ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2020 року

Київ

справа №823/1751/17

адміністративне провадження №К/9901/46723/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2018 (головуючий суддя Епель О.В., судді: Аліменко В.О., Карпушова О.В.) у справі № 823/1751/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.06.2017 р. № 776411-23, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, що є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2015 рік у розмірі 37 811 грн 53 коп.; №77641-23, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, що є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2016 рік у розмірі 42 778 грн 63 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що нерухоме майно, яке належить йому на праві власності, не є об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки використовується ним безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року адміністративний позов було задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 08.06.2017 № 776411-23, № 77641-23.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності прийняття ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 08.06.2017 р. № 776411-23, оскільки застосування контролюючим органом положень статті 266 ПК України з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року, а тому обов`язок його сплати в 2015 році у позивача відсутній; та виходив з обгрунтованості позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.06.2017 р. №77641-23 з огляду на використання об`єкта нерухомості, який належить позивачу на праві власності, за сільськогосподарським призначенням.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2018 постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 5.12.2017 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.06.2017 р. № 77641-23 - скасовано, а в задоволенні адміністративного позову в цій частині- відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.06.2017 р. № 77641-23, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, а не як юридична особа, що у відповідності до вимог пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України, виключає достатні та необхідні правові підстави для застосування пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, а тому відповідач приймаючи податкове повідомлення-рішення від 08.06.2017 р. № 77641-23 діяв на підставі, у спосіб та в межах наданих йому повноважень.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У доводах касаційної скарги зазначає, що у позивача не виникло обов`язку щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки приміщення нежитлової будівлі виробничо-побутового корпусу, що належить позивачу на праві приватної власності використовується останнім, як суб`єктом господарювання для зберігання зерна, відповідної техніки по обробці і збиранню сільськогосподарської продукції, відноситься до будівель сільськогосподарських товаровиробників, а відтак не є об`єктом оподаткування в розумінні приписів підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів і вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке просить залишити без змін, - законним та обгрунтованим.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про таке.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 01.08.2003 р. зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебуває на обліку у Христинівському відділенні Уманської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області та зареєстрований платником єдиного податку 3-ї групи, здійснює наступні види діяльності: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, вирощування інших однорічних і дворічних культур, допоміжна діяльність у рослинництві та оброблення насіння для відтворення.

При цьому, позивач є власником нежитлової будівлі - виробничо-побутового корпусу за адресою: Черкаська обл., Христинівський район, м. Христинівка, вул. Гоголя, 19, яка використовується в його господарській діяльності для зберігання вирощеної сільськогосподарської продукції та відповідної техніки по обробці та збиранню сільськогосподарської продукції.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 22.11.2017 р. № 104746310 позивач орендує земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані в адміністративних межах Вербуватської, Пеніжківської, Розсішківської та Верхняцької сільських рад Христинівського району Черкаської області, на яких він вирощує зернові, бобові, однорічні та дворічні культури, насіння олійних культур для подальшої реалізації.

Рішенням Христинівської міської ради від 26.01.2015 р. № 42-6-VI «Про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2015 рік» встановлено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2015 рік.

Рішенням Христинівської міської ради від 02.07.2015 р. № 46-2/3-VI «Про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2016 рік» встановлено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2016 рік.

Головним управлінням ДФС у Черкаській області проведено нарахування позивачу податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік у сумі 37 811,53 грн. та за 2016 рік у сумі 42778,63 грн., сформовано та направлено відповідні податкові повідомлення-рішення від 08.06.2017 р. №№ 776411-23, 77641-23.

Предметом касаційного перегляду є податкове повідомлення-рішення від 08.06.2017 р. № 77641-23.

Згідно статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є власником нежитлової будівлі - виробничо-побутового корпусу за адресою: Черкаська обл., Христинівський район, м. Христинівка, вул. Гоголя, 19, яка використовується в його господарській діяльності для зберігання вирощеної сільськогосподарської продукції та відповідної техніки по обробці та збиранню сільськогосподарської продукції.

Згідно підпункту 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Підпунктом "ж" 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

В силу вимог підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі промислові та склади.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»).

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) "Будівлі нежитлові" належить клас (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо. До класу (код 1272) " Будівлі для культової та релігійної діяльності" належать, зокрема, церкви, каплиці, мечеті, синагоги.

Отже, на підставі вищевикладеного, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, основним видом діяльності позивача є, вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, вирощування інших однорічних і дворічних культур, допоміжна діяльність у рослинництві та оброблення насіння для відтворення, а нежитлові будівлі виробничо-побутового корпусу, що належать позивачу на праві власності за вимогами ДК 018-2000 віднесені до класу (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", використовуються ним як суб`єктом господарювання для зберігання зерна, відповідної техніки по обробці і збиранню сільськогосподарської продукції, тому у цьому випадку не є об`єктом оподаткування, відповідно до пп. "ж" п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанцій, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

Суд же апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову в оскаржуваній частині, вказав , що сільськогосподарським товаровиробником може бути лише юридична особа , що виключає можливість застосування до останнього пільги, передбаченої підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Визначення "сільськогосподарський товаровиробник" міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18 січня 2001 року N 2238-ІІІ, сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Крім того, законодавцем, з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".

Згідно з абзацом другим статті 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" від 23 вересня 2008 року N 575-VI виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Отже, за наведених вище мотивів, оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача не можна вважати правомірним, а тому суд апеляційної інстанці внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, помилково відмовив у задоволенні позову у частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.06.2017 р. № 77641-23.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального права, прийняте з дотриманням норм процесуального права, але помилково було скасоване апеляційним судом, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2018 у справі № 823/1751/17 скасувати.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 5.12.2017 у справі № 823/1751/17 залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду