ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 823/211/16

адміністративне провадження № К/9901/13551/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13.05.2016 (суддя - Каліновська А.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 (судді - Саприкіна І.В., Карпушова О.В., Кучма А.Ю.) у справі за позовом ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Черкаській області про зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з врахуванням уточнення позовних вимог, просив:

- визнати грубі, недопустимі порушення Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Черкаській області елементарних правових норм при направленні йому відповіді від 04.03.2016, а саму відповідь - незаконною;

- зобов`язати відповідача направити йому законну, повну та достовірну відповідь по контролю за виконанням ОСОБА_2 рішення Придніпровського районного суду від 02.12.2015 по справі №823/3413/14 з врахуванням правових норм Конвенції «Про права людини», пп. 2, 3, 8, 9 Стандартних правил забезпечення рівних можливостей для інвалідів, Рекомендацій № R (80) комітету міністрів Євросоюзу, ст. 10 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду по правам людини».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.12.2015 по справі №823/3413/14 визнано неправомірними дії відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Черкаси під час перевірки звернення ОСОБА_1 від 07.04.2014 в частині розгляду його заяви від 13.11.2001 та зобов`язано надати відповідь на вказану заяву в порядку ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Дане рішення набрало законної сили 02.02.2016.

На виконання вказаного рішення відповідач направив позивачу відповідь у формі листа від 04.03.2016 №181/01-21.

Не погодившись з відповіддю відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що на виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.12.2015 по справі № 823/3413/14 відповідачем йому надано відповідь у формі листа від 04.03.2016 № 181/01-21, який на думку позивача не містить жодної інформації щодо виконання відповідачем вказаного судового рішення.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 13.05.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем невірно обрано захист свого порушеного права, оскільки, вважаючи, що рішення суду, яке набрало законної сили, не виконується або виконується не належним чином чи не в повному обсязі, необхідно звертатися з відповідною заявою в порядку ст. 267 КАС України до суду в рамках того ж самого провадження, в якому ухвалювалося судове рішення, що підлягає виконанню.

З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився позивач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обгрунтування касаційної скарги посилається на те, що суди дійшли помилкових висновків, що позовні вимоги у цій справі пов`язані з виконанням рішення у справі №823/3413/14.

Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до вимог ч.ч. 2, 4 ст. 257 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно ст. 267 КАС України (в зазначеній редакції) визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.

Відповідно до вимог частини дев`ятої статті 267 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

У постановах від 17.04.2019 (справа № 355/1648/15-а), від 12.05.2020 (справа №815/2252/16) Верховний Суд дійшов висновку, що «…зазначені вище правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.».

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, предметом спору у цій справі є протиправні, на думку позивача, дії відповідача щодо направлення йому, на виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.12.2015 по справі №823/3413/14, листа від 04.03.2016, зміст якого на його думку не свідчить про належне виконання зазначеного судового рішення.

Позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій вчинених на виконання рішення суду. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

Публічно-правовий спір між позивачем та відповідачем вирішено відповідно до рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.12.2015 у справі №823/3413/14, а вимоги позивача у цій справі стосуються виключно виконання такого рішення і ознакам публічно-правового спору не відповідають.

Таким чином, вимоги позивача не підлягають розгляду в межах окремої справи за правилами адміністративного судочинства, а можуть бути вирішені на підставі відповідної заяви, поданої в порядку статті 267 КАС України (в редакції до 15.12.2017) або ст. 383 КАС України (в діючій редакції) в межах справи №823/3413/14.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) провадження в справі закривається, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України (в чинній редакції) провадження в справі закривається, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги у даній справі не можуть бути розглянуті як за правилами адміністративного судочинства так і не підлягають розгляду в судовому порядку в цілому, в зв?язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.

За правилами пункту 5 частини першої статті 349, частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 341 КАС України).

З огляду на зазначене, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 345 349 354 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13.05.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 скасувати, а провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук