ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2020 року

Київ

справа № 823/842/17

адміністративне провадження № К/9901/51924/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 803/842/17

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на службі,-

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 січня 2018 року, ухвалене у складі головуючого судді Рідзеля О.А.,

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року, ухвалену колегією у складі головуючого судді Лічевецького І.О., суддів Земляної Г.В., Мельничука В.П.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У травні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - відповідач, ГУПН в Черкаській області) в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив:

1.1.визнати незаконним та скасувати наказ ГУПН в Черкаській області від 25 травня 2017 року № 1390 в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції;

1.2.поновити його на службі в поліції на посаді начальника Корсунь-Шевченківського відділення поліції Звенигородського відділу поліції ГУПН в Черкаській області з 25 травня 2017 року.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що вказаний наказ є незаконним. Позивач зазначив, що його пояснення, відібрані під час проведення службового розслідування, ніяким чином спростовані не були. Так, позивач надав пояснення про те, що він не отримував ніякої неправомірної вигоди від ОСОБА_2 , свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України, він не визнавав і свою невинуватість доводити не збирався. Висновки службового розслідування щодо відсутності його на робочому місці у період з 22 до 25 травня 2017 року не відповідають дійсності. У цей період позивач перебував на робочому місці, де передавав справи на період відсторонення його від посади за ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 травня 2017 року. З приводу відсутності на роботі, пояснення у позивача під час службового розслідування не відбиралися. Так само і не відбирались пояснення щодо використання службового автомобіля у власних цілях.

2.1. Позивач зазначив, що матеріали службового розслідування не містять беззаперечних доказів отримання неправомірної вигоди та інших порушень службової дисципліни. Більше того у кримінальному провадженні № 42017250000000060 відносно нього не ухвалено обвинувального вироку, а тому висновок про причетність позивача до будь-якого злочину є безпідставним.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року, у задоволенні адміністратвиного позову відмовлено.

4. Відмовляючи в задоволенні адміністратвиного позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, вказав на те, що під час службового розслідування не здобуто жодних доказів використання позивачем 16 травня 2017 року службового автомобіля ЗАЗ Део-Ланос НОМЕР_1 у власних цілях.

4.1. Водночас проведеним службовим розслідуванням доведено наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку яке полягало у не повідомленні та не реєстрації виявленого факту вчинення ОСОБА_2 адміністратвиного правопорушення (продаж паливно-мастильних матеріалів без державної реєстрації як суб`єкта господарювання та без одержання відповідної ліцензії). Зазначене є порушенням вимог пунктів 4, 5 розділу ІІ Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчиненні кримінальні та інші події, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ від 06 листопада 2015 року № 1377 та підпунктів 3.2.3, 3.2.9 пункту 3.2. Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ від 22 жовтня 2012 року № 940.

4.2. Також під час службового розлідування встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що у період з 22 по 25 травня 2017 року позивач був відсутній на службі. Копія журналу реєстрації місцезнаходження за межами підрозділу керівництва Корсунь-Шевченківського ВП не є належним доказом перебування позивача на службі, оскільки оригіналу такого журналу не існує, а особа, яка виготовила цю копію притягнута до дисциплінарної відповідальності. Будь-яких інших належних доказів на підтвердження факту перебування позивача на службі матеріали справи не містять.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

5. У травні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій він просить рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року скасувати, а справу направити на новий розгляд.

6. В обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанції порушено норми матеріального і процесуального права. Посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини у справі Угорського об`єднання громадських свобод проти Угорщини від 14 квітня 2009 року та на справу «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року позивач зазначив про порушення судами першої та апеляційної інстанції норм Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

6.1. Скаржник вказує на те, що хоча судом першої інстанції не підтверджено використання ним службового автомобіля ЗАЗ «Део-Ланос» р.н. НОМЕР_1 , однак судом не було належним чином з`ясовано усіх обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 взагалі не відображені , хоча його показання фактично повністю спростовують підстави його звільнення. Суд апеляційної інстанції хоча і ухвалено рішення про повторний допит цього свідка, такий допит проведено не було. Крім того, судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки копії журналу реєстрації місцезнаходження керівництва Корсунь-Шевченківського ВП, з якого вбачається, що позивач у період з 22 по 25 травня 2017 року перебував на службі. А суд першої інстанції залишив поза увагою цей журнал взагалі.

