ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2021 року

м. Київ

справа №825/1051/17

адміністративне провадження № К/9901/41718/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №825/1051/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрікор Холдинг" до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, та зобов`язання вчинити певні дії, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2017 (головуючий суддя Ключкович В.Ю., судді: Грибан І.О., Губська О.А.),

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Агрікор Холдинг" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 31.05.2017 №1216-17 та зобов`язання вчинити певні дії, а саме відкоригувати особову картку, шляхом виключення з неї пені по ПДВ.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.07.2017 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2017 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.07.2017 скасовано, прийнято нове рішення, яким адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, податковий орган звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.09.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача у справі №825/1051/17.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №825/1051/17 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього кодексу.

За результатами автоматизованого розподілу справ суддею-доповідачем для розгляду цієї справи у Касаційному адміністративному суді визначено суддю Хохуляка В.В.

Ухвалою Верховного Суду від 18.10.2021 справу призначено до касаційного розгляду на 19.10.2021.

В обґрунтування вимог касаційної скарги податковий орган вказує, що судом апеляційної інстанції норм неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема: статтей 14 87 111 129 Податкового кодексу України, а також Наказу МФУ від 07.04.2016 №422. Доводи, наведені в касаційній скарзі, обґрунтовані посиланням на обставини, викладені в акті перевірки, а також у запереченні на адміністративний позов, запереченні на апеляційну скаргу. Відповідач констатує, що контролюючим органом правомірно прийнято податкову вимогу про сплату податкового боргу за узгодженим грошовим зобов`язанням, а саме 189876,53грн. пені, які податковий орган визначив за наслідком прийняття податкового повідомлення-рішення. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач процесуальним правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.

Касаційний суд вважає, що доводи касаційної скарги є частково підтвердженими, з урахуванням наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами відповідача проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Агрікор Холдінг» з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2016.

За результатами перевірки складено акт №76/14-36279482 від 09.03.2017, відповідно до якого в ході перевірки виявлено порушення податкового законодавства (а.с.18-76).

28.03.2017 позивачем отримано податкові повідомлення-рішення, в тому числі: податкове повідомлення-рішення № 000901302 від 22.03.2017, яким визначено суму, грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, а саме: 36847,48грн. штрафної (фінансової) санкції та 3555,53грн. пені. (а.с.77).

Грошові зобов`язання по зазначеному податковому повідомленню-рішенню сплачені позивачем 04.04.2017 згідно платіжних доручень №А10977 та№А10978 від 04.04.2017 (а.с.88,89);

податкове повідомлення-рішення №0000021300 від 22.03.2017, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510,00грн. по податку на доходи фізичних-осіб. Суму штрафних санкцій по зазначеному податковому повідомленню- рішенню сплачено 04.04.2017 року згідно платіжного доручення №А10979 від 04.04.2017(а.с.90);

податкове повідомлення-рішення № 0000721400 від 22.03.2017, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 9 943,00грн. по акцизному податку. Суму штрафних санкцій по зазначеному податковому повідомленню-рішенню сплачено 04.04.2017 згідно платіжного доручення №А10975 від 04.04.2017 (а.с.91);

податкове повідомлення-рішення №0000701400 від 22.03.2017, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням на 499067,00грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на 249534,00грн.(а.с.82);

податкове повідомлення-рішення №0000711400 від 22.03.2017, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції по податку на додану вартість у сумі 16547,00грн.(а.с.84).

Погашення узгодженої суми грошових зобов`язань та штрафних санкцій по податковим повідомленням-рішення від 22.03.2017 №0000701400 та №0000711400 позивач здійснював наступним шляхом:

31.03.2017 сплачено на рахунок ГУ ДКСУ у Чернігівській області 70000грн. згідно платіжного доручення №А10322 від 31.03.2017 (а.с.92);

07.04.2017 зараховано з переплати по податку на додану вартість 67,00грн;

Решту суми узгодженого грошового зобов`язання в розмірі 695081грн. (765148 грн (загальна сума зобов`язань за ППР №0000701400 та №0000711400), яке обліковувалося як податковий борг, погашено під час подання декларації з податку на додану вартість за березень 2017 року 20.04.2017, у якій в рядку 20.1 зараховано суму від`ємного значення з податку на додану вартість у зменшення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 695081грн (в т.ч. 429000,00грн податкових зобов`язань, 249534,00 грн штрафних (фінансових) санкцій та 16547грн. штрафних (фінансових) санкцій) (а.с.93-95).

Таким чином, станом на 20.04.2017 позивач вважав, що всі узгоджені грошові зобов`язання по вищевказаним податковим повідомленням-рішенням були сплачені в повному обсязі.

01.06.2017 на адресу позивача надійшла податкова вимога від 31.05.2017 №1216-17 про сплату суми податкового боргу за узгодженим податковим зобов`язанням з податку на додану вартість, а саме штрафної (фінансової) санкції в сумі 189876,53грн.

З метою з`ясування причини виникнення податкового боргу, позивачем проаналізовано показники особової картки ТОВ «Агрікор Холдинг» в електронному кабінеті платника податків на сайті ДФС.

З`ясовано, що 07.04.2017 відповідач здійснив нарахування пені в розмірі 189877,20грн. відповідно до підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, згідно податкового повідомлення-рішення №0000701400 від 22.03.2017.

Також з особової картки ТОВ «Агрікор Холдинг» в електронному кабінеті платника податків на сайті ДФС, позивачем встановлено, що 20.04.2017 відповідач зарахував суми від`ємного значення в розмірі 189877,20грн по податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2017 року на погашення пені. Водночас, позивач зазначені кошти направляв на погашення штрафної (фінансової) санкції, що була визначена у податковому повідомленні-рішенні №0000701400 від 22.03.2017.

Як вважав позивач, у зв`язку з неправомірним та безпідставним нарахуванням відповідачем пені, у позивача виник податковий борг у розмірі 189876,54грн. на погашення якого надіслано оскаржувану податкову вимогу. Зважаючи на викладені обставини, Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому позивач просив:

визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 31.05.2017 №1216-17 про термінову сплату податкового збору за узгодженим грошовим зобов`язанням, в тому числі 189876,53грн штрафних (фінансових) санкцій;

зобов`язати Головне управління ДФС у Чернігівській області виключити з інтегрованої картки платника податків ТОВ «Агрікор Холдінг» за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100 00» запис про нарахування пені в сумі 189877,20грн згідно податкового повідомлення-рішення (форма «Р») №0000701400 з 22.03.2017 по 09.03.2017;

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковий борг в сумі 189876,53грн. на стягнення якого виписана оскаржувана податкова вимога, виник у позивача в зв`язку з неправомірним нарахуванням відповідачем пені, згідно з пунктом 129.1.2. пункту 129.1. статті 129 Податкового кодексу України, в редакції, діяла до 01.01.2017, а також у зв`язку погашенням цієї пені відповідачем з порушенням черговості зарахування коштів, за рахунок сум направлених позивачем на сплату штрафної (фінансової) санкції, визначеної податковим повідомленням-рішенням №0000701400 від 22.03.2017.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив, посилаючись на те, що як встановлено судом, залишилась недоплаченою позивачем сума штрафних (фінансових) санкцій по ППР від 22.03.2017 №90000701400 у розмірі 189876грн. 53коп., визначена у податковій вимозі від 31.05.2017 №91216-17 та пені 0,01грн., тобто загальною сумою 189876грн. 54коп. Таким чином, винесення податкової вимоги є правомірним, оскільки у ТОВ „Агрікор Холдинг" по платежу 14010100 "Податок на додану вартість" наявна заборгованість, що підтверджується копією витягу з особової картки.

Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував, судом прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково.

Визнано дії Головного управління ДФС у Чернігівській області по нарахуванню ТОВ "Агрікор Холдинг" пені за узгодженим грошовим зобов`язанням в сумі 189876,54грн. протиправними.

Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДФС у Чернігівській області від 31.05.2017 №1216-17 про сплату ТОВ "Агрікор Холдинг" податкового боргу за узгодженим грошовим зобов`язанням в розмірі 189876,54грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Верховний Суд, переглянувши постанови суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги частково, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

З системного аналізу норм податкового законодавства вбачається, що податкове зобов`язання визначається у разі відсутності порушення норм податкового законодавства платником податків в податковій декларації або контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні); грошове ж зобов`язання може включати в себе штрафні санкції та визначається у разі порушення норм податкового законодавства самостійно платником податків в порядку, передбаченому статтею 50 ПК України, або контролюючим органом в податковому повідомленні-рішенні.

Таким чином, ПК України розмежовує поняття податкового зобов`язання і грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Відповідно до пункту 57.2 статті 57 ПК України у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму податкового зобов`язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

Частиною першою пункту 57.3 статті 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Як слідує, по завершенню вказаного 10-денного строку, якщо у податкового органу не буде відомостей (документально підтверджених) щодо сплати або оскарження визначеного грошового зобов`язання, то контролюючий орган зобов`язаний розпочати заходи, спрямовані на забезпечення сплати платником податків цього зобов`язання, зокрема сформувати податкову вимогу.

Керуючись пунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) з уми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на подану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

У справі, яка розглядається суд апеляційної інстанції з`ясував, що позивачем узгоджені суми грошового зобов`язання по податковим повідомленням - рішенням №000901302, №0000021300, №0000721400 сплачено своєчасно, тобто в десятиденний строк сплати грошового зобов`язання, який закінчився 07.04.2017.

Однак, грошові зобов`язання по податковим повідомленням-рішенням №0000701400 та №0000711400 сплачено позивачем в повному обсязі лише 20.04.2017, шляхом їх зарахування за рахунок сум від`ємного значення з ПДВ.

У зв`язку з несплатою грошового зобов`язання по податковим повідомленням-рішенням №0000701400 та №0000711400 від 22.03.2017 в 10 денний строк з 07.04.2017 року несплачена сума грошового зобов`язання перейшла в податковий борг. У зв`язку з чим, 07.04.2017 відповідачем донараховано позивачу 429000грн. боргу та 249534грн. штрафні санкції (згідно податкового повідомлення-рішення №0000701400) та 16547грн. штрафної (фінансової) санкції згідно податкового повідомлення-рішення №0000711400. Загалом, станом на 07.04.2017 податковий борг склав 695081грн.

На погашення вищезазначеної суми податкового боргу відповідач податкову вимогу не надсилав.

У свою чергу, у відповідності до пункту 111.2 статті 111 ПК України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до підпунктів 129.1.1, 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 ПК України (у редакції, чинній станом на момент прийняття податкових - повідомлень рішень та прийняття податкової вимоги ) нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження). При нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) .

Згідно з підпунктом 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України (в поточній редакції) нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що Податковим кодексом України прямо передбачено, що при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, пеня нараховується починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, та закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

Оскільки, позивач узгоджену суму грошового зобов`язання в десятиденний термін сплатив не в повному обсязі, відповідачем 20.04.2017, згідно вимог підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 ПК України, за період з 07.04.2017 (перший робочий день, наступний за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання) по 20.04.2017 (день подачі податкової декларації з ПДВ за березень 2017 року, згідно якої відбулось зарахування коштів на погашення податкового боргу) нарахована пеня розмір якої склав 2326,00грн. Погашення пені відбулося 22.05.2017, шляхом відображення позивачем в рядку 20.1 декларації з податку на додану вартість за квітень 2017 (реєстраційний №9092351633) зарахування суми від`ємного значення з податку на додану вартість у зменшення податкового боргу, зокрема пені в сумі 2326,00грн (а.с.97).

Таким чином, за порушення строків сплати узгоджених грошових зобов`язань, визначених в податкових повідомленнях-рішеннях №0000701400 та №0000711400 від 22.03.2017року, позивачем сплачено пеню.

Однак, згідно даних відображених в особовій картці ТОВ «Агрікор Холдинг» в електронному кабінеті, крім вищевказаної пені, 07.04.2017 відповідач здійснив нарахування пені в сумі 189877,20грн. Відповідач, як на підставу для нарахування пені, посилається на податкове повідомлення-рішення, яке було винесено за порушення податкового законодавства, які виявлені за результатами податкової перевірки, а також на сам акт податкової перевірки №76/14/36279482 від 09.03.2017.

Судом встановлено та пояснення представника відповідача у судовому засіданні підтверджено, що донарахування пені в розмірі 189877,20грн. відповідачем здійснено на підставі підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 ПК України в редакції діючій до 01.01.2017, який передбачав, що пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Донарахування пені в розмірі 189877,20грн відповідачем здійснено підставі підпункту 129.1.2 пункту 129.1. статті 129 ПК України. в редакції діючій до 01.01.2017, враховуючи те, що виявлені при перевірці порушення податкового законодавства були допущені позивачем до 01.01.2017, а тому нарахування пені було здійснено на суму такого заниження та за весь період заниження.

Необхідно враховувати, що фінансова відповідальність до платника податків у вигляді пені має бути застосована у розмірі та з дотриманням порядку нарахування пені, чинного на дату сплати зобов`язання (припинення порушення). При цьому, у податковому повідомлення-рішенні №0000701400 від 22.03.2017 дана сума пені в розмірі 189877,20грн. зазначена не була, і така навіть не була відображена податковим органом в акті перевірки.

Відтак, статтею 129 ПК України в редакції, чинній з 01.01.2017 не встановлено нарахування пені у разі виявлення контролюючим органом заниження податкових зобов`язань на суму такого заниження та за весь період заниження, у зв`язку з чим підпункт 129.1.2. пункту 129.1 статті 129 ПК України (в редакції на час прийняття податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги) не міг бути застосований податковим органом для розрахунку пені, оскільки встановлює момент з якого може бути нарахована пеня на податкове зобов`язання, визначене контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок. Вказане свідчить про протиправність оскаржуваної податкової вимоги, оскільки податковий борг у позивача виник в результаті безпідставного нарахування пені.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи - порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій. Оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас, заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності.

Апеляційний суд констатував, що податковим органом не надано жодних пояснень на якій підставі була прийнята оспорювана податкова вимога, враховуючи ту обставину, що позивачем узгоджені податкові зобов`язання визначені відповідними податковими повідомленнями - рішеннями були погашені на час прийняття податкової вимоги, а самостійно платником податку такі зобов`язання не визначалися.

Крім того, суд апеляційної інстанції погодився з доводами позивача щодо порушення податковим органом черговості зарахування коштів, встановлену статтею 131 ПК України.

Відповідно до пункту 131.1 статті 131 ПК України нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків. При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що сума пені сплачується платником податків в останню чергу після погашення податкового боргу та плати штрафних санкцій.

Таким чином, у податкового органу були відсутні підстави для нарахування пені позивачеві на суму заниження податкових зобов`язань та за весь період такого заниження, та відповідно така пеня не має бути стягнута на підставах вимог податкового законодавства, а отже наявні підстави для скасування податкової про сплату податкового боргу за узгодженим грошовим зобов`язанням в розмірі 189876,54грн.

У свою чергу, апеляційний суд також визнав дії Головного управління ДФС у Чернігівській області по нарахуванню пені ТОВ "Агрікор Холдинг" пені за узгодженим грошовим зобов`язанням в сумі 189876,54грн протиправними.

Водночас, дії відповідача щодо нарахування пені є дискреційним повноваженням податкового органу. З урахуванням скасованої податкової вимоги, задоволення вимог у цій частині можна вважати достатнім та реальним заходом для відновлення порушеного права позивача. Відтак, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позову про визнання дій протиправними, де апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Керуючись статтями 345 352 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2017 у справі №825/1051/17 в частині задоволення позову про визнання дій Головного управління ДФС у Чернігівській області по нарахуванню ТОВ "Агрікор Холдинг" пені за узгодженим грошовим зобов`язанням в сумі 189876,54грн. протиправними скасувати. У решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2017 у справі №825/1051/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду