ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 822/762/16
адміністративне провадження № К/9901/28919/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Чумаченко Т.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Славутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області
на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24.05.2016 року (Суддя: Ніколайчук М.Є.),
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.09.2016 року (Судді: Граб Л.С., Біла Л.М., Гонтарук В.М.),
у справі № 822/762/16
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Каленицьке»
до Шепетівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області (правонаступник Славутська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Хмельницькій області)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В :
В квітні 2016 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Каленицьке» (далі - позивач, СТОВ «Каленицьке») звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Шепетівської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області (правонаступник Славутська ОДПІ, далі - відповідач) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.01.2016 року № 0000032201 (форми «Р» на суму 141 520 грн.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.05.2016 року залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.09.2016 року позов задоволено.
Не погодившись з наведеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати судові рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначив на правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення, з огляду на порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині визначення податкового кредиту за період з 01.12.2012 по 02.12.2015, а саме його завищення на суму 91248 грн., в тому числі за червень 2013 року в сумі 24333 грн., за липень 2013 року в сумі 50833 грн., за листопад 2013 року в сумі 16082. В доводах касаційної скарги зазначив, що Товариство безпідставно включило до податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Енселко Агро" за листопад 2013 в сумі 16082 грн. та з ТОВ "Агрополіс" в сумі 75166 грн. До того ж, у виписаній ТОВ "Енселко Агро" податковій накладній № 753 від 26.11.2013 року (на загальну суму з ПДВ 183411,90 грн., ПДВ - 30568,65 грн), відсутні коди товару згідно УКТ ЗЕД та відсутні відомості, щодо дати та номера договору поставки, а тому податкова накладна не може вважатись оформленою належним чином і бути підставою для формування податкового кредиту покупцем (позивачем).
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій у період 03.12.2015 по 16.12.2015 відповідачем на підставі направлень від 03.12.2015 №№ 93, 94, 95 проведено позапланову виїзну документальну перевірку Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Каленицьке" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.12.2012 по 02.12.2015.
За результатами перевірки відповідачем складено акт від 30.12.2015 №957/22/03789198, з висновками про порушення позивачем:
- п. 198.1 п. 198.6 ст. 198 абз. "д" та "і" п. 201.10 ст. 201, п. 201.15, п. 209.5, п. 209.18 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 із змінами та доповненнями (далі -ПК України), що призвело до заниження податку на додану вартість (загальна декларація по податку на додану вартість) всього у сумі 91248 грн.;
- п. 192.1 ст. 192, п. 198.6 ст. 198, абз. "д" та "і", п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ, що залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства та/або спрямовується на спеціальний рахунок всього у сумі 21968 грн.
Вказаних висновків контролюючий орган дійшов з огляду на порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині повноти визначення податкового кредиту за період з 01.12.2012 по 02.12.2015, а саме його завищення на суму 91248 грн., в тому числі за червень 2013 року в сумі 24333 грн., за липень 2013 року в сумі 50833 грн., за листопад 2013 року в сумі 16082, оскільки позивачем безпідставно включено до податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Енселко Агро» за листопад 2013 в сумі 16082 грн. та з ТОВ «Агрополіс» в сумі 75166 грн.
На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 18.01.2016 № 0000032201, яким СТОВ «Каленицьке» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 141520,00 грн., з якої 113216 грн. - за основним платежем, та 28304 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
За результатами адміністративного оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення, Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області прийнято рішення від 15.02.2016 № 1866/10/22-01-10-03-14, яким податкове повідомлення-рішення скасоване в частині основного платежу з ПДВ в сумі 21968 грн. і збільшено штрафні санкції на таку ж суму.
Позивач звернувся зі скаргою до ДФС України, яка рішенням від 08.04.2016 №7831/6/99-99-10-01-01-25 залишила без змін податкове повідомлення - рішення Шепетівської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 18.01.2016 з урахуванням рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 15.02.2016 року.
Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції посилався на неправомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки придбаний (оплачений) СТОВ «Каленицьке» товар (дизельне паливо) не передбачалось використовувати у виробництві сільськогосподарської продукції, отже податковий кредит за податковими накладними, виписаними TOB «Агрополіс» від 27.06.2013 року № 3 та від 31.07.2013 року № 4 правомірно віднесено позивачем до загальної декларації з податку на додану вартість. До того ж суди зазначили, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов`язкові реквізити.
Обов`язкові реквізити, які зазначаються в податкові накладній визначені пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п.209.15.1 ст.209 ПУ України у разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості усіх товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 31.08.2013 між СТОВ "Каленицьке" і ТОВ "Енселко Агро" укладено договір поставки товару, згідно якого протягом строку дії договору продавець зобов`язується передавати у власність покупця нафтопродукти в кількості, по ціні, в порядку і строки, передбачені даним договором, а також додатками до нього, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість.
Між сторонами укладено Додаток № 2 до договору № 31/08 від 31.08.2013, згідно якого сторони погодили найменування, кількість, ціну, вартість та місце поставки товару: - дизельне паливо 15630 л, по ціні за 1л. 10,78 грн., вартість - 168491,40 грн., - бензин А-92 1470 л., по ціні за 1 л. 10,15 грн., вартість - 14920,50 грн.
Товар постачався продавцем на адресу покупця на умовах "EXW - склад Продавця", місце поставки (місце знаходження складу продавця): с. Стахівці, автопарк.
На виконання договору та додатку до нього, ТОВ "Енселко Агро" виписало податкову накладну № 753 від 26.11.2013 за загальну суму з ПДВ 183411,90 грн., ПДВ - 30568,65 грн.
Зазначену податкову накладну позивачем в листопаді 2013 року частково включено до загальної декларації в сумі 96491,78 грн., в тому числі ПДВ 16081,96 грн., а частково до спеціальної декларації по ПДВ в сумі 86920,12 грн., в тому числі ПДВ - 14486,69 грн.12 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції та не приймає доводи касаційної скарги стосовно недоліків податкової накладної, оскільки TOB "Енселко Агро" не надіслано квитанцію в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття її в електронному вигляді із зазначенням обґрунтованих причин, що податкова накладна сформована з порушенням вимог, передбачених п. 201.1 ст. 201 ПК України. До того ж, підтвердженням реєстрації даної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є квитанція податкового органу від 10.12.2013 року №1 (арк. справи 93).
Щодо договору поставки товару укладеного з ТОВ "Агрополіс" судами встановлено наступне.
14.06.2013 між СТОВ "Каленицьке" та ТОВ "Агрополіс" укладено договір поставки товару. Згідно додатку № 1 до договору поставки від 14.06.2013, сторони погодили найменування, кількість, ціну, вартість та місце поставки товару, а саме: дизельне паливо в кількості 17402л., по ціні 8,39 грн./л, вартість з ПДВ 146000 грн. Товар поставлявся постачальником покупцю на умовах "DDP - Тернопільська обл., Чертковський р-н".
На виконання умов договору СТОВ "Каленицьке" з розрахункового рахунку в ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" № 26001263015 здійснило оплату за дизпаливо в сумі 451000 грн., відповідно до платіжних доручень: № 31 від 27.06.2013 на загальну суму 146000 грн., в тому числі ПДВ 41768,83 грн., № 62 від 31.07.2013 на загальну суму 305000 грн., в тому числі ПДВ 50833,33 грн. На суму здійсненої попередньої оплати ТОВ "Агрополіс" виписано податкові накладні від 27.06.2013 № 3 на загальну суму 146000 грн. і від 31.07.2013 № 14 на загальну суму 305000 грн.
До того ж, як встановлено судом першої інстанції з пояснень представника позивача, на момент розгляду справи вищевказаний договір є діючим, оскільки поставка дизельного палива ще не відбулась. Також представником зазначено, що метою позивача при купівлі (оплаті) дизпалива була його подальша реалізація третім особам, що не заборонено законом, та відповідає видам діяльності СТОВ "Каленицьке", серед яких є, зокрема - неспеціалізована оптова торгівля (КВЕД 46.90).
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності віднесення до загальної декларації з податку на додану вартість податкового кредиту за податковими накладними TOB "Агрополіс" від 27.06.2013 року № 3 та від 31.07.2013 року № 4, оскільки придбаний СТОВ "Каленицьке" товар не передбачалось використовувати у виробництві сільськогосподарської продукції.
Доводи касаційної скарги дублюють висновки акта перевірки та є ідентичними доводам апеляційної скарги, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушили норми процесуального права.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243 246 250 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Славутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24.05.2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.09.2016 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: Т.А. Чумаченко В.П. Юрченко