ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2023 року

м. Київ

справа №823/1390/17

касаційне провадження № К/9901/46725/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

ррозглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2018 (головуючий суддя - Собків Я.М., судді - Ісаєнко Ю.А., Сорочко Є.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - Управління) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.08.2017 №307-13 та № 3058-13.

На обґрунтування зазначених позовних вимог ОСОБА_1 послався на те, що: у 2016 році не встановлювався новий податок на відповідній території (транспортний податок діяв і у 2015 році) та не змінювалася його ставку (25000,00 грн.), а лише змінювалися вимоги до об`єкта оподаткування транспортним податком, з огляду на що саме 2016 рік є базовим (звітним) періодом для оподаткування транспортним податком, а 2017 рік - бюджетним періодом, з урахуванням того, що відповідачем не було доведено виконання вимог законодавства; оскаржувані податкові повідомлення-рішення були сформовані з порушенням терміну, встановленого підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України, а саме після 01 липня 2016 та 2017 років; згідно зробленого позивачем розрахунку середньоринкова вартість належного йому автомобіля станом на 01.01.2017 не перевищувала 1200000,00 грн.

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 09.10.2017 позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 29.08.2017 №307-13 та № 3058-13.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у 2016 році не встановлювався новий податок на відповідній території (транспортний податок діяв і у 2015 році) та не змінювалася його ставку (25000,00 грн.), а лише змінювалися вимоги до об`єкта оподаткування транспортним податком, з огляду на що саме 2016 рік є базовим (звітним) періодом для оподаткування транспортним податком, а 2017 рік - бюджетним періодом, з урахуванням того, що відповідачем не було доведено виконання вимог законодавства. Також, суд вказав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були сформовані з порушенням терміну, встановленого підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України, а саме 29.08.2017, що також є підставою для їх скасування.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 07.02.2018 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив.

Ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог, суд апеляційної інстанцій виходив з того, що: оподаткування належного позивачу автомобіля у 2016 році повинно було здійснюватися на підставі положень підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VІІІ, з урахуванням того, що у 2016 році не встановлювався новий податок та не змінювалася його ставку, а лише змінювалися вимоги до об`єкта оподаткування таким податком, а також зважають на те, що вартість належного позивачу автомобіля станом на 01.01.2017 була більшою визначеного законодавцем мінімального розміру середньоринкової вартості легкових автомобілі, які є об`єктами оподаткування Також, суд вказав, що незважаючи на те, що останні зміни до Положення про транспортний податок були внесені рішенням Черкаської міської ради від 28.01.2016 № 2-136 «Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 25.06.2015 № 2-1312 «Про затвердження Положень та встановлення місцевих податків і зборів на території міста Черкаси», ця обставина не є перешкодою для визнання позивачу податкових зобов`язань із транспортного податку з урахуванням пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 20.12.2016 № 1791-VIII.

ОСОБА_1 оскаржив рішення суду апеляційної інстанції до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 10.04.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд проігнорував ту обставину, що до статті 267 Податкового кодексу України були внесені зміни пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, у якому було прийняті оспорювані рішення. Також скаржник посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були сформовані з порушенням терміну, встановленого підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу Управління просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін, посилаючись на те, що автомобіль, який належить позивачу, відноситься до об`єктів оподаткування у 2016 та у 2017 роках згідно інформації, розміщеної на веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25.12.2023 призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 26.12.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 є власником легкового автомобіля BMW, модель X6, з об`ємом двигуна 2993 куб.см., 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , дата першої реєстрації - 09.03.2016, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

29.08.2017 Управління прийняло податкові повідомлення-рішення: №308-13, визначила ОСОБА_1 податкове зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у сумі 20833,33 грн.; №307-13, яким визначила ОСОБА_1 податкове зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2017 рік у сумі 25000,00 грн.

Підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення слугували відомості з офіційного веб-сайту Мінекономрозвитку та торгівлі України.

01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28.12.2014, яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України було введено новий транспортний податок.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Положення підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до внесення змін згідно із Законом № 909-VIII від 24.12.2015) визначали, що об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Згідно з підпунктом 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Пунктом 267.4 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до підпункту 267.5.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Законом України № 909-VIII від 24.12.2015 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», який набрав чинності 01.01.2016, було внесено зміни до Податкового кодексу України, у зв`язку з чим підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України викладено в новій редакції, а саме: «об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року». Ставка податку у розмірі 25000 гривень залишилась така ж.

Статтею 57 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право знати свої права і обов`язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України № 909-VIII від 24.12.2015 визначено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Положеннями статті 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені, зокрема, 57 цієї Конституції.

Принцип стабільності податкового законодавства, визначений підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), регламентує, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Положеннями пункту 3.1 статті 3 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що Податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Пунктом 12.5 статті 12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Таким чином, принцип стабільності податкового законодавства поширюється й на відповідні рішення органів місцевого самоврядування.

Відповідно до підпункту 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду, до початку наступного бюджетного періоду.

Згідно підпунктом 7.1.2 пункту 7.1 статті 7 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) під час встановлення податку обов`язково визначається такий елемент як об`єкт оподаткування.

Положеннями статті 22 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Отже, Законом № 909-VIII від 24.12.2015 фактично було внесено зміни до об`єкту оподаткування транспортним податком з 01.01.2016.

Відповідно до статті 265 Податкового кодексу України (у редакції Закону № 71-VIII від 28.12.2014), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, транспортний податок згідно Податкового кодексу України є місцевим податком.

У свою чергу, особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України. Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад.

Згідно зі статтею 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону.

Пунктом 10.2 статті 10 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Таким чином, встановлення податку на майно, зокрема, в частині транспортного податку, є безумовним обов`язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Згідно з частиною 3 статті 27 Бюджетного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються: не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду; після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Зазначені норми розрізняють період опублікування рішення ради, плановий період та наступний період, кожен із яких має самостійне правове значення та не може співпадати в часі.

Також Податковим кодексом України встановлено спеціальні правові наслідки невиконання місцевою радою свого обов`язку щодо встановлення тих місцевих податків, запровадження яких є обов`язковим.

Так, згідно з підпунктом 12.3.5 пункту 12.3. статті 12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Зазначений порядок застосування рішень місцевих рад щодо встановлення місцевих податків є імперативним та універсальним, а отже поширюється на всі місцеві податки, в тому числі на транспортний податок.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що рішенням Черкаської міської ради від 25.06.2015 № 2-1312 «Про затвердження Положень та встановлення місцевих податків і зборів на території міста Черкаси», оприлюдненим в інформаційному віснику Черкаської міської ради «Місто» № 5 від 30.06.2015 та на офіційному сайті Черкаської міської ради, було затверджено, зокрема, Положення про транспортний податок на території міста Черкаси для легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше 5 років та середня вартість яких становить 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) періоду у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль.

Також, Черкаська міська рада прийняла рішення від 28.01.2016 № 2-136 «Про внесення змін до рішенням Черкаської міської ради від 25.06.2015 № 2-1312 Про затвердження Положень та встановлення місцевих податків і зборів на території міста Черкаси», оприлюднене в інформаційному віснику Черкаської міської ради «Місто» № 1 від 05.02.2016 та на офіційному сайті Черкаської міської ради, пунктом 1 якого викладено в новій редакції, зокрема, Положення про транспортний податок на території міста Черкаси.

В свою чергу, виходячи з положень підпункту 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Згідно з підпунктами 12.3.1, 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

Відповідно до положень пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Суд апеляційної інстанції правомірно виходив з того, що зважаючи на факт оприлюднення рішення місцевої ради щодо транспортного податку, прийнятого у 2015 році до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, є всі підстави вважати 2016 рік плановим в цілях сплати транспортного податку, оскільки саме з цього періоду транспортний податок вважається встановленим, з огляду на що справляння транспортного податку у 2016 році є правомірним, але при обчисленні суми транспортного податку необхідно виходити з об`єкта оподаткування, визначеного Законом України №71-VIII від 28.12.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» та встановленого рішенням місцевої ради, прийнятим у 2015 році на 2016 рік.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» №1791-VІІІ, який набрав чинності 01.01.2017, було внесено зміни до Податкового кодексу України, у зв`язку з чим підпункт 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин), об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального.

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального.

За правилами підпункту 267.3.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно з пунктом 267.4 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Підпунктом 267.5.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) визначено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) передбачено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Щодо об`єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об`єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Із набранням чинності вказаними положеннями Податкового кодексу України (з урахуванням змін, внесених Законом України від 21.12.2016 №1791-VІІІ щодо об`єкта оподаткування), власники транспортних засобів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, є платниками транспортного податку.

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 (далі - Методика), відповідно до положень пункту 2 якої середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403 (далі - Порядок № 403), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 3 Порядку № 403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де: Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку № 403).

Згідно пункту 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об`єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.

Відповідно до пункту 13 Методики №66, Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального.

Згідно з пунктом 14 Методики №66, Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна та тип пального.

Аналіз наведених положень Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.

Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про автомобіль позивача.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що автомобіль, який належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, відноситься до об`єктів оподаткування у 2016 році, оскільки використовується до 5 років (рік випуску 2015) та середньоринкова вартість якого станом на 01.01.2016 перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом станом на 01.01.2016, а також станом на 01.01.2017 - перевищує 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2017, що підтверджується інформацією, розміщеною на веб сайті Мінекономрозвитку, та розрахунком сенредньоринкової вартості автомобіля, здійсненим станом на 27.09.2017, і становить 1357168,63 грн., з огляду на що спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Щодо доводів скаржника про строк прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вказує, що з аналізу положень статей 54 та 267 Податкового кодексу України випливає, що контролюючий орган дійсно зобов`язаний нарахувати платнику податків податкове зобов`язання з транспортного податку за відповідний рік та надіслати (вручити) таке податкове повідомлення-рішення до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Невиконання контролюючим органом такого обов`язку звільняє платника податків лише від відповідальності за несвоєчасність сплати податкового зобов`язання (аналогічно до приписів підпункту 266.10.2 статті 266, підпункту 287.9 статті 287 Податкового кодексу України), проте не звільняє від обов`язку сплати такого податку за наявності відповідних правових підстав.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.06.2022 у справі № 826/15940/18 дійшла висновку, що пропуск податковим органом встановленого підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України строку надсилання податкового повідомлення-рішення до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року), не є тим порушенням, яке спростовує правомірність нарахування грошового зобов`язання податковим органом, та не може бути самостійною підставою для скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Недотримання контролюючим органом встановлених строків надіслання податкового повідомлення-рішення не є підставою для припинення податкового обов`язку платника податку з транспортного податку. Строк надсилання податкового повідомлення-рішення, встановлений підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України, не є строком, що зумовлює припинення податкового обов`язку або звільнення від його виконання.

Таким чином, доводи ОСОБА_1 , викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2018, оскільки суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова