сьомої статті 55 Митного кодексу України, позивач випустив товар у вільний обіг під фінансові гарантії.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - МК України), є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частина друга статті 53 МК України передбачає, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Частиною першою статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина друга статті 58 МК України).

З аналізу наведених норм права слідує, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на декларанті. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, витребувати митниця має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до пункті 3.1 статті 3 контракту, за яким відбулася поставка товару, товари поставлялися за базисом поставки СFR Чорноморськ (вартість, страхування та фрахт) «Інкотермс 2010».

Поставка товару на умовах СFR Чорноморськ (вартість, страхування та фрахт) «Інкотермс 2010» передбачає, що продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення. За умовами терміна CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Термін CIF зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом.

Обставина щодо перевезення товару морським транспортом підтверджена коносаментом № D0117111365 від 12.12.2017, який був поданий Підприємством до Митниці під час митного оформлення товару.

Таким чином, оскільки умови поставки за базисом СFR Чорноморськ (вартість, страхування та фрахт) «Інкотермс 2010» передбачають обов`язок страхування товар продавцем - Компанією «IEYANG FULIN HARDWARE PRODUCTS CO LTD», то у Підприємства був відсутній обов`язок надавати митному органу додаткові документи щодо таких витрат, у тому числі й додатково визначати вартість страхування.

З огляду на наведене суди попередніх інстанцій визнали доводи Митниці про те, що подані до митного оформлення документи не містять інформацію щодо усіх складових митної вартості на умовах поставки CІF, зокрема, витрати на страхування, такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та спростованими наявними у справі доказами.

Таким чином, суди попередніх інстанцій виходили з дослідження складу митного правопорушення з урахуванням усіх обставин справи, а не лише з факту наявності повноважень митного органу на здійснення контрольних функцій при митному оформленні товарів. Усі обставини були перевірені судами з дослідженням в судовому процесі доказів, з урахуванням положень договору щодо умов поставки та оплати, на підставі оцінки яких суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок, що доводи Митниці не підтвердилися.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду зазначає, що в силу частини другої статті 55 МК України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Доводи Митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.

Таким чином, доводи Митниці, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у рішенні Херсонського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 та постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2018, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева І.Я.Олендер Р.Ф. Ханова