ПОСТАНОВА
Іменем України
31 березня 2020 року
Київ
справа №823/2321/18
адміністративне провадження №К/9901/23414/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №823/2321/18
за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (в особі ліквідаційної комісії) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року (прийняте у складі головуючого судді Тимошенко В.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді- Пилипенко О.Є., суддів: Карпушової О.В., Лічевецького І.О.)
У С Т А Н О В И В :
І. Суть спору
1. У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (в особі ліквідаційної комісії), в якому просила зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплатити середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі з 07 листопада 2015 року до дня фактичного розрахунку.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
2. ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ з 16 серпня 1999 року.
2.1. Наказом УМВС України в Черкаській області від 06 листопада 2015 року № 312 о/с заступника начальника СВ Лисянського РВ УМВС майора міліції ОСОБА_1 звільнено з ОВС в запас ЗС України за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
2.2. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року у справі № 823/5367/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року:
1) визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України в Черкаській області від 06 листопада 2015 року № 312 о/с в частині звільнення зі служби в органах внутрішніх справ в запас майора міліції ОСОБА_1 за п. 64 "Г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України;
2) поновлено майора міліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника слідчого відділення Лисянського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області з 06 листопада 2015 року;
3) стягнуто з управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 грудня 2015 року по 08 лютого 2016 року;
4) зобов`язано Головне управління Національної поліції в Черкаській області розглянути кандидатуру ОСОБА_1 для зайняття посади у відповідності до пункту 9 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію», у Головному управлінні Національної поліції в Черкаській області та видати відповідний наказ з цього приводу.
2.3. Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді на час звільнення та стягнення середнього заробітку за один місяць підлягає негайному виконанню.
2.4. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 жовтня 2018 року, касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області - задоволено частково, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року у справі №823/5367/15 скасовано в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 18 грудня 2015 року по 08 лютого 2015 року, справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
2.5. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 - задоволено повністю, стягнуто з ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 грудня 2015 року по 08 лютого 2016 року в сумі 1579 (одна тисяча п`ятсот сімдесят дев`ять) грн. 20 коп.
2.6. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року - без змін.
2.7. На час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року № 823/5367/15 не виконана, позивач на посаді не поновлена.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року позов задоволено.
4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року змінено рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року, абзац 2 та 3 викладено в наступній редакції:
4.1. «Зобов`язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській (в особі ліквідаційної комісії) здійснити нарахування та виплатити середній заробіток ОСОБА_1 за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі з 18.11.2015 року до 02.10.2018 року в розмірі 69 747,47 грн. (шістдесят дев`ять тисяч сімсот сорок сім гривень сорок сім копійок).
4.2. Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки постанову суду Черкаського окружного адміністративного суду від справі №823/5367/15 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді відповідачем не виконано.
4.3. Також суди дійшли висновку про необхідність застосування до даних правовідносин норм Кодексу законів про працю України, які регламентують порядок стягнення середнього заробітку за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.
IV. Касаційне оскарження
5. У касаційній скарзі Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
6. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що відсутні правові підстави зобов`язувати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області здійснювати нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі з 18 листопада 2015 року по 02 жовтня 2018 року, оскільки, відповідач як суб`єкт владних повноважень, діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
6.1. Зокрема, скаржник зазначає, що законодавством не передбачено можливості нарахування та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на службі осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ.
7. Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
8. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
10. За змістом статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.
11. Згідно із частиною п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими для виконання на всій території України.
12. Постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно (пункт 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції станом до 15 грудня 2017 року).
13. Вказана норма кореспондується з положеннями пункту 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції станом після 15 грудня 2017 року).
14. Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
15. Крім того, за загальним правилом в питаннях регулювання публічної служби пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
16. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню (частина п`ята статті 235 Кодексу законів про працю України).
17. Нормами частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
18. При цьому, статтею 236 Кодексу законів про працю України визначені підставі для оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі. Так, даною нормою встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
19. Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
20. Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку №100, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
21. Пунктом 8 Порядку №100 передбачено, що для нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
21.1. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
22. Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки визначаються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення 114).
23. Відповідно до пункту 10 Положення 114 особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов`язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов`язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.
VI. Позиція Верховного Суду
24. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року N 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон N 460-IX).
25. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
26. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
27. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
28. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
29. Аналіз вищенаведених правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.
30. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.
31. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (частина третя статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України).
32. Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 Кодексу законів про працю України, згідно якої проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.
33. Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
34. Як вже було зазначено, що постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року у справі № 823/5367/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2016 року майора міліції ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника слідчого відділення Лисянського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області з 06 листопада 2015 року.
35. Разом з тим, постанову суду Черкаського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року справі №823/5367/15 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді відповідачем не виконано.
36. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо наявності підстав для зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплатити середній заробіток ОСОБА_1 за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
37. Судами встановлено, що згідно з довідкою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за останні два календарні місяці перед місяцем звільнення складає - 2733,12 грн., отже середньоденна заробітна плата позивача становить 101 грн. 23 коп. (2733,12 грн./ 27 (кількість робочих днів у жовтні - листопаді 2015 року фактично відпрацьовані).
38. В подальшому судом першої інстанції зроблено висновок, який частково змінений судом апеляційної інстанції, що дата, з якої повинно бути обраховано середній заробіток за час затримки виконання судового рішення є 18 листопада 2015 року, а період відповідно - з 18 листопада 2015 року по 02 жовтня 2018 року, отже кількість днів за час затримки у поновленні позивачки на посаді складає 689 днів. Сума, що підлягає стягненню становить - 101,23 х 689 = 69747,47 грн.
39. Проаналізувавши вищенаведене, Суд не вбачає допущення порушень судами першої та апеляційної інстанцій при здійсненні розрахунку суми середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача.
40. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень.
41. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
42. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
VIІ. Судові витрати
43. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області - залишити без задоволення.
2. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
О.В. Калашнікова
М.В. Білак
О.А. Губська ,
Судді Верховного Суду