6.2. Судами першої та апеляційної інстанцій залишено поза увагою те, що підставою для проведення службового розслідування був факт притягнення позивача до кримінальної відповідальності, а не акти за періоди з 22 по 25 травня 2017 року. Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи позивача щодо невідповідності висновків службового розслідування в частині невиходу позивача на роботу у період з 22 по 25 травня 2017 року та приховуванням адміністративного правопорушення, пов`язаного з незаконною господарською діяльністю ОСОБА_2

6.3. На думку скаржника, судами першої та апеляційної інстанцій не було встановлено за яке саме порушення (невихід на роботу у період з 22 по 25 травня 2017 року чи приховування адміністратвиного правопорушення) на позивача накладено стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Також судами попередніх інстанцій не взято до уваги пояснення позивача про те, що в діях ОСОБА_2 був відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 164 КУпАП.

6.4. На думку скаржника, наведені ним мотиви та відсутність об`єктивного аналізу судами змісту його позовної заяви, пояснень позивача, відсутність жодної відповіді з боку судів на його аргументи та відсутність належних мотивів щодо своїх рішень вказують на те, що оскаржувані рішення по даній справі порушують його право на справедливий розгляд, захист прав та інтересів судом (статті 55 Конституції України, частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).

7. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г., від 01 червня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

8. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року, який здійсненого на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року № 636/0/78 у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Білоуса О.В. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

9. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 12 березня 2020 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду у попереднє судове засідання відповідно до вимог частини 1 статті 343 КАС України.

Позиція інших учасників справи

10. Від відповідача заперечень на касаційну скаргу не надійшло, що відповідно до положень статті 338 КАС України не є перешкодою для касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанції.

Установлені судами фактичні обставини справи

11. Наказом № 214 о/с від 06 грудня 2016 року ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Корсунь-Шевченківського відділення поліції Звенигородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області.

12. У зв`язку з реєстрацією в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєння службовими особами Корсунь-Шевченківського відділення поліції Звенигородського відділу поліції кримінального правопорушення, наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області № 1311 від 16 травня 2017 року призначено службове розслідування та проведення службового розслідування і відсторонення від виконання обов`язків начальника Корсунь-Шевченківського відділення поліції Звенигородського відділу поліції ГУНП підполковника поліції ОСОБА_1 .

13. Висновок службового розслідування затверджено начальником Головного управління Національної поліції в Черкаській області 25 травня 2017 року.

14. Службовим розслідуванням встановлено, що позивача затримано працівниками Черкаського управління ДВБ НП України спільно із співробітниками УСБУ в Черкаській області та прокуратури Черкаської області під час отримання неправомірної вигоди.

15. Підставою для затримання ОСОБА_1 стало звернення ОСОБА_2 про вимагання позивачем неправомірної вигоди за те, що останній не буде притягнутий до адміністративної відповідальності за незаконну торгівлю паливно-мастильними матеріалами.

16. 17 травня 2017 року позивачеві повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України, а ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 травня 2017 року відносно нього обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів з правом внесення застави в сумі 48 000 грн.

17. Згідно отриманих в ході службового розслідування пояснень ОСОБА_2 , останній приблизно в середині березня - на початку квітня 2017 року звернувся до позивача з приводу безперешкодної торгівлі паливно-мастильними матеріалами. ОСОБА_1 дав йому чітко зрозуміти, що така діяльність буде коштувати 3 000 грн. на місяць, а в іншому випадку його буде притягнуто до адміністративної відповідальності. Кошти він сплачував двічі на місяць по 1 500 грн., проте в подальшому, у зв`язку з вимаганням зі сторони ОСОБА_1 , звернувся до прокуратури.

18. Відповідно до статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії є адміністративним правопорушенням.

19. За результатами службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 , достовірно знаючи, що ОСОБА_4 вчиняє адміністративне правопорушення не вжив заходів щодо його запобігання та припинення, сприяючи при цьому незаконній господарській діяльності.

20. Службовим розслідуванням також встановлено, що позивач у робочий час використав службовий автомобіль у власних цілях, чим порушив вимоги Інструкції по експлуатації транспортних засобів ГУНП, затвердженої наказом № 122 від 27 січня 2016 року.

