№ 825/324/17 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2023 року

м. Київ

справа № 825/324/17

адміністративне провадження № К/9901/6346/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А. В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Чернігівської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Генеральна прокуратура України, про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, визнання протиправною бездіяльності та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 (головуючий суддя - Лобан Д.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020 (головуючий суддя - Бараненко І.І., судді - Собків Я.М., Чаку Є.В.),

ВСТАНОВИВ:

І. Історія справи

1. ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Прокуратури Чернігівської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Генеральна прокуратура України, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії прокуратури Чернігівської щодо організації та безпідставного звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації та з органів прокуратури Чернігівської області;

- визнати протиправним та скасувати попередження прокурора Чернігівської області про вивільнення від 22.11.2016 №1/1-943 вих. 16;

- визнати протиправною та скасувати частину третю розпорядчої частини наказу прокурора Чернігівської області від 21.01.2017 №30к: «Звільнити радника юстиції ОСОБА_1 із займаної посади та органів прокуратури Чернігівської області з 21.03.2017 (останній день відпустки) у зв`язку з реорганізацією органу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та п. 9 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру»»;

- визнати протиправною та скасувати частину другу розпорядчої частини наказу прокурора Чернігівської області від 24.02.2017 №70к: «Внести зміни до наказу від 20.01.2017 №30к, вважати датою звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та органів прокуратури 02.04.2017 (останній день відпустки)»;

- визнати протиправною та скасувати частину другу розпорядчої частини наказу прокурора Чернігівської області від 03.04.2017 №104к: «Внести зміни до наказу від 20.01.2017 №30к, вважати датою звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та органів прокуратури 10.04.2017 (останній день відпустки)»;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Чернігівської області з 11.04.2017;

- визнати неправомірними дії прокуратури Чернігівської області (частина п`ята розпорядчої частини наказу прокурора Чернігівської області Комашко В.В. від 20.01.2017 №30к) щодо ненадання ОСОБА_1 невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 01.11.2013 по 31.10.2014 строком 19 календарних днів, з 01.11.2014 по 31.10.2015 строком 35 календарних днів, з 01.11.2015 по 31.10.2016 строком 45 календарних днів, з по 21.03.2017 строком 33 календарних днів, всього 142 дні;

- зобов`язати прокуратуру Чернігівської області надати ОСОБА_1 невикористану щорічну основну відпустку за період роботи з 01.11.2013 по 31.10.2014 строком 19 календарних днів з розрахунку тривалості щорічної відпустки 35 календарних днів, з 01.11.2014 по 31.10.2015 строком 35 календарних днів з розрахунку тривалості щорічної відпустки 45 календарних днів, з 01.11.2015 по 31.10.2016 строком 45 календарних днів з розрахунку тривалості щорічної відпустки 45 календарних днів, з 01.11.2016 по 21.03.2017 строком 33 календарних днів з розрахунку тривалості щорічної відпустки 45 календарних днів, всього 142 дні;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань прокуратури Чернігівської області на користь ОСОБА_1 1 000 858 (один мільйон вісімсот п`ятдесят вісім) гривень 68 копійок середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу з 11.04.2017 по 24.09.2019.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не дотримано вимоги статті 40 та статті 49-2 Кодексу законів про працю України, а саме персонально позивача про вивільнення не попереджено, не запропоновано вакантні посади та не враховано переважне право ОСОБА_1 про залишення на роботі у зв`язку із наявністю у останнього більш високої кваліфікації. Всупереч статті 60 Закону України «Про прокуратуру» позивача звільнено без подання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. Крім того, в порушення вимог Закону України «Про відпустки» при звільненні позивачу не надано всі дні невикористаної відпустки.

3. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.06.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2017, у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено.

4. Постановою Верховного Суду України від 07.08.2019 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.06.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2017 скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

5. Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що для правильного вирішення справи по суті необхідно встановити, чи дійсно спірні правовідносини є наслідком ліквідації юридичної особи, органу державної влади або ж реорганізації такої особи. Зазначене є вирішальним, оскільки ліквідація структурного підрозділу юридичної особи публічного права з одночасним створенням іншого структурного підрозділу з аналогічними функціями, не є ліквідацією або реорганізацією такого органу в розумінні пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

6. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.10.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.

7. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що наказ Генерального прокурора України від 28.09.2016 №144ш про ліквідацію управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Чернігівської області виконано. Управління ліквідовано, тобто ліквідовано усі посади (у тому числі адміністративні) зазначеного управління, ОСОБА_1 звільнено з адміністративної посади ліквідованого управління, створено нове управління та призначено працівників до нового управління.

8. Судами проаналізовано документи, які визначають функції, завдання та коло обов`язків працівників ліквідованого та новоутвореного управлінь, та зроблено висновок про те, що за відсутності змін у структурі та штатній чисельності новоствореного управління відбулися суттєві зміни у функціональних обов`язках керівника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації, які було розширено додатковим обов`язком забезпечення дотримання режиму секретності, оскільки відповідно до своїх повноважень органи прокуратури України здійснюють діяльність, пов`язану з державною таємницею. Судами зазначено про суттєві відмінності, яких зазнали функціональні обов`язки саме начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації.

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.11.2016 ОСОБА_1 персонально попереджений про наступне вивільнення з займаної посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», пункту частини першої статті 40 та статті 49-2 КЗпП України. Одночасно з попередженням про звільнення ОСОБА_1 повідомлений про відсутність в органах прокуратури Чернігівської області вакантних посад, які можна запропонувати з урахуванням його кваліфікації, зі змістом попередження про вивільнення ОСОБА_1 ознайомлений 22.11.2016.

10. Судом першої інстанції також вказано на те, що позивачем 13.01.2017 на ім`я прокурора Чернігівської області подано заяву, в якій позивач просив вважати дату звільнення останній день відпустки, тобто фактично погодився з підставою звільнення.

11. Відхиляючи доводи позивача про те, що відповідачем порушено вимоги статті 60 Закону України «Про прокуратуру», суди з посиланням на підпункт 4 пункту 5-1 розд. XIII «Перехідні положення» вказаного Закону зазначили, що до 15.04.2017 звільнення прокурорів з посад, у тому числі адміністративних, допускалося без подання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. Оскільки позивач звільнений з посади начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Чернігівської області 10.04.2017, тобто до набрання чинності абз. 3 п. 1 розд. XII Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону України від 12.05.2016 №1355-VIII, то з боку відповідача відсутні порушення вимог статті 60 Закону України «Про прокуратуру».

12. Крім того, суд першої інстанції звернув увагу на те, що маючи можливість вчинити відповідні дії на захист своїх прав, не скористався та не оскаржував дії та розпорядчий документ (наказ) Генерального прокурора України №144ш від 28.09.2016 щодо ліквідації структурного підрозділу обласної прокуратури - управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Чернігівської області і створення нового управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності, а тому він є чинним.

13. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що скасування спірних наказів та поновлення позивача на посаді, за умови чинності наказу Генерального прокурора України №144ш від 28.09.2016, буде суперечити вимогам статті 9 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-V, оскільки згідно з правовою позицією Конституційного суду України, рішення суб`єкта владних повноважень, що вичерпали свою дію не можуть бути скасовані, так як таке скасування не поновлює жодних прав суб`єктів відповідних правовідносин (рішення від 16.04.2009 №7-рп/2009). Отже, не є можливим відновити ліквідоване управління і ліквідовану адміністративну посаду за власною ініціативою з метою працевлаштування ОСОБА_1 .

14. Також, судами зазначено, що виплативши позивачу грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки, у відповідача відсутній обов`язок в наданні самої відпустки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

15. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, у березні 2020 року, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020. У касаційний скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

16. Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 у справі №800/538/17, а також відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

17. Позивач посилається на лист Генеральної прокуратури України від 19.09.2017 №1914-1476вих-17, та зазначає, що у спірних правовідносинах відбулася зміна внутрішньої (організаційної) структури прокуратури Чернігівської області, а не ліквідація, що не могло бути підставою для звільнення позивача. Зазначає також, що будь-яких змін у посадових обов`язках начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Чернігівської області не відбулося.

18. Також скаржник посилається на те, що суди всупереч статті 12 КАС України розглянули справу за правилами спрощеного провадження, хоча позивач у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займає відповідальне та особливо відповідальне становище, а позовні вимоги щодо стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу перевищують п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Позивач зазначає, що нерозгляд справи у порядку загального позовного провадження позбавив його можливості ознайомлення з матеріалами справи, подання доказів, участі у судових засіданнях, подання заяв та клопотань, ставлення запитань до учасників справи, наведення своїх доводів, міркувань, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

19. Крім того, скаржник стверджує, що судами попередніх інстанцій не було досліджено докази, якими обґрунтовано доводи позивача, зокрема:

- лист прокурора Чернігівської області від 26.09.2016, з якого вбачається, що прокуратура області ініціювала відповідні зміни не з метою ліквідації посади позивача та реорганізації прокуратури, а з метою приведення структури прокуратури Чернігівської області у відповідність зі структурою Генеральної прокуратури України;

- наказ Генеральної прокуратури України №144ш від 28.09.2019, з якого, на думку скаржника, вбачається, що у структурі прокуратури Чернігівської області залишився відділ приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації з тими ж самими функціями та штатом працівників, хоча і у складі управління з іншою назвою;

- лист Генеральної прокуратури України від 19.09.2017, з якого вбачається, що у складі нового управління також було створено відділ приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації, в якому, зокрема, передбачено і посаду начальника відділу, тобто фактично посаду позивача не було скорочено;

- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як доказ відсутності будь-яких змін в організації виробництва та праці прокуратури Чернігівської області;

- штатні розписи прокуратури Чернігівської області, витребувані судом апеляційної інстанції ухвалою від 16.12.2019, які, як вважає позивач, підтверджують факт відсутності будь-яких змін у структурі та штаті відповідача;

- довідку про середньомісячну заробітну плату позивача на посаді начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації, згідно з якою позивачу нараховувалися та виплачувалися доплати за роботу з секретними документами, тобто коло виконуваних повноважень було аналогічне тим, які став виконувати новий начальник відділу Крижанівський О.А. з грудня 2016 року.

20. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

21. Відповідач зазначає, що за відсутності змін у структурі та штатній чисельності новоствореного управління відбулися суттєві зміни у функціональних обов`язках керівника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації, які було розширено додатковим обов`язком, оскільки відповідно до своїх повноважень органи прокуратури України здійснюють діяльність, пов`язану з державною таємницею. Зазначає також, що відповідно до ст. 49-2 КЗпП України позивач був попереджений про наступне вивільнення та повідомлений про відсутність в органах прокуратури Чернігівської області вакантних посад, які можна запропонувати з урахуванням його кваліфікації. Зі змістом попередження позивач погодився, оскільки подав заяву, в якій просив вважати дату звільнення останній день відпустки.

22. Вказує, що будь-якої заяви чи рапорту на призначення його начальником у новостворений відділ позивач не подавав, а так само не подавав і будь-яких заперечень щодо відсутності проведення реорганізації в прокуратурі області та недопустимості свого звільнення, тобто фактично визнав правомірність дій відповідача щодо свого звільнення з підстав реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

23. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2020 для розгляду справи №825/324/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А.В., судді - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

24. Ухвалою Верховного Суду від 27.04.2020 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

25. Ухвалою Верховного Суду від 08.06.2022 адміністративну справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

26. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом прокурора Чернігівської області від 10.04.2015 №179 ОСОБА_1 призначений на адміністративну посаду начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Чернігівської області.

27. Наказом Генеральної прокуратури України від 28.09.2016 №144ш, з метою удосконалення організації роботи прокуратури Чернігівської області, ліквідовано у структурі та штатному розписі прокуратури Чернігівської області управління нагляду у кримінальному провадженні та його загальну чисельність 36 одиниць, з відповідним фондом заробітної плати, зараховано до резерву Генеральної прокуратури України. Цим же наказом утворено у структурі та штатному розписі прокуратури Чернігівського області управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності у складі з відповідними відділами та установлено у штатному розписі новоутвореного управління, за рахунок резерву Генеральної прокуратури України, 36 одиниць з відповідним фондом заробітної плати.

28. На виконання наказу Генеральної прокуратури України від 28.09.2016 №144ш, 22.11.2016 позивачу персонально вручено попередження про вивільнення №11/1-943 вих-16, в якому зазначено, що у відповідності до пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», пункту 1 частини першої статті 40 та статті 49-2 Кодексу законів про працю України, ОСОБА_1 попереджається про звільнення із займаної посади у зв`язку із ліквідацією не раніше ніж через два місяці з дня ознайомлення з цим попередженням. Також у попередженні вказано про відсутність у прокуратурі Чернігівської області вакантних посад, які б відповідали його кваліфікації та могли бути запропоновані.

29. 13 січня 2017 року ОСОБА_1 подав заяву, в якій просив вважати датою звільнення останній день відпустки.

30. Наказом прокурора Чернігівської області від 20.01.2017 №30к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадження та органів прокуратури Чернігівської області з 21.03.2017, у зв`язку з реорганізацією органу, на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України та пункту 9 статті частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Цим же наказом позивачу надано з 21.01.2017 по 21.03.2017 щорічну відпустку (59 календарних днів) та наказано виплатити компенсацію за невикористану відпустку за 142 календарні дні.

31. В подальшому, на підставі заяви позивача та листка непрацездатності від 23.01.2017 серії АДЗ №509272, наказом прокурора Чернігівської області від 24.02.2017 №70к ОСОБА_1 продовжено відпустку, у зв`язку із захворюванням, з 22.03.2017 до 02.04.2017 та внесено зміни до наказу від 20.01.2017 №30к, відповідно до яких датою звільнення позивача із займаної посади та органів прокуратури Чернігівської області вважати 02.04.2017 (останній день відпустки).

32. Наказом від 03.04.2017 №104к, на підставі заяви позивача та листка непрацездатності від 17.02.2017 серії АДЗ №509490, ОСОБА_1 продовжено відпустку, у зв`язку із захворюванням, з 03.04.2017 до 10.04.2017 та внесено зміни до наказу від 20.01.2017 №30к, відповідно до яких датою звільнення позивача із займаної посади та органів прокуратури Чернігівської області вважати 10.04.2017 (останній день відпустки).

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

33. За приписами частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

34. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

35. Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

36. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що в новоствореному управлінні відбулися суттєві зміни у функціональних обов`язках керівника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації, оскільки його повноваження було розширено додатковим обов`язком забезпечення дотримання режиму секретності.

37. Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного суду від 18.08.2018 у справі №800/538/17, на яку посилається скаржник, Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що підставою для розірвання з працівником трудового договору у зв`язку з ліквідацією та реорганізацією підприємства, установи, організації за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України може бути ліквідація чи реорганізація саме підприємства, установи, організації як юридичної особи.

38. Так, відповідно до ч. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 3 КЗпП України регулюються трудові відносини всіх працівників, а ст. 4 цього Кодексу передбачено, що законодавство про працю складається з КЗпП та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. Отже, до правовідносин, що виникли у цій справі, крім Закону України «Про прокуратуру», підлягають застосуванню й положення КЗпП України.

39. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений термін, а також терміновий трудовий договір до закінчення терміну його дії можуть бути розірвані власником або уповноваженим їм органом у разі змін в організації виробництва і праці, у тому числі (…) ліквідації, реорганізації, скорочення чисельності або штату працівників.

40. Зі змісту наведеної норми зрозуміло, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання за ініціативою власника трудового договору з працівником, як при: (…) ліквідації; реорганізації; скороченні чисельності працівників або скороченні штату працівників.

41. При цьому вживані в цій нормі поняття «ліквідація», «реорганізація», «скорочення чисельності або штату працівників» стосуються саме підприємств, установ, організацій як юридичних осіб, а не їх структурних підрозділів.

42. Ліквідація структурного підрозділу юридичної особи зі створенням чи без створення іншого структурного підрозділу не є ліквідацією або реорганізацією юридичної особи, а свідчить лише про зміну внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи. На відміну від ліквідації чи реорганізації юридичної особи ця обставина може бути підставою для звільнення працівників цього структурного підрозділу згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України виключно з підстав скорочення чисельності або штату працівників у зв`язку з такими змінами при умові дотримання власником вимог ч. 2 ст. 40, ст. 42 43 492 КЗпП України.

43. Колегія суддів зазначає, що у справі №800/538/17, як і у цій справі, судами було встановлено, що позивача було звільнено внаслідок прийняття Генеральною прокуратурою України наказів про ліквідацію у структурі та штатному розписі прокуратури структурного підрозділу з одночасним утворенням іншого структурного підрозділу у межах тієї ж штатної чисельності.

44. Колегія суддів вважає, що з огляду на схожість спірних правовідносин з правовідносинами, що виникли у справі №800/538/17, висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.09.2018 у справі №800/538/17 мали бути враховані під час вирішення цієї справи. Натомість, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій наведених висновків не врахували.

45. У постанові від 17 липня 2019 року у справі №814/1893/16 Верховний Суд сформулював позицію, згідно якої у випадку перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший або при його перепрофілюванні, звільнення з публічної служби, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями тощо. При цьому, саме по собі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не є підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження. Скорочення штату встановлюється шляхом порівняння штатних розписів такої юридичної особи до і після реорганізації.

46. Таким чином, сама по собі реорганізація структурного підрозділу, в якому працював позивач, без фактичного скорочення штатної чисельності працівників у новоутвореному підрозділі, не може бути підставою для звільнення позивача з органів прокуратури у зв`язку зі скороченням.

47. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду 30 листопада 2020 року у справі № 815/7055/16, правовідносини у якій є схожими зі справою, що розглядається.

48. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 07.08.2019 у цій справі також зазначав, що ліквідація структурного підрозділу юридичної особи публічного права з одночасним створенням іншого структурного підрозділу з аналогічними функціями, не є ліквідацією або реорганізацією такого органу в розумінні пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.

49. Щодо доводів касаційної скарги про те, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді цієї справи було порушено норми процесуального права та розглянуто справу в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

50. Відповідно до частини 2 статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

51. Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції», займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

52. Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій вбачається, що позивач обіймав посаду начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадження прокуратури Чернігівської області.

53. Отже, ця справа є адміністративною справою щодо проходження публічної служби позивачем, посада якого входить до переліку осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, у розумінні Закону України «Про запобігання корупції», а відтак не є малозначною.

54. Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

55. Згідно з частиною третьою статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

56. Отже, за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України).

57. Крім того, Верховний Суд зазначає, що враховуючи те, що позивачем не було заявлено позовних вимог про відшкодування йому саме шкоди, заподіяної діями відповідача, ця справа не належить до категорії справ, які не можуть розглядатися за правилами спрощеного провадження у значенні згаданих статей, а тому суд, беручи до уваги передбачені частиною третьою статті 257 КАС України чинники, може розглянути її як за правилами загального позовного провадження, так і за правилами спрощеного позовного провадження, якщо дійде такого висновку. Таким чином, доводи касаційної скарги у цій частині Верховним Судом відхиляються.

58. В касаційній скарзі позивач посилається також на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили докази у справі, зокрема, штатні розписи прокуратури Чернігівської області, витребувані ухвалою суду Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.12.2019, а також довідку про середньомісячну заробітну плату позивача на посаді начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації, згідно з якою позивачу нараховувалися та виплачувалися доплати за роботу з секретними документами що, на думку позивача, підтверджує, що коло виконуваних повноважень було аналогічне тим, які став виконувати новий начальник відділу Крижанівський О.А. з грудня 2016 року. Позивач наголошував на тому, що на посаду начальника новоствореного управління було призначено іншу особу, посадові обов`язки якої є аналогічними з обов`язками позивача на займаній ним посаді.

59. Верховний Суд погоджується з такими доводами касаційної скарги та зазначає, що відповідно до вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 07.08.2019 у цій справі, судам належало дослідити коло повноважень та обов`язків за посадами начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадженні та органів прокуратури Чернігівської області та начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Чернігівської області.

60. Натомість, оскаржувані судові рішення хоча й містять висновок про суттєві відмінності, яких зазнали функціональні обов`язки саме начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації, проте такий висновок зроблено без дослідження безпосередньо кола повноважень посади позивача та начальника новоствореного відділу. Крім того, судами не надано оцінки доводам позивача про те, що він, виконуючи обов`язки начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Чернігівської області, виконував роботу з секретними документами, що може свідчити про тотожність його повноважень з повноваженнями начальника новоствореного відділу.

61. Суди попередніх інстанцій фактично обмежилися лише посиланням на п. 2.8 розділу 2 «Основні завдання управління» Положення про управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Чернігівської області, та зробили висновок про те, що Положення про новоутворене управління розширено за рахунок уточнення організації роботи управління за територіально-предметним та предметним принципами. Однак, на переконання колегії суддів Верховного Суду, зазначене не свідчить про обґрунтованість висновку про суттєвість відмінностей функціональних обов`язків начальника новоствореного управління.

62. Таким чином, дослідивши доводи касаційної скарги та мотиви прийняття оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій вдруге дійшли передчасних висновків про правомірність та обґрунтованість дій відповідача при звільненні ОСОБА_1 .

63. Відповідно до частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

64. Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

65. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

66. Верховний Суд зазначає, що для ухвалення справедливого та об`єктивного рішення мають бути повністю встановлені та з`ясовані обставини справи, а також надана належна правова оцінка доказам, що мають істотне значення для вирішення спору. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

67. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої або апеляційної інстанції і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

68. Згідно з ч. 4 статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

69. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, а тому касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

70. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги вищевикладене, врахувати правові висновки Верховного Суду, наведені у цій постанові; на підставі належних доказів з`ясувати коло повноважень та обов`язків за посадами начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадженні та органів прокуратури Чернігівської області та начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Чернігівської області; дослідити, чи збереглися основні завдання та функції управління, яке очолював позивач, у новоствореному управлінні. На підставі досліджених обставин дійти обґрунтованого висновку про наявність чи відсутність підстав для задоволення позову.

71. Таким чином, під час нового розгляду цієї справи суду необхідно врахувати висновки, зроблені у цій постанові, та на основі закріплених у КАС України принципів, забезпечити вивчення всіх обставин даної справи, необхідних для прийняття законного й обґрунтованого судового рішення.

72. Окрім того, до суду касаційної інстанції ОСОБА_1 було подано заяву про заміну назв відповідача та третьої особи, в якій позивач просить:

Замінити назву відповідача - Прокуратури Чернігівської області на Чернігівську обласну прокуратуру;

Замінити назву третьої особи - Генеральної прокуратури України на Офіс Генерального прокурора.

73. Колегія суддів вважає, що із врахуванням того, що справа повторно направляється на новий розгляд, питання, яке ставиться позивачем перед судом касаційної інстанці, зможе бути вирішене судом першої інстанції після надходження справи. А тому вказане клопотання Верховним Судом відхиляється.

74. З огляду на результат перегляду спору у суді касаційної інстанції перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020 скасувати, справу направити на новий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

..................................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк,

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду