ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2025 року

м. Київ

справа № 822/2092/17

адміністративне провадження № К/9901/50376/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Гімона М.М., Хохуляка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.10.2017 (суддя: Ковальчук О.К.)

та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.02.2018 (судді: Кузьмишин В.М., Сушко О.О., Боровицький О.А.)

у справі № 822/2092/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Хмельницькій області в особі Старокостянтинівського відділення

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області в особі Старокостянтинівського відділення (далі - відповідач, ГУ ДФС у Хмельницькій області в особі Старокостянтинівського відділення, податковий/контролюючий орган), в якому просила суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.06.2017 № 0003611304, № 0003601304 та № 0003541304.

В обґрунтування позовних вимог позивач наголосила на протиправності оскаржуваних рішень, оскільки передбачена п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України сума виручки в разі перевищення якої фізична особа-підприємець зобов`язана зареєструватись платником податку на додану вартість, повинна визначатись без урахування ПДВ, сплаченого при придбанні товару. Проте, у липні 2016 року така сума не перевищила граничний обсяг виручки 1000000,00 грн., передбачений зазначеною нормою, а відтак позивач не повинна була реєструватись платником ПДВ у серпні 2016 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.10.2017, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.02.2018 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що в період, що перевірявся, позивач здійснювала діяльність на загальній системі оподаткування в сфері роздрібної торгівлі алкогольними напоями та пивом, та отримала виручку від поставки (продажу) вищевказаних товарів для покупців - кінцевих споживачів, яку задекларувала в деклараціях про майновий стан і доходи та відобразила в звітах РРО в розмірі 1 853 147,15 грн., що значно перевищує 1000000 грн., передбачену п. 181.1 ст. 181 ПК України. В той же час, згідно звітів РРО позивач здійснювала продаж алкогольних напоїв зі ставкою ПДВ 0,00%.

В той же час, позивач не надала суду доказів продажу тих алкогольних напоїв, які вона придбала у період з серпня 2015 року по липень 2016 року, сплативши в їх ціні ПДВ, з огляду на що суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість доводів відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції позивач звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В доводах касаційної скарги позивач зауважив, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права та порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Додає, що наголошуючи про порушення позивачем вимог податкового законодавства, всупереч вимог п. 181.1 ст. 181 ПК України від суми 1008298,10 грн. податковий орган не відняв суму ПДВ у розмірі 166 563,85 грн., яка входила у вартість реалізованих товарів при їх придбанні, а відтак становила 841734,25 грн., увагу відносно чого суди попередніх інстанцій не звернули, у зв`язку з чим дійшли помилкового висновку про перевищення позивачем граничного обсягу виручки при реалізації товарів за перевіряємий період у розмірі 1000000,00 грн..

Представник відповідача надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій без змін наголосивши на їх правильності. При цьому, представник податкового органу додав, що за результатами проведеної перевірки за період з 13.07.2015 по 03.01.2017 що ФОП ОСОБА_1 здійснювала діяльність на загальній системі оподаткування в сфері роздрібної торгівлі алкогольними напоями та пивом та отримала виручку від поставки (продажу) товарів для покупців - кінцевих споживачів (фізичних осіб), яку задекларувала в декларації про майновий стан та доходи та відображено у звітах РРО у розмірі 1853147,15 грн.

До суду також надійшла заява позивача про передачу даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки суди попередніх інстанцій відступили від висновку щодо застосування права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухвалених судових рішеннях Вищого адміністративного суду України у справах № 510/5338/15, № 821/3096/13-а, № 810/293/13-а та № 1570/6823/2012, якими визначено, що гранична сума перевищення якої зобов`язує господарюючого суб`єкта зареєструватися платником ПДВ, розраховується без урахуванням податку на додану вартість.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, а також пояснення відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в Красилівській ОДПІ (Старокостянтинівське відділення) як платник податків на загальній системі оподаткування.

На підставі наказу від 26.04.2017 № 866 та направлення від 27.04.2017 № 905 у травні 2017 року посадові особи Красилівської ОДПІ здійснили документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 13.07.2015 по 03.01.2017, за результатами якої складено акт від 23.05.2017 № 0699/22-01-13-08/2947905023 (т. 1 а.с. 9-15), яким встановлено порушення позивачем вимог:

1) п. 181.1 ст. 181, п.п.183.2, 183.10 ст. 183, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 та пункту 200.1 статті 200 ПК України та не подання заяви про обов`язкову реєстрацію платником податку на додану вартість в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 137764,00 грн. в т.ч.: за серпень-вересень 2016 року - 66 769,00 грн., за жовтень 2016 року - 19 058,00 грн., за листопад 2016 року - 28 550,00 грн. та за грудень 2016 року - 23 387,00 грн.;

2) абз. «а» п. 202.1 ст. 202 , п. 203.1 ст. 203 та п. 223.2 ст. 223 ПК України, у зв`язку з не поданням до податкового органу податкових декларацій з ПДВ за серпень - грудень 2016 року і січень 2017 року та по акцизному збору за січень 2017 року.

На підставі акту перевіри податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.06.2017:

1) № 0003611304 про нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 172205,0 грн. (т. 1 а.с. 7),

2) № 0003601304 про нарахування штрафних санкцій з податку на додану вартість на суму 850,0 грн. (т. 1 зворотній бік а.с. 7),;

3) № 0003541304 про нарахування штрафних по акцизному податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму 170,00 грн. (т. 1 а.с. 8),

Позивач вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Порядок реєстрації особи як платника податку на додану вартість регулюється статтями 180-183 розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України та регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Мінфіну від 14.11.2014 № 1130 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233.

Згідно з п. 180.1 ст. 180 ПК України для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

В силу п. 182.1 ст. 182 ПК України якщо особа, яка відповідно до пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу не є платником податку у зв`язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій відсутні або є меншими від встановленої зазначеною статтею суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою.

Відтак, податкове законодавство передбачає два випадки для реєстрації суб`єктом господарювання платником податку на додану вартість - обов`язковий за настання відповідних умом відповідно до п. 181.1 ст. 181 ПК України та добровільний у відповідності до п. 182.1 ст. 182 ПК України.

Для цілей оподаткування податком на додану вартість платниками податку є особи, перелік яких визначено п/п. 14.1.139 п. 14.1 ст. 14 та п. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України.

Згідно з п/п. «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 ПК України ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків; в) 7 відсотків по операціях з: постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України; постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Водночас статтею 196 Податкового кодексу України передбачено операції, що не є об`єктом оподаткування, а у статті 197 Податкового кодексу України наведено перелік операції, звільнених від оподаткування.

Отже, до оподатковуваних операцій, тобто до операцій, які є об`єктом оподаткування ПДВ, для цілей реєстрації особи як платника ПДВ належать операції, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за основною ставкою, ставкою 7%, нульовою ставкою та звільнені від оподаткування.

Таким чином, якщо особа здійснює операції з постачання товарів/послуг на митній території України, що підлягають оподаткуванню ПДВ (тобто є об`єктом оподаткування ПДВ) згідно з розділом V ПК України, загальний обсяг яких протягом останніх 12 календарних місяців перевищує 1000000 грн. без урахування ПДВ, то така особа згідно з вимогами ПК України повинна подати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням заяву і відповідно зареєструватись як платник ПДВ в обов`язковому порядку.

В контексті наведеного суди попередніх інстанцій встановили, що позивач в період, що перевірявся, здійснювала діяльність на загальній системі оподаткування в сфері роздрібної торгівлі алкогольними напоями та пивом, та отримала виручку від поставки (продажу) вищевказаних товарів для покупців - кінцевих споживачів, яку задекларувала в деклараціях про майновий стан і доходи та відобразила в звітах РРО в розмірі 1 853 147,15 грн., що не заперечується та не спростовується позивачем.

Так, відповідно до наявних в матеріалах справи копій звітів РРО (т. 1 а.с. 115-124) позивач здійснювала продаж алкогольних напоїв за ставкою ПДВ 0,00%. Тоді як первинних документів на підтвердження продажу товарів, придбаних у період з серпня 2015 року по липень 2016 року, кінцевому споживачу, з яких можливо б було пересвідчитись у тому, що позивач здійснювала реалізацію алкогольних напоїв з ПДВ, позивач не надала, з огляду на що надані позивачем таблиці отриманого доходу від реалізації товарів ФОП ОСОБА_1 за період серпень 2015 року - серпень 2016 року (т. 1 а.с. 86-90 та 94-99), у яких зазначено суми реалізації товарів з ПДВ та акцизного збору та суми отриманого доходу без урахування ПДВ та акцизного збору, не можуть вважатися належними доказами на підтвердження доводів позивача про те, що сума реалізованих товарів без ПДВ менша 1000000,00 грн.

Пунктом 183.10 ст. 183 ПК України передбачено, що будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Пунктом 46.1 ст. 46 ПК України передбачено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Порушення позивачем п. 181.1 ст.181 ПК України та не подання в серпні 2016 року заяви про обов`язкову реєстрацію платником ПДВ призвело до порушення вимог абз. «а» п. 202.1 ст. 202, п. 203.1 ст. 203 ПК України щодо подання до податкового органу податкових декларацій по податку на додану вартість за серпень - грудень 2016 року.

Відповідно до п. 216.9 ст. 216 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань щодо реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», для безготівкових розрахунків - дата оформлення розрахункового документа на суму проведеної операції, який підтверджує факт продажу, товару, а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - дата надходження оплати за проданий товар.

Згідно з п. 215.1 ст. 215 ПК України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; пальне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

Пунктом 223.2 ст. 223 ПК України передбачено, що платники податку, визначені пунктом 212.1 статті 212 цього Кодексу (крім імпортерів підакцизних товарів, зазначених у підпунктах 215.3.4, 215.3.5, 215.3.5 1, 215.3.5 2, 215.3.6, 215.3.7, 215.3.8 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу), подають щомісяця не пізніше 20 числа наступного звітного (податкового) періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію з акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу.

За даними перевірки позивач, в порушення зазначених норм ПК України, здійснивши продаж підакцизних товарів, не подав до податкового органу декларацію з акцизного податку за січень 2017 року.

За змістом ст.120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Відтак, враховуючи викладене, в контексті встановлених судами попередніх інстанцій обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що доводи відповідача про порушення позивачем вимог п. 181.1 ст. 181, п.п. 183.2, 183.10 ст. 183, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 та п. 200.1 ст. 200 ПК України, у зв`язку з не поданням заяви про обов`язкову реєстрацію платником податку на додану вартість в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 137 764,00 грн. за серпень - грудень 2016 року, є обґрунтованими, а також беручи до уваги не подання позивачем декларації з ПДВ за серпень - грудень 2016 року та податкову декларацію по акцизному податку за січень 2017 року., оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є правомірними.

Щодо клопотання позивача про передачу справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду з підстав відступу від висновків Вищого адміністративного суду України, то колегія суддів зауважує, що таке клопотання не підлягає задоволенню, оскільки, виходячи з положень ст. 346 КАС України, неврахування висновків Вищого адміністративного суду України не є підставою для передачі справи на розгляду Великої Палати Верховного Суду.

Отже, доводи касаційної скарги, не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди попередніх інстанції допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.10.2017 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.02.2018 у справі № 822/2092/17, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Cудді М.М. Гімон

В.В. Хохуляк