ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 822/1826/16

адміністративне провадження № К/9901/37615/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Старокостянтинівський завод ковальсько-пресового устаткування» до Красилівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Красилівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 2 листопада 2016 року (суддя Майстер П.М.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року (судді: Ватаманюк Р.В. (головуючий), Сторчак В.Ю., Мельник-Томенко Ж.М.) у справі № 822/1826/16.

У С Т А Н О В И В:

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

1. Публічне акціонерне товариство «Старокостянтинівський завод ковальсько-пресового устаткування» (далі - позивач, ПАТ «Старокостянтинівський завод ковальсько-пресового устаткування») звернулось до суду з позовом до Красилівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі - відповідач, контролюючий орган, Красилівська ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 23 серпня 2016 року за № 0001011400 Форма «Р», яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 28 300,00 грн; від 23 серпня 2016 року за № 0001031400 Форма «Н», яким позивачу за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 8 015,20 грн застосовано штраф у розмірі 801,52 грн; від 9 червня 2016 року за № 0000332201 Форма «Р», яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 11 963,75 грн (з яких: за податковими зобов`язаннями - 9 571,00 грн, а за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 392,75 грн); від 9 червня 2016 року за №0000342201 Форма «Р», яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 64607,21 грн (з яких: за податковими зобов`язаннями - 50 869,77 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями - 13 737,44 грн); від 9 червня 2016 року за №0003481702 Форма «Р», яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п у розмірі 852,55 грн (з яких: за податковими зобов`язаннями - 274,04 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями - 578,53 грн); від 9 червня 2016 року за № 0003491702 Форма «Д», яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у розмірі 421 055,26 грн (з яких: за податковими зобов`язаннями - 226 259,27 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 162 290,67 грн, та за пенею - 32 505,32 грн); від 9 червня 2016 року за № 0003511702 Форма «Д», яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з військового збору, пені у розмірі 1 020,54 грн (з яких: за податковими зобов`язаннями - 64,61 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 900,43 грн, та за пенею - 55,5 грн), рішення Красилівської ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області від 9 червня 2016 року за № 0003521702 про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів) у розмірі 52 114,81 грн, рішення Красилівської ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області від 9 червня 2016 року за № 0003531702 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не перерахованого єдиного внеску у розмірі 2 854,79 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом, всупереч вимог чинного податкового законодавства було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій, оскільки висновки відповідача викладені ним у акті перевірки є хибними та такими, які не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв`язку з невірним застосуванням положень податкового законодавства.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 2 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року, адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення Красилівської ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області від 23 серпня 2016 року № 0001011400, № 0001031400 та від 9 червня 2016 року № 0000342201, № 0003481702, № 0003491702, № 0003511702, №0003521702, № 0003531702. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 23 серпня 2016 року № 0001011400, № 0001031400 та від 9 червня 2016 року № 0000342201, № 0003481702, № 0003491702, № 0003511702, № 0003521702, №0003531702, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки відповідачем не було надано належних та достатніх доказів на підтвердження порушень позивачем вимог чинного податкового законодавства та правомірності прийняття оскаржуваних рішень.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Красилівська ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 2 листопада 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року в частині задоволених позовних вимог та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ «Старокостянтинівський завод ковальсько-пресового устаткування» у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Старокостянтинівський завод ковальсько-пресового устаткування» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт перевірки №964/22102201/057488938 від 31.05.2016. 09.06.2016 на підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000322201, №0000332201, №0000342201, № 0003481702, № 0003491702, № 0003511702, № 0003521702, № 0003531702, які позивач оскаржив в адміністративному порядку. ГУ ДФС в Хмельницькій області у відповідності до ст.77 ПК України доручило відповідачу провести перевірку ПАТ «Старокостянтинівський завод ковальсько-пресового устаткування» з питань, що стали предметом оскарження.

