ПОСТАНОВА

Іменем України

08 вересня 2020 року

м. Київ

справа №823/1274/16

касаційне провадження №К/9901/40719/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Черкаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 07.10.2016 (суддя Гарань С.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 (головуючий суддя - Літвіна Н.М.; судді: Ганечко О.М., Коротких А.Ю.) у справі № 823/1274/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Черкаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Черкаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.05.2016 № 0000502100 та від 13.05.2016 № 0000492100.

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 07.10.2016 адміністративний позов задовольнив повністю.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.03.2017 постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 07.10.2016 залишив без змін.

Черкаська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Черкаській області звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 07.10.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пунктів 198.1, 198.3, 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 11 69 - 72 86 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, зазначає, що якщо фізичні особи-підприємці не ведуть бухгалтерський облік і не можуть обліковувати основні засоби на балансі, визначати їх первісну та залишкову вартість, а також частку їх використання саме в господарській діяльності, такі платники не мають права включати до складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість суми, сплачені у зв`язку з придбанням та утриманням основних фондів.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку даних Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання і сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування за лютий 2016 року, за наслідками якої складено акт від 20.04.2016 № 49/23-25-13-013.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.3 статті 198, підпункту «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту, який у подальшому прийняв участь у формуванні бюджетного відшкодування, суми податку на додану вартість у розмірі 45000,00 грн., сплаченої при ввезенні на митну територію України сідлового тягача DAF, модель ХF 460 FT.

Обґрунтовуючи свою позицію, орган доходів і зборів звертав увагу на відсутність законодавчих підстав вважати майно, яке знаходиться у приватній власності фізичної особи, основними фондами фізичної особи-підприємця, якщо такий громадянин реєструється підприємцем.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 13.05.2016 прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000492100, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 47083,00 грн.; № 0000502100, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 49973,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 12493,25 грн.

Визнаючи протиправними та скасовуючи названі акти індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій виходили з того, що сідловий тягач DAF, модель ХF 460 FT, придбаний ОСОБА_1 як фізичною особою-підприємцем для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до вимог Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), реєстрація розглядуваного транспортного засобу здійснена за фізичною особою - ОСОБА_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом.

В той же час, на переконання судових інстанцій, реєстрація сідлового тягача саме за фізичною особою, а не фізичною особою-підприємцем жодним чином не може свідчити про те, що придбаний транспортний засіб не використовується суб`єктом підприємницької діяльності у його власній господарській діяльності.

Відповідно до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

За правилами пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів.

В постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 17.12.2018 у справі № 810/1726/16 (касаційне провадження К/9901/31620/18) викладено правовий висновок, згідно з яким оскільки відповідно до пункту 6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено реєстрацію транспортних засобів лише за юридичними або фізичними особами, тому у свідоцтвах про реєстрацію транспортних засобів не може зазначатися як їх власник фізична особа-підприємець. Отже, як вбачається зі змісту даної норми, транспортні засоби реєструються за їх власниками (фізичними чи юридичними особами), а реєстрація за фізичними особами-підприємцями не передбачена.

Тобто, не може вважатись об`єктивним висновок про те, що неможливість державної реєстрації транспортних засобів за фізичними особами-підприємцями не позбавляє права таких осіб на податковий кредит щодо операцій з придбання транспортних засобів, якщо були дотримані умови його формування, визначені статтею 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Більш того, під час проведення контрольного заходу позивачем, за доводами органу доходів і зборів, не надано Книги обліку доходів і витрат (з нарахуванням амортизації на основні засоби), розрахунку амортизації основних засобів відповідно до вимог статей 144 - 146 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), актів введення в експлуатацію основних засобів та їх списання, розрахунку амортизації до оборотно-сальдової відомості як і самої відомості.

Наведені обставини Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 шляхом подання належних, допустимих та достовірних доказів у судовому процесі не спростовано.

А відтак, доводи судових інстанцій про протиправність оскаржуваних актів індивідуальної дії є помилковими.

Згідно з частинами першою, третьою статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Отже, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували (тлумачили) норми матеріального права щодо розглядуваних правовідносин, постановлені у справі рішення підлягають скасуванню, з прийняттям нового - про відмову в позові.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341, 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Черкаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 07.10.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 у справі № 823/1274/16 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк