ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2021 року
м. Київ
справа № 824/387/20-а
адміністративне провадження № К/9901/16468/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за заявою Акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК" до ОСОБА_1 про заміну стягувача у виконавчому написі нотаріуса від 12 вересня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК" на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року, постановлену у складі судді Брезіної Т.М. та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2020 року, ухвалену у складі колегії суддів: Кузьмишина В.М. (доповідач), Совгири Д.І., Сапальової Т.В.,
І. Суть спору
1. 13 березня 2020 року Акціонерне товариство "АЛЬФА-БАНК" (далі - АТ "АЛЬФА-БАНК", заявник) звернулося до суду з із заявою про заміну стягувача у виконавчому написі нотаріуса №19096 від 12 вересня 2017 року з АТ "УКРСОЦБАНК" на його правонаступника АТ "АЛЬФА-БАНК" про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №68 від 04 квітня 2008 року, що виникла перед АТ "УКРСОЦБАНК" в розмірі 256 721,90 доларів США.
2. В обґрунтування заяви посилалося на те, що 21 листопада 2019 року рішенням спільних загальних зборів акціонерів АТ "АЛЬФА-БАНК" та АТ "УКРСОЦБАНК" (Протокол №1/2019) затверджено нову редакцію Статуту АТ "АЛЬФА-БАНК", згідно з яким АТ "АЛЬФА-БАНК" є правонаступником всього майна, прав і обов`язків АТ "УКРСОЦБАНК".
3. Тому, на переконання заявника необхідно замінити стягувача у виконавчому написі нотаріуса від 12 вересня 2017 року № 19096 про стягнення заборгованості, яка виникла перед Акціонерним товариством "УКРСОЦБАНК" за кредитним договором від 04 квітня 2008 року №68.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Відповідно до виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. № 19096 від 12 вересня 2017 року визначено про стягнення на користь Акціонерного товариства "УКРСОЦБАНК" з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №68 від 04 квітня 2008 року в розмірі 256 721,90 доларів США. Строк пред`явлення виконавчого документу до виконання вказано протягом 3 років з дня його вчинення.
5. 10 вересня 2019 року загальними зборами акціонерів АТ "АЛЬФА-БАНК" та єдиним акціонером АТ "УКРСОЦБАНК" затверджено рішення про реорганізацію АТ "УКРСОЦБАНК" шляхом приєднання до АТ "АЛЬФА-БАНК" та внесено відповідні зміни до статуту АТ "АЛЬФА-БАНК", затвердженого рішенням спільних загальних зборів акціонерів АТ "АЛЬФА-БАНК" та АТ "УКРСОЦБАНК" від 21 листопада 2019 року, оформленим протоколом №1/2019, погодженого НБУ 26 листопада 2019 року.
6. Відповідно до пп.2 п.1.2 розділу І Статуту АТ "АЛЬФА-БАНК" АТ "АЛЬФА-БАНК" є правонаступником всього майна, прав і зобов`язань АТ "УКРСОЦБАНК" на підставі передавального акту, затвердженого рішенням єдиного акціонера АТ "УКРСОЦБАНК" №5/2019 від 15 жовтня 2019 року та рішенням загальних зборів акціонерів АТ "АЛЬФА-БАНК" № 4/2019 від 15 жовтня 2019 року.
7. В зв`язку з цим, АТ "АЛЬФА-БАНК" звернулось до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому написі нотаріуса №19096 від 12 вересня 2017 року, а саме АТ "УКРСОЦБАНК" його правонаступником АТ "АЛЬФА-БАНК".
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
8. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2020 року, заяву повернуто заявнику без розгляду.
9. Повертаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено порядку заміни стягувача у виконавчому написі нотаріуса, а доказів існування відкритого виконавчого провадження заявником не надано, що унеможливлює застосування статті 379 КАС України.
IV. Касаційне оскарження
10. Не погоджуючись з такими рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, АТ "АЛЬФА-БАНК" подало касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм процесуального права.
11. На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження Акціонерне товариство "Альфа-Банк" зазначає, що вона подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
12. Акціонерне товариство "Альфа-Банк" у касаційній скарзі указує, що подання касаційної скарги зумовлено тим, що Верховним Судом не надавався висновок у відносинах щодо заміни стягувача у виконавчому написі нотаріуса до відкритого виконавчого провадження, незважаючи на позитивну практику розгляду таких заяв у судах апеляційної інстанції. Крім того, заявник посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в справі № 826/7941/17, в якій визначено, що такі спори мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
13. У зв`язку із зазначеним заявник просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
14. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що статус сторони виконавчого провадження набувається фізичною або юридичною особою чи державою з моменту видачі виконавчого документу, а не з моменту відкриття виконавчого провадження у справі. Зазначає, що КАС України та Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №» 1404-УІІІ не ставлять в залежність здійснення заміни сторони виконавчого провадження від факту відкриття виконавчого провадження. Системний аналіз вказаних положень дає підстави для висновку, що суд за заявою заінтересованої особи може здійснити заміну сторони виконавчого провадження (стягувача, боржника) її правонаступником у будь-який момент після видачі виконавчого документу, що має наслідком перехід прав та обов`язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника). Висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, щодо відсутності підстав для заміни сторони виконавчого провадження до відкриття виконавчого провадження, не грунтується на правильному застосуванні норм процесуального права. Адже, слідуючи висновку рішень попередніх інстанцій, новий сгягувач не може замінитись без відкриття виконавчого провадження, зі свого боку виконавче провадження не може бути відкритим без заміни стягувача, що створює «замкнене коло», в результаті якого сгягувач, маючи на руках виконавчий документ, не може його пред`явити до органу виконавчої служби.
ІІІ. Джерела права й акти їх застосування
15. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
16. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
17. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (тут і далі - в редакції, чинній на момент звернення із заявою про заміну сторони виконавчого провадження) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
19. Згідно із частиною першою статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:
1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;
1-1) судові накази;
2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;
3) виконавчих написів нотаріусів;
4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;
6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;
8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;
9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
20. За приписами частин першої та другої статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.
21. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
22. Частиною четвертою статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" визначено випадки, за яких строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються.
23. Згідно з частинами першою та другою статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.
24. Частиною п`ятою статті 15 цього Закону визначено, що в разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
25. Частиною четвертою статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) юридичну особу - боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
26. Відповідно до частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
27. Частиною другою статті 74 цього Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
28. Частина перша статті 287 КАС України визначає, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
29. На підставі частини першої статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
30. Положення статті 379 КАС України визначають, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
30.1. Суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулися з поданням (заявою), та учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
30.2. Ухвалу суду за результатами вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом.
30.3. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
ІV. Оцінка Верховного Суду
31. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
32. Нормами Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України встановлено судовий контроль за виконанням рішень, ухвалених судами в порядку цивільного та господарського судочинства.
33. Судовий контроль за виконанням рішень інших органів покладено законодавством на адміністративні суди. Аналізуючи в сукупності норми статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 379 КАС України, беручи до уваги, що питання правомірності заміни сторони у виконавчому провадженні є, по суті, превентивним судовим контролем у відповідному виконавчому провадженні, це питання повинно вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.
34. Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 826/7941/17, на яку посилається заявник у касаційній скарзі.
35. Разом з тим у справі № 826/7941/17 заміна стягувача або боржника відбувалася у відкритому виконавчому провадженні.
36. У справі, що розглядається, особливістю є те, що заяву про заміну стягувача подано до відкриття виконавчого провадження щодо виконання виконавчого напису.
37. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Статуту АТ "Альфа-Банк" від 26 листопада 2019 року, правонаступником усього майна, прав та зобов`язань АТ "Укрсоцбанк" є Акціонерне товариство "Альфа-Банк".
38. За приписами частин першої та четвертої статті 379 КАС України, яку розміщено у Розділі IV "Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах" у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
39. Імперативними приписами частини четвертої статті 379 КАС України встановлено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
40. Отже, за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі заміною сторони виконавчого провадження, Верховний Суд в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що до відкриття виконавчого провадження у порядку, визначеному статтею 379 КАС України, може бути замінено боржника або стягувача лише у виконавчому листі, під яким розуміється виконавчий документ, виданий судом, який розглядав адміністративну справу як суд першої інстанції.
41. Виконавчий напис нотаріуса є різновидом виконавчого документа у розумінні статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", який є відмінним від виконавчого листа за формою, змістом, а також суб`єктом та процедурою видання, отже положення частини четвертої статті 379 КАС України не можуть бути застосовані за аналогією у випадку заміни сторони у виконавчому написі нотаріуса, виконавче провадження за яким ще не відкрито.
42. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 січня 2021 року у справі №ЗВ/380/22/20 і підстави відступлення від нього відсутні.
43. Колегія суддів наголошує на тому, що статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження" визначено вимоги, яким повинен відповідати виконавчий документ, а частиною четвертою статті 4 цього Закону установлено вичерпний перелік підстав для повернення стягувачу виконавчого документа органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем.
44. Ураховуючи наведене нормативне регулювання та праворозуміння, Верховний Суд уважає, що вимоги про заміну сторони у виконавчому провадженні у виконавчому написі до відкриття виконавчого провадження у порядку статті 379 КАС України є передчасними, оскільки у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю державного чи приватного виконавця після подання виконавчого документа, заявник вправі їх оскаржити в загальному порядку.
45. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
46. За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права..
47. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
V. Судові витрати
48. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2020 року у справі №824/387/20-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. А. Губська
Судді М.В. Білак
О.В. Калашнікова