ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2020 року

Київ

справа №825/378/16

адміністративне провадження №К/9901/26402/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року (суддя Житняк Л.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року (колегія у складі суддів: Бабенка К.А., Кузьменка В.В., Степанюка А.Г.) у справі № 825/378/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго» до Головного управління ДФС у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Чернігівобленерго» (надалі позивач, Товариство) звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (надалі відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими збільшено суму грошового зобов`язання за платежем авансові внески з податку на прибуток, за платежем податок на прибуток та податок на додану вартість.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за наявності всіх первинних документів, які надавались на перевірку та які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, перевіряючими зроблені протиправні висновки, що ґрунтуються зокрема на припущеннях та суперечать нормам чинного законодавства.

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 16 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року, позов задовольнив. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 15 лютого 2016 року № 0000422200, № 0000432200, № 0000442200.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що обставини, на які посилається відповідач як підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході судового розгляду та не підтверджуються матеріалами справи.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги повністю повторюють доводи апеляційної скарги.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство наводить доводи, аналогічні викладеним у позові, звертає увагу, що текст касаційної скарги повністю дублює текст апеляційної скарги, доводи якої розглянуті апеляційним судом, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що податковим органом відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 4 квартал 2015 року, проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2014 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 1 лютого 2016 року № 123/22/22815333.

Висновками акта перевірки, зокрема, встановлено порушення:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, абзацу 9 підпункту 140.1.2 пункту 140.1 статті 140 пункту 154.8 статті 154 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податок на прибуток по декларації за 2014 рік в сумі 821 017 грн;

- пункту 57.1 статті 57, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, абзацу 9 підпункту 140.1.2 пункту 140.1 статті 140 пункту 154.8 статті 154 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено суму авансових внесків в сумі 68 418 грн за кожний місяць;

- пункту 198.6, статті 198, підпункту «е» пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 2 795 994 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом 15 лютого 2016 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000422200, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 3 494 930,00 грн, в т.ч. 2 795 944,00 грн за основним платежем та 698 986,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000432200, яким визначено суму податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 693 225,00 грн, в т.ч. 835 670,00 грн за основним платежем та 857 555,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000442200, яким визначено суму податкового зобов`язання з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 855 225,00 грн, в тому числі 684 180,00 грн за основним платежем та 171 045,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Товариством на виконання заходів, передбачених інвестиційною програмою (Інвестиційна програма ПАТ "Чернігівобленерго" на 2014-2018 роки), погодженою експертним висновком Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 18 червня 2014 року, схваленої Постановою НКРЕ від 19 червня 2014 року № 876, укладено договори з ТОВ «Енерджі-сервіс», а саме: договір підряду на виконання робіт від 30 липня 2014 року №785; договір підряду на виконання проектних робіт від 23 вересня 2014 року № 703; договір підряду на виконання проектних робіт від 23 вересня 2014 року № 704; договір підряду на виконання проектних робіт від 23 вересня 2014 року № 705; договір підряду на виконання проектних робіт від 23 вересня 2014 року № 706; договір підряду на виконання проектних робіт від 23вересня 2014 року № 707; договір підряду на виконання проектних робіт від 23 вересня 2014 року № 708; договір підряду на виконання проектних робіт від 23 вересня 2014 року № 709; договір підряду на виконання проектних робіт від 23 вересня 2014 року № 710.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів Товариством надано платіжні доручення; акти здачі-приймання виконаних робіт та проектно-вишукувальної, науково-технічної продукції; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат; акти приймання виконаних будівельних робіт; податкові накладні, копії яких також наявні в матеріалах справи.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

В касаційній скарзі податковим органом не зазначено про будь які дефекти первинних документів, наданих позивачем.

Як підставу для визнання відсутньої ділової мети та настання реальних наслідків господарських операцій податковий орган визначає невідповідність фактичної наявності трудових ресурсів (2 640 людино/годин) кількості, зазначеної в актах виконаних робіт (9 647 людино/годин).

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо безпідставності такого доводу, оскільки в основі цих розрахунків є виключно припущення перевіряючих та не наведено жодного документального підтвердження, у зв`язку з чим зазначене не є належним та допустимим доказом нереальності здійснення господарської операції.

Також відповідач стверджує, що складення проектно-кошторисної документації стосовно модернізації ПС-35/10кВ "Варва", ПС-35/10кВ "Дмитрівка" (І-ІІ черга), ПС 110/35/1 ОкВ "Добрянка" (І-ІІ черга), ПС 110/35/1 ОкВ "Козелець" (І-ІІ черга), ПС 110/35/1 ОкВ "Корюківка" (I-ІІ черга), ПС-35/10кВ "Лосинівка" (І-ІІ черга), ПС 110/35/1 ОкВ "Куликівка" (І-ІІ черга) та ПС 110/35/1 ОкВ "Городська" (І-Д-черга) м. Ніжин Чернігівської області на загальну (сплачену) суму без ПДВ 1805839,00 грн. не є завершеними «капітальними вкладеннями з будівництва (реконструкції)» відповідно до вимог пункту 154.8. статті 154 Податкового кодексу України.

Пунктом 154.8 статті 154 Податкового кодексу України (тут та надалі в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) зазначено - звільняється від оподаткування прибуток підприємств паливно-енергетичного комплексу в межах фактичних витрат, що не перевищують загальну річну суму:

передбачених інвестиційними програмами, схваленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, на капітальні вкладення з будівництва (реконструкції, модернізації) міждержавних, магістральних та розподільчих (локальних) електричних мереж, електричних станцій, теплоелектроцентралей, магістральних газопроводів, газорозподільних мереж, підземних сховищ газу та встановлення лічильників газу населенню, у тому числі сум, спрямованих на повернення кредитів, які використані для фінансування вищезазначених цілей;

передбачених проектами, фінансування яких здійснюється за рахунок суб`єктів природних монополій, виробників електричної та/або теплової енергії відповідно до рішень Кабінету Міністрів України;

витрат у межах інвестиційної складової, затвердженої національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, необхідної для повернення кредитів, інвестицій, погашення облігацій (боргових цінних паперів), випущених (отриманих) енергогенеруючими компаніями, з метою фінансування капітальних вкладень з будівництва (реконструкції, модернізації) обладнання електричних станцій і теплоелектроцентралей, відповідно до плану будівництва (реконструкції, модернізації), затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що наведеною нормою не передбачено, що саме є завершеними або не завершеними «капітальними вкладеннями з будівництва (реконструкції)», отже вказаний довід податкового органу є необґрунтованим.

Суди попередніх інстанцій встановили, що між позивачем (субліцензіатом) та ТОВ «Іноваційна компанія «Інвест Буд» (ліцензіатом) укладено Субліцензійний договір від 9 квітня 2013 року № 28, згідно з підпунктом 1.1. якого ліцензіат зобов`язується надати субліцензіату невиключну субліцензію на використання програмного забезпечення Корпорації Microsoft згідно специфікації, а субліцензіат зобов`язується прийняти та сплатити роялті за надану субліцензію на використання програмного забезпечення на умовах визначених цим договором.

Податковий орган зазначає, що оскільки ТОВ «Іноваційна компанія «Інвест Буд» сплачує податок на прибуток не за основною ставкою, Товариством порушено порядок оподаткування роялті.

Згідно з абзацом 9 підпункту 140.1.2. пункту 140.1. статті 140 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються нарахування роялті у звітному періоді на користь юридичної особи, яка відповідно до статті 154 цього Кодексу звільнена від сплати цього податку чи сплачує цей податок за ставкою, іншою, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 151.1. статті 151 Податкового кодексу України основна ставка податку становить 18 відсотків. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 10 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу.

В свою чергу, згідно з пунктом 10 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» встановлено ставку податку на прибуток підприємств, зокрема з 1 січня 2014 року - 18 відсотків, а для суб`єктів індустрії програмної продукції, які застосовують особливості оподаткування, передбачені в пункті 15 підрозділу 10 цього розділу, - 5 відсотків.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не поставлено під сумнів доводами касаційної скарги, що ТОВ «Іноваційна компанія «Інвест Буд» є суб`єктом індустрії програмної продукції, отже позивачем правомірно враховано платежі, здійснені на користь ТОВ «Іноваційна компанія «Інвест Буд», як роялті.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Товариством сплачено 65 870 грн суми авансових внесків за період січень-грудень 2014 року, про що свідчать платіжні доручення, копії яких наявні в матеріалах справи. Зазначена сума коштів є не меншою ніж 1/12 частини нарахованої до сплати суми податку за попередній (податковий) рік (51 171 грн) відповідно до поданих відокремленими підрозділами позивача розрахунків податкових зобов`язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства.

В касаційній скарзі податковий орган зазначає, що різниця між сумою сплаченого та нарахованого авансового внеску є зайво сплаченими коштами, які не є узгодженими зобов`язаннями позивача, в наслідок чого занижено розмір податку на прибуток, який підлягає нарахуванню та сплаті за результатами 2014 року.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Пунктом 46.4 статті 46 Податкового кодексу України передбачено, що в разі, якщо платник податків вважає, що форма податкової декларації, визначена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову політику, збільшує або зменшує його податкові зобов`язання, всупереч нормам цього Кодексу з такого податку чи збору, він має право зазначити цей факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації. У разі необхідності платник податків може подати разом з такою податковою декларацією доповнення до такої декларації, які складені за довільною формою, що вважатиметься невід`ємною частиною податкової декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги, що позивач та його відокремлені підрозділи керуючись пунктом 46.4 статті 46 Податкового кодексу України подано доповнення до розрахунку податкових зобов`язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток за 2014 рік, в яких визначено податкові зобов`язання його відокремлених підрозділів з врахуванням фактично сплачених сум авансових внесків. Крім того, до контролюючого органу Товариством надіслано листи про зарахування авансових внесків з податку на прибуток у сумі фактично сплачених авансових внесків в рахунок податку на прибуток за звітний період 2014 року у повному обсязі.

Протягом 2015 року зазначені вище доповнення до розрахунків були враховані в особових картках платника і жодних недоплат чи переплат у позивача податковим органом не зафіксовано, про що свідчать акти звірення розрахунків платника, копії яких наявні в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що висновок податкового органу про заниження позивачем на 14 653 грн суми податку на прибуток, внаслідок порушення пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України, є безпідставним та спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Проматом» (підрядник) укладено договори від 12 грудня 2014 року та 29 вересня 2014 року №№ 1191, 1192, 995, згідно з пунктом 1.1. яких підрядник за завданням замовника зобов`язується виконати роботи, визначені в пункті 1.2. договору, а замовник прийняти та оплатити такі роботи.

Вказаними договорами передбачені роботи: «Модернізація ПС 110/1 ОкВ «Щорс» в м. Щорс, Чернігівської області 1 черга», «Модернізація ПС 110/1 ОкВ «Сосниця» в м. Сосниця, Чернігівської області 1 черга» та «Реконструкція ПС 110/ЮкВ «М`ясокомбінат» м. Прилуки, Чернігівської області 1 черга», відповідно.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом надано платіжні доручення; узгодження договірної ціни, податкові накладні. В податкових накладних зазначено найменування (номенклатура) робіт.

Податковий орган вказує на відсутність факту здійснення господарської операції, оскільки згідно вищезазначених договорів позивачем придбано устаткування та отримано послуги, проте в податкових накладних, отриманих від ТОВ «Проматом» не зазначено найменування (номенклатуру) устаткування, яке придбавається (зазначено тільки послуги з реконструкції, модернізації). Таким чином, на думку податкового органу, позивачем занижено суми податку на додану вартість.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що зазначені вище договори за своєю правовою природою є договорами підряду та за ними не передбачено придбання товарів або обладнання. Отже підрядником правомірно зазначено у податкових накладних роботи, які є предметом договорів.

Також, між позивачем (замовник) та ТОВ «Іноваційна компанія «Інвест Буд» (виконавець) укладено договори від 26 листопада 2014 року № № 333, 222, згідно яких виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з консультування з питань інформатизації шляхом здійснення аналізу інформаційних потреб користувачів інформаційно-технічної системи SAP ERP та пошуку найоптимальніших рішень щодо розрахунків з побутовими споживачами для додатка SAP IS-U інформаційно-технічної системи SAP ERP, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити надані йому виконавцем послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені цим договором; виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з настроювання програмного забезпечення замовника, що передбачає здійснення модифікації та управління технічного обслуговування і ремонтами обладнання (РМ ТОРО) фаза ІІ, модуль матеріальний облік (ММ) фаза І та централізована система ведення довідника адресних даних для інформаційно-технічної системи SAP ERP та її додатка SAP IS-U, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити надані йому виконавцем послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Послуги, які виконавець зобов`язаний надати замовнику щодо кожного з вищезазначених додатків інформаційно-технічної системи SAP ERP, зазначаються у календарному плані надання послуг (додаток № 2 до договору), відповідно.

Судами встановлено, що вказане програмне забезпечення придбано та прийнято на баланс Товариством у 2013 році, в межах перевірки позивача перевірявся виключно період з 1 квітня 2014 року по 31 грудня 2014 року, проте податковий орган продовжує стверджувати, що вказане програмне забезпечення позивачем ніколи не придбавалось.

Також між позивачем (замовник) та ТОВ «Іноваційна компанія «Інвест Буд» (підрядник) укладено договір від 29 серпня 2014 року № 1222 згідно якого підрядник в межах створення інформаційно-технологічного комплексу «Кол-центр ПАТ «Чернігівобленерго» на базі інформативних технологій, систем передачі даних, систем збереження даних, зобов`язується виконати в установлений договором строк роботи щодо впровадження 2-ї черги комплексу, а також надати замовнику невиключні майнові права інтелектуальної власності на користування об`єктом права інтелектуальної власності - «Комп`ютерна програма «Інформаційна система «Кол-центр», а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані підрядником роботи та надані права користування на умовах, у порядку і строки, встановлені цим договором.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій Товариством надано протокол узгодження договірної ціни; акт приймання-передачі виконаних робіт; платіжні доручення; податкові накладні.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підрядником правомірно зазначено у податкових накладних роботи, які є предметом договорів. Посилання податкового органу, що в податкових накладних повинно бути зазначено придбання серверів, моніторів тощо суперечить умовам зазначеного договору.

Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що обставини, на які посилається відповідач як підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході судового розгляду та не підтверджуються матеріалами справи.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України

Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 341 345 349 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення.

2. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року у справі № 825/378/16 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва ,

С.С. Пасічник

Судді Верховного Суду