ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 824/774/18-а

адміністративне провадження № К/9901/8719/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Держпраці у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року (суддя Боднарюк О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року (колегія суддів: Ватаманюк Р.В., Сторчак В.Ю., Мельник-Томенко Ж. М.) у справі № 824/774/18-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування постанов,

УСТАНОВИВ:

В серпні 2018 року позивач звернувся із адміністративним позовом до суду, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області Кушнір Г. М. №ЧВ-399/18/423/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/191 від 02.08.2018 про накладення штрафу на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України у розмірі 111690,00 грн.

- визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області Кушнір Г.М. №ЧВ-399/18/423/АВ/П/1ПТ/МГ-2ФС/192 від 02.08.2018 про накладення штрафу на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України у розмірі 37230,00 грн.

- визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області Кушнір Г.М. №ЧВ-399/18/423/АВ/П/1ПТ/ІП-3ФС/193 від 02.08.2018 про накладення штрафу на підставі абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України у розмірі 3723,00 грн.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 23.10.2018, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2019, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову заступника начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області Кушнір Г.М. №ЧВ-399/18/423/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/191 від 02.08.2018 про накладення штрафу на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України у розмірі 111690,00 грн.

Визнано протиправною та скасовано постанову заступника начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області Кушнір Г.М. №ЧВ-399/18/423/АВ/П/1ПТ/ІП-3ФС/193 від 02.08.2018 про накладення штрафу на підставі абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України у розмірі 3723,00 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати - судовий збір в сумі - 1 722,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з судовими рішеннями відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судами при прийнятті постанови не у повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки не відповідають обставинам справи. Вказує, що при проведенні інспекційного відвідування встановлено, що позивачем допущено ОСОБА_2 до роботи без укладення трудового договору, у зв`язку з чим на нього покладено відповідальність за абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України у вигляді штрафу у розмірі 111690,00 гривень.

Крім того звертає увагу, що судами не надано оцінки, що постановою Вижницького районного суду від 09.08.2018 у справі № 713/1295/18 ФОП ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 41 ч. 1 КУпАП, а саме відсутність обліку використання робочого часу найманих працівників, відповідальність за яке передбачена абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України у розмірі 3723,00 грн., тому постанова №ЧВ-399/18/423/АВ/П/1ПТ/ІП-3ФС/193 від 02.08.2018 про накладення штрафу у розмірі 3723,00 грн. є правомірною та скасуванню не підлягає.

Ухвалою Верховного Суду від 13.05.2019 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У відзиві на касаційну скаргу позивач проти задоволення касаційної скарги заперечує, просить залишити судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 17.01.2002 зареєстрований Вижницькою районною державною адміністрацією Чернівецької області, як фізична-особа-підприємець, номер запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР 20270170000001484 (свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_1 від 17.01.2002).

Згідно копії свідоцтва платника єдиного податку серія НОМЕР_2 , виданого ДПІ у Вижницькому районі, обраними видами діяльності позивача є:

16.10 Лісопильне та стругальне виробництво.

16.29 Виробництво інших виробів з деревини.

46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

49.41 Діяльність автомобільного вантажного транспорту.

23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва.

На підставі направлення №04-172, у період з 12.07.2018 по 13.07.2018 головним державним інспектором Управління Держпраці у Чернівецькій області проведено інспекційне відвідування позивача, ФОП ОСОБА_1 , за результатами якого 13.07.2018 складено акт інспекційного відвідування №ЧВ-399/18/423/АВ.

Згідно вказаного акту, в ході інспекційного відвідування головним інспектором Митрофан П.Т. виявлено порушення законодавства про працю, а саме констатовано наступне:

- порушення пп.6 ч.1 та ч.3 ст.24 КЗпП України "Укладення трудового договору". 12.06.2018 року в смт. Берегомет, вул. Центральна головним спеціалістом ВДК Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області було складено протокол про адміністративне правопорушення II №000604 на гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання с.Чорногузи Вижницького району Чернівецької області.

В протоколі про адміністративне правопорушення значиться, що ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення по АДРЕСА_1 12.06.2018 о 13 год. 12 хв., а саме: здійснював господарську діяльність з перевезення вантажу на транспортному засобі ДАФ НОМЕР_3 без державної реєстрації як суб`єкт господарювання, та офіційно не працевлаштований. На момент складення протоколу гр. ОСОБА_2 пояснив, що не є приватним підприємцем, приватним підприємцем є його батько ОСОБА_1 .

