ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 823/615/16
адміністративне провадження № К/9901/27944/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2020 року (головуючий суддя - Костюк Л.О., судді: Бужак Н.П., Кобаля М.І.)
у справі №823/615/16
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Черкаській області
про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів.
I. ПРОЦЕДУРА
1. У травні 2016 році ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - ГУ НП в Черкаській області), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив визнати протиправною бездіяльність щодо не виплати вихідної допомоги при звільненні та стягнути одноразову (вихідну) грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожні повні дев`ятнадцять календарних років служби та стягнути середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги з 29 січня 2016 року по день фактичного розрахунку.
2. Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 жовтня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність щодо не виплати вихідної допомоги при звільненні та стягнуто з ГУ НП в Черкаській області на користь ОСОБА_1 одноразову (вихідну) грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожні повні дев`ятнадцять календарних років служби та стягнуто з ГУ НП в Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги з 29 січня 2016 року по день фактичного розрахунку.
3. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року постанову суду першої інстанції в частині стягнення з ГУ НП в Черкаській області середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги скасовано та ухвалено в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено в силі.
4. Не погодившись з вказаною постановою апеляційного суду ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, за результатом розгляду якої постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги скасовано, а постанову суду першої інстанції в цій частині залишено в силі.
5. 04 червня 2019 року до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області надійшла заява ОСОБА_1 від 29 липня 2019 року про ухвалення додаткового рішення у справі, оскільки судом при ухваленні рішення у справі не визначено способу виконання судового рішення, а саме не зазначено точної суми, яка підлягає стягненню. ОСОБА_1 просив стягнути з ГУ НП в Черкаській області на його користь одноразову (вихідну) грошову допомогу в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожні повні дев`ятнадцять календарних років служби в сумі 59 850 гривень та середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги з 29 січня 2016 року по день фактичного розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення у справі, тобто по 17 липня 2019 року в сумі 261 954 гривні.
6. Додатковим судовим рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 жовтня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
7. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року додаткове судове рішення скасовано.
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність щодо не виплати вихідної допомоги при звільненні та стягнути з ГУ НП в Черкаській області на користь ОСОБА_1 одноразову (вихідну) грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожні повні дев`ятнадцять календарних років служби у розмірі 3 150, 00 грн.
Стягнуто з ГУ НП в Черкаській області грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 30 січня 2016 року по 21 жовтня 2016 року, у розмірі 54 056, 52 гривень, без вирахування обов`язкових платежів.
8. 04 вересня 2020 року на поштову адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, в якій просить прийняти додаткову постанову у справі №823/615/16, якою стягнути з ГУ НП в Черкаській області на його користь середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги з 29 січня 2016 року по день фактичного розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення суду, тобто по 17 липня 2019 року в сумі 261 954 грн.
9. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
10. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове рішення, яким заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
11. Відмовляючи позивачу у задоволенні його заяви про ухвалення додаткового рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року є чіткою, переконливою, зрозумілою та винесення будь-яких додаткових постанов не потребує.
12. Апеляційний суд звернув увагу на те, що ОСОБА_1 звертався з касаційною скаргою на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року, однак ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у відкритті касаційного провадження було відмовлено.
13. Також зазначив, що ОСОБА_1 звертаючись із заявою про ухвалення додаткового рішення ставить ряд нових позовних вимог, що не є підставою, відповідно до частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, для прийняття додаткового судового рішення.
14. Позивач у своїй касаційній скарзі зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята судом апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права, суд не дослідив надані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та підлягає скасуванню.
15. Як зазначає позивач, ухвалюючи оскаржуване рішення апеляційний суд не дослідив постанову Верховного Суду від 17 липня 2019 року, якою прийнято остаточне рішення про стягнення на його користь середнього заробітку за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги з 29 січня 2016 року по день фактичного розрахунку.
16. Також не враховано вимоги пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».
17. Позивач вказує, що нерозглянуто його вимогу, зазначену у заяві про ухвалення додаткового рішення від 29 липня 2019 року щодо стягнення з ГУ НП в Черкаській області на його користь середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги з 29 січня 2016 року по день фактичного розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення суду в адміністративній справі №823/615/16, тобто по 17 липня 2019 року, в сумі 261 954 грн.
18. Крім того, не враховано вимоги пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» в якій зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести у рішенні розрахунки, з яких він виходив під час визначення сум, що належить стягненню, а в постанові від 22 січня 2020 року не проведено жодного розрахунку середнього заробітку за весь час затримки виплати одноразової (вихідної) допомоги по день постановлення рішення суду.
19. Тому, на думку скаржника, твердження апеляційного суду, що ним при зверненні до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення від 31 серпня 2020 року ставиться ряд нових позовних вимог є помилковим, а відмова у задоволенні його вимог у цій заяві є незаконною.
20. У відзиві на касаційну скаргу позивача, відповідач не погоджується з нею, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
21. Автор відзиву на касаційну скаргу зазначає, що звертаючись до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить внести зміни до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року, позивач просить переглянути висновки суду шляхом прийняття додаткового судового рішення, якими він вважає за необхідне по-іншому вирішити свої позовні вимоги. Отже, позивач просить змінити прийняте судове рішення, що є порушенням норм процесуального права та суперечить інституту додаткового судового рішення.
22. Звертає увагу, що апеляційним судом в повному обсязі досліджено докази та враховано, що не має правових підстав для ухвалення додаткового судового рішення, оскільки позивач просить вирішити спір по іншому, в результаті чого, дійшов висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення, а тому вірно вирішив справу по суті, у зв`язку з чим ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.
24. Відповідно до частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
25. Виходячи із аналізу вказаної норми чинним законодавством передбачений виключний перелік підстав для постановлення додаткового рішення.
26. За частинами другою - третьою статті 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
27. Згідно з частиною п`ятою статті 252 КАС України додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
28. Додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі позовні вимоги, які не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові постанови (ухвали) можуть прийматися (постановлятися) у випадку, зокрема, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання.
29. Отже, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (постанови чи ухвали), внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
30. Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.
31. Верховний Суд зазначає, що додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов`язки осіб, які не брали участі у справі.
32. Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, апеляційний суд зазначив, що 04 червня 2019 року на поштову адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла від ОСОБА_1 заява про ухвалення додаткового рішення, в якій просить внести зміни до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року.
33. При цьому, апеляційний суд не зазначив обґрунтування та підстави звернення з такою заявою, а також в чому полягають зміни, які просить внести заявник до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року.
34. Крім того, відмовляючи в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, апеляційний суд, в мотивувальній частині оскаржуваного рішення вказав на те, що заявник при зверненні ставить ряд нових позовних вимог, що не є підставою відповідно до частини першої статті 252 КАС України для прийняття додаткового судового рішення.
35. Однак, не зрозуміло про які нові вимоги зазначає апеляційний суд, оскільки такі вимоги в оскаржуваній ухвалі не наведені та не досліджені, тому, відповідно, правова оцінка їм не надавалась.
36. Враховуючи те, що оскаржувана ухвала апеляційного суду не містить обґрунтування та підстави звернення про ухвалення додаткового рішення, то Верховний Суд не має можливості перевірити висновок апеляційного суду, що заявник звертаючись із заявою про ухвалення додаткового рішення заявив нові вимоги. Крім того, оскаржуване судове рішення не містить будь-яких посилань на обставини, з огляду на які суд дійшов такого висновку.
37. Критерії оцінки правомірності судових рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
38. Ці вимоги в повній мірі стосуються ухвали суду як різновиду судового рішення.
39. Вимоги щодо змісту ухвали встановлені також статтею 248 КАС України. Так, відповідно до пунктів 2 та 3 частини першої вказаної статті ухвала, що викладається окремим документом, складається, зокрема: з описової частини із зазначенням суті клопотання та імені (найменування) особи, яка його заявила, чи іншого питання, що вирішується ухвалою; мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків.
40. Проаналізувавши зміст ухвали суду апеляційної інстанції, Верховний Суд дійшов до висновку, що вона прийнята без дослідження заявлених в заяві про ухвалення додаткового рішення вимог та перевірки зазначених заяві обставин, які мають важливе значення для правильного вирішення цієї справи.
41. Що ж стосується висновку апеляційного суду про те, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року є чіткою, переконливою та зрозумілою, та винесення будь-яких додаткових постанов не потребує, то такий зроблений без з`ясування і перевірки всіх фактичних обставини справи.
42. Як вбачається з доводів касаційної скарги заявник, зокрема, зазначає, що апеляційним судом не розглянута одна з вимог, яка заявлялась ним в заяві про ухвалення додаткового рішення від 29 липня 2019 року, не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
43. Однак, Верховний Суд позбавлений можливості перевірити доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі, спростувати чи підтвердити їх, у зв`язку з відсутністю мотивування апеляційною інстанцією прийнятого рішення.
44. Відповідно до частин першої і четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
45. Внаслідок допущених апеляційним судом процесуальних порушень, Верховний Суд позбавлений можливості надати правову оцінку правильності рішення суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення.
46. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції та направлення справи для продовження розгляду до цього ж суду.
47. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 353 356 КАС України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2020 року у справі № 823/615/16 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіМ.В. Білак О.А. Губська О.В. Калашнікова