Відповідачем проведено повторну невиїзну позапланову документальну перевірку ПАТ «Старокостянтинівський завод ковальсько-пресового устаткування» з питань викладених у скарзі №6-Б від 16.06.2016. За результатами перевірки складено акт №1230/1401/05748938 від 12.08.2016. У рішенні про розгляд первинної скарги вказано, що керуючись ст. 56 ПК України, ГУ ДФС у Хмельницькій області залишає без змін податкові повідомлення-рішення Красилівської ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області від 09.06.2016 №0000332201, №0000342201, № 0003481702, № 0003491702, № 0003511702, № 0003521702, №0003531702 та частково скасовує податкове повідомлення-рішення від 09.06.2016 №0000322201, грошового зобов`язання по податку на прибуток в сумі 753 311,00 грн, а скаргу в цій частині задовольняє. Отже, податкове повідомлення-рішення від 09.06.2016 №0000322201 за платежем - податок на прибуток було скасовано, а винесено нове податкове повідомлення-рішення за вказаним платежем від 23.08.2016 № 0001011400.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем під час повторної невиїзної позапланової документальної перевірки ПАТ «Старокостянтинівський завод ковальсько-пресового устаткування» було додатково виявлено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних та винесено податкове повідомлення-рішення від 23.08.2016 №0001031400. Таким чином, перевірка термінів реєстрації податкових накладних не проводилась під час першої позапланової перевірки. Вказані питання не були предметом оскарження. Тому, податкове повідомлення-рішення від 23.08.2016 за № 0001031400 Форма «Н» на суму 801,52 грн було прийняте відповідачем всупереч ст. 78 ПК України, оскільки в первинному Акті перевірки від 31.05.2016 порушення строків реєстрації податкових накладних відповідачем не відзначалося.

Щодо податкового повідомлення-рішення Красилівської ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області від 23.08.2016 за №0001011400 Форма «Р» судами встановлено наступне. 23.03.2016 за результатами загальних зборів акціонерів ПАТ «Старокостянтинівський завод ковальсько-пресового устаткування» прийнято рішення про його припинення, шляхом ліквідації відповідно до норм чинного законодавства, що оформлено Протоколом № 1/16. Ліквідатором призначений Соловйов В.О.

11.04.2016 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено рішення про припинення ПАТ «Старокостянтинівський завод ковальсько-пресового устаткування» в результаті ліквідації, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зі змісту вказаного Витягу встановлено, що останній містить відомості про строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог, а саме - 12.06.2016.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем, вказавши на порушення позивачем пп.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України через не віднесенням до складу інших доходів кредиторської заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності в загальній сумі 148 556,00 грн, не було встановлено початку перебігу позовної давності для вимог ТОВ «Міжнародний виставковий центр» в сумі 11 649,37 грн, ПП ОСОБА_1 в сумі 30 000,00 грн, ДПІГ «Автоінвестстрой-Хмельницький» в сумі 35 784,01 грн, ФОП ОСОБА_2 в сумі 27384,17 грн, ТОВ «ІнвестТехноПром» в сумі 43 738,14 грн, її зупинення чи переривання. Також, відповідач не встановив причини пропуску позовної давності по кожному із вищевказаних кредиторів та не звернув увагу на застереження щодо наслідків спливу позовної давності, які викладені в ч. 2 і ч. 5 ст. 267 ЦК України, зокрема, на те, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності і якщо суд визнає поважними причини пропущений позовної давності, порушене право підлягає захисту. Отже, фактично строк пред`явлення вимог за ч. 5 ст. 105 ЦК України для вказаних кредиторів не закінчився і тривав до 12.10.2016.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було укладено договір поставки №7/16 від 12.01.2015 з ТОВ «Компані плазма» як постачальником, за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити товар, а покупець прийняти та сплатити вартість товару, по найменуванню, кількості, якості, вартості відповідно до специфікацій до цього Договору. Положенням п. 2.2. Договору поставки № 7/16 зазначено, що на кожну партію товару сторони передають наступні документи: рахунок-фактуру, податкову накладну, видаткову накладу, паспорт якості товару. Відповідно до видаткової накладної від 27.04.2015 за № 637 позивач отримав від ТОВ «Компані плазма» редуктор 4160-31.5-56 у к-сті - 1 шт. на загальну суму 8600,00 грн в т.ч. ПДВ - 1 433,33 грн.

Зі змісту потворного акту перевірки встановлено, що до перевірки в цій частині господарської діяльності по взаємовідносинах з ТОВ «Компані плазма» позивач, крім видаткової накладної від 27.04.2015 за № 637, надав контролюючому органу також і податкову накладну ТОВ «Компані плазма» від 27.04.2015 за № 160 зі зазначеною сумою ПДВ у розмірі 1 433,33 грн, а також паспорт на мотор-редуктори черв`ячні типу «Ч», виданий ТОВ «Компані плазма».

Також, за жовтень 2015 року, позивач мав господарські відносини з ПАТ «Каховський завод електрозварювального устаткування», зокрема, згідно видаткової накладної від 08.10.2015 за № РН - 0000057 позивач поставив (надав) на користь ПАТ «Каховський завод електрозварювального устаткування» послуги з ремонту БУСП-01 в к-сті - 1 шт. всього на загальну суму 1 800,00 грн. в т.ч. ПДВ - 300,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що доводи відповідача щодо заниження фінансового результату до оподаткування здійсненого позивачем за рахунок завищення витрат без підтверджуючих документів всього на суму 8 667,00 грн за 2015 рік при здійснень господарських операцій за участі ТОВ «Компані плазма» базуються, зокрема, на наявності відкритого 20.06.2014 кримінального провадження № 32014220000000134 за ч. 3 ст. 212 КК України щодо відповідних службових осіб, однак такі доводи не можуть бути визначальними при прийнятті рішення, оскільки період здійснення господарських операцій з позивачем не є складовою об`єктивної сторони злочину, за фактом вчинення якого здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32014220000000134. Крім того, жодних допустимих та достатніх доказів на підтвердження таких доводів, посилань підтверджених конкретними даними вказаного провадження, а також копій обвинувального або виправдувального вироку відносно незаконної діяльності посадових осіб відповідачем надано не було. Також, відповідач не встановив очевидний рух активів позивача під час здійснення господарських операцій ТОВ «Компані Плазма» та ПАТ «Каховський завод електрозварювального устаткування» протягом періоду, що перевірявся.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що повторному Акті перевірки вказано, що позивачем порушено п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 Розділу XII ПК України у зв`язку із не поданням до контролюючого органу податкової декларації на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що тягне за собою накладання штрафу в розмірі 170,00 грн, відповідно до п. 120.1 ст.120 Розділу II ПК України та занижено сплату податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на суму 50 869,77 грн. При цьому, відповідач керувався, зокрема, даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за 31.05.2016 згідно яких позивачу належить Цілісний майновий комплекс загальною площею 21 989,2 кв.м., куди і входить адміністративно-побутовий комплекс площею 4 176,5 кв.м.

Суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано зазначили, що оскільки, адміністративно-побутовий комплекс є частиною цілісного майнового комплексу, такою ж рівноцінною як і інші об`єкти нерухомого майна, в т.ч. і ті, що вказані в Свідоцтві про право власності на нерухоме майно від 24.03.2008 та в Свідоцтві про право власності на нерухоме майно від 14.08.2007, то контролюючим органом було необґрунтовано та безпідставно прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.06.2016 за № 0000342201 Форма «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 64 607,21 грн, у зв`язку з помилковим висновком відповідача про включення цілісного майнового комплексу позивача до об`єкта оподаткування податком на нерухомість, який таким бути не може в силу положень ст. 266.2.2 ПК України.

Щодо податкового повідомлення-рішення Красилівської ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області від 09.06.2016 за № 0003481702 Форма «Р» суди зазначили, що донарахування були виконані відповідачем без урахування положень п. 169.1.3. та абз. 2 пп. 169.4.1 ПК України, оскільки при нарахуванні податку на доходи фізичних ОСОБА_3 в жовтні 2015 року та в грудні 2015 року було враховано соціальну пільгу визначеної п.п. 169.1.1 п. 169.1 ПК України з огляду на обставини, наведені в рішенні Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10.02.2014 у справі № 2/683/98/2014, рішенні Виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області від 27.03.2014 за № 123, рішенні Виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області від 27.03.2014 за № 124 та положень підпункту 169.1.3 пункту 169.1 статті 169 ПК України.

Щодо податкового повідомлення-рішення відповідача від 09.06.2016 за №0003491702 Форма «Д», судами встановлено, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.10.2014 у справі №822/3870/14, яка залишена в силі ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.01.2015 №822/3870/14 (рішення набрало законної сили), скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» Красилівської ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області від 23.07.2014 № 0020801702 з податку на доходи фізичних осіб. У вказаному рішенні суду зазначено, що згідно розрахунку штрафних санкцій відповідно до п.127.1 ст.127 ПК України відповідачем встановлено неперерахування ПДФО до бюджету з дотриманням граничного терміну за звітний період серпень 2011 року-травень 2014 року та визначено суми грошового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 157 238,89 грн. Крім того, прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем також не було враховано преюдиціальні факти, встановлені у справах № 2/5025/586/11, № 924/1472/15.

Щодо податкового повідомлення-рішення Красилівської ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області від 09.06.2016 за № 0003511702 Форма «Д» суди попередніх інстанцій зазначили, що виїзна позапланова документальна перевірка позивача проводилась за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, однак для розрахунку ще не перерахованого військового збору у розмірі 64,61 грн, відповідачем використано розмір військового збору нарахованого на доходи за грудень 2015 року - 1 880,31 грн, який перераховується в січні 2016 року. Тому, донараховуючи грошові зобов`язання з військового збору у розмірі 64,61 грн та приймаючи відповідне рішення про застосування санкцій і пені, відповідач вийшов за межі перевіряємого періоду. При цьому, відповідач сам зазначив, що при визначені грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних за податковими зобов`язаннями у розмірі 226 259,27 грн, попередньо виключив 17 411,01 грн як податок на доходи фізичних осіб нарахований на доходи за грудень 2015 року, який слід перерахувати в січні 2016 року при виплаті заробітної плати (про що зазначив у акті перевірки).

Щодо рішення Красилівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області від 09.06.2016 за №0003521702 суди зазначили, що у повторному акті перевірки, зокрема, зазначено, що перевіркою ведення обліку сум, на які нараховується єдиний внесок, встановлено, що ведення обліку сум здійснювалось без порушень чинного законодавства. Крім того, відповідачем при прийнятті вказаного рішення не було враховано положень частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем та вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій окремих положень Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

8. Позивачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.

9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.2. Пункт 127.1 статті 127.

Ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов`язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов`язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов`язків погашення такої суми податкових зобов`язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються, коли ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого пунктом 169.4 статті 169 цього Кодексу, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу.

10.3. Підпункти 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

10.4. Підпункт 168.2.2 пункту 168.2 статті 168.

Особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб`єкта підприємницької діяльності або не є особою, яка перебуває на обліку у контролюючих органах як особа, що провадить незалежну професійну діяльність.

10.5. Пункт 176.2 статті 176.

Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

10.6. Пункт 266.2.2 пункту 266.2 статті 266.

Не є об`єктом оподаткування: а) об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності); б) об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, визначені законом, в тому числі їх частки; в) будівлі дитячих будинків сімейного типу; г) гуртожитки; ґ) житлова нерухомість непридатна для проживання, в тому числі у зв`язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради; д) об`єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям-інвалідам, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об`єкта на дитину; е) об`єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб`єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність в малих архітектурних формах та на ринках; є) будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств; ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; з) об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності громадських організацій інвалідів та їх підприємств.

11. Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи»:

10.1 Пункту 4 Прикінцевих положень.

Рекомендувати органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

12. Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

12.1. Пункт 2 частини першої статті 1.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

12.2. Пункт 1 частини першої статті 4.

Платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

12.3. Підпункти 1, 4 частини другої статті 6.

Платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

12.4. Частини восьмої статті 9.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

13. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

13.1. Стаття 1.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

13.2. Частина друга статті 3.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

13.3. Частини перша та друга статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

14. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88:

14.1. Пункт 2.4.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

14.2. Пункт 2.15.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

16. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

17. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

18. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

19. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

20. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

21. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

22. Щодо меж застосування податкової пільги передбаченої у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

23. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат. Законодавець до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі. Обираючи за вихідне поняття «промисловість» у зв`язку з яким застосовується вказана податкова пільга, законодавець пов`язує таке звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням за її цільовим призначенням - для виготовлення промислової продукції.

