ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2020 року

Київ

справа №825/2321/17

адміністративне провадження №К/9901/40457/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури Сороки Сергія Григоровича до ОСОБА_1 про стягнення плати за проїзд, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою заступника прокурора Чернігівської області на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.12.2017 (суддя Д`яков В. І.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2018 (колегія суддів у складі: (Мельничука В. П., Лічевецького І. О., Мацедонської В. Е.),

ВСТАНОВИВ:

Короткій зміст позовних вимог

У грудні 2017 року заступник керівника Чернігівської місцевої прокуратури Сорока С. Г. в інтересах держави звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з нього на користь Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 5117,88 гривень, що еквівалентно сумі 179,60 євро.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.12.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2018, позовну заяву заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури Сороки С. Г повернуто позивачеві.

Судові рішення мотивовано тим, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді, а саме: надано докази порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу, підстави для представництва прокурором інтересів держави повинні бути підтверджені судом. Отже, прокурор набуває адміністративну правосуб`єктність лише у разі підтвердження судом наявності підстав для представництва інтересів держави, при цьому наявність таких підстав може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 «Про затвердження Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті» передбачено, що Центральним органом виконавчої влади з питань безпеки на автомобільному транспорті є Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), яка здійснює свої повноваження безпосередньо, а також через утворені в установленому порядку територіальні органи. Таким чином, Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області є суб`єктом владних повноважень, якому надано повноваження щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт. Крім того, суди зазначають, що чинним законодавством України не передбачено механізм примусового стягнення територіальними підрозділами Укртрансбезпеки плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування у випадку несплати у добровільному порядку. При цьому судами не встановлено відомостей про здійснення прокуратурою Закарпатської області або Чернігівською місцевою прокуратурою габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що прокуратурою не надано обґрунтованих доказів нездійснення або неналежним чином здійснення Укратрансбезпекою, її територіальними органами, а саме: Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області своїх повноважень, що, в свою чергу, порушує або є загрозою порушення інтересів держави.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

19.03.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника прокурора Чернігівської області (далі - прокурор, скаржник) на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.12.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2018, в якій він просить скасувати зазначені судове рішення передати справу на розгляд суду першої інстанції.

В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що оскільки Укртрансбезпека жодним законом або нормативно-правовим актом не наділена повноваженнями на примусове стягнення плати за проїзд у судовому порядку, в силу вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) прокурор може звернутись із таким позовом як самостійний позивач до адміністративного суду. Скаржник вважає, що в позовній заяві чітко зазначено та обґрунтовано підстави для представництва прокурором інтересів держави у даній справі, а обов`язок доведення прокурором неможливості здійснення повноважень чи неналежне здійснення повноважень будь-яким державним органом в разі, якщо цей орган не є позивачем у справі, взагалі відсутній, відтак висновок суду є безпідставним та таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Позиція інших учасників справи

Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Стрелець Т. Г. (суддя-доповідач), Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л. 07.05.2018 відкрито касаційне провадження за скаргою заступника прокурора Чернігівської області на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.12.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2018.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 20.06.2019 № 795/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 825/2321/17 у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Стрелець Т. Г.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2019 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючий суддя (суддя-доповідач) Мельник-Томенко Ж. М., судді Жук А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 825/2321/17.

Ухвалою від 25.02.2020 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначену адміністративну справу призначив до розгляду в порядку письмового провадження.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Заступник керівника Чернігівської місцевої прокуратури Сорока С. Г . звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 5117,88 гривен, що еквівалентно сумі 179,60 євро.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-XI), яким до окремих положень КАС України унесені зміни.

Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 46 КАС України позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень.

Згідно з частиною четвертою статті 46 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об`єднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об`єднання; 3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України; 4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.

Частинами третьою, четвертою та п`ятою статті 53 КАС України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до абзаців 1, 2 частини третьої статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з абзацом 1, 3 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: 1) звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); 2) вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження; 3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; 4) брати участь у розгляді справи; 5) подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом; 6) брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді; 7) з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частини шоста, сьома статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення № 103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Відповідно до пункту 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Пунктом 3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 879 (далі - Порядок № 879), визначено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з пунктом 21 Порядку № 879, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України. У разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подвійний розмір застосовується в частині перевищення фактичних показників над показниками, визначеними у дозволі, за пройдену частину маршруту. Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.

Згідно з пунктом 22 Порядку № 879 у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до пунктів 23, 24 Порядку № 879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

Позиція Верховного Суду

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

З вищенаведених норм законодавства вбачається, що Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Отже, нормами чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

Разом з тим, Суд звертає увагу на те, що повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише її нарахуванням.

При цьому за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проте ані Конституцією України, ані законами України Укртрансбезпеки (в тому числі і її територіальні органи) не наділено правом звернення саме до адміністративного суду щодо стягнення грошових коштів за проїзд транспортного засобу з перевищенням нормативних вагових параметрів, що виключає також можливість участі прокурора в якості позивача у спірних правовідносинах.

Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17 та Верховним Судом в постанові від 12.10.2018 у справі № 808/3630/17.

Таким чином, колегія суддів підтримує висновки судів попередніх інстанцій, що прокуратурою не надано обґрунтованих доказів нездійснення або неналежним чином здійснення Укратрансбезпекою, її територіальними органами, а саме: Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області своїх повноважень, що, в свою чергу, порушує або є загрозою порушення інтересів держави.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій надано належну правову оцінку наведеним сторонами у справі доводам. Жодних інших доводів, які б свідчили про порушення судами норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини першої статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Судові витрати

Враховуючи результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Чернігівської області залишити без задоволення.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.12.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

...........................

...........................

...........................

Ж.М. Мельник-Томенко

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Судді Верховного Суду