ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2023 року

м. Київ

справа №825/172/17

адміністративне провадження № К/9901/39765/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Чернігівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимог про сплату боргу (недоїмки) та рішень про застосування штрафних санкцій, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.04.2017 (суддя Скалозуб Ю. О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 (головуючий суддя Ключкович В. Ю., судді: Кузьмишина О. М., Грибан І. О.),

У С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (позивач, ФОП ОСОБА_1 , підприємець) звернулася до суду з адміністративним позовом до Чернігівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області (відповідач, ОДПІ) в якому просила визнати протиправними та скасувати акти індивідуальної дії, як такі, що суперечать вимогам законодавства, а саме:

податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Житомирській області від 08.12.2016 №0001981305 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, на 11' 745,09 грн, з якої: за податковим зобов`язанням - 6988,24 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 4756,85 грн;

податкове повідомлення-рішення від 08.12.2016 №0002011305 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 1219,38 грн, з якої: за податковим зобов`язанням - 724,92 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 494,46 грн;

податкове повідомлення-рішення від 08.12.2016 №0001991305 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 150' 067,68 грн, з якої: за податковим зобов`язанням - 120' 054,14 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 30' 013,54 грн;

податкове повідомлення-рішення від 08.12.2016 № 0002001305 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору на суму 11' 812,50 грн, з якої: за податковим зобов`язанням - 9450 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 2362,50 грн;

вимогу від 08.12.2016 № Ф-0000371305 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 22' 385,53 грн;

вимогу від 08.12.2016 № Ф-0000381305 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 81' 369,46 грн;

рішення про застосування штрафних санкцій від 08.12.2016 №0001971305 за донарахування 22' 385,53 грн єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 11' 192,77 грн;

рішення про застосування штрафних санкцій від 08.12.2016 № 0001961305 за донарахування 81' 369,46 грн єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 8259,55 грн;

рішення від 09.12.2016 № 0002091305 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України ''Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування'' в сумі 1020 грн (т.І, а.с. 3-22, 59-68).

Підставою для прийняття спірних рішень стали висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної планової виїзної перевірки від 25.11.2016 №396/13/ НОМЕР_1 , про завищення підприємцем витрат за 2015 рік на 630' 000 грн, що призвело до заниження оподаткованого доходу за цей період; заниження чистого доходу, на який нараховується єдиний внесок, за 2011, 2014 та 2015 роки на суму 234' 494,27 грн, внаслідок чого до бюджету не сплачено єдиний внесок в сумі 81' 369,46 грн та військовий збір. Також перевіркою встановлено, що підприємець, як податковий агент, у 2015 році не нарахувала та не сплатила податок на доходи найманих працівників в сумі 6988,24 грн, не подала звіти про суми нарахованого доходу найманим працівникам та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за липень-грудень 2015 року, занизила базу нарахування єдиного внеску за вказаний період на 48' 328 грн і не сплатила до бюджету єдиний внесок в сумі 22' 385,53 грн та військовий збір (т.І, а.с. 23-56).

На думку позивача, такі висновки акта перевірки є безпідставними, ґрунтуються на помилкових судженнях та припущеннях посадових осіб, які проводили перевірку, а тому прийняті відповідачем на його підставі зазначені податкові повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій підлягають скасуванню. Позивач наголошувала, що в акті перевірки контролюючий орган не довів, що у липні - грудні 2015 року вона нараховувала та виплачувала дохід в сумі 48' 328 грн, у зв`язку з чим у платника виникає обов`язок утримувати податок із суми такого доходу за ставкою, визначену в статті 167 Податкового кодексу (ПК) України, та сплачувати єдиний внесок та подавати звітність щодо цього. Також позивач вважає хибною позицію контролюючого орану про завищення нею витрат на 630' 000 грн, як таких, що не пов`язані з її господарською діяльністю, оскільки такі витрати були понесені у зв`язку з придбанням станків для виготовлення металевих виробів з метою їх подальшого використання у межах її господарської діяльності(лісопильне та стругальне виробництво, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням), в тому числі для підтримки в робочому стані орендованого для здійснення господарської діяльності технічного обладнання. На переконання позивача, невикористання нею придбаних у 2015 році станків не свідчить про відсутність мети щодо їх подальшого використання у її господарській діяльності.

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 25.04.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017, в позові відмовив.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій вмотивовані висновками про те, що відповідно до вимог пунктів 177.2, 177.4 статті 177 ПК України фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування має право віднести до витрат звітного року лише ті, які були безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю та отриманням доходів. У ході розгляду справи суди встановили, що у 2015 році позивач не отримувала дохід від виготовлення металевих виробів на придбаних у цей період станків, належних та достатніх доказів на підтвердження використання станків у господарській діяльності не надала, у зв`язку з чим у неї не було підстав для формування витрат у 2015 році на суму придбаних станків. Також суди погодилися з висновками контролюючого органу про те, що позивач впродовж липня-грудня 2015 року використовувала працю найманих працівників, однак звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за липень-грудень 2015 року до ОДПІ не подавала, єдиний внесок та податок на доходи фізичних осіб з найманих працівників за 2015 рік не нараховувала і не сплачувала.

На зазначені судові рішення позивач подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач доводить, що суди неправильно застосували норми пунктів 177.2, 177.4 статті 177 ПК України до встановлених обставин щодо формування нею витрат, пов`язаних з придбанням станків, та не з`ясували достовірність встановлених під час перевірки обставин стосовно використання нею праці найманих працівників з виплатою доходу без нарахування та сплати податків і зборів, які ґрунтуються лише на припущеннях контролюючого орану.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20.07.2017 (суддя Усенко Є. А.) відкрив у цій справі касаційне провадження №К/800/24025/17.

Відповідач не реалізував процесуальне право подати відзив на касаційну скаргу.

Відповідно до пункту 4 частини першої розділу VІІ ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України в редакції Закону України ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів``, від 03.10.2017 №2147-VIII матеріали касаційної скарги з Вищого адміністративного суду України передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суть зауважень контролюючого органу в акті перевірки про заниження підприємцем оподаткованого доходу за 2015 рік внаслідок завищення витрат на суму придбаних у 2015 році станків (токарний, свердлильний, фрезерний) на суму 630' 000 грн, зводилася до того, що це обладнання не використовувалося підприємцем для отримання доходів від провадження господарської діяльності у звітному періоді.

Так, у ході перевірки встановлено, що підприємець, яка з січня 2013 року по грудень 2015 року працювала на загальній системі оподаткування, у січні 2015 року придбала станок токарно-гвинторізного 16К20 вартістю 240' 000 грн, станок фрезерний 6р81 вартістю 230' 000грн та станок вертикально-свердлильний 2Н1235 вартістю 160' 000 грн (видаткова накладна від 06.01.2015 №06/01), які почала використовувати лише з серпня 2016 року.

При перевірці правильності нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб при виплаті доходів громадянам встановлено, що у період з липня по грудень 2015 року ФОП ОСОБА_1 використовувала працю 7 найманих працівників (фізичних осіб) без укладених трудових договорів та з порушенням вимог пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.1 статті 171, пункту 176.2 статті 176 ПК України не нарахувала та не сплатила податок на доходи фізичних осіб за 2015 рік на загальну суму 6988,24 грн. Такий висновок контролюючого органу обґрунтований посиланням на надані до перевірки підприємцем договори про безоплатне надання послуг фізичними особами ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ), інформацію з відповідей міського центру зайнятості, що були надані на запити ОДПІ, про те, що ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 не мала зареєстрованих в Чернігівському міському центрі зайнятості трудових договорів з найманими працівниками і що зазначені фізичні особи впродовж 2015 року не перебували на обліку як безробітні, а також на дані таблиці в акті перевірки про виплачений дохід в розмірі мінімальної заробітної плати у період з липня по грудень 2015 року на загальну суму 48' 328 грн.

Висновки в акті перевірки про заниження позивачем сум зобов`язань з військового збору та з єдиного соціального внеску є похідними від вище наведених висновків про заниження позивачем оподатковуваного доходу та несплати податку з виплачених доходів фізичним особам, які є базою нарахування таких обов`язкових платежів.

Крім того, перевіркою встановлено заниження ФОП ОСОБА_1 доходу, на який нараховується єдиний внесок за 2011 рік, на суму 2355,32 грн та за 2014 рік на суму 30 грн, що стало підставою для висновку про заниження цього платежу за вказані періоди на 817,30 грн та 10,41 грн відповідно та порушення вимог підпункту 2 пункту 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ`` від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України та відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи {частина третя статті 3 КАС України}.

Так, порядок оподаткування доходів підприємців на загальній системі оподаткування визначений статтею 177 ПК України {у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин}.

Відповідно до пункту 177.2 цієї статті об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 статті 177 ПК України в редакції Законів №3609-VI від 07.07.2011, №71-VIII від 28.12.2014 визначено перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування.

Аналіз наведених положень пунктів 177.2, 177.4 ПК України дає підстави для висновку, що право підприємця на включення витрат до витрат звітного періоду виникає, коли вони відповідають таким вимогам: документально підтверджені належним чином оформленими первинними документами; пов`язані із господарською діяльністю підприємця; безпосередньо пов`язані з отриманням доходів; мають бути фактично сплачені, не раніше, ніж була здійснена оплата; товари мають бути поставлені, а послуги - отримані. При цьому це можуть бути і витрати, які понесені в минулому звітному періоді, але пов`язані з отриманням доходу звітного року, оскільки датою при формуванні загального оподатковуваного доходу підприємця є дата фактичного надходження коштів на банківський рахунок (до каси) або отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів/послуг, тобто застосовується касовий метод.

Зважаючи на сутність заперечень контролюючого органу в акті перевірки про те, що витрати на придбання станків (630' 000 грн) підприємець визнала раніше (2015 рік), ніж почала використовувати їх в господарській діяльності для отримання доходу (2016 рік), тобто не була дотримана умова безпосереднього зв`язку понесених витрат з отриманням доходу звітного 2015 року, висновок контролюючого орану про завищення підприємцем витрат за 2015 рік на 630' 000 грн та у зв`язку з цим заниження оподаткованого доходу та зобов`язань з військового збору і з єдиного соціального внеску за цей період є правильний.

Тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо результату розгляду спору між сторонами стосовно податкових повідомлень-рішень від 08.12.2016 №0001991305 про збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 150' 067,68 грн, від 08.12.2016 №0002001305 - про збільшення грошового зобов`язання з військового збору на суму 11' 812,50 грн, вимоги від 08.12.2016 № Ф-0000381305 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 81' 369,46 грн та рішення про застосування штрафних санкцій від 08.12.2016 №0001961305 за донарахування 81' 369,46 грн єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 8259,55 грн, хоча мотиви цих рішень зводилися до того, що понесені підприємцем витрати на придбання станків у 2015 році взагалі не пов`язані з його господарською діяльністю.

З урахуванням зазначеного мотивувальна частина постанови суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції в цій частині висновків підлягає зміні відповідно до підстав, зазначених у цій постанові.

Щодо висновку контролюючого органу, що позивач у період з липня по грудень 2015 року на підставі договорів про надання послуг використовувала працю найманих працівників без укладання трудових договорів, виплачувала їм дохід, однак не утримувала та не сплачувала податок за ставками, визначеними пунктом 167.1 статті 167 ПК України, та обов`язкові платежі і не звітувала до контролюючих органів, то судові рішення попередніх інстанцій в цій частині не відповідають вимогам частин першої - четвертої статті 242 КАС України щодо законності і обґрунтованості судового рішення, його відповідності принципу верховенства права та завданню адміністративного судочинства.

Саме ці обставини стали підставою для прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень від 08.12.2016 №0001981305 на суму грошового зобов`язання 11' 745,09 грн, №0002011305 на суму 1219,38 грн, вимогу від 08.12.2016 №Ф-0000371305 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 22' 385,53 грн, рішення про застосування штрафних санкцій від 08.12.2016 №0001971305 в сумі 11' 192,77 грн та рішення від 09.12.2016 № 0002091305 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України ''Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування'' в сумі 1020 грн.

На підтвердження своїх висновків контролюючий орган спирався на надані підприємцем до перевірки договори про безоплатне надання послуг фізичними особами ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ), інформацію з відповідей міського центру зайнятості, що були надані на запити ОДПІ, про те, що ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 не мала зареєстрованих в Чернігівському міському центрі зайнятості трудових договорів з найманими працівниками і що зазначені фізичні особи впродовж 2015 року не перебували на обліку як безробітні, а також на власні розрахунки в акті перевірки в таблиці про виплачений дохід в розмірі мінімальної заробітної плати у період з липня по грудень 2015 року на загальну суму 48' 328 грн.

Водночас позивач у позові та в апеляційній скарзі вказувала, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження факту, що у період, охоплений перевіркою, у неї працювало 7 найманих працівників, яким було нараховувано та виплачено дохід в сумі 48' 328 грн, а договори про надання послуг самі по собі не є безумовним доказом таких обставин.

Вирішуючи спір в цій частині суди виходили зі встановлених актом перевірки обставин.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС України в чинній редакції на час розгляду справи (частина перша статті 72 КАС України в чинній редакції) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Водночас довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Це відповідає нормі абзацу першого частини другої статті 72 КАС України, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів також зазначає, що вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Типова форма (книги обліку доходів і витрат), за якою здійснювався облік доходів і витрат фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадили незалежну професійну діяльність, та порядок її ведення, були затверджені наказом Міністерство доходів і зборів України від 16.09.2013 №481 ''Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення'' {Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства фінансів № 261 від 13.05.2021}.

Відповідно до пункту 1 цього Порядку у книзі обліку доходів і витрат за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Сума витрат на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах, або за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру відображається у графі 7.

Визначення поняття ''первинний документ'' наведено в статті 1 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні'' від 16.07.1999 №996-XIV та в пункті 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (зі змінами і доповненнями), відповідно до яких це документ, створений у письмовій або електронній формі, який містить відомості про господарську операцію.

Нарахування та виплата заробітної плати (доходу) супроводжується використанням таких документів, як-то: відомість на виплату грошей, при розрахунках готівкою - видатковий касовий ордер, при виплаті доходу на картки працівникам - відомість на виплату заробітної плати з використанням платіжних карток та виписка банку.

За змістом положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 20.08.2015 №727, акт документальної перевірки є службовим документом, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пункт 5 розділу ІІ вказаного Порядку визначає, що факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У постанові від 12.06.2018 у справі №822/2198/17 Верховний Суд вказав, що, визначаючи предмет доказування у справі, суди повинні виходити з обставин, якими контролюючий орган обґрунтовує свою позицію, при цьому належним доказом, яким встановлюється податкове правопорушення, є акт перевірки контролюючого органу.

Як свідчить зміст акта розрахунок податкового органу про нарахування підприємцем доходу на корить фізичних осіб в сумі в сумі 48' 328 грн та його виплату документально не підтверджений, як і не підтверджено факт використання підприємцем послуг фізичних осіб.

Договори, на які посилається контролюючий орган в акті перевірки, не є первинними обліковими документами для цілей бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відтак донараховані позивачу на підставі цих висновків податкового орану суми грошових зобов`язань, фінансові санкції згідно з податковими повідомленнями - рішеннями/рішеннями, сплата суми боргу згідно з вимогою про сплату боргу (недоїмки), про скасування яких заявлені позовні вимоги, здійснені контролюючим органом протиправно, а ухвалені у справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій в цій частині ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права та підлягають скасуванню як незаконні й необґрунтовані.

Статтею 351 КАС України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин { частина четверта статті 351 КАС України }.

Враховуючи те, що суперечності між сторонами щодо розміру оскаржуваних позивачем сум немає, що у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а рішення судів першої та інстанцій є помилковими, відповідно до статті 349 та статті 351 КАС України, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати судові рішення судів в частині і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, а в іншій частині - змінити відповідно до підстав, зазначених у цій постанові.

Керуючись статтями 341 345 349 350 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.04.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 в частині висновків про відмову в позові про скасування податкових повідомлень-рішень від 08.12.2016 №0001981305 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, на 11' 745,09 грн, з якої: за податковим зобов`язанням - 6988,24 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 4756,85 грн, від 08.12.2016 №0002011305 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 1219,38 грн, з якої: за податковим зобов`язанням - 724,92 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 494,46 грн, вимоги від 08.12.2016 №Ф-0000371305 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 22' 385,53 грн, рішення про застосування штрафних санкцій від 08.12.2016 №0001971305 в сумі 11' 192,77 грн та рішення від 09.12.2016 № 0002091305 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України ''Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування'' в сумі 1020 грн.

У цій частині позовних вимог позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.12.2016 №0001981305, №0002011305, вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.12.2016 №Ф-0000371305, рішення про застосування штрафних санкцій від 08.12.2016 №0001971305 та від 09.12.2016 № 0002091305.

Змінити мотивувальну частину постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.04.2017 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 щодо підстав відмови в позові про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 08.12.2016 №0001991305, № 0002001305, вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.12.2016 № Ф-0000381305 та рішення про застосування штрафних санкцій від 08.12.2016 № 0001961305 відповідно до мотивувальної частини цієї постанови

В іншій частині постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.04.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Васильєва Л.І. Бившева В.П. Юрченко