24. У справі, що розглядається судами попередніх інстанцій встановлено, що адміністративно-побутовий комплекс є частиною цілісного майнового комплексу (такою ж рівноцінною як і інші об`єкти нерухомого майна, в т.ч. і ті, що вказані в Свідоцтві про право власності на нерухоме майно від 24.03.2008 та в Свідоцтві про право власності на нерухоме майно від 14.08.2007) та використовувався позивачем з метою провадження виробничої діяльності, що не було враховано контролюючим органом при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. У зв`язку з чим, колегія суддів зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку, що контролюючим органом було необґрунтовано та безпідставно прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.06.2016 за № 0000342201 Форма «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 64 607,21 грн, у зв`язку з помилковим висновком відповідача про включення цілісного майнового комплексу позивача до об`єкта оподаткування вказаним податком.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

25. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).

26. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у запереченні на адміністративний позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судами рішень).

27. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами попередніх інстанцій обставин, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що контролюючий орган, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 23 серпня 2016 року № 0001011400, № 0001031400 та від 9 червня 2016 року № 0000342201, № 0003481702, № 0003491702, № 0003511702, № 0003521702, №0003531702, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки відповідачем не було надано належних та достатніх доказів на підтвердження порушень позивачем вимог чинного податкового законодавства та правомірності прийняття оскаржуваних рішень.

Крім того, щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Компані плазма» та ПАТ «Каховський завод електрозварювального устаткування» колегія суддів зазначає, що визначальним для вирішення справи щодо вказаних відносин є дослідження та встановлення фактичного руху активів в процесі виконання укладених договорів, і таке дослідження має бути здійснено на підставі первинних документів, які мають бути належним чином оформлені та які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення таких операцій. У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, крім укладених договорів, така підтверджується первинними документами, оформленими відповідно до вимог податкового законодавства, які містять усі необхідні реквізити та відомості, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій, тоді як відповідачем не було доведено та не було надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Крім того, судами першої та апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що відповідач не встановлював такий рух активів позивача під час здійснення господарських операцій ТОВ «Компані Плазма» та ПАТ «Каховський завод електрозварювального устаткування» протягом періоду, що перевірявся.

Щодо окремих доводів контролюючого органу (викладених, зокрема, у акті перевірки) про порушення позивачем вимог податкового законодавства, які базувались на посиланнях на наявності відкритого 20.06.2014 кримінального провадження №32014220000000134 за ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України щодо відповідних службових осіб ТОВ «Компані Плазма», колегія суддів зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції вказані доводи контролюючого органу були обґрунтовано відхилені, оскільки відповідачем не було надано до судів першої та апеляційної інстанції жодних допустимих та достатніх доказів на підтвердження таких доводів, посилань підтверджених конкретними даними вказаного провадження, а також не було надано копій обвинувального або виправдувального вироку відносно незаконної діяльності посадових осіб позивача (його контрагентів) при здійсненні господарської діяльності, за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України. Крім того, колегія суддів зазначає, що порушення вимог закону щодо порядку формування засобів доказування, як процесуальної форми судових доказів, тягне за собою їх недопустимість як доказів, що унеможливлює використання сторонами та судом даних (інформації), що містяться в них, для вирішення спору, зокрема, недотримання контролюючим органом порядку легалізації матеріалів кримінального провадження (встановлені положеннями статті 95 Кримінального процесуального кодексу України), які контролюючий орган хоче використати як доказ в адміністративному судочинстві. У справі, що розглядається, докази на які посилається відповідач не відповідають вимогам допустимості в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки контролюючий орган не довів, що такі отримано в повному обсязі у розпорядження та, те що він має право їх використання, у порядку визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Колегія суддів також зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент розгляду справи судами) не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані судом апеляційної інстанції під час прийняття рішення.

28. Судами першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом у запереченнях на адміністративний позов та апеляційну скаргу, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені відповідачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

29. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Красилівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 2 листопада 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року слід залишити без задоволення.

30. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

31. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Красилівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 2 листопада 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року у справі № 822/1826/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова