ф
ПОСТАНОВА
Іменем України
14 лютого 2020 року
Київ
справа №824/97/18-а
адміністративне провадження №К/9901/63987/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Желєзного І.В.,
суддів: Шарапи В.М., Чиркіна С.М.
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Чернівецької міської ради
на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Григораша В.О. від 10.05.2018 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Боровицького О.А., суддів: Ватаманюка Р.В., Матохнюка Д.Б. від 11.09.2018
у справі № 824/97/18-а
за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2
до Чернівецької міської ради
про визнання протиправним та скасування рішення
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У січні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі також - позивачі) звернулися до адміністративного суду з позовом до Чернівецької міської ради (далі також - відповідач), в якому просили: визнати протиправним та скасувати пункт 57 рішення 46 сесії VII скликання Чернівецької міської ради (відповідач) від 26.12.2017 №1062 щодо відмови їм у наданні дозволу на поділ земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 24,4156 га, кадастровий номер 7310136900:40:005:0031, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, код 11.02, на дві земельні ділянки, з них: №1 - орієнтовною площею 0,2400 га, №2 - орієнтовною площею 24,1756 га.
2. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.05.2018, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018, позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано пункт 57 рішення 46 сесії VII скликання Чернівецької міської ради від 26.12.2017 №1062 щодо відмови позивачам у наданні дозволу на поділ земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 24,4156 га, кадастровий номер 7310136900:40:005:0031, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, код 11.02, на дві земельні ділянки, з них: №1 - орієнтовною площею 0,2400 га, №2 - орієнтовною площею 24,1756 га; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачів судовий збір.
3. 16.10.2018 до Верховного Суду від відповідача надійшла касаційна скарга на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.05.2018 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018, в якій просить такі скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
4. Ухвалою Верховного Суду від 17.10.2018 відкрито касаційне провадження у справі.
5. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2019 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І.В., суддів Шарапи В.М., Чиркіна С.М.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками в рівних частинах громадської будівлі (автомийка), що розташована по АДРЕСА_2 , на земельній ділянці, кадастровий номер якої: 7310136900:40:005:0031.
7. 11.08.2017 між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено Договір купівлі продажу №18438, за умовами якого продавець передає у власність, а покупець приймає у власність 1/2 (одну другу) частку громадської будівлі (автомийка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (чотири літера «Т»). На земельній ділянці знаходиться: будівлі літ. А, загальною площею 66,50 кв.м, навіс літ. "А'", навіси літ. "А''", "А'''", "А''''", очисна споруда. Ця частка нерухомого майна, що відчужується за цим договором, належить продавцю на підставі рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 13.07.2017 у справі №726/1108/17, провадження №2/726/341/17, категорія 18. Рішення набрало законної сили 24.07.2017.
8. 11.08.2017 приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Кривцовою К.Т. проведено державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на 1/2 (одну другу) частку громадської будівлі (автомийка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (чотири літера « Т ») (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1322056573101, номер запису про право власності: 21839724).
9. 14.08.2017 між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено Договір купівлі продажу №18643, за умовами якого продавець передає у власність, а покупець приймає у власність 1/2 (одну другу) частку громадської будівлі (автомийка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (чотири літера «Т»). На земельній ділянці знаходиться: будівлі літ. А, загальною площею 66,5 кв.м, навіс літ. "А'", навіси літ. "А''", "А'''", "А''''", очисна споруда. Ця частка нерухомого майна, що відчужується за цим договором, належить продавцю на підставі рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 13.07.2017 у справі №726/1108/17, провадження №2/726/341/17, категорія 18. Рішення набрало законної сили 24.07.2017.
10. 14.08.2017 приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Кривцовою К.Т. проведено державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на 1/2 (одну другу) частку громадської будівлі (автомийка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (чотири літера «Т», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1322056573101, номер запису про право власності: 21839724).
11. 29.09.2017 позивачі звернулись до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин із заявою про надання дозволу на поділ земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 24,4156 га, кадастровий номер якої 7310136900:40:005:0031, на дві окремі земельні ділянки площею 0,2400 га та 24,1756 га.
12. Розглянувши вищевказану заяву позивачів, рішенням Чернівецької міської ради 46 сесії VII скликання від 26.12.2017 №1062 "Про розгляд звернень громадян щодо надання земельних ділянок в оренду, поновлення договорів оренди землі, надання дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення і затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, визнання такими, що втратили чинність, окремих пунктів рішень з цих питань", відмовлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у наданні дозволу на поділ земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 24,4156 га (кадастровий номер 7310136900:40:005:0031), для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості код 11.02 на (дві) земельні ділянки, з них: №1 - орієнтовною площею 0,2400 га, №2 - орієнтовною площею 24,1756 га, у зв`язку із поданням Чернівецькою місцевою прокуратурою апеляційної скарги на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 13.07.2017 року по справі №726/1108/17.
13. Рішенням Садгірського районного суду міста Чернівці №726/1108/17 від 13.07.2017 визнано за ОСОБА_3 право власності на громадську будівлю (автомийку), яка складається з будівлі літ. "А", загальною площею 66,50 кв.м, навісу літ. літ. "А'", навіси літ. "А''", літ. "А'''", літ. "А''''", очисну споруду І, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та постановлено зареєструвати право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
14. Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 07.12.2017 №726/1108/17 рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 13.07.2017 скасовано. У позові про визнання права власності на нерухоме майно відмовлено.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
15. Позивачі свої вимоги обґрунтовували тим, що належне їм майно розташоване на вже сформованій земельній ділянці, площею 24,4156 га, кадастровий номер 7310136900:40:005:0031. Оскаржувана відмова відповідача є необґрунтованою, безпідставною та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки нею відповідач позбавив їх права обслуговувати власну будівлю та обмежив право як власників розпоряджатись своїм майном на власний розсуд. Натомість, відмовляючи у наданні дозволу на поділ земельної ділянки Чернівецька міська рада обґрунтувала це тим, що Чернівецькою місцевою прокуратурою подано апеляційну скаргу на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 13.07.2017 у справі №726/1108/17, до якого позивачі жодного відношення не мають.
16. Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення, міською радою не порушено вимоги статті 120 Земельного кодексу України, оскільки до позивачів в порядку даної норми не перейшло право користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,2400 га, адже вона як об`єкт цивільних прав станом на день прийняття рішення не сформована. Позовна заява також не підлягає задоволенню у зв`язку із відсутністю обґрунтувань розміру площі земельної ділянки, на яку претендують позивачі. Земельна ділянка, на яку претендують позивачі, відноситься до категорії «квартирної багатоповерхової забудови», відтак передача вищевказаної земельної ділянки не відповідає містобудівній документації.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що подання Чернівецькою місцевою прокуратурою апеляційної скарги на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 13.07.2017 у справі №726/1108/17 не є належною підставою для відмови у наданні дозволу на поділ земельної ділянки, відтак відповідач з непередбачених законом підстав відмовив позивачам у наданні дозволу на поділ земельної ділянки, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
18. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що земельна ділянка, на якій розташоване майно позивачів, не є сформованою; відсутнє обґрунтування розміру площі земельної ділянки, на яку претендують позивачі; згідно із висновком містобудування та архітектури департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради щодо відповідності місця розташування земельної ділянки містобудівній документації, земельна ділянка, на яку претендують позивачі, відноситься до території «квартирної багатоповерхової забудови». З огляду на наведене, передача вищевказаної земельної ділянки не відповідає містобудівній документації. Також судами не враховано факт незаконного будівництва нерухомого майна та набуття забудовником права власності на нього, власниками якого є позивачі, а також те, що таке майно підлягає знесенню в порядку статті 376 Цивільного кодексу України.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
20. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
22. Відповідно до положень статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
23. Статтею 1 Земельного кодексу України (далі також - ЗК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
24. Частиною 1 статті 3 ЗК України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
25. Відповідно до частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
26. Згідно зі статтею 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
27. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
28. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
29. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти.
30. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.
31. Статтею 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру
32. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
33. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
34. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
35. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
36. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.
37. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до договорів купівлі-продажу від 11.08.2017 та 14.08.2017 позивачі набули права власності в рівних частках на громадську будівлю (автомийку), що розташована по АДРЕСА_2, що також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 06.03.2018. Вказана будівля розташована на земельній ділянці площею 24,4156 га, кадастровий номер 7310136900:40:005:0031.
38. Підставою для відмови позивачам у наданні дозволу на поділ земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 24,4156 га, кадастровий номер 7310136900:40:005:0031, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, код 11.02, на дві земельні ділянки, з них: №1 - орієнтовною площею 0,2400 га, №2 - орієнтовною площею 24,1756 га, було подання Чернівецькою місцевою прокуратурою апеляційної скарги на рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 13.07.2017 у справі №726/1108/17.
39. Однак, положеннями земельного законодавства України, чинного на момент прийняття оскаржуваного рішення, не було передбачено можливість відмовляти у наданні дозволу на поділ земельної ділянки у зв`язку з зазначеною в оскаржуваному рішенні відповідача підставою.
40. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що оскаржуваний пункт 57 рішення 46 сесії VII скликання Чернівецької міської ради (відповідач) від 26.12.2017 №1062 є протиправним та підлягає скасуванню
41. Разом із тим, колегія суддів відхиляє доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, щодо наявності інших підстав для відмови у поділі земельної ділянки, оскільки такі не були підставою для прийняття вищезазначеного оскаржуваного пункту рішення відповідача.
42. Колегія суддів зауважує, що у відповідності до частини 1 статті 141 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
43. Оскільки судами не досліджувалось питання, чи є мотиви, викладені в оскаржуваному рішенні вичерпними і чи дотримано позивачами усі інші умови для надання відповідного дозволу, дані обставини повинні бути врахованими при прийнятті у подальшому рішення щодо заяви позивачів про надання дозволу на поділ земельної ділянки.
44. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
45. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
46. Суд у цій справі враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
47. Крім того, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
48. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
49. Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суди попередніх інстанції порушень норм матеріального та процесуального права не допустили, відтак суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних рішень - без змін.
50. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 341 349 350 356 359 КАС України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Чернівецької міської ради залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.05.2018 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий І.В. Желєзний
Судді: В.М. Шарапа
С.М. Чиркін