21. Згідно довідки від 19 травня 2017 року № 715-04/17 на поточний рахунок ТУ ДСА України у Черкаській області 18 травня 2017 року надійшли кошти в сумі 48 000 грн. в якості застави за ОСОБА_1 .

22. Відповідно до пункту 3 статті 91 Закону України «Про Національну поліцію» для поліцейських установлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.

23. Проте, у період з 22 травня 2017 року по 25 травня 2017 року позивач був відсутній на службі без поважної причини, тобто допустив прогул.

24. Згідно з висновком службового розслідування за грубе порушення службової дисципліни і законності, ОСОБА_1 підлягає звільненню зі служби.

25. Наказом «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Корсунь-Шевченківського відділення поліції Звенигородського відділу поліції ГУНП» № 1390 від 25 травня 2017 року за порушення службової дисципліни і законності, порушення вимог статтями 1, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, функціональних обов`язків, вимог Закону України «Про Національну поліцію», Правил етичної поведінки поліцейських, пунктів 4, 5, 17 Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, Інструкції по експлуатації транспортних засобів ГУНП, що полягає у відсутності дій щодо своєчасного попередження, припинення адміністративного правопорушення, пов`язаного із незаконною господарською діяльністю гр. ОСОБА_2 приховуванні від єдиного обліку вказаного факту, а також використанні службового автомобіля не за прямим штатним призначенням, прогули з 22 до 25 травня 2017 року, що суттєво підриває імідж та репутацію поліції в цілому, тобто вчинення проступків, які не сумісні з перебуванням на службі, ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.

26. На реалізацію цього наказу відповідачем 26 травня 2017 року видано наказ №141 о/с, яким позивача звільнено зі служби на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права й акти їх застосування

27. Статтею 3 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі-Закон № 580-VIII) визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

28. Відповідно до частини 2 статті 19 Закону № 580-VIII підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

29. Частиною 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" від 23 грудня 2015 року № 901-VIII на поліцейських поширено дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції". Закон набрав чинності 28 грудня 2015 року.

30. Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV затверджено Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, який визначає сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень (далі - Дисциплінарний статут в редакції станом на 16 травня 2013 року).

31. Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

32. Приписами статті 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу не несуть дисциплінарної відповідальності в разі, якщо шкода завдана правомірними діями внаслідок сумлінного виконання наказу начальника або виправданого за конкретних умов службового ризику.

33. Частиною 1 статті 7 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

34. Відповідно до статті 8 Дисциплінарного статуту начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов`язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов`язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу. Особливу увагу начальник повинен приділяти вивченню індивідуальних якостей підлеглих, дотриманню статутних відносин між ними, створенню здорового морально-психологічного клімату в колективі, його згуртуванню, своєчасному запобіганню порушенням службової дисципліни та виявленню причин їх учинення, формуванню нетерпимого ставлення до порушників, враховуючи при цьому думку колективу та громадськості. Начальник зобов`язаний попередити про неприпустимість порушення службової дисципліни, а в разі вчинення підлеглим таких діянь за необхідності накласти на винного дисциплінарне стягнення або порушити клопотання про накладення стягнення старшим прямим начальником. Старші за званням та посадою в усіх випадках зобов`язані вимагати від молодших дотримання службової дисципліни, зокрема, правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету.

35. Частиною 1 статті 64 Закону № 580-VIII передбачено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

36. Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

37. Статтею 2 Дисциплінарного статут визначено, що дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

38. Статею 12 Дисциплінарного Статуту передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

39. Частиною 1 статті 14 Дисциплінарного статуту з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

40. Службове розслідування відповідно до пункту 1.2 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженій Міністерством внутрішніх справі від 12 березня 2013 року № 230 (чинного в редакції чинній 12 березня 2013 року, далі - Інструкція № 230) - це комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з`ясування інших обставин.

41. Відповідно до пункту 2 статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Такі ж норми закріплені і в Інструкції № 230.

42. Пунктами 5.2. та 5.3 Інструкції № 230 передбачено, що початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення. Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування.