ПП ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність по вантажних перевезеннях на транспортному засобі ДАФ, який належить ОСОБА_2 , згідно укладеного з ним договору позички транспортного засобу від 02.01.2018.

На день інспекційного відвідування 12.07.2018 ФОП ОСОБА_1 пояснив, що 12.06.2018 надавав послуги по перевезенню вантажу згідно договору з ТОВ "ФОРЕСТ ДРАЙ" та зазначив, що поїхав з сином ОСОБА_2 перегнати автомобіль на розванатаження з с. Черешеньки до с. Комарівці, оскільки водій ОСОБА_3 на той момент був у м. Чернівці (за викликом трансбезпеки). ПП ОСОБА_1 та його син ОСОБА_2 в своїх поясненнях зазначили, що по дорозі в с. Черешеньку за сімейними обставинами ПП ОСОБА_1 необхідно було повернутися додому. ОСОБА_2 в поясненні зазначив, що на прохання батька ( ОСОБА_1 ) сів за кермо, щоб доставити вантаж до с. Комарівці, по дорозі його зупинила служба Укртрансбезпеки. Прибувши до пункту призначення, залишив автомобіль на розвантаження та поїхав маршрутним таксі на навчання до м. Чернівці.

В ході інспекційного відвідування також встановлено, що послуги по перевезенню вантажу надавались ТОВ "ФОРЕСТ ДРАЙ" згідно договору про надання послуг від 17.04.2018, укладеного між ПП ОСОБА_1 та ТОВ "ФОРЕСТ ДРАЙ". За товаро-транспортною накладною (без відображення дати виписки) замовника та вантажовідправника ТОВ "ФОРЕСТ ДРАЙ" водієм є ОСОБА_2 , вантаж для перевезення масою 15 тонн (пиломатеріал обрізний хвойної породи) отримав водій ОСОБА_2 .

При цьому, відповідачем викладено висновок про те, що працівник ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) був допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Станом на день інспекційного відвідування трудовий договір з ОСОБА_2 не укладений та не повідомлено про прийняття ОСОБА_2 на роботу до територіальних органів Державної фіскальної служби за встановленою формою до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором, що є порушенням Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок повідомлення ДФС та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" від 17.06.2015 №413.

Також у підприємця не вівся у встановленому порядку облік виконуваної працівниками роботи та бухгалтерський облік витрат на оплату праці, а саме: не велася типова форма П-5 "Табель обліку використання робочого часу", яка застосовується для обліку використання робочого часу всіх категорій працюючих, для контролю за дотриманням встановленого режиму робочого часу, для отримання даних про відпрацьований час, розрахунку заробітної плати, тощо; відсутні бухгалтерські документи щодо виплати заробітної плати за відпрацьований працівниками період, що є порушенням ч.2 ст. 30 Закону України "Про оплату праці".

Встановлено порушення ч.1 ст.83 КЗпП України, оскільки за бухгалтерськими розрахунками по нарахуванню заробітної плати встановлено, що при звільненні з роботи з 09.10.2017 ОСОБА_4 згідно наказу №3 від 09.10.2017 не нараховано та не виплачено компенсацію за невикористану відпустку за відпрацьований ним період з 20.02.2017 по 09.10.2017.

13.07.2018 головним державним інспектором Управління Держпраці у Чернівецькій області видано припис №ЧВ-399/18/423/АВ/П, яким зобов`язано позивача усунути виявлені під час перевірки порушення до 20.07.2018, про що повідомити Управління.

16.07.2018 складено протокол про адміністративне правопорушення №ЧВ-399/18/423/АВ/П/2ПТ про порушення позивачем пп.6 ч.1 та ч.3 ст.24 КЗпП України, відповідальність за які передбачено ч. 3 ст. 41 КУпАП.

16.07.2018 складено протокол про адміністративне правопорушення №ЧВ-399/18/423/АВ/П/1ПТ про порушення позивачем ч. 2 ст. 30 Закону України "Про оплату праці", відповідальність за які передбачено ч.1 ст.41 КУпАП.

На виконання припису, та у вказані у ньому строки позивачем надано до Управління Держпраці у Чернівецькій області наступні документи:

1. довідку Чернівецького національного Університету імені Юрія Федьковича №817 від 11.10.2017 про те, що його син ОСОБА_2 навчається на 5 курсі денної форми навчання вказаного навчального закладу, термін закінчення навчального закладу - 31.12.2018. Повідомлено, що він не є найманим працівником у ФОП ОСОБА_1 , і трудовий договір з ним не укладався.

2. наказ №2 від 16.07.2018 "Про прийняття на роботу працівників", яким ОСОБА_4 прийнято на роботу на робоче місце машиніста крана автомобільного з 16.07.2018 з оплатою праці не нижче встановленого розміру мінімальної заробітної плати.

3. повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття на роботу ОСОБА_4 за встановленою постановою КМУ від 17.06.2015 №413 формою.

4. наказ №3 від 16.07.2018 "Про нарахування відпускних при звільненні з роботи", яким нараховано компенсацію за невикористану відпустку ОСОБА_4 за відпрацьований період машиністом автомобільного крана з 20.02.2017 по 09.10.2017.

5. розрахунок відпускних при звільненні з роботи ОСОБА_4 та відомість на виплату йому грошей №2 від 16.07.2018.

6. табель обліку використання робочого часу за червень 2018 року.

7. відомість №6 від 15.07.2018, про виплату коштів працюючим у позивача найманим працівникам.

02.08.2018 за результатами інспекційного відвідування уповноваженими посадовими особами Управлінням Держпраці у Чернівецькій області винесено постанови про накладення штрафу:

- №ЧВ-399/18/423/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/191 відносно ФОП ОСОБА_1 у розмірі 111690,00 грн. на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України (за порушення пп. 6 ч. 1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

- №ЧВ-399/18/423/АВ/П/ ШТ/МГ-2ФС/192 відносно ФОП ОСОБА_1 у розмірі 37230,00 грн. на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України (за порушення ч. 1ст.83 КЗпП України).

- №ЧВ-399/18/423/АВ/П/ШТ/ІП-ЗФС/193 відносно фізичної особи-підприємця ФОП у розмірі 3723,00 грн. на підставі абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України (за порушення ч. 2 ст. 30 Закону України "Про оплату праці" та порушення Постанови КМУ від 17.06.2015 №413).

Вважаючи постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що за відсутності і недоведеності факту трудових відносин, а також укладення трудового договору між позивачем та його сином ОСОБА_2 , в діях позивача відсутня подія вказаного у постановах порушень. Суди послались на постанову Вижницького районного суду від 26.06.2018, якою адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_2 по ст. 164. ч. 1 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96).

Згідно із пунктом 1 Положення №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно із підпунктами 6, 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, у тому числі, здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що Управління Держпраці наділено контролюючими функціями за дотриманням роботодавцями законодавства про працю.

Так, відповідно до частини першої та другої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання частини першої статті 259 КЗпП України Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №295, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

Так, у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №1340/5964/18, від 24.12.2019 у справі №360/403/19, від 10.02.2020 у справі №1.380.2019.000037 міститься правовий висновок згідно із яким інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача. За результатами інспекційного відвідування складається акт і в разі виявлення порушень - виноситься припис. Якщо під час інспекційного відвідування встановлено факти використання праці неоформлених працівників, то вживаються заходи щодо притягнення об`єкта відвідування до відповідальності незалежно від усунення виявлених порушень.

Відповідальність за порушення законодавства про працю регламентована положеннями статі 265 КЗпП України, за правилами якої юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є наявність чи відсутність ознак трудових правовідносин між позивачем та між позивачем та його сином ОСОБА_2 .

Частиною першою статті 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №822/723/17.

Судами встановлено, що дії ОСОБА_2 (сина позивача), які виразились в доставці вантажу до місця призначення з метою виконання умов договору позивачем як стороною правочину, укладеного з ТОВ "ФОРЕСТ ДРАЙ", по своїй суті не являються трудовими. Видача товарно - транспортної накладної на ім`я ОСОБА_2 зумовлена специфікою господарської діяльності позивача в частині контролю правоохоронних органів за переміщенням лісодеревини. Жодної оплати чи інших матеріальних благ ОСОБА_2 від ФОП ОСОБА_1 не отримував, інші ознаки трудових відносин також відсутні.

Виконання будь якої роботи ОСОБА_2 у позивача не підтверджене при проведенні інспекційного відвідування, а підставою для притягнення до відповідальності став лише разовий факт притягнення до відповідальності ОСОБА_2 головним спеціалістом ВДК Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області, яким 12.06.2018 складено протокол про адміністративне правопорушення II №000604 щодо останнього.

Водночас, відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено також КУпАП.

Відповідно до ч.3 ст.41 КУпАП фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, ч.2 ст.265 КЗпП України та ч.3 ст.41 КУпАП передбачено відповідальність для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Постановою Вижницького районного суду від 26.06.2018 у справі № 713/1294/18 провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_2 по ст. 164. ч. 1 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові від 15.10.2019 у справі №813/8801/14 Верховний Суд зробив висновок, що дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.

Також у постанові від 12.06.2020 у справі №813/3750/16, обставини якої є подібними, Верховний Суд погодився із застосуванням постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 41 КУпАП як преюдиційної у справі про притягнення до відповідальності за ч. 3 статті 24 КЗпП України.

Суд не вбачає підстав для відступу від вищезазначеного висновку і вважає його застосовним і до цієї справи.

Стосовно доводів касаційної скарги, що постановою Вижницького районного суду від 09.08.2018 у справі № 713/1295/18 ФОП ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 41 ч. 1 КУпАП, а саме відсутність обліку використання робочого часу найманих працівників, відповідальність за яке передбачена абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, тому постанова №ЧВ-399/18/423/АВ/П/1ПТ/ІП-3ФС/193 від 02.08.2018 про накладення штрафу у розмірі 3723,00 грн. є правомірною, колегія суддів зазначає таке.

Об`єднана палата Верховного Суду під час розгляду справи №260/1743/19 за схожих правовідносин у постанові від 22.12.2020 дійшла висновку, що в умовах одночасного застосування санкцій до фізичної особи - підприємця за статтею 265 КЗпП України та статтею 41 КУпАП, має місце подвійне застосування щодо однієї і тієї ж особи двох штрафних каральних заходів. Це є не лише непропорційним та надмірним обтяженням щодо такої особи, але й ставить у нерівне правове становище при вчиненні аналогічного правопорушення у діяльності юридичної особи та фізичної особи-підприємця не на користь останнього.

Розмежування статусу фізичної особи та фізичної особи - підприємця не зумовлює можливостей відходу від цих висновків, оскільки в обидвох випадках каральна мета відповідальності реалізується щодо єдиного суб`єкта права - фізичної особи, яка з метою законного здійснення підприємницької діяльності, яка не заборонена законом (згідно з частиною першою статті 42 Конституції України та частиною першою статті 50 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 128 Господарського кодексу України) отримує додатковий правовий статус.

Отже, фізична особа - підприємець, яка використовує найману працю, не може бути одночасно притягнута до відповідальності за частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частиною першою статті 41 КУпАП.

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 22.12.2020 у справі №260/1743/19 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого:

штрафи, передбаченні статтею 265 КЗпП України, є заходами фінансової відповідальності, а тому підстав відносити їх до заходів адміністративної відповідальності немає;

фізична особа - підприємець, яка використовує найману працю, не може бути одночасно притягнута до відповідальності за частиною другою статті 265 КЗпП України та частиною третьою статті 41 КУпАП в частині допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору у зв`язку з порушенням принципу «non bis in idem» як складового елементу принципу верховенства права.

Стаття 61 Конституції України передбачає заборону притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення більше одного разу.

Оскільки позивача притягнуто до відповідальності постановою Вижницького районного суду від 09.08.2018 у справі № 713/1295/18 та визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 41 ч. 1 КУпАП, відсутні підстави для повторного притягнення за це ж порушення, відповідальність за яке передбачена також абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, а тому постанова №ЧВ-399/18/423/АВ/П/1ПТ/ІП-3ФС/193 від 02.08.2018 про накладення штрафу у розмірі 3723,00 підлягає скасуванню.

Інші доводи касаційної скарги стосуються незгоди з оцінкою доказів судом першої та апеляційної інстанції. Суд касаційної інстанції не має повноважень проводити повторну їх оцінку. Водночас відповідач не зазначає, які норми матеріального чи процесуального права порушено та в чому це полягає. За таких обставин Суд не встановив порушень норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ухвалені із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та скасуванню не підлягають.

Оскільки колегія суддів залишає без змін постанову суду апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст.ст. 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Держпраці у Чернівецькій області залишити без задоволення.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук