ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2023 року
місто Київ
справа № 824/86/23
апеляційне провадження № 61-10465ав23
Верховний Суд, який діє у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
позивач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 червня 2023 року, постановлену суддею Шкоріною О. І.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції заявника
ОСОБА_1 14 червня 2023 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Київського апеляційного суду як суду першої інстанції із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06 березня 2014 року у справі № 217/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») до нього, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором кредиту.
Вимоги заяви обґрунтовував тим, що 03 березня 2014 року Постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків ухвалив рішення у справі № 217/14, яким стягнув з нього, ОСОБА_1 , на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту у розмірі 735 872, 28 грн та третейський збір у розмірі 7 758, 72 грн.
Стверджував, що спір, який розглянув третейський суд, не був підвідомчий йому відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди».
Щодо строків звернення до суду із заявою про скасування рішення третейського суду заявник зазначив, що інформацію про розгляд справи та рішення третейського суду не отримував.
У липні 2022 року, встановивши мобільний додаток «ДІЯ», дізнався про виконавче провадження № 52637831 про стягнення заборгованості, після чого отримав копії постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника від 31 жовтня 2016 року.
За заявою від 06 липня 2022 року 25 серпня 2022 року отримав копію ухвали від 20 червня 2014 року про видачу виконавчого листа та
лист № 755/14232/14-ц/27233/2022, у якому зазначено, що матеріали справи та рішення третейського суду знищено за закінченням терміну зберігання.
Лише 21 квітня 2023 року за заявою від 03 квітня 2023 року ОСОБА_1 отримав копію рішення третейського суду, а тому вважав, що з цього моменту дізнався про порушення своїх прав.
У зв`язку з наведеним просив поновити процесуальний строк, встановлений законом, для подання заяви про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06 березня 2014 року у справі № 217/14.
Стислий виклад змісту рішення суду першої інстанції
Ухвалою від 23 червня 2023 року Київський апеляційний суд заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06 березня 2014 року у справі № 217/14 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту повернув особі, яка її подала.
Повертаючи заяву ОСОБА_1 , Київський апеляційний суд виснував, що заяву про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06 березня 2014 року у справі № 217/14 ОСОБА_1 надіслав до Київського апеляційного суду 14 червня 2023 року, тобто понад встановлені у пункті 1 частини п`ятої статті 454 ЦПК України строки, а саме понад дев`ять років з дня прийняття третейським судом оскаржуваного рішення.
Посилання ОСОБА_1 у заяві на те, що строк на оскарження рішення третейського суду пропущений з поважних причин, оскільки його не було повідомлено про розгляд справи третейським судом та не було направлено копію оскаржуваного рішення, суд визнав безпідставним і такими, що не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються текстом самого рішення третейського суду про те, що ОСОБА_1 був повідомлений про час та місце розгляду справи третейським судом.
Твердження ОСОБА_1 , що у період з серпня 2014 року до 2019 року він перебував за межами країни, а тому не мав інформації про розгляд справи про стягнення заборгованості, суд відхилив, встановивши, що закордонний паспорт громадянина України ОСОБА_1 отримав лише 02 липня 2014 року, а вперше виїхав за кордон у період з 05 серпня 2014 року до 24 вересня 2014 року, коли справу розглядав третейський суд на початку березня 2014 року. Також суд врахував, що ОСОБА_1 виїздив за межі України у певні проміжки часу на нетривалий період.
Також суд врахував, що ухвалою від 20 червня 2014 року Дніпровський районний суд міста Києва видав виконавчий лист на примусове виконання Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06 березня 2014 року у справі № 217/14 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за договором кредиту, який перебуває на виконанні у державній виконавчій службі.
Наведені обставини за висновками суду спростовують доводи ОСОБА_1 про те, що він не був обізнаний про розгляд справи, а також не знав про існування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06 березня 2014 року у справі № 217/14.
Підсумовуючи, суд виснував, що ОСОБА_1 не довів, що пропустив строк звернення до суду із заявою про скасування рішення третейського суду з поважних причин.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій до Верховного Суду 13 липня 2023 року через систему «Електронний суд», ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 23 червня 2023 року, постановити нове рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06 березня 2014 року у справі № 217/14.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Заявник обґрунтовує апеляційну скаргу порушенням Київським апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Зазначає, що Київський апеляційний суд зробив помилкові висновки про недоведеність поважних причин пропуску строку звернення до суду із заявою про скасування рішення третейського суду, адже у матеріалах справи немає інформації як про отримання ОСОБА_1 копії ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 20 червня 2014 року про видачу виконавчого листа на примусове виконання оспореного рішення третейського суду, так і про отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 04 жовтня 2016 року та копії постанови про накладення арешту від 31 жовтня 2016 року.
Також зазначив, що обставини неотримання у 2014 році копії рішення третейського суду підтверджуються матеріалами третейської справи, у якій є повідомлення про повернення листа за закінченням терміну зберігання 23 квітня 2014 року.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу від ПАТ «Укрсоцбанк» до Верховного Суду на момент вирішення апеляційної скарги не надійшов.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 27 липня 2023 року Верховний Суд відкрив апеляційне провадження, а ухвалою від 23 листопада 2023 року справу призначив до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд дослідив матеріали справи, перевірив правильність застосування Київським апеляційним судом як судом першої інстанції норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в ухвалі суду першої інстанції
Київський апеляційний суд як суд першої інстанції встановив, що рішенням від 06 березня 2014 року у справі № 217/14 Постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків задовольнив позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.
Третейський суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту у розмірі 735 872, 28 грн та третейський збір у розмірі 7 758, 72 грн.
Відповідно до рішення третейського суду ОСОБА_1 має статус відповідача, тож є стороною третейського розгляду.
Згідно з частиною другою статті 52 Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків м. Києва, затвердженого рішенням Ради Асоціації українських банків від 22 квітня 2005 р, протокол № 2 (із змінами), протокол № Зр., зареєстрованого Міністерством юстиції України, свідоцтво від 21 червня 2005 року № 007-2005, документи та інші письмові матеріали направляються за останнім відомим місцем проживання фізичної особи чи за юридичною адресою або місцезнаходженням юридичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи в інший спосіб, що передбачає отримання доказів доставки документів та інших письмових матеріалів адресатові, та вважаються такими, що отримані в день такої доставки, навіть якщо на цей час одержувач за цією адресою не знаходиться чи не проживає, а про зміну своєї адреси ним не було належно повідомлено іншу сторону.
За змістом рішення третейського суду відповідач про час і місце слухання справи повідомлений належно, а тому суд на підставі статей 52, 60 Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків розглянув справу за його відсутності.
Ухвалою від 20 червня 2014 року у справі № 755/14232/14-ц Дніпровський районний суд міста Києва видав виконавчий лист на примусове виконання Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06 березня 2014 року у справі № 217/14 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за договором кредиту.
Відповідно до відомостей закордонного паспорту громадянина України ОСОБА_1 він отримав його 02 липня 2014 року, вперше виїхав закордон в період з 05 серпня 2014 року до 24 вересня 2014 року, справа ж розглядалася третейським судом на початку березня 2014 року. ОСОБА_1 виїжджав за межі України у певні проміжки часу на нетривалий період часу.
04 жовтня 2016 року державний виконавець Саксаганського відділу державної виконавчої служби м. Кривий Ріг відкрив виконавче провадження ВП 52637831, а 31 жовтня 2016 року постановою державний виконавець наклав арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 .
Заяву про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 6 березня 2014 року у справі № 217/14 відповідачем ОСОБА_1 надіслано до Київського апеляційного суду 14 червня 2023 року.
Оцінка аргументів, викладених у апеляційній скарзі
Заперечуючи проти оскаржуваної ухвали Київського апеляційного суду, заявник зазначив, що цей суд помилково виснував, що ОСОБА_1 не довів поважність причин пропуску строку звернення до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.
В оцінці цих доводів заявника Верховний Суд врахував таке.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про третейські суди» юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, тобто спір, який або вже існує, або може виникнути у майбутньому між сторонами договору.
Стаття 4 Закону України «Про третейські суди» визначає серед інших такі принципи організації і діяльності третейського суду: законності (пункт 1), незалежності третейських суддів та підкорення їх тільки законові (пункт 2), змагальності сторін, свободи в наданні ними третейському суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 4), всебічності, повноти та об`єктивності вирішення спорів (пункт 10).
Провадження у справах про оскарження рішень третейських судів врегульовано розділом VІІІ ЦПК України «Провадження у справах про оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів».
Відповідно до частини першої статті 454 ЦПК України і частини другої статті 51 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду може бути оскаржене шляхом звернення до суду із заявою про його скасування сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки.
Заява про скасування рішення третейського суду подається до апеляційного суду за місцем розгляду справи третейським судом (частина третя статті 454 ЦПК України).
Заява про скасування рішення третейського суду подається протягом дев`яноста днів: 1) стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, - з дня прийняття рішення третейським судом; 2) особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, - з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення третейським судом (частина п`ята статті 454 ЦПК України у редакції, чинній на момент звернення до суду із заявою про скасування рішення третейського суду).
Частина сьома статті 454 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення до суду із заявою про скасування рішення третейського суду) містить правило про те, що заява, подана після закінчення строку, встановленого частиною п`ятою статті 454 ЦПК України, повертається.
Рішенням від 06 квітня 2022 року № 2-р(II)/2022 у справі № 3-9/2019(206/19) за конституційною скаргою особи щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 1 частини п`ятої, частини сьомої статті 454 ЦПК України Конституційного Суду України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), пункт 1 частини п`ятої, частину сьому статті 454 ЦПК України у тому, що вони унеможливлюють поновлення судом строку на подання особою, яка є стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, заяви про скасування рішення третейського суду.
Водночас Конституційний Суд України зазначив, що пункт 1 частини п`ятої, частина сьома статті 454 ЦПК України, визнані неконституційними, втрачають чинність через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами).
Тому до спливу зазначеного періоду такий припис ЦПК України підлягає застосуванню судами, але з урахуванням висновків Верховного Суду.
Здійснюючи тлумачення положень частини сьомої статті 454 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення до суду із заявою про скасування рішення третейського суду), Верховний Суд зазначає, що наведена норма процесуального права не є імперативною, цей строк не є преклюзивним (присічним), оскільки не містить заборони на поновлення цього строку, як, до прикладу, це передбачено у частині другій статті 358, частині третій статті 394, частині третій статті 424 ЦПК України та інших правових нормах.
Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (частина перша статті 120 ЦПК України).
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частини перша та друга статті 126 ЦПК України).
За частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Враховуючи те, що пункт 1 частини п`ятої, частину сьому статті 454 ЦПК України визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), суд першої інстанції мав досліджувати питання поважності причин пропуску строку на подання ОСОБА_1 заяви про оскарження рішення третейського суду, передбаченого вимогами частини п`ятої статті 454 ЦПК України.
Аналогічні правові висновки зробив Верховний Суд у постановах від 09 червня 2022 року у справі № 824/3/22, від 02 червня 2022 року у справі № 814/477/21, від 14 травня 2020 року у справі № 781/2/2018, від 29 жовтня 2020 року
у справі № 755/7631/20 та від 20 травня 2022 року у справі № 824/236/21 (провадження № 61-19239ав21).
Верховний Суд встановив, що у справі, яка переглядається, таким правовим висновкам оскаржувана ухвала Київського апеляційного суду відповідає.
Повертаючи заяву про скасування рішення третейського суду ОСОБА_1 з підстав, що він звернувся до суду з пропуском процесуального строку, встановленого у пункті 1 частини п`ятої статті 454 ЦПК України, Київський апеляційний суд надав оцінку доводам заявника та письмовим доказам на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду із заявою про скасування рішення третейського суду, обґрунтовано встановив, що доводи про поважність причин пропуску строку не підтверджені наданими письмовими доказами.
Доводи апеляційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
ОСОБА_1 у заяві про поновлення строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду зазначив, що про виконавче провадження за виконавчим листом з виконання оспорюваного рішення третейського суду він дізнався у липні 2022 року, копію ухвали суду про видачу виконавчого листа отримав 25 серпня 2022 року, а копію рішення третейського суду - лише 21 квітня 2023 року.
Водночас заявник не обґрунтував неможливість отримання копії рішення третейського суду раніше ніж 21квітня 2023 року. Як зазначив ОСОБА_1 , із заявою про отримання рішення третейського суду він звернувся лише 03 квітня 2023 року, коли про існування виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, виданого на виконання рішення третейського суду, він дізнався ще у липні 2022 року.
Верховний Суд наголошує, що заявник мав довести, що раніше ніж 21 квітня 2023 року він не міг довідатися про порушення своїх прав оспорюваним рішенням третейського суду, зважаючи на обставини, що йому було відомо про здійснення виконавчого провадження з виконання цього рішення третейського суду, проте таких доводів та доказів матеріали справи не містять. Так само заявник не навів доводів, що існували об`єктивні перешкоди в отриманні копії рішення третейського суду раніше ніж 21 квітня 2023 року, враховуючи, що про виконавче провадження заявнику стало відомо ще у липні 2023 року.
Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що: «Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року)»;
«одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами
(USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року)».
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).
Тож обґрунтованими за встановлених обставин справи є висновки, що заявник не довів поважність причин пропуску строку на оскарження рішення третейського суду, що має наслідком повернення заяви особі, яка її подала, без розгляду.
Загальні висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Підсумовуючи, Верховний Суд встановив, що суд першої інстанції, повертаючи без розгляду заяву про скасування рішення третейського суду заявнику, дійшов обґрунтованих висновків про те, що така заява подана з пропуском строку звернення до суду та заявник не довів поважності причин несвоєчасного оскарження рішення третейського суду, зокрема зі спливом дев`яти років з моменту його прийняття. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до непогодження із оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, встановивши, що немає підстав для скасування судового рішення, Верховний Суд вважає за потрібне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Щодо розподілу судових витрат
За статтею 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема із розподілу судових витрат.
Враховуючи, що в цій справі Верховний Суд не змінив рішення суду першої інстанції та не ухвалив нове рішення, а виснував про залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та оскаржуваної ухвали суду першої інстанції без змін, то судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись статтями 24 351 367 368 369 374 375 381-384 ЦПК України, Верховний Суд як суд апеляційної інстанції у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 23 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді С. О. Погрібний
І. Ю. Гулейков
О. В. Ступак