43. Відповідно до пункту 2.1. Інструкції № 230 підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС (особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України) службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

44. Відповідно до частини 10 статті 14 Дисциплінарного статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

45. Пунктом 6 статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

46. Згідно із частиною 15 статті 14 Дисциплінарного статуту звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

47. Частиною 2 статті 16 Дисциплінарного статуту, визначено, що у разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

48. Пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону визначено, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби є підставою для припинення служби в поліції. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення (частини 2 статті 77 Закону № 580-VIII).

49. Відповідно до частини 5 статті 18 Дисциплінарного статуту такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

50. Строки виконання дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби визначені частиною 2 статті 18 Дисциплінарного статуту.

51. Метою цих Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.

52. Відповідно до пункту 5 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ від 09 листопада 2016 року № 1179 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Правила етичної поведінки) поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України "Про Національну поліцію", інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності; справедливості, неупередженості та рівності.

53. Пунктом 1 Правил етичної поведінки визначено, що під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

54. Керівник органу (підрозділу) поліції зобов`язаний запобігати проявам неетичної поведінки своїх підлеглих поліцейських шляхом організації роботи з розвитку професійної етики, у тому числі через проведення навчань, інформаційно-роз`яснювальної роботи (пункт 1 розділу V розділу Правил етичної поведінки).

55. Відповідно до приписів пункту 2 Правил етичної поведінки керівник органу (підрозділу) поліції у разі виявлення корупційного правопорушення чи одержання інформації про вчинення такого правопорушення підлеглими зобов`язаний у межах своїх повноважень ужити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення спеціально уповноважений орган у сфері протидії корупції.

56. Керівник органу (підрозділу) поліції повинен: бути прикладом дотримання Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, професійно-етичних вимог, основних принципів професійної діяльності та правил поведінки поліцейських, визначених цими Правилами, а також вимагати їх дотримання від підлеглих; відповідати за віддані (видані) розпорядження (доручення) і накази, наслідки їх реалізації, відповідність їх законодавству України; об`єктивно оцінювати виконання службових обов`язків підлеглими, а в разі порушення норм законодавства України або недотримання вимог цих Правил - ініціювати притягнення їх до відповідальності згідно із законодавством України; заохочувати етичну поведінку; запобігати виникненню конфлікту інтересів у діяльності підлеглих, а в разі виникнення - сприяти його оперативному вирішенню (пункт 3 Правил етичної поведінки).

57. Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 06 листопада 2015 року № 1377 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Інструкція № 1377) посадова особа органу поліції в разі перебування поза межами органу, в якому вона призначена, на території України в разі звернення до неї громадян або службових осіб із заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких зобов`язана вжити заходів щодо запобігання правопорушенням і їх припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події і повідомити про це найближчий орган поліції.

58. Посадова особа органу поліції при виявленні чи отриманні інформації про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію негайно повідомляє про це чергову частину органу поліції пункту (пункт 5 розділу ІІ Інструкції № 1377).

59. Приписами пункту 17 Інструкції № 1377 визначено, що прихованими від єдиного обліку вважаються заяви і повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, які були відомі працівнику органу поліції, та відомості, які на час виявлення не внесено до журналу ЄО відповідного органу поліції, а самі заяви та повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення та інші події не отримали реєстраційного номера.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

60. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ).

61. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закон № 460-ІХ, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

62. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із того, що з метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підставі позову у суді касаційної інстанції не допускається.

63. Згідно з нормою частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

64. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 242 КАС України (в редакції після 15 грудня 2017 року), відповідно до яких судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справ, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

65. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

66. Предметом судового контролю у даній справі є правомірність наказу Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 25 травня 2017 року № 1390, яким на ОСОБА_1 за грубе порушення службової дисципліни і законності накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби.

67. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції вірно виходив з того, що вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а саме неповідомлення та не реєстрація виявленого факту вчинення адміністративного правопорушення та відсутність на службі у період з 22 по 25 травня 2017 року без поважних причин, доведено за результатами службового розслідування.

68. Верховний Суд погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій та зазначає таке.

69. Визначення поняття доказів, вимоги щодо належності та допустимості доказів та порядок їх оцінки визначено у статтях 72 73 74 90 КАС України (в редакції після 15 грудня 2017 року).

70. Із аналізу зазначених норм слідує, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для адміністративного суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для адміністративного суду не є обов`язковим.

71. Установлення істини нерозривне з правовою оцінкою фактів, оскільки суд установлює лише такі події і дії, яким законом надається значення юридичних фактів. Процес установлення об`єктивної істини у справі включає в себе правильне визначення предмета доказування, ретельну перевірку за допомогою доказів наявності чи відсутності кожного з такого роду фактів, оцінку досліджених доказів і установлених обставин з неодмінним з`ясуванням правової суті установлених судом обставин справи.

72. Оцінка доказів - це розумова діяльність суб`єктів доказування з визначення належності, допустимості доказів, їх достовірності, достатності і взаємного зв`язку, яка здійснюється на підставі законів логіки в умовах, установлених правовими нормами. Метою оцінки доказів є достовірне пізнання фактичної сторони справи. Змістове навантаження принципу оцінки відповідно до внутрішніх переконань судді полягає в тому, що суддя самостійно вирішує питання щодо достовірності доказів, достатності їх для ухвалення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах. Внутрішнє переконання - це ставлення суду до обставин справи, що ґрунтується на доказах.

73. Підтвердженням принципу оцінки судом доказів лише відповідно до його внутрішніх переконань є приписи статтею 341 КАС України (в редакції після 15 грудня 2017 року), згідно з якими постанова адміністратвиного суду касаційної інстанції про скасування рішення суду першої інстанції чи постанови апеляційної інстанції не може містити приписів про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Повнота оцінки доказів означає, що суд зобов`язаний дослідити й оцінити всі зібрані у справі докази, які є допустимими.

74. Всебічність означає оцінку доказів з урахуванням доводів усіх осіб, які беруть участь у справі. Об`єктивність оцінки доказів означає незацікавленість суду в результаті вирішення справи, відсутність упередженості суду при оцінці доказів. Відповідно до частини 3 статті 242 КАС України (в редакції після 15 грудня 2017 року) судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. Принцип, згідно з яким ніякі докази не мають для суду наперед установленої сили і кожен доказ підлягає оцінці адміністративним судом разом з іншими доказами, означає, що: ні в законі, ні підзаконних актах не повинно міститися вказівок, які заздалегідь установлюють доказову силу і значення доказу; ніякі органи чи посадові особи не мають права давати суду вказівок щодо доказової сили і значення того чи іншого доказу; докази повинні оцінюватися за їх властивостями; не можна вважати, що певний вид доказів має переваги, та без належної оцінки і врахування всіх доказів обґрунтовувати ним рішення.

75. Верховний Суд зазначає, що під час розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій дослідили наявні в матеріалах справи докази та здійснили їх оцінку за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності. В той же час Верховний Суд з огляду на приписи статті 341 КАС України (в редакції після 15 грудня 2017 року) позбавлений можливості надати оцінку щодо належності та допустимості досліджених під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанцій доказів.

76. З огляду на зазначене Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про ненадання судами першої та апеляційної інстанцій належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам.

77. В касаційній скарзі скаржник посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини у справах Угорського об`єднання громадських свобод проти Угорщини від 14 квітня 2009 року та на справу «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року скаржник зазначив про порушення судами першої та апеляційної інстанції норм Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Однак скаржником не зазначено в чому саме полягають порушення норм Конвенції, тому Верховний Суд дійшов висновку про відхилення таких доводів як необгрунтованих.

78. Будь-яких доводів щодо незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про необхідність обрання позивачу дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, як крайнього заходу дисциплінарного впливу, касаційна скарга не містить.

79. Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про необґрунтованість позовних вимог та про необхідність відмовити в їх задоволенні.

80. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

81. За практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06 жовтня 1982 року у справі "X.v. Austria" про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07 жовтня 1987 року у справі "C. v. The United Kingdom" про неприйнятність заяви № 11882/85).

82. Склад дисциплінарного проступку у діях позивача був встановлений службовим розслідуванням на підставі доказів та аналізувався під кутом зору Правил етичної поведінки поліцейських, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179.

83. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

84. Доводи та аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

85. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

86. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

87. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

88. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

89. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

90. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

91. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